Єретики з минулого. Як Швеції вдалося підняти з колін власний чемпіонат

Через місяць з невеликим у Швеції стартує 101-й за рахунком розіграш Аллсвенскан – елітарного дивізіону тамтешнього футболу. Для вболівальників, які стежать за європейськими чемпіонатами, цей турнір завжди є другорядним, через що від надлишку уваги, особливо з-за кордону, він ніколи не страждав.

Так, у Швеції є свій явний історичний футбольний лідер – «Мальме», який 24 рази ставав чемпіоном країни, в тому числі й у двох останніх наразі розіграшах чемпіонату. Однак говорити про тотальну гегемонію «небесно-блакитних», яка притаманна, наприклад, шотландському Прем'єршипу, де безроздільно довгі десятиліття панують «Селтік» та «Рейнджерс», у Швеції не доводиться.

У Аллсвенскан є свого роду чемпіонська різноманітність. Із 2018 року «золото» чемпіонату, окрім «Мальме», завойовували ще три команди, а якщо брати до уваги останню чверть століття, то елітарний дивізіон шведського футболу вигравали аж одинадцять різних команд: «Хельсінгборг», «Хальмстад», «Хаммарбю», «Юргорден», «Мальме», «Ельфсборг», «Гетеборг», «Кальмар», АІК, «Норрчепінг» та «Хеккен».

Таким чином, можна сказати, що Аллсвенскан – це як мінімум конкурентний та цікавий чемпіонат, результат боротьби в якому далеко не визначений ще на старті практично кожного з його сезонів.

Такої думки про рівень свого домашнього чемпіонату з футболу дотримуються і шведські вболівальники. За останніми опитуваннями, лише трохи менше 50% шанувальників гри № 1 у Швеції назвали Аллсвенскан своїм найулюбленішим футбольним турніром, за яким вони стежать із особливою ретельністю. Це вищий показник, ніж в англійської Прем'єр-ліги чи Ліги чемпіонів, які для шведів загалом виглядають менш цікавими та привабливими.

У Youtube можна знайти величезну кількість різних роликів, на яких видно, як активно, завзято та часом навіть агресивно підтримують свої улюблені команди шведські фанати, котрі заповнюють стадіони усіх 16 команд-учасниць елітарного дивізіону.

Водночас, деякі оглядачі, які уважно стежать за Аллсвенскан, називають цю лігу «єретичною» через модель розвитку, яка була прийнята там у 1999 році. Тоді з'явилася нова норма, згідно із якою щонайменше 51% акцій кожного клубу має належати його членам із числа звичайних уболівальників. В 2007 році це правило опинилося під загрозою скасування, але зрештою його вдалося відстояти фанатам, котрі затято протестували, усвідомивши, який рівень влади вони мають та що можуть втратити.

На практиці шведські футбольні клуби перейняли німецьку модель, відмовившись від концепції із залученням різних інвесторів, через що часто й виникає серйозне розшарування у можливостях між представниками однієї ліги. Це свого роду відкат у минуле, де в команд було більше конкурентних можливостей у змагальному процесі, ніж зараз, коли в кожному із топ-5 чемпіонатів Європи та як мінімум в топовому єврокубку – Лізі чемпіонів – є очевидні фаворити, а часом навіть справжнісінькі гегемони, конкурувати з якими більшість інших учасників банально не здатні.

Колишній генеральний секретар Шведської професійної футбольної ліги Матс Енквіст коротко пояснював причини, які призвели до реформи 1999 року, наступним чином: «У певний момент ми дійшли до того, що якість нашого чемпіонату була дуже низькою, а кількість фанатів на трибунах зменшувалась буквально від туру до туру. Більше того, існувала величезна проблема із дотриманням норм громадського порядку, пов'язана з безчинствами хуліганів. Тоді лише 11% шведських вболівальників воліли стежити за Аллсвенскан порівняно з іншими змаганнями. Зараз таких вже близько половини: можна сказати, що ми здійснили приємну подорож».

Утім, в основі відродження інтересу шведських вболівальників до Аллсвенскан лежить не лише встановлення правила про колективну власність на клуби. Насправді, вболівальникам активно «допомагали» й іншими способами. Зокрема, поліції довелося змінити своє ставлення до фанатських угруповань. На сьогодні відвідувачам стадіонів категорично заборонено вторгатися на поле, а також використовувати всілякі петарди або шумові гранати, проте ціла низка інших дій, як заведено казати у подібних випадках, була віднесена до категорії «мовчазного схвалення».

Простіше кажучи, шведські органи правопорядку перестали ставитися до всіх футбольних уболівальників як до потенційних хуліганів. Це досить швидко дозволило організаторам наповнювати стадіони, хоча інколи надто лояльне ставлення з боку поліції все ж таки призводить до ексцесів, хоча в цілому вони не пов'язані із чимось надто небезпечним, як, до прикладу, прямі бійки фанатів один з одним, а викликані, швидше, надмірно великою кількістю застосовуваної піротехніки, миритися з чим органам правопорядку часом неймовірно складно.

Очевидці стверджують, що на шведських стадіонах завжди дуже жива та напружена атмосфера. І цим тамтешня ліга дозволяє буквально перенестись у часі на двадцять, тридцять, а то й сорок років тому. Саме такий опис зустрічається у більшості досвідчених вболівальників, які відвідували футбольні матчі шведського чемпіонату та намагаються пояснити основну концепцію розвитку Аллсвенскан.

Також Аллсвенскан абсолютно не женеться за технологічними новинками. Наприклад, системи VAR у цій лізі й досі немає, так само як і таймшерів, а матчі можна переносити для потреб телебачення тільки з повідомленням керівництва ліги, причому не менше, аніж за два місяці до встановленої дати поєдинку.

Можливо, саме тому багато зарубіжних вболівальників та фахівців, які мають можливість вільно подорожувати та відвідувати поєдинки різних чемпіонатів, сходяться на думці, що Аллсвенскан – це про ностальгію. І такий підхід, як показує практика, працює, у тому числі й з економічної точки зору. Згідно статистичних даних, за останні десять років відвідуваність стадіонів на матчах Аллсвенскан подвоїлася, а сукупні доходи клубів дивізіону потроїлися.

Очевидно, як свідчить таблиця коефіцієнтів УЄФА, такого корпоративного зростання Швеції поки що ще недостатньо для створення конкурентоспроможних команд міжнародного рівня. Проте справа вже рухається у правильному напрямку: зокрема, цього сезону шведи мають восьмий найкращий коефіцієнт (9,375), і встигли обійти Україну. Але навіть попри те, що «Ельфсборг» та «Юргорден» непогано себе показують у Лізі Європи та Лізі конференцій відповідно, вимагати від цих команд перемоги чи навіть виходу до півфіналу ніхто на їхній батьківщині не стане. Здається, шведських вболівальників все абсолютно влаштовує й так: їм достатньо бути господарями у власному домі в істинному розумінні цієї фрази.