Підтримати українських військових та людей, які постраждали через війну

Україна. Прем'єр Ліга
|
1146
1

ВІДЕО. «Шахтар – родина». Прощальне інтерв'ю Тараса Степаненка

Півзахисник покинув розташування донецького клубу

ВІДЕО. «Шахтар – родина». Прощальне інтерв'ю Тараса Степаненка
Getty Images/Global Images Ukraine. Тарас Степаненко

Легендарний півзахисник донецького «Шахтаря» Тарас Степаненко попрощався з клубом. Футболіст пригадав яскраві моменти своєї кар'єри у складі «гірників».

– Тарасе, після матчу з «Боруссією» ти офіційно попрощався з командою. Напевно, тобі зараз непросто емоційно, усе ж поділися своїми відчуттями.

– Так, я сказав, що для мене це подорож довжиною у пів життя, а якщо брати мою футбольну карʼєру, то подорож у все футбольне життя. Я дуже щасливий, що свого часу мене запросили до «Шахтаря», – і я зміг довести, що це було не просто так. Я здобув багато трофеїв з командою, але найголовніше, що ми вистояли разом у тяжкі часи. Тому я, скажімо так, йду із чистим серцем та чистою душею, від себе все, що міг, для цього клубу я зробив, так само як і клуб зробив для мене. Авжеж, хочу сказати велике дякую президенту, генеральному директору та спортивному директору, працівникам клубу – усьому менеджменту, персоналу, робітникам бази, – тому що це люди, яких я знаю багато-багато років. Так само хлопці, з якими я грав, усі тренери, які були в «Шахтарі». Озираючись назад, я можу тільки сказати, що для мене це був дуже-дуже щасливий час.

– Майже 15 років ти виступав за «Шахтар». Це величезний проміжок часу, і справді багато чого відбувалося. Якими ці роки в «Шахтарі» тобі запамʼяталися?

– Вони завжди були яскравими – відтоді як я вперше приїхав у Донецьк, побував на базі, на «Донбас Арені», перша гра в Лізі чемпіонів, перші трофеї. Також були і сумні часи, коли ми поїхали з Донецька, подорожували різними містами України, не маючи дому, повномасштабне вторгнення, коли багато гравців-іноземців поїхали з команди і ми грали тими, хто залишився, з хлопцями-українцями, що повернулися. І ми цей шлях пройшли разом дуже достойно, трималися разом. І, я ж кажу, для мене це – велика родина. І дуже теплі почуття та емоції завжди будуть у мене в серці, я буду завжди підтримувати цю команду і за неї вболівати.

– А який матч та який гол стали для тебе найпамʼятнішими? Розуміємо, що багато всього було і дуже складно обрати один варіант, тим не менш.

– Ну я завжди кажу, що це перший гол у Лізі чемпіонів – «Партизану». Скажімо так: після цього гола та цієї перемоги я став повноцінним гравцем футбольної команди «Шахтар», на мене почали розраховувати, побачили в мені потенціал, завдяки цьому я почав грати на високому рівні.

– А найпамʼятніший матч?

– Я дебютував дуже здорово: у моєму першому ж матчі ми здобули трофей. Це була гра за Суперкубок з «Таврією», ми перемогли 7:1, я тоді вийшов у другому таймі. Тобто в першому матчі я здобув трофей і зрозумів, що з цією командою я багато чого виграю. Так і сталося.

– Порівняй Тараса Степаненка, який так багато років тому ще молодим прийшов до «Шахтаря», і Тараса Степаненка, який сьогодні покидає вже рідний клуб.

– Скажу так, що в «Шахтарі» я виріс не лише як футболіст, а найголовніше, я вважаю для себе, як людина. Із такого дуже емоційного, агресивного, конфліктного хлопака. Я зміг навчатися, зростати і став капітаном команди, який показує своїм прикладом молодим хлопцям те, як треба відноситися до клубу, до тренувань та ігор. І я намагався ніколи не давати спуску, так би мовити, та в першу чергу – не давати спуску собі. Тому що предʼявляти претензії комусь можна лише після того, як предʼявляєш їх собі. Я дуже сподіваюся, що після того, як я піду з клубу, мене запамʼятають людиною, яка завжди була чесною, завжди була щирою і роботящою.

– Продовжи одним або кількома словами: «Шахтар» для мене – це…

– Родина.

– Невідʼємною частиною цієї «оранжево-чорної» родини є наші вболівальники, які дуже сумуватимуть за тобою. Що ти хочеш їм сказати?

– Наші вболівальники – вони дуже сильні люди, адже ми знаємо, що багатьох із них розкидало по різних частинах світу. Я хочу сказати вам, дорогі вболівальники, що ми завжди грали, граємо, і «Шахтар» завжди буде грати для вас. Ми завжди про вас памʼятаємо, незважаючи на те, що не можемо грати в себе вдома, весь час подорожуємо, але ми завжди з вами серцем. Дякую вам за ці роки, що ми пройшли разом. І я кажу лише «до побачення», тому що життя набагато довше, ніж спортивна карʼєра, і ми ніколи не знаємо, що буде в майбутньому. Скажу так: я ще пограю у футбол, а потім побачимо.

Оцініть матеріал
★★★★★
★★★★★
★★★★★
(10)
Повідомити про помилку

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть

Налаштувати стрічку
Налаштуйте свою особисту стрічку новин
Коментарі 1
Введіть коментар
Ви не авторизовані
Якщо ви хочете залишати коментарі, будь ласка, авторизуйтесь.
Lev5455
 Прийшов і твій час відправлятись у дорогу. Минулого не забрати, в тебе воно чудове. Бажаю тобі у майбутньому,. у новому клубі теж насолоджуватись своєю грою і забивати  
у новому клубі свої турецькі голи. Щастя і вдачі.