Шахтар втрачає монополію на ринку України. Трансфер Крупського це доводить

25 січня 2025 року нарешті завершилася трансферна сага з переходу правого фулбека «Ворскли» Іллі Крупського в інший клуб. Ним став, як і стверджувалося у численних інсайдах, харківський «Металіст 1925», який у поточному сезоні виступає в Першій лізі.

Сам по собі перехід Крупського із «Ворскли» в «Металіст 1925», та ще й з огляду на особливість цієї угоди, за умовами якої другу частину сезону Ілля дограє у Полтаві на рівні УПЛ, а лише потім стане повноправним підопічним Патріка ван Леувена, не виглядав би резонансним, якби не одне «але»… Виграти конкуренцію за 20-річного захисника молодіжної збірної України «жовто-синім» вдалося в одного із беззаперечних грандів вітчизняного клубного футболу – «Шахтаря».

Якщо пройтися хронологією, то перші серйозні чутки про те, що Крупський може бути проданий з'явилися ще у листопаді минулого року. Тоді в пресі заговорили про інтерес до фулбека з боку клубу «Нью-Інгленд Революшн» із заокеанської MLS. Незабаром у американців виник серйозний конкурент в особі «Шахтаря», а потім на горизонті з'явився й «Металіст 1925». По суті, агенти Крупського та боси «Ворскли» (чи то спільними зусиллями, чи то окремо – це вже не так важливо) вміло використовували інтерес з боку «Нью-Інгленд Революшн», аби максимально «розігріти» донецький та харківський клуби, які погодилися зрештою піти на активацію клаусули футболіста. Адже американці не готові були платити 3 мільйони євро одразу, а пропонували 2,6 мільйони доларів плюс ще 0,5 мільйона «вічнозелених президентів» у вигляді потенційних бонусів.

Але на початку 2025-го за справу всерйоз взявся «Шахтар». Донеччани спершу також не хотіли одразу платити 3 мільйони євро, а готові були повторити умови «Нью-Інгленд Революшн», але в процесі торгів погодилися піти на активацію клаусули. Про важливість підписання Крупського при реалізації стратегічних завдань «Шахтаря» говорив хоча б той факт, що на переговори щодо захисника до табору «Ворскли» особисто їздив генеральний директор «гірників» Сергій Палкін – де-факто друга особа у клубі після власника Ріната Ахметова.

Коли до торгів, та ще й на внутрішньому українському ринку, у «Шахтарі» підключається безпосередньо Палкін, це є прямим свідченням дуже серйозного інтересу донеччан до гравця. Більше того, раніше це ще й було практично стовідсотковою гарантією того, що угода буде завершена успішно та у досить швидкій манері. Але у випадку із Крупським в «Шахтаря» все пішло аж ніяк не за звичним сценарієм…

Що там й казати – своїм рішенням ухвалити пропозицію «Металіста 1925» Крупський шокував керівництво «Шахтаря», і останньому тільки й залишалося, що у публічній площині розмірковувати про непотрібність такого виконавця для донецького клубу. Зокрема, спортивний директор «помаранчево-чорних» Даріо Срна кілька днів тому так прокоментував перехід Крупського у стан «жовто-синіх»: «Футболіст, який обирає між «Металістом 1925» та «Шахтарем», за всієї поваги – він нам не потрібен».

Очевидно, що в «Шахтарі» припускали, що Крупський, дізнавшись про готовність «гірників» активувати його клаусулу, із заплющеними очима та майже без обговорення умов помчить до донецького клубу, але… Здається, епоха монополії на українському трансферному ринку для «гірників» закінчується, якщо вже не закінчилася.

Достатньо згадати, як влітку 2024-го «Шахтар» не зумів повернути до клубу хавбека Олександра Піхальонка, котрий є вихованцем академії «помаранчево-чорних», але влітку 2021-го за 700 тисяч євро був проданий у «Дніпро-1», де й проявив себе із найкращого боку на рівні УПЛ. Причому Піхальонок не просто відмовив «гірникам», а й прийняв рішення перейти в стан їхнього ключового суперника – «Динамо», заявивши, що у нього «душа лежить» саме до київського клубу. Це був оглушливий ляпас для «Шахтаря» на українському трансферному ринку, враховуючи ще й ту обставину, що Піхальонок – це корінний донеччанин.

Із Крупським у «гірників» вийшов другий іміджевий провал на внутрішньому трансферному ринку в рамках нинішнього сезону. Очевидно, що «Шахтар» хотів заплатити за фулбека, по можливості, якомога менше, але усвідомивши ступінь конкуренції в результаті був змушений активувати клаусулу, як і «Металіст 1925». А далі… Є безліч чуток, версій та теорій, чому Крупський обрав саме харківський, а не донецький клуб. Проте в даному контексті жодна з них не має значення, адже для «Шахтаря» важливе лише одне: якщо клуб так серйозно увійшов у трансферні торги, то він був зобов'язаний дотискати ситуацію так, щоб вона вирішилася для «помаранчево-чорних» успішно. А так, виходить, «Шахтар» зайвий раз показав, що історія з Піхальонком, вочевидь, не є випадковістю чи поодиноким випадком, а донеччани вже зовсім не гегемони на ринку УПЛ, не монополісти, а їхня воля не є визначальною…

Найдивовижніше те, чому в «Шахтарі» не почали «чухати потилицю» раніше, адже талант Крупського був помітний неозброєним оком і щоб його усвідомити та побачити, не потрібно було мати футбольного минулого за спиною чи PRO-дипломів УЄФА. Скажімо, автор цих рядків, який ніколи не працював у професійному футболі, не закінчував жодних тренерських чи скаутських курсів та має за плечима лише багаторічний досвід перегляду футболу в якості звичайного уболівальника, ще на початку 2023-го виділяв 18-річного на той момент Крупського – тоді ще де-факто футболіста молодіжної команди «Ворскли» – як одного з тих, на кого обов'язково варто звернути увагу й кому, ймовірно, вдасться вибудувати гарну кар'єру у дорослому футболі.

Читайте також:

5 лідерів юнацького чемпіонату України, які заслужили на шанс в УПЛ

Важко уявити, що в тому ж таки «Шахтарі» ще тоді, якщо не раніше, не знайшлося нікого, хто б повідомив керівництву клубу про талановитого футболіста, який є буквально під боком. Більше того, із «Ворсклою» в «гірників» у кадровому плані вже давно налагоджено чудові ділові відносини. Досить згадати трансфери Андрія Пятова, Олександра Чижова (цікаво, що він наразі входить у тренерський штаб «Металіста 1925») та Дмитра Різника на «вхід» чи численні оренди на «вихід» (наприклад, Миколи Матвієнка, Антона Шиндера, Костянтина Ярошенка, Дениса Кулакова, а прямо зараз – Віктора Корнієнка). Тому навряд чи й у випадку із Крупським, якби «Шахтар» звернувся до «Ворскли» вчасно, а не чекаючи активізації конкурентів, в «гірників» виникли б серйозні проблеми для того, щоб домовитися із полтавцями. Зрештою, можна було б підписати Крупського ще рік тому, після чого залишити його на певний час у Полтаві набиратися досвіду та продовжувати розвиток, як свого часу вже було зроблено з тим таки Андрієм Пятовим.

Дивно й те, чому на Крупського не звернули уваги влітку 2022-го, коли «Шахтар» мав серйозні кадрові проблеми, викликані масовим відтоком легіонерів через повномасштабну фазу російсько-української війни. Тоді на правому фланзі оборони «гірників» після відходу Додо залишився лише один Юхим Конопля. Про те, що талановитий бразилець Вінісіус Тобіас, підписаний буквально перед початком російського вторгнення, повернеться з «Реала» навряд чи хтось міг навіть подумати, тому що ситуація, відверто кажучи, виглядала зовсім не такою, що може до цього привести. Й на тлі масштабної українізації «Шахтаря» запрошення Крупського як мінімум замість Вінісіуса Тобіаса, який подавав надії, виглядало більш ніж логічним рішенням, але в клубі спочатку пішли на спірну оренду Лукаса Тейлора з ПАОКа, а взимку ще й навіщось взяли грузина Гочолеішвілі, котрого згодом швидко, а ще «без шуму та пилу» заслали у оренду…

Парадоксальніше за все, що і зараз, на початку 2025-го, Ілля Крупський, якщо вже оцінювати ситуацію глобально та стратегічно, був не надто й потрібен «Шахтарю». Судіть самі: прямо зараз у «гірників» на позицію правого фулбека є 25-річний українець Юхим Конопля та 20-річний бразилець Вінісіус Тобіас. Перший – безумовний футболіст основи, другий – гравець, на якого робиться ставка у найближчій перспективі та який при вдалому збігу обставин здатний витіснити Коноплю зі стартового складу вже дуже-дуже скоро. При цьому, в молодіжці у «Шахтаря» є 19-річний правий захисник Антон Дрозд, якого вже залучали і до тренувань, і до деяких спарингів першої команди. За своїм потенціалом Дрозд вже зараз бачиться одним із тих, хто якщо і не стане «проектним футболістом» для «Шахтаря» в майбутньому, то як мінімум здатний заграти на такому ж рівні, як і нинішній Юхим Конопля.

Тому Даріо Срна певною мірою абсолютно правий: Крупський навряд чи потрібний сьогоднішньому «Шахтарю». Але не тому, що треба заспокоїти вболівальників, а тому, що об'єктивно праворуч на фланзі оборони «гірники» мають повний комплект на кілька років уперед, якщо тільки дотримуватися стратегії планомірного розвитку та правильної роботи із кадрами.

За фактом же виходить, що у «Шахтарі» спочатку начисто програли конкуренцію «Металісту 1925» за Крупського, а потім, аби не виглядати лузерами в очках уболівальників, заявили, що, мовляв, не надто такий футболіст їм і потрібен, якщо він обирає між чинним чемпіоном та клубом Першої ліги. Таким порівнянням у стані «гірників», вочевидь, хотіли зіграти на контрасті та начебто показати відсутність кар'єрних амбіцій у футболіста, але в дійсності – лише підкреслили свою вразливість на ринку, де клуб, як виявляється, більше не здатний запропонувати своєму потенційному новачкові щось значно більш цікаве, аніж навіть представник нижчого дивізіону.

Та й про відсутність амбіцій у Крупського, який вирішив піти в «Металіст 1925», а не намагатися пробиватися з-під двох, а то й трьох конкурентів у «Шахтарі», навряд чи варто говорити. Як мінімум, не керівництву «гірників» точно, враховуючи колишні кейси донеччан із молодими Олександром Зінченком та Русланом Маліновським, яким так і не дали шансів у першій команді «Шахтаря», але які змогли заявити про себе спершу на нижчому, як здавалося, рівні, аби зараз грати у провідних лігах Європи. Та й ще один приклад, який легко міг збентежити Крупського та змусити його сумніватися в доцільності переїзду до «Шахтаря», у сучасній історії «гірників» теж є – хавбек Костянтин Кравченко, котрий у молодому віці пішов із «Дніпра» до табору «помаранчево-чорних», але це рішення не принесло його кар'єрі нічого хорошого…