Вартові Пекла: фанатські рекорди ультрас Галатасарая

«Ласкаво просимо до Пекла!» – це «привітання» для команд, що суперничають із «Галатасараєм», стало мемом ще в 1990-ті. Світлини епічних фаєр-шоу, якими фани червоно-жовтих (самі себе вони тоді називали «вартовими пекла») прославилися на всю футбольну Європу, не сходили тоді зі сторінок спортивних видань. Британський незалежний (в усякому разі, саме так він себе позиціонує) журналіст (і водночас власник абонементу на «Олд Траффорд», себто палкий прихильник МЮ) Енді Ділейні стверджує, що прихильникам «Сарая» належить навіть світовий піротехнічний рекорд на футбольних матчах: понад 3000 фаєрів було запалено ними під час дербі проти «Фенербахче» в 2012 р. По тому футбольними владцями навіть було ухвалено рішення про загальну заборону піротехніки на матчах усіх турецьких ліг. Схоже, що Енді має рацію, в усякому разі, верифікувати більшу кількість фаєрів на якомусь футбольному матчі не вийшло поки що ані в кого. Та не самими лише піротехнічними ефектами знані ultrAslan – саме таке назвисько в найпалкіших фанів «левів». Роком раніше вони встановили світове досягнення за довжиною банера: 315-метрове знамено було розгорнене під час матчу проти «Ескішехірспора». Текст на банері був такий: «106 років чудової історії, незліченна кількість досягнень, до яких ніхто інший не може навіть наблизитися... Перша та єдина команда в турецькому спорті, яка має в своєму музеї вдвічі більше трофеїв, ніж її суперники. Турецька команда, яка найбільше перемагала нетурецькі команди від часу свого заснування. Клуб є гордістю своєї країни та володарем Кубка УЄФА та Суперкубка УЄФА. Гордість найбільшої у світі фан-організації ultrAslan. Символ культури з 1481 р., колиска спорту з 1905 р. Оповитий славою «Галатасарай». Якщо сьогодні найгірший день, то щонайголосніше проскандуй: «Галатасарай»!».

Прабатьками ultrAslan вважають Independent Industry Group, яка була заснована в 1968 р. на Східній верхній трибуні та була піонером ультрафілософії у Туреччині, й Independent Parcels Group, яка була заснована на Західній верхній трибуні того самого року. Водночас рівень їх організації був не найвищим, і деякі історики фан-рухів навіть не вважають за потрібне згадувати про них: мовляв, то було за царя Хмелька, як людей на секторі була жменька. Хай як це дивно, однак по-справжньому організовану й потужну ультрас-групу «Галатасарая» – ultrAslan (поєднання слів «ультрас» і «лев» у перекладі з турецької) – було створено вже в ХХІ ст., себто після того славнозвісного «Ласкаво просимо…». Офіційна дата народження угруповання – 20 січня 2001 р. Приводом для самоорганізації уболівальників «Галатасарая» послугували європейські успіхи клубу: завоювання Кубка УЄФА та Суперкубка УЄФА. Провідна роль в організації групи належить Алпаслану Дікмену, а найближчим його соратником у фан-справі був Харун Джошкун. Проте в одному з інтерв’ю Дікмен казав, що ядро батьків-засновників налічувало 53 особи, які здебільшого вже мали на той час 20-річний стаж відвідування домашніх ігор улюбленого клубу. «Й багаті, й бідні, й той, що кинув школу, й студент-відмінник престижного стамбульського вишу. У день матчу соціальне розшарування на наших трибунах зникає. В нас немає дискримінації за релігією, мовою, расою чи соціальним станом» – наголошував Алпаслан в інтерв’ю редактору сайту SporStüdyo.com Мустафі Хадрі. До речі, одразу після заснування ultrAslan їхні улюбленці встановили світовий рекорд за кількістю безперервних звитяг у домашніх матчах: 24 поспіль! Й ultrAslan завше підкреслюють і свою скромну роль у цьому досягненні футболістів.

Група за короткий період зажила неабиякої слави на світовій фан-сцені. Втім, сам ватажок угруповання підкреслював: «ultrAslan за значущістю ніколи не перевершить сам «Галатасарай». Хай там що, а футбольний клуб завше на 1-му місці». Це, до речі, вирізняє ultrAslan із-поміж деяких колег, які зчаста інтереси свого об’єднання ставлять вище за інтереси клубу назагал.

Особистість Дікмена варта того, щоб розповісти про нього докладніше. Він народився в 1965 р. у Бурсі. Розпочинав свій трудовий шлях як журналіст-газетяр. Проте згодом від епістолярного опису подій перейшов до фотографії. Таку трансформацію Алпаслан пояснював тим, що надто вже полюбляв футбол і прагнув бути ближчим до гравців на полі. Справжня популярність прийшла до Дікмена після створення ultrAslan. Він ініціював соціальну функцію угруповання, зокрема допомогу початковій школі в одному з районів Стамбула книжками, обладнанням, участю в ремонті. Під його орудою було започатковано конкурс світлин імені Мурата Ельсалеха (фотохронікера ultrAslan, який пішов у засвіти в 2004 р.). Алпаслану належала ідея першої трибунної «кореографії» (як на італійський штиб звуть це дійство самі вболівальники «левів») під назвою Only You. Група продемонструвала її на День Святого Валентина 14 лютого 2001 р., на стадіоні «Алі Самі Єн» під час матчу «Галатасарай» – «Депортиво». Згодом складна «кореографія» (серед інших і 3D) стала фірмовою рисою ultrAslan. Дікмен заряджав своїм креативом інших фанатів і фактично прищепив західний стиль уболівання домашнім трибунам «Галатасарая». Власне, початково свої симпатії цьому клубу віддавала європеїзована частина жителів Стамбулу. На жаль, приблизно за рік після цитованого вище інтерв’ю, наприкінці вересня 2008 р. Дікмен загинув внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, коли прямував до Анталії, щоб провести відпустку. На похороні знакової для фан-руху «левів» людини були присутні тодішній президент «Галатасарая» Аднан Полат, також і Мустафа Сарігюль, що тоді був мером престижного району Шишлі, де проживав Дікмен (водночас за життя лідер фанатів «Сарая» декларував свою аполітичність, як, власне, й усе угруповання чинить дотепер), чинний на той час гравець клубу Юміт Каран, уболівальники «Бешикташа», «Фенербахче», «Трабзонспора», не кажучи вже про численний загал представників ultrAslan. Некролог опублікували загальнонаціональні видання, зокрема й знана газета Milliyet. Звідтоді ultrAslan вшановують пам’ять Алпаслана щорічним конкурсом статей під назвою «Традиційний Алпаслан Дікмен», що має на меті «оживити цю яскраву особистість у спогадах сучасників».

Насильство? Були у фан-історії «Галатасарая» і справді чорні сторінки. Найрезонанснішою трагедією стала смерть Кріса Лофтуса та Кевіна Спейта – вболівальників «Лідса», які прибули на матч півфіналу Кубка УЄФА до Стамбула в 2000 р. Щоправда, це сталося до заснування ultrAslan. Подейкували навіть, що смертельні ножові поранення британських фанів послугували приводом для притомних уболівальників «Сарая» об’єднатися.

Ще одна прикметна риса фан-руху червоно-жовтих – унікальність фан-групи. ultrAslan – єдина й неповторна! Інших угруповань у «Сарая» просто немає. Натомість є підгрупи, які підпорядковуються загальному центру керування акціями, не проводячи самостійної політики: Best, Avrupa, Uni, BH (Boys of Hell), Lise Tayfa, Hell, UğrunA, Esenler, Kartal, Kağıthane, Güngören, Bağcılar, Beylikdüzü, Eyüp Sultan. Згадуваний уже Енді Ділейні визначає кількість лев’ячих ультрас близьку до 100-тисячної позначки й стверджує, що UltrAslan є найбільшою ультрас-групою в світі. Загальна ж кількість прихильників «Сарая» на нашій планеті, за багатьма соціологічними свідоцтвами, сягає 30 млн! До речі, ultrAslan наголошує на тому, що за червоно-жовтих уболіває спільнота, більша за сумарне населення Нідерландів, Швейцарії та Коста-Ріки (збірні саме цих країн грали в 1/8 фіналу мундіаля-2014).

Що за фан-угруповання без маніфесту! ultrAslan у цьому не пасе задніх. Проте заклики цієї групи в чомусь тотожні, а в чомусь і різняться з традиційними для всіх фанатських рухів. Скажімо, серед них є вимога, щоб матчі ліги гралися в один і той самий день тижня й об однаковій годині впродовж усього сезону. Крім того, на думку хлопців з ultrAslan, «усі команди мають брати участь у розіграші Кубка Туреччині, починаючи з першого етапу, відтак великі та малі команди зможуть зрівнятися між собою, і любов, задоволення та азарт футболу полинуть до всіх куточків Туреччини». Ще один пункт маніфесту наголошує на збільшенні воріт стадіону: «З уболівальниками не потрібно поводитися, як зі стадом баранів, не варто робити вхід і вихід зі спортивної арени крізь невеличку кількість воріт, архітектура стадіонів має відповідно змінитися якнаймерщій».

…Пересувний фан-шоп «Галатасарая» в Анталії у розпал літнього сезону був сповнений туристичного люду. Помітив, що серед покупців були й німецькі пенсіонери, й британські япі, й польська студентська молодь, і маловиховані представники терористичної країни із задовгими голосними. Та чого там, і ваш покірний слуга прикупив дещо в тому закладі. Перекинувся й парою слів із продавцем, який, почувши, що я з України, одразу зайшовся перелічувати зірок київського «Динамо» різночасся. Втім, на моє запитання, за кого він уболівав у матчах «Динамо» з «Бешикташем», «Фенербахче», «Трабзонспором», відповідь чоловіка була лаконічна й беззаперечна: «За Туреччину». Десь тиждень тому поцікавився в турецьких колег, які не приховують своїх симпатій до «Фенербахче» й «Бешикташа», за кого вони будуть наступного вівторка в матчі киян і «Сарая». Відповідь була аналогічною тій, що дав мені продавець фанатського краму.

Та, хай там як, а ми за Україну! 18 березня 2011 р. ultrAslan побили світовий рекорд найгучнішого звуку під час вболівання на спортивному стадіоні: 131,76 дБ під час матчу «Галатасарай» – «Фенербахче». Комітет арбітрів, надісланий до Туреччини Книгою рекордів Гіннесса, засвідчив це офіційним вимірюванням на стадіоні «Алі Самі Єн». Напрочуд голосно буде й сьогодні. Удачі, кияни, в нелегкій справі стишення 52-тисячної арени!

Олексій РИЖКОВ