7 найбільш резонансних тренерських відставок, які відбулися в УПЛ у 2024-му

Кінець старого та початок нового року – це період, коли багато хто підбиває якісь проміжні підсумки, згадує минулі дванадцять місяців й аналізує, що вони принесли. А ще: кінець року – це період, коли в українській Прем'єр-лізі традиційно панує зимова пауза, з якої наш футбол вийде лишень за кілька місяців.

Тому зараз нам тільки й залишається, що аналізувати події, які вже подарувала нам УПЛ. І сьогодні, зокрема, ми пропонуємо сфокусуватися на найбільш резонансних тренерських відставках, які побачив наш елітарний футбольний дивізіон у 2024 році…

Юрій КАЛІТВІНЦЕВ, Полісся

11 березня 2024 року інформаційний простір вітчизняного футболу сколихнула новина про відставку головного тренера «Полісся» Юрія Калітвінцева. Цей фахівець пробув на посаді 1002 дні, зумів вивести житомирських «вовків» із Першої ліги до Прем'єр-ліги, проте у найвищому дивізіоні навіть не допрацював до кінця у першому ж сезоні.

Офіційно вболівальникам було повідомлено, що Калітвінцев сам подав у відставку, а президент клубу Геннадій Буткевич прийняв «дуже важке рішення» завізувати заяву фахівця. У «Поліссі» Юрій став заручником відверто завищених очікувань, адже в якийсь момент «вовки» займали третій рядок із мінімальним відривом від «Шахтаря» та «Динамо», але потім… Житомиряни видали 6-матчову безвиграшну серію, яка й поклала край робочим відносинам Калітвінцева та «Полісся».

Навіть сьогодні, через багато місяців після відставки Калітвінцева, складно однозначно сказати, чи було те рішення Юрія та керівництва клубу правильним. З одного боку, на фініші сезону-2023/24 «Полісся» з іншим наставником на чолі все ж таки здобуло єврокубкову путівку, але з іншого… Наступник Калітвінцева провів на своїй посаді дуже нетривалий відрізок, що дало чітке розуміння – клуб виявився абсолютно неготовим до того, що доведеться йти на зміну тренера, і не мав чіткого уявлення, фахівця якого профайлу хоче бачити на чолі команди…

Сергій ШИЩЕНКО, Полісся

Після відходу Калітвінцева виконувачем обов'язків головного тренера «Полісся» став Сергій Шищенко. Перед ним було поставлено вельми амбітну мету – виграти Кубок України, в якому «вовки» на момент зміни наставника дісталися вже до стадії півфіналу. Однак вийти у фінал «Поліссю» із Шищенком не вдалося: житомиряни мінімально поступилися «Ворсклі» (0:1), й тим самим одразу ж «підклали свиню» своєму новому коучу.

Втім, Шищенко все ж таки зумів вичавити із ситуації абсолютний максимум для «Полісся». В останньому турі минулого сезону житомирські «вовки» обіграли вже невмотивований «Шахтар», й зуміли обійти у турнірній таблиці «Рух», зайнявши п'яту сходинку, яка давала право зіграти у кваліфікації Ліги конференцій.

Але цього для керівництва «Полісся» виявилося замало, щоб ухвалити рішення про підписання із Шищенком повноцінного контракту. На місце головного тренера житомирських «вовків» було запрошено досить маловідомого на той момент Імада Ашура, котрий не мав жодного досвіду роботи із дорослими командами. Це призначення викликало чималий резонанс в українській футбольній спільноті і, з одного боку, продемонструвало, що амбітний клуб УПЛ готовий на сміливі рішення, але з іншого – поставило під сумнів наявність у «Поліссі» хоча б базової концепції розвитку на найближчі кілька років, адже часті зміни тренерів ніколи не свідчили про щось хороше. Що в принципі й довела згодом аж 8-матчова безвиграшна серія житомирян під керівництвом Ашура, яка перервалася лише у останньому перед зимовою паузою турі сенсаційною перемогою над «Шахтарем» (1:0). А Калітвінцев, нагадаємо, пішов (чи все ж таки його «пішли»?) формально через серію без перемог, яка налічувала «усього-то» шість поєдинків…

Олег ДУЛУБ, ЛНЗ

Білорус Олег Дулуб провів на посаді головного тренера ЛНЗ увесь сезон-2023/24. Під його керівництвом амбітні черкащани фінішували на сьомому рядку, набравши 41 очко у 30 матчах. Такий виступ як мінімум на папері виглядав успішним з огляду на той факт, що ЛНЗ був абсолютним дебютантом елітарного дивізіону, але… Раптом для багатьох Дулуб залишив Черкаси, про що й було офіційно оголошено 10 червня.

Офіційно в ЛНЗ поінформували, що відхід Дулуба не був пов'язаний зі спортивними результатами команди в УПЛ. Навпаки, керівництво клубу в цілому все влаштовувало, але у фахівця закінчувався контракт, а домовитися за новими умовами сторонам не вдалося. Як тоді повідомляв генеральний директор ЛНЗ Андрій Колісник, «тренер висловив фінансові побажання, які ми просто не можемо виконати». Щоправда, вже у грудні сам Дулуб в одному з інтерв'ю категорично спростував подібні заяви Колісника, виклавши дещо іншу версію того, що відбувалося.

Як би там не було, а в ЛНЗ прийшов новий головний тренер – іспанець Андрес Карраско, навіть сам факт порівнянь із яким є неприємним для Олега Дулуба, про що той також не впустив нагоди заявити у спілкуванні з журналістами. Коли тільки Дулуб пішов, а Карраско приходив, навколо цього у ЗМІ було чимало заяв та міркувань, що черкащани бажають змінити підхід до футболу – від консервативного та прагматичного перейти до проактивного та атакувального, який дозволяє краще розкривати та «засвічувати» талантів, але… Що з цього вийшло ми ще поговоримо, тільки трохи нижче…

Роман ГРИГОРЧУК, Чорноморець

Для одеських вболівальників Роман Григорчук, безперечно, є абсолютно культовою фігурою у сучасній історії «Чорноморця». Під керівництвом цього наставника «моряки» якісно виступали на початку минулого десятиліття та навіть вибиралися у плей-офф Ліги Європи-2013/14. Але потім Григорчук залишив Одесу та Україну, подавшись шукати щастя до Азербайджану, Казахстану та Білорусі. У двох останніх країнах Роман приводив своїх підопічних до чемпіонства, а наприкінці 2021-го повернувся назад до «Чорноморця», де відбулася зміна інвесторів і, як здавалося тоді, може знову почати вибудовуватись дуже амбітний проект.

На жаль, другий захід до «Чорноморця» не став для Григорчука успішним. Через війну та проблеми із законом в інвесторів «моряки» абсолютно не виглядали силою у вітчизняному футболі, здатною на приємні сюрпризи. Наставник, швидше за все, мучився сам та мучив фанатів, не маючи реальних можливостей продемонструвати якийсь інший результат, аніж тупцювання у нижній частині турнірної таблиці. Тому зовсім не дивно, що наприкінці червня «Чорноморець» офіційно відрапортував про завершення співпраці із досвідченим коучем.

Примітно, що з «Чорноморця» Григорчук не йшов, як це прийнято називати у подібних випадках, «в нікуди». Його покликали назад тренувати у Азербайджан, але вибудувати вигідну та успішну співпрацю із «Нефтчі» в українського наставника не вийшло – на початку жовтня він залишив свою посаду, а зовсім нещодавно повернувся до України, але про це знову ж таки трохи нижче…

Мирон МАРКЕВИЧ, Карпати

Як Роман Григорчук для Одеси, так і Мирон Маркевич для Львова є абсолютною легендою. З наставником, якому наразі вже 73 роки, «зелено-білі» ще у сезоні-1997/98 ставали «бронзовими» призерами елітарного дивізіону вітчизняного футболу, що є їхньою найвищою планкою у турнірі.

Згодом Маркевич кілька разів приходив та йшов із «Карпат», добивався успіхів із «Металістом» та «Дніпром», але після 2016-го ніде не працював, даючи зрозуміти, що готовий повернутися лише до такого проекту, де будуть не лише амбіції, але й гарне фінансування, щоб знову не доводилося стояти із простягнутою рукою та купувати амуніцію для підопічних за особисті кошти.

Коли влітку 2023-го Маркевича було призначено головним тренером «Карпат», які на той момент виступали у Першій лізі, стало зрозуміло, що пазл зійшовся й вимоги досвідченого коуча стикуються із амбіціями та можливостями власника «зелено-білих». З Маркевичем «Карпати» загалом без проблем вирішили завдання щодо повернення до УПЛ, але на фініші поступилися у «чемпіонському матчі» «Інгульцю», несподівано фінішувавши другим у таблиці. Подейкують, що цей аспект відіграв свою роль у тому, що відносини Маркевича із керівництвом клубу дещо погіршилися.

Комунікаційні проблеми з босами «Карпат» у Маркевича загострилися в міжсезоння, і справа дійшла до того, що до Львова нібито під завдання працювати із молодіжною командою клубу приїхав Владислав Лупашко – той самий колега Маркевича з «Інгульця», який підклав метру свиню у битві за «золото» Першої ліги-2023/24. Зрештою, все завершилося відходом одного з головних ветеранів вітчизняного тренерського цеху у відставку, причому ще до початку сезону, а його місце прогнозовано зайняв Лупашко.

Читайте також:

Маркевич і Карпати: мастодонта підсиділи

Згодом Маркевич визнав, що в нього та керівництва клубу після виходу «Карпат» до Прем'єр-ліги справді були різні погляди на подальший розвиток команди. Наставник вважав, що львів'яни мають ставити перед собою максимальні амбіції та боротися за єврокубки, тоді як інвестор «зелено-білих» в принципі був не проти, якщо команда просто закріпитися в УПЛ, і якийсь час вирішуватиме куди більш приземлені завдання.

Валерій ІВАЩЕНКО, Оболонь

В «Оболоні» Валерій Іващенко працював із 2013 року, а з 2021-го був головним тренером першої команди. Під керівництвом молодого та амбітного фахівця «пивовари» у 2023 році вперше в новітній історії повернулися до найвищого дивізіону вітчизняного футболу, де їм, хай і не без проблем у вигляді перехідних матчів із представником Першої ліги, але вдалося залишитися за підсумками сезону-2023/24.

Ще уважніше багато хто з вітчизняних уболівальників почав придивлятися до роботи Іващенка після того, як тренера «Оболоні» в одному з інтерв'ю персонально виділив спортивний директор «Шахтаря» Даріо Срна. Та похвала від хорвата виглядала справді достатньо несподіваною, хоча за нею нічого й не відбулося.

Втім, компліменти від функціонерів інших клубів не допомогли Іващенку втриматися на посаді, й на початку вересня наставника було звільнено. Причиною такого рішення президента «Оболоні» Олександра Слободяна став відверто слабкий старт «пивоварів» – у перших п'яти турах команда Іващенка набрала лишень одне очко, зігравши внічию із «Колосом» (2:2)…

Андрес КАРРАСКО, ЛНЗ

Нарешті, роблячи акцент на загальній хронології відставок та звільнень, повернемося до справ у ЛНЗ. Іспанець Андрес Карраско, який змінив Олега Дулуба на посаді головного тренера першої команди, не зумів протриматися навіть до зимової паузи. Іноземний фахівець залишив черкаський клуб 12 грудня, а через два дні ЛНЗ під керівництвом виконувача обов'язків головного тренера Андрія Диканя зумів взяти очко в матчі проти «Олександрії» (1:1), пішовши на «зимівлю» у хоч трохи, але піднесеному настрої.

Карраско, чий тренерський досвід на дорослому рівні до роботи в ЛНЗ обмежувався лише нетривалими етапами у збірній Кувейту та тбіліському «Динамо», не показав футбольній Україні диво. Так, гра «фіолетових» у певній мірі стала трохи більш видовищною, аніж при Дулубі, проте це негативно позначилося на результаті, адже ЛНЗ, ще й помітно підсилившись, почав набирати менше очок, ніж із білоруським тренером.

Сам Карраско, як подейкували за лаштунками, був не зовсім задоволений роботою в Україні. Іспанець до кінця не зумів адаптуватися до життя у воєнний час, хоча не виключено, що це була тільки банальна відмовка, якою Карраско намагався замаскувати професійні невдачі. Тому не дивно, що у середині грудня відбулося «велике повернення» Романа Григорчука до УПЛ – відтепер екс-коуч «Чорноморця» спробує реалізувати свої власні, а заразом і амбіції керівництва ЛНЗ.