Путінцева, яка народилася на росії, пояснила, чому грає за Казахстан

29-річна Юлія Путінцева розповіла, чому вирішила виступати під прапором Казахстану, хоча народилася на росії, а конкретніше – у москві:

«Мені здається, було багато причин насправді, не тільки фінансовий бік. Але в росії я була однією з лідерів і по юніорах, і до 14 років, і до 12. Весь час я виділялася – не тільки своїм характером, а й своєю прекрасною тактичною грою (сміється). Трошечки самореклами, але неважливо.

Мені в росії не давали можливості безкоштовно тренуватися ніде. Тато за всі корти платив сам, і взимку було важко, тому що час обмежений, корти коштують дорого, крім корту, ти повинен платити за тренера, за м'ячі, за весь процес. А в Казахстані мені запропонували умови тренувальної бази.

Коли я туди приїхала перший раз, мені відразу винесли коробку м'ячів. У мене тато такий: «Ніфіга собі, коробка м'ячів нова». У нас же в москві коробка м'ячів на місяць. А тут прилетів на тиждень – коробка. У мене тато такий: «А в москву можна забрати?» (сміється)

Давали весь час прекрасні тренувальні умови. Приходили тренери, хтось допомагав, спарингів давали. Звичайно ж, коли тобі створюють умови, це краще, ніж коли тобі ніяких умов не створюють.

Плюс мені не давали wild card ні на кубок кремля, ні в санкт-петербург. Пояснювали, що є інші гравці, більш дорослі, хто заслужив, десь більше стояв. Хоча я ніколи не розуміла: давали wild card комусь, кого я обігравала, і типу говорили: у неї якісь результати десь там були кращі до 16 на чемпіонаті Європи. Я до 18 уже граю, стою у двадцятці. А дівчинка виграє чемпіонат Європи, і їй дають wild card.

Були такі якісь якісь випадки незрозумілі. І потім, що моїм батькам теж не сподобалося: мені було років 14 чи 15, я виграла в один рік 25, 25 і 50 (тисячники ITF), по-моєму, так. І я стала 250-ю або 300-ю, десь у цьому районі. Хоча я зіграла шість турнірів. І ми попросили теж wild card на кубок кремля, і дали цю wild card не мені, а, по-моєму, Бучиній, така була дівчинка. І в мене тато почав: «Як так? Чому? А за що?». Вони, по-моєму, сказали, що Бучина чи що фінал зіграла US Open. Ну а я тоді вважала, що виграти 50-тисячник краще, ніж зіграти фінал юніорського US Open. Але мені wild card не дали, тато засмутився, ми полетіли в Казахстан, почали тренуватися там, надійшла пропозиція, і ми погодилися...

Якби мені створювали умови хороші в москві, можливо, я б не перейшла, можливо, і перейшла. Але я можу сказати однозначно, що завдяки Казахстану я зараз там, де я є, тому що мені зробили умови і для тренувань, і для підготовок, щоб показувати максимум.

Коли я на Федкапи прилітаю, йде якась допомога: квитки і так далі або якісь національні. Або йде іноді передсезонка, і в них є ініціатива створити збори тут, збори там. Ось у мене, наприклад, коліно боліло. Вони мені теж допомогли з фізіо. І, в принципі, допомога є. Не так, як було раніше, але по-іншому, скажімо так.

Так-так, але все одно вони дуже зацікавлені, щоб процес ішов, щоб у всіх гравців усе було добре. Допомога є. І мені подобається ставлення, що весь час із федерації всі вітають навіть із мінімальними результатами, весь час дзвонять, кажуть: «Блін, здорово, молодець, продовжуй у тому ж дусі». Весь час є відгук».