Василь РАЦ: «Заходить Коньков і каже: ти чого розлігся на моєму ліжку»

Екс-футболіст «Динамо» Василь Рац розповів, як починав грати за київський клуб:

– Приїхали ми на базу «Динамо», привели мене в одну з кімнат і сказали, що поки що я буду тут проживати. Я зайняв вільне ліжко та й думаю, хто ж тут ще проживає? Дивлюсь вимпел висить – Саша Сорокалєт.

А з ранку відчиняються двері, заходить Коньков:

– Не зрозумів! Мене що, з команди відрахували? Чого це ти розлігся на моєму ліжку?

Я лежу, переляканий такий. Не знаю, що відповісти…

– Та ладно, шуткую я, – каже Коньков.

А тоді холостяки заїжджали на базу за два дні до гри, а одружені – за один день. Тому мені й виділили його ліжко – одну ніч переночувати.

Ну і почалися тренування. Зовсім інші гравці. Важко було. Поруч з тобою такі футболісти, що ти й не мріяв поруч з ними грати. Я відчуваю, що мені важко. Тиждень пройшов, другий. Я думаю, ні, це не для мене. Я не зможу витримати ці навантаження. Йду тоді телефонувати Терлецькому:

– Іван Іванович! Пам’ятаєте, Ви обіцяли, якщо у мене щось в Києві не складеться, ви мене заберете у Вінницю?

– Гаразд. Я переговорю з Лобановським. Передзвони мені за пару днів.

Через кілька днів я телефоную:

– Ну що? Забираєте мене?

– Лобановський не відпускає тебе. Ні за що. Що я можу зробити? Він категорично сказав, що не відпускає тебе. Каже, хай тренується далі.

Читайте також:

Василь РАЦ: «Більшість угорців не підтримують росію»

Я нікому не говорив, що важко, тільки Терлецькому. Я відчував, що мені важко. Думав, може ще рік, два пограти у Вінниці, набратись досвіду, а потім уже піти. А Іван Іванович мені каже, щоб я сам підійшов до Лобановського і спробував з ним поговорити.

Я і пішов до метра. Правда, перед тим як зайти до нього, сім разів пропотів від переживань. Та й кажу:

– Валерій Васильович, я розумію, що склад команди дуже сильний. Що мені потрібно ще багато працювати. Я відчуваю, що мені ще рано до вас.

– А що ти хотів? Відразу до основного складу?

– Ні. Я розумію, що мені потрібно ще багато працювати…

– Ну так йди і працюй!

І я працював. Грав за дубль. І вже хотів було переходити чи то в «Пахтакор», чи то в московський «Спартак». Але, можливо, Лобановський про це взнав і зробив хід на випередження.

Поставив мене в основний склад на передостанню гру сезону 1981 року проти московського «Динамо», а на наступну гру проти «Спартака» я вийшов на заміну. Це були мої перші ігри в основному складі киян. Ну і я розумію, що якщо Лобановський поставив мене в основний склад, то далі у мене є перспектива.