Барселона: найкраща версія після Мессі

2:8 від «Баварії» у чвертьфіналі Ліги чемпіонів 2020 стали справжнім жахом для «Барселони». Від того жаху каталонський суперклуб по-справжньому не оговтався й досі. І справа не лише у відході з «Камп Ноу» Мессі. Все набагато складніше. І набагато глибше.

Однак, велике бачиться справді на відстані. І, як виявилося зараз, у тій барселонській ганьбі в Лісабоні таки є раціональне зерно. Саме тоді, чотири роки тому, Жоан Лапорта з усією шириною своєї неприборканої та суперечливої ​​душі «закохався» у головного тренера тієї нестримної баварської команди – Гансі Фліка.

Бос «Барселони» намагався залучити німецького тренера у свою команду вже через рік після пам'ятних 2:8 на «Да Луж». Лапорті не подобався футбол, який «ставив» «Барселоні» колишня легенда клубу – Рональд Куман.

Однак на той час Флік щойно пішов із «Рекордмайстра» до Бундестіму. І, незважаючи на привабливість пропозиції, німець був змушений ввічливо відмовити президентові «Барселони».

Президент «Барселони» сумував недовго, і після очікуваного фіаско Кумана та чергової відставки на тренерський місток «блауграни» запросив чергове барселонське «серце» - Хаві Ернандеса.

І цей вибір Лапорти виявився не найвдалішим. Під керівництвом Хаві «Барса» зуміла виграти «золото» чемпіонату Іспанії, але на євроарені каталонський клуб був аж ніяк не грандом.

Що «Барсі» Кумана, що «Барсі» Хаві не вистачало потужності, не вистачало фізики, не вистачало інтенсивності, тому «більше, ніж клуб» міг похвалитися, хіба що, виходом до чвертьфіналу Ліги чемпіонів.

А Лапорта не лише пам'ятав славні часи володарювання «Барселони» у світовому футболі, він жадав ті не такі вже й далекі часи повернути. І ось так, через чотири роки після лісабонського жаху, і три роки після того, як Флік вперше дав Лапорті відкоша, зірки склалися так, що колишній тренер «Баварії» та збірної Німеччини очолив «Барселону».

***

Мета цієї замітки трохи інша, ніж детальна розповідь про те, як безробітний на той час Ганс-Дітер Флік очолив каталонську команду. Як цього разу він виявився набагато зговірливішим, як терпляче чекав, поки Лапорта розставляв свої пріоритети і нарешті вибрав саме його – аж ніяк не перший номер «на драфті».

Тут трохи про інше. Про те насамперед, що «Барселона», обійшовши практично по колу апологетів «тіки-таки», погрожувала провалитися в небуття чи вічне міжсезоння, призначивши на тренерський місток якогось нового Кіке Сетьєна. Але «Барселона», точніше, Жоан Лапорта, нарешті вирішила вийти із зачарованого кола. Або зі звичної зони комфорту. І нехай методом тикання, але «більше, ніж клуб» у особі Фліка отримав не просто тренера, а «більше, ніж тренера».

Практично з перших днів роботи Фліка на новому місці на його користь спрацювала обставина, під уламками якої, як здавалося, він зануриться і так й не вибереться на волю. Те, що цей тренер до моменту призначення на посаду – абсолютно не із системи «Барси», - зіграло аж ніяк не злий жарт із німцем.

Біда Кумана, і особливо Хаві, була в тому, що ці клубні легенди були в курсі всього. Вони знали всі ходи та виходи як на «Камп Ноу», так і в клубних коридорах. Вони були в курсі всіх пліток. І тримали носа за вітром – аби хтось нічого зайвого не сказав. Ні на адресу команди, ні на адресу тренера. Їхнє всезнання їх же й занапастило, якщо говорити за великим рахунком.

І ось тепер на зміну всезнайкам і загальним улюбленцям приходить абсолютно чужа, стороння людина, яка з усіма гранично ввічлива, але не більше того. Він не заграє ні з уболівальниками, ні з футболістами, ні, тим більше, з радою директорів. Він тримається на відстані. І тримає всіх на відстані. Має абсолютно рівні відносини з усіма. З усіма тими, кого він вибрав для спілкування на новому місці.

І якось раптом майже непомітно така дивна на перший погляд «непомітна» поведінка головного тренера «Барселони» всім сподобалася. І кулес, і гравцям, і пресі. І Лапорті у тому числі.

Фліку вдалося за якісь півроку те, що не вдалося навіть геніальному в усіх відношеннях Гвардіолі: йому вдалося знизити в рази громадський тиск на головного тренера «Барселони». Вийшло так, що «Барса» все ще залишалася «більше, ніж клубом», але на саму команду тінь великого минулого тиснула вже не так виразно.

Так, справа тут не тільки в персоні нового тренера, а й у тому, звичайно ж, що зараз через різні причини, і об'єктивні також, каталонський гранд не може тягатися в «гонці озброєнь» з «Реалом». І якщо говорити суворо про фінансове становище клубу, воно залишає бажати кращого й досі. І це ще лагідно сказано. Що там говорити, якщо за вартістю свого складу нинішня «Барса» поступається не лише «Мадриду», а й, наприклад, «Ньюкаслу» чи «Аль-Хілялю».

І ось так, очікувано, але несподівано, склалося, що новий головний тренер «Барселони» міг собі дозволити нормально працювати. Нормально робити свою справу, не розмінюючись ні на дрібниці, ні на чутки.

***

Флік чудово знав, куди він ішов. Маються на увазі фінансові можливості «Барси». Точніше, неможливості. Тому гер Гансі не голосив, коли не склалося з трансфером Вільямса. Не горював він і тоді, коли клуб довгий час не міг заявити Ольмо. Він не просив утримати Ґюндогана. Не просив придбати бодай когось замість цілої купи травмованих гравців основи. Він просто від потреби і необхідності звернув свій погляд на Ла-Масію, де, як виявилося, не перевелися таланти.

Більше того, у трьох стартових матчах Ла Ліги Флік задіяв одразу трьох 17-річних гравців дубля. І цей момент – акцент на найближчому резерві, на клубній академії - не міг не сподобатися ні Лапорті, ні вболівальникам.

Дуже швидко Гансі знайшов шлях до серця і футболістів. Він поки що не говорить іспанською, але старанно вчить мову, і вже все розуміє. Але спілкується або англійською, або німецькою. Цього достатньо, щоби футболісти його розуміли. За словами одного з гравців «Барси», Флік у спілкуванні схожий на старшого сержанта: може й пожартувати, може й підтримати. Але головне – він знає, як донести до свідомості гравців те, що він хоче донести.

Лаконічність та розуміння – ось головні відмінні риси у спілкуванні Фліка з командою. Він скасував систему штрафів у команді. Однак, як і будь-який німець, він любить пунктуальність у всьому. І гравці його підтримують.

Але вміння тренера говорити зрозумілою футбольною мовою – це ще не показник його майстерності. Тренувальний процес та підхід до роботи, до системи взагалі – ось показник. І у зв'язку з цим Флік істотно відрізняється від попередніх наставників «Барси».

Попередня «Барса» місцями була чудова, особливо коли там догравали Мессі, Суарес та Бускетс. Але навіть тоді «Барса» була вразлива, вона видихалася до кінця гри, вона була схожа на потужного боксера, але з «кришталевим підборіддям».

Флік цей відчайдушний недолік намагається викорінити. Тренування набули іншого підтексту. Зараз багато занять з акцентом на фізику, витримку, інтенсивність та швидкість. Для цього служать не лише німецькі асистенти Гансі, а й нові фітнес-тренери, які працюють із першою командою.

Під керівництвом Фліка «Барса» провела не так вже й багато поєдинків – десять у чемпіонаті та три в Лізі чемпіонів, проте вже на цій підставі можна робити сміливі висновки про те, що нинішня «Барса» виглядає краще за «Барсу» Хаві. Цьогорічна «Барса» не «здихає» у другому таймі. Нинішня «Барса» здатна (принаймні поки що) тримати темп.

Ось це – темп та інтенсивність – головна фішка нинішнього кермового «блауграни». Флік хоче, щоб його нинішня команда пресингувала не якийсь час, а протягом дев'яноста хвилин. Ганс-Дітер хоче побудувати на «Камп Ноу» приблизно те саме, що свого часу він збудував на «Альянц Арені».

***

Зрозуміло, що для такого будівництва потрібен відповідний рівень матеріалу. Як виявилось, необхідний матеріал є. Потрібно просто знайти, розпізнати, а потім навчити. Або модернізувати. Або перевчити.

Від Рафіньї в недавнє трансферне вікно хотіли відмовитися. Власне, саме на його місце мав прийти Ніко Вільямс. Проте під чуйним керівництвом Фліка бразильський півзахисник розквітнув. Флік ще раз довів, що вміє огранювати самородки, і що для добрих акторів немає другорядних ролей.

Рафінья зараз у «Барсі» грає «вільного художника». Грає приголомшливо, чого вже там.

Відмінно вписався в новий ігровий ансамбль й Ольмо. Якщо цього хлопця оминуть травми, а він до них схильний, тоді ми побачимо нарешті найкращу версію Дані Ольмо.

Ну і, звичайно, Левандовськи. Коли Флік тренував Роберта у «Баварії», Роберт був не лише найкращим форвардом континенту, він був найкращим футболістом континенту. Зрозуміло, що роки беруть своє, проте завдяки правильному підходу до польського гравця він тепер переживає свою другу молодість.

І це при тому, що Левандовськи, як і всі його партнери, зобов'язаний брати участь у пресингу. Пресинг – ось та глобальна якість, що відрізняє, що виокремлює нинішню «Барселону».

Цьогорічна «Барселона» грає з вищою лінією захисту. Пресинг починається біля чужого штрафного майданчику. Цим спочатку займаються гравці атаки, насамперед вінгери, Педрі та Ямал, потім гравці середини поля, і вже потім Мартінес та Кубарсі. У такому неймовірно високому темпі «Барселона» намагається грати не 45 або 70 хвилин, як раніше, а всі 90 хвилин.

Це частіше виходить, ніж навпаки. Дев'ять перемог у десяти стартових поєдинках Ла Ліги – це хороше підтвердження.

Цьому хороше підтвердження і перша за багато років перемога над «Баварією» у Лізі чемпіонів. І не просто перемога, а розгромна перемога.

І ось якщо «Барса» зуміє продовжити свою переможну ходу і надалі, тобто, у найближчому Класико, ми матимемо всі підстави для того, щоб сказати, що нинішня «Барселона» – вже не та, що раніше. Вже не той боксер із кришталевим підборіддям.

Для кроку на якісно новий рівень сьогоднішня «Барселона» має практично все. Головне – у неї під це завдання є тренер. Якщо цей тренер отримає головне, чого не дістає майже всім його колегам – час, то не виключено, що наприкінці цього сезону ми говоритимемо про те, що «більше, ніж команда», вже повернулася.