Розумом Динамо зрозуміти можна. А ось серцем – навряд чи

Ніхто не казав, що буде легко. Навпаки, усі практично в один голос стверджували, що буде важко. Дуже важко. Надскладна логістика, збільшення кількості матчів у єврокубках. Тепер замість грудня нашим командам на євроарені доведеться фінішувати в осінній частині сезону у січні.

Все це було зрозуміло. І давно відомо. Однак тепер виходить так, що єврокубки для обох наших повпредів на континентальній арені виявилися не лише непосильною ношею, а й непотрібним тягарем.

Читайте також:

Не безнадійна поразка. Динамо з мінімальним рахунком програло Ромі

І наш чемпіон, і наш віце-чемпіон вже після перших двох турів Ліги чемпіонів та Ліги Європи відповідно зрозуміли, що у цих турнірах їм практично нічого не світить. І що на цьому святі життя ми зі своїми марш-кидками то через Кишинів, то через Хожув виглядаємо, як далекі родичі.

Дорога до місця проведення матчів ЛЧ та ЛЄ забирає багато сил та емоцій. Багато сил та емоцій забирає і дорога у зворотний бік. Тому не дивно, що «Шахтар» на арені внутрішній так блякло виглядає після гри Ліги чемпіонів. Тож не дивно, що й «Динамо» нарікає на об'єктивні складнощі.

Адекватного виходу із цієї конкретної ситуації – я про нинішній єврокубковий сезон – немає. Вже немає. Якщо назвався грибом – лізь у кошик. Грай. Страждай, але мовчки страждай. І як ти страждатимеш, як ти розставлятимеш пріоритети – це твоя особиста справа. Вона, ця справа, за великим рахунком більше нікого не цікавить.

Тому розумом можна і треба зрозуміти, як «Динамо» на чолі з Олександром Шовковським злило гру третього туру Ліги Європи проти «Роми». Навряд чи колись у найближчому майбутньому «біло-сині» зіграють таким резервним складом. І за такою резервною схемою.

«Динамо» у зв'язку з цим чітко розставило пріоритети. На першому місці – чемпіонат України. Саме – недільна гра проти «Шахтаря». На енному місці – обридла Ліга Європи, де вже після двох турів зрозуміло, що майже нічого не світить.

Все правильно. З двох зайців потрібно вибирати того, що жирніший. Тому навряд чи треба метати громи та блискавки у бік нашого віце-чемпіона. Власне, навіть такий резервний склад нашого віце-чемпіона виглядав не безнадійно у грі проти непоганої італійської команди.

Інша річ, що та італійська команда зараз приблизно у такій самій прострації, як і наш віце-чемпіон. Хоча вона має на цю прострацію інші підстави, інші причини.

Але то їхня справа. Нам було дуже цікаво у цій ситуації (в контексті опонента) подивитися на Довбика. Свій гол він забив. Нехай нічим більше й не запам'ятався, але за фактом три очки та перемогу своїй нинішній команді приніс саме наш Артем.

На цьому особисто мій інтерес до «Роми» та її перманентної кризи закінчується.

А от щодо «Динамо»… Повторюся ще раз: головою я можу зрозуміти рішення Олександра Шовковського. Він має 27 жовтня вирішальний матч нинішнього півсезону. А може, і всього цьогорічного чемпіонату. У суперника, я це про «Шахтар», на два дні більше для підготовки до Класичного. Отже, треба якось викрутитися, знаходити внутрішні резерви.

СаШо пішов таким шляхом. Має право. Бо, повторюся, у разі перемоги «Динамо» у недільній грі Шовковського та його команду вже можна коронувати. Дев'ять очок відриву в наших реаліях відіграти практично неможливо.

Але далі виникає цілком логічне питання. «Динамо», та й не тільки, нині рве жили, щоб стати чемпіоном. Щоб наступного сезону спробувати щастя у головному континентальному турнірі. Не вийде в головному – тоді в не дуже головному. І так далі.

І за подібним сценарієм живуть зараз усі наші так звані лідери – окрім двох загальновідомих та звичних, сюди треба віднести і ще як мінімум і «Полісся».

Усі наміри наших грандів на внутрішній арені – це лише для того, щоб поборотися за гіпотетичні призові. А потім цілий півсезон горювати з приводу найскладнішої логістики.

Згадайте, як щиро раділо «Полісся», коли за підсумками минулого сезону видобуло історичну путівку до єврокубків. З цього приводу було проведено потужну піар-кампанію. Та й трансферну кампанію теж було проведено непогану.

І все це лише для того, щоб уже в першому відбірковому раунді злити невибагливій словенській команді. Натомість тепер, втративши «принади» євроарени, «Полісся» навіть намагається розправити крила.

Тільки чого заради? Для того, щоб у наступному сезоні знову потрапити до єврокубків, перед цим сурмлячи у всі труби та гримаючи у всі литаври, а потім благополучно вилетіти від якоїсь провінційної посередності?

Я розумію, що всі наші нинішні лідери клубного футболу марять Лігою чемпіонів, де можна отримати такі гроші, щоб безбідно існувати кілька сезонів. Однак для того, щоб туди потрапити, потрібно вдало виступати в цих єврокубках, а не зливатися на першій же стадії.

І ось у зв'язку з цим особисто мені прикро за злив «Динамо» у Римі. Тому що по суті цей злив – ідентичний зливу «Полісся» та «Кривбаса». І навіть зливу «Дніпра-1».

Навіщо тоді город городити, якщо на цьому городі виросте, у ліпшому випадку, чортополох.