Спортсмен «Фарт» із ССО: Позивний отримав, коли вивів групу з оточення

Після початку повномасштабного вторгнення на досвідчених військових лягло подвійне навантаження. Вони вели за собою, навчали, мотивували мобілізованих, брали відповідальність за їхні життя та виконання бойових завдань.

Для армійця з позивним «Фарт» звітний прихід до ЗСУ став четвертим у житті. Досвідчений, фаховий, вмотивований… Нині йому, як головному сержанту, довірено формувати та готувати до виконання завдань новий підрозділ у складі Сил спеціальних операцій.

А почали нашу розмову з мирного дитинства «Фарта» на мальовничій Хмельниччині…

— Уже з юних років мене тягнуло до єдиноборств: спершу спробував ушу, а потім — рукопашний бій, — розповідає «Фарт». — Це доволі непростий спорт, маєш розвивати різні якості — спритність, витривалість, силу, вміння контролювати тіло та психологічний стан. Залюбки їздив на різні турніри, ставав кілька разів чемпіоном Хмельницької області. Згодом став переможцем першості України серед юніорів та здав кваліфікацію на перший дан чорного поясу з військово-спортивних багатоборств. До нього входили рукопашний бій, ножовий бій та стрільба. Коли ж виповнилося 18 років, пішов до армії.

— Саме тут і знадобилися набуті вміння…
— Наш тренер полюбляв організовувати стрільби в тирі, інколи виїжджали в ліс чи гори. З дитинства подобалася зброя, ще тоді й навчився поводитись із пневматикою. Тож уміння тримати зброю, правильна стійка, міцна рука допомогли в майбутньому.

До армії у 2010 році пішов свідомо. Мій тато був військовим у ракетній бригаді, потім звільнився, а знову на службу пішов, коли розпочалась АТО. Таким же військовим-ракетником був і дідусь. Тож, можна сказати, я пішов стопами предків, підписав контракт з 8-м полком спецпризначення. Відслужив три роки, долею випадку завдяки гарній фізпідготовці мене розподілили в експериментальну спортивну роту. Після звільнення на цивілці пробув недовго. Навесні 2014 року розпочалась війна, і так я знову опинився в ЗСУ.

— Розкажіть більш детально, що тоді являла собою спортивна рота?
— На базі 8-го полку створили підрозділ із 30 осіб, завданням яких було випробовування нових зразків форми. Тобто, нам видавали експериментальні зразки одягу та екіпірування, в яких ми мали працювати з максимальними навантаженнями. Тренувалися, працювали в полях, проходили визначені етапи, стріляли… А після того дивилися на стан форми, її слабкі місця, робили звіти для виробників про плюси й мінуси. Від цього в назві роти і слово «експериментальна».

— Маєте позивний «Фарт». Певно, була якась нетривіальна ситуація?
— У 2014 році перебував у гарячих точках, в тому числі виходив з «котлів» в Іловайську та Дебальцевому. Фактично, то було оточення, по нас гатили чи не з усіх видів зброї…

Ситуація — критична, коли ніби все проти нас, і я кажу: «Хлопці, йдіть за мною, я фартовий». Сказав це настільки впевнено, що всі на мене подивилися… і повірили. Дороги були під обстрілами, взяли з собою все найнеобхідніше і стежками, посадками, підтримуючи поранених, таки вдалося вийти. Насправді ж, я не знав ту місцевість, тож вийти з оточення нам допомогли віра та везіння.

Майже два роки воював, в 2015-му звільнився. Пішов працювати тренером.

— Знову єдиноборства?
— Запропонували бути у клубі інструктором. Тобто, самому займатися, а також тренувати дітей і дорослих. Чесно кажучи, це мені допомогло подолати поствійськовий синдром.

Також проводив заняття з рукопашного бою із нацгвардійцями, які самі попросили займатися, тож раз на тиждень я приїжджав до них у підрозділ. Так поступово став зближуватися з військовими, тягнуло мене до них (сміється).

У 2016 році погодився на пропозицію на посаду «інструктора з фізичної підготовки». Підписав трирічний контракт. Іноді й сам виходив на килим, у 2018 році завоював бронзову нагороду з рукопашного бою в чемпіонаті України. Турніри серед військових особливо подобалися, на них, що не притаманно для армії, всі були рівні. На килимі солдат бореться з полковником, і погони на результат зустрічі жодного значення не матимуть. Опісля бою всі обіймаються, дякують. Утім, з часом з виступами довелося закінчити — як вік давався взнаки, так й старі травми дошкуляли. Перейшов, як кажуть спортсмени, на тренерську.

— Ось таким, під знаком спорту, був ваш третій прихід до Збройних сил…
— Спорту в армії багато не буває. Не втомлююсь повторювати молодим хлопцям: займайтеся спортом! Бігайте, плавайте, стрибайте, грайте у футбол… Все це вам знадобиться у критичних ситуаціях, знаю чимало випадків, коли гарне здоров’я та фізична підготовка рятувала людям життя. Починайте вже зараз, не чекайте, поки вас мобілізують. І взагалі, спортсменом в армії бути почесно. Тобі легше завоювати авторитет, виокремлюватися з-поміж інших.

У 2019 році звільнився з ЗСУ і мав багато планів для самореалізації. Очолив Спілку учасників АТО в Хмельницькій області.

— Чому вирішили зайнятися громадською роботою?
— Серед знайомих маю сотні військових, яким потрібна та чи інша допомога — отримати землю, довідку про інвалідність, підтримати в реабілітації чи оформленні документів… Таких напрямків дуже багато, іноді люди просто не знають про послідовність дій, до кого звертатися.

Тож в один момент вирішили з хлопцями об’єднатися та створити громадське об’єднання. Мене обрали головою. Були певні здобутки — кілька хлопців у ролі УБД отримали землю, допомогли декому з проходженням реабілітації в шпиталях. Були й більш присадкуваті речі, наприклад, приїжджали до автопарків розібратися з керівництвом, чому хлопців з посвідченням УБД не перевозять безплатно. Мали свого юриста. Загалом до нашої організації входило близько 300 осіб. Так тривало до 2022 року, доки майже всі не пішли до ЗСУ…

— Який напрямок служби ви обрали після повномасштабного вторгнення?
— У складі бойової групи виконував завдання, про які зараз ще не можна згадувати. А з цього літа беру участь у формуванні нового підрозділу Сил спеціальних операцій. Як головний сержант роти, маю багато обов’язків, в тому числі, з підготовки особового складу. Підбираю новачків, відправляю на курси або запрошую до нас інструкторів. Мені це цікаво, адже все це пройшов і на власні очі бачив переваги та недоліки.

Порівнюю нашу армію 2010 року і теперішню. Бачу позитивні моменти. Головний — є мотивація хлопців захищати рідну землю. Чимало кандидатів долучаються до лав ССО через Єдиний центр рекрутингу. А в самому війську стало більше спеціальної підготовки — опанування новітньої техніки та озброєння, цікаві заняття з іноземними інструкторами з медицини, тактики та інших дисциплін. Ну а наше завдання — підтягнути бійців із точки зору фізичної готовності. Працюємо з максимальною віддачею!

Дмитро ШАПОВАЛ

Єдиний рекрутинговий центр ССО ЗСУ

Наші контакти:

Сайт - https://sofua.army/
Телеграм – https://t.me/recruiting_sofua
Телеграм-бот – https://t.me/src_sof_bot
Фейсбук – https://www.facebook.com/sofua.army/
Інстаграм – https://www.instagram.com/sofua.army/
Вакансії – https://www.work.ua/jobs/by-company/2688937/#jobs

Контактний телефон: 0800357174

Наші офіси:

М. Київ, Оболонська набережна, 7, корпус 1.

М. Дніпро, проспект Олександра Поля, 2.

Графік роботи: 9:00 – 18:00