«Снились кошмари». Екс-бос академії Шахтаря – про втечу від війни в Україні

Донецький «Шахтар» вже давно намагається запрошувати на низку ключових посад у клубі іноземних фахівців. Одним з тих, хто на момент початку повномасштабної фази російсько-української війни мав контракт із «гірниками» та обіймав посаду керівника центру дитячо-юнацького футболу «Шахтаря», фактично будучи босом академії «помаранчево-чорних», був португалець Едгар Кардозу.

Його особистість не так добре відома вітчизняним уболівальникам, а хтось, мабуть, й зовсім зараз лишень вперше почув ці ім'я та прізвище. Однак у «Шахтарі» Кардозу провів три роки – з літа 2020-го до літа 2023-го. Хоча у відносно нормальному режимі він зумів попрацювати тільки півтора роки, а потім разом із більшістю своїх підопічних був евакуйований подалі від воєнних дій, опинившись у Хорватії.

Втім, влітку 2023-го у «Шахтарі» ухвалили рішення повернути юнаків та молодь в Україну, аби ті мали змогу працювати де-факто на очах у тренерського штабу першої команди. Едгар Кардозу повертатися до Києва не побажав, й на цьому його співпраця із «помаранчево-чорними» завершилася.

Після відходу з «Шахтаря» португалець кілька місяців був без роботи, а потім прийняв запрошення від футбольного клубу «Кітчі» з Гонконгу – 12-разового чемпіона цього спеціального адміністративного району Китайської Народної Республіки. Там Кардозу спочатку підписався на посаду директора з розвитку, потім паралельно з нею був одним із членів тренерського штабу першої команди, а з літа 2024-го є повноцінним наставником «гонконгської Барси» (одне із прізвиськ «Кітчі»).

Втім, історія роботи Кардозу, котрий перед приходом до «Шахтаря» був асистентом у збірній Катару U-23 у Фелікса Санчеса Баса, що став відомим завдяки ЧС-2022, де він був біля керма національної збірної Катару, у Гонконгу навряд чи надто цікава пересічному українському шанувальнику футболу. А ось те, як португалець залишав Україну після початку неспровокованої агресії росії в лютому 2022-го, вже куди цікавіше. Тим паче, що сам Едгар в інтерв'ю виданню South China Morning Post представив цю історію так, ніби йдеться про якийсь детектив, де головний герой спершу дуже боявся за своє життя, але потім знайшов у собі сили й все ж таки евакуювався у безпечне місце.

Буквально за кілька днів до початку вторгнення російських окупантів португальське посольство особисто повідомило Кардозу про доцільність термінового від'їзду з України. Але в «Шахтарі» фахівця запевнили, що все буде нормально, хоча Едгар все ж відправив додому свою дружину із маленьким сином, які залишили Київ за чотири дні до початку кошмару.

Сам Кардозу на момент отримання попередження від посольства перебував у Туреччині на зборах із першою командою та «Шахтарем» U-19. Разом із делегацією «гірників» за два дні до початку повномасштабної війни португалець повернувся до Києва.

Далі – слово самому Едгару Кардозу…

«Ми усі повернулися [із Туреччини до Києва] 22 лютого [2022 року]. Наступного дня я дав інтерв'ю португальському телебаченню. Я сказав їм, що нічого не відбувається, всі працюють та гуляють вулицями [Києва]. Я тільки-но повернувся додому після восьми годин, проведених на роботі в академії. Я пішов спати, а потім о другій ночі мені зателефонував друг. Він сказав: «Едгар, бронюй квиток на літак, терміново залишай Україну».

«Він подивився на авіарадар для спостереження за літаками із картами відстеження в реальному часі й побачив безліч приватних літаків, що відлітають [з України]. Я одразу ж заплатив 400 євро та узяв квиток на рейс о 10 ранку. Я не міг заснути, а о 5-й ранку почув перші вибухи. Тоді я виявився страшенно наляканим. Я боявся навіть підвестися з ліжка. Я уявляв, що якщо підійду до вікна й відсмикну штори, то у мою квартиру влетить ракета».

У цей момент, як розповів журналістам з Гонконгу Кардозу, йому надійшло повідомлення від спортивного директора «Шахтаря» Даріо Срни. Хорват наказав Едгару якнайшвидше прибути в готель, де звично збиралася перша команда. Ця будівля мала необхідний бункер та могла захистити від ракетних атак. Коли Кардозу опинився у відносній безпеці, йому вдалося вийти на зв'язок із португальським посольством, де тодішньому керівнику академії «гірників» повідомили, що вже підготовлений конвой для централізованого вивезення громадян Португалії з Києва.

«На той час я вже був наляканий так сильно, що боявся навіть виходити надвір. Я думав, що коли я дійду до дверей, то побачу російські танки та хлопців, які наставляють на мене зброю. Я зателефонував дружині, вона сказала мені йти, куди наказали у посольстві, але я відповів: «Я боюся, тому просто залишусь тут».

«Я сказав посольству, що залишусь, але за 15 хвилин вони зателефонували знову й зазначили, що змінили маршрут, аби зупинитися прямо перед готелем «Шахтаря». Це вселило в мене надію. Я знову зателефонував дружині, вона відповіла: «Я ж сказала тобі, йди».

«Я відчув приплив сміливості, я узяв свою сумку… потім, як дитина, побіг до машини. Я відчинив двері й заскочив всередину. Тоді я уявляв, як у мене стріляють».

Відомо, що процесом евакуації португальських громадян із Києва займалося троє людей, які витратили кілька тижнів на вивчення та розробку максимально безпечних маршрутів проходження колони до кордону України.

«Коли ми їхали через Київ, я сидів на задньому сидінні, ось так [опускається низько-низько]. Я схопився за ручку дверей та подумав: «Якщо побачу, що хтось направляє [зброю] на машину, то відчиню двері та просто втечу».

«Пам'ятаю, що винищувачі пролітали низько над нашими головами. Я був на MotoGP та Формулі-1, але шум не зрівняється. Так, я осоромився і знову запанікував. Хлопець за кермом сказав мені: «Не хвилюйся, це українці».

Зрештою через Молдову конвой із португаломовними представниками «Шахтаря» прибув до Румунії, де усі вони нарешті знову відчули себе в безпеці. Там Едгар Кардозу провів три ночі, перш ніж спеціально організований посольством Португалії авіарейс доставив його додому.

«Це вплинуло на мене психологічно, мені снилися кошмари ще кілька тижнів. Моєму синові довелося залишити друзів та школу, яка йому подобалася. Я втратив гарний клуб та роботу».

Кардозу розповів журналістам з Гонконгу, що довоєнний Київ йому дуже подобався. Він прибув до столиці України у 2020 році та оселився разом із родиною у приватному житловому комплексі, де компактно мешкали футболісти-іноземці першої команди донецького клубу. Неподалік була міжнародна школа, лікарня, були усі необхідні супермаркети та місця відпочинку.

«Думаю, я б усе ще був в Україні, якби не війна», – підбиває підсумок своєї розповіді Кардозу.

Наразі 41-річний португалець перевіз родину до Гонконгу, де продовжує працювати у світі професійного футболу. Тут, за визнанням Кардозу, його близькі «дуже щасливі», як і колись у Києві, але історія Едгара в Україні, як і багатьох інших, виявилася недомовленою назавжди. І все через хворі фантазії та імперські замашки окремо взятого народу, якому здалося мало території у 17 з гаком мільйонів квадратних кілометрів, і який вирішив піти на поводу у наказів військових злочинців та вирушив нав'язувати свою волю тим, кого раніше мав нахабство називати «братами»…