Сухенька Стара Синьйора. Ювентус не пропускає чотири тури в Серії А

«Історія «Ювентуса» містить у собі те, що таке бути італійцем і те, як бути італійцем», – переконаний британський дослідник історії найпопулярнішого клуба Італії Хербі Сайкс. Звитяги й скандали, ганьбисько й сягання вершин, тонке розуміння італійської натури, душевної організації і засилля легіонерів. Одне слово, біле й чорне сусідять у «Старої Синьйори» настільки близько, що часто-густо не помічаєш, хай як це дивно, межі між ними. Такі-от «зебри»! Водночас Сайкс наголошує: «Мільйони раціонально мислячих, поміркованих італійців переконані, що клуб безнадійно порочний». Мається на увазі славнозвісна фраза Джамп’єро Боніперті, що міститься на близьких до сучасності футболках «б’янко-нері» (сам таку маю, чого там), що, мовляв, перемога не просто важлива, а це єдине, що має значення. І «раціонально мислячі» саркастично додають: «Ось-ось, єдине, що має значення та здобуте за будь-яку ціну».

Та цього сезону мене не покидає відчуття, що ми бачимо початок зведення підмурівку міцної будівлі для «Ювентуса» вже 2-ї половини 2020-х. І проміжний результат не те, щоб не матиме значення, однак не стане визначальним (ну, звісно, якщо не станеться шаленого успіху – звитяги в Лізі чемпіонів – чи оглушливого провалу – фінішу в другій половині таблиці серії А, та поки ані на те, ані на інше не скидається), в усякому разі не буде єдиним значущим згідно з догмою Боніперті. Нинішній «Юве» апеннінські медіа вже поквапилися назвати порухом свіжого повітря, натякаючи на відчутне омолодження складу. Що й казати, середній вік стартового складу «Синьйори» в матчі Ліги чемпіонів проти ПСВ 25 років і 149 днів – наймолодший за всю історію виступів туринців у найпрестижнішому клубному змагу Старого Світу (натомість у поточному чемпіонаті цей показник зазвичай ледь перевищує позначку в 24 роки). Молодість – свідчення наявності майбутнього, роботи наставника команди Тьяго Мотти на перспективу. А що казати про сьогодення? А в теперішності «Ювентус» – єдина команда з чемпіонатів країн «великої п’ятірки», яка досі не пропустила жодного м’яча в своєму національному чемпіонаті. Не завше виходить забивати, це так. Проте поки що щоразу виходило не пропускати. Власне, й особливих передумов для цього «Юве» опонентам не давав або не дав змоги створити. Приміром, xG «Комо» в матчі проти «Старої Синьйори» ледь сягнув мізерної позначки 0,17, у «Роми» становив 0,33, в «Емполі» – 0,49, у «Верони» – 0,52. Заважу, що дві команди, чий xG у протиборствах з «Юве» коливався в районі 0,5 гола, грали на своєму полі, та менше з тим…

Зведення нанівець атакувальних спромог супротивників, як на мене, уможливлене, насамперед, завдяки чудовому старту сезону від Федеріко Гатті. Двічі, за версією sofascore.сom, саме цей 190-сантиметровий гренадер-оборонець визнавався гравцем матчу, дістаючи оцінки вище від 7,5 бала. Гатті – тактично дисциплінований гравець. Коли поглянути на теплову мапу його переміщень під час матчу, то центральну лінію він перетинає нечасто, якщо, звісно, немає стандарту біля воріт суперників. Точність передач Гатті в поточній серії А – 96%, а на своїй половині поля – 99%! Гросмейстерський у Гатті й показник підборів: пересічно 5 за гру. До того ж і 77% успішності у боротьбі за позицію. І, як вишенька на торті: поки що жодних дисциплінарних покарань у вигляді карток у центрдефа «Юве» немає! На користь Феде як відповідальній людині пішло й капітанство.

Бремер як партнер Гатті по центру захисту? Ну, приміром, у матчі проти «Роми» sofascore.сom пошанував його оцінкою в 7,4 – не набагато меншою, ніж у Гатті. Якщо брати назагал цей календарний рік, то бразилець грає навіть стабільніше за Федеріко. В усякому разі його середньомісячний рейтинг нижче «сімки» не опускався. Попри бразильську вдачу, Бремер – просто ас у царині вибору позиції, він ще більш дисциплінований виконувач прямих захисних обов’язків, адже куди менше порівняно з Федеріко зазирає до штрафного майданчика суперників на стандарти. Натомість точність його довгих передач сягає 77%! Й поки що в серії А оцінка Бремера цього сезону, за версією sofascore.сom, жодного разу не опускалася нижче 7,3 бала.

А от флангові захисники «Юве» сумлінно відпрацьовують і в основній – оборонній – роботі, й в атакувальному підробітку. І лівий захисник Андреа Камб’язо, й правий оборонець Ніколо Савона мають на своєму рахунку вже по забитому голу в серії А. Андреа відзначився проти «Комо» (до речі, дістав за той матч оцінку 8,4 бала від sofascore.сom, забивши в стилі вінгера: зміщення з правого флангу в центр і невідпорний удар лівою). А Ніколо забив «Вероні» в контратаці дивним за красою ударом головою: чудернацька траєкторія застукала зненацька кіпера «веронезі». Краща оборона – це атака? Не так прямолінійно, проте все ж таки креативу флангові оборонці не цураються. Це стосується, до речі, й П’єра Калюлю, який, попри свою основну начебто спеціалізацію – центрального захисника, в «Ювентусі» виходить на позиції правого оборонця.

Воротар? Нині в «Юве» постбуффонієвська ера плавно перейшла в постщенснинську. Тут доцільно згадати слова багаторічного наставника «Ювентуса» Джованні Трапаттоні: «Ювентус» – це як семиголовий дракон, відріжеш у нього одну, одразу з’являється інша». 27-річний Мікеле Ді Грегоріо тримає ворота на замку, однак однозначно сказати, що він уже виграв конкуренцію в Маттіа Періна, не можна. Ді Грегоріо – уродженець Мілана, вихованець «Інтера», орендований «Ювентусом» у «Монци».

Із такої запальної суміші цілком може народитися майстерний голкіпер. В усякому разі неабиякий кіперський ґедзунок у Мікеле видко навіть неозброєним оком. Щоправда, наполегливий мароканець Ісмаель Сайбарі з ПСВ у матчі Ліги чемпіонів продемонстрував, як можна все ж таки пробити воротаря «б’янко-нері». Північноафриканець бив-бив-бив по воротах, попри відстань і, зрештою, в компенсований час свого домігся: Ді Грегоріо змушений був капітулювати вперше в сезоні. Чи вийде щось подібне в Хвічі Кварацхелії – кращого поки що за оцінками гравця серії А поточного сезону (за версією sofascore.com, пересічно 8,28 – єдиний у серії А, в кого цей показник перевищує «вісімку») – та у його партнерів із «Партенопеї» у суботу, подивимось.

Щодо креативу, то виправдовує сподівання нова турецька «десятка» (як же зобов’язує цей номер!) туринців Кенан Йилдиз – хисткий гравець, що вміє діяти нестандартно й ухвалювати швидкі, однак водночас раціональні рішення на полі. Особисто для мене відкриттям став лівий вінгер Самуель Мбангула. Він і забиває, й асистує (лідер «Юве» за асистами на сьогодні). За матч проти «Комо», як і Камб’язо, дістав оцінку 8,4! Йому лише 20, а має вже виняткову тактичну грамотність і розуміння гри. До того ж у нього – 100%-вий показник точності довгих передач! Сподіваюся, не зупиниться в зростанні.

Не так давно, в сезоні-2017/18 безперервна серія без пропущених голів у «ювентіні» становила 10 матчів (до речі, в історії жодного з італійських клубів серії А подібної не було): від початку календарного 2018 р. й майже до кінця березня. Перервав її «Мілан», за іронією долі в «россо-нері» забив своїм колишнім одноклубникам Леонардо Бонуччі. Щоправда, це не убезпечило «міланісті» від поразки 1:3. Прикметно, що в тій грі, яка знаменувала собою переривання унікальної серії, «б’янко-нері» зіграли в нечасті тоді для себе три оборонці (о тій порі Массіміліано Аллегрі зазвичай практикував схему 4–2–3–1 або 4–3–3). Ще один штрих: в тій 10-матчевій серії єдина нічия припала на саму її кінцівку, на виїзну гру проти малоамбітної команди СПАЛ.

Та повернімося до сьогоденності. Отже, «Стара Синьйора» сухо привіталася з поточною серією А. Чи далі буде? Який рахунок стане фірмовою ознакою нео-«Юве»: 3:0 чи 0:0? Десь прочитав такий пасаж: Тьяго Мотта навів лад в обороні «Ювентуса». Фраза напрошується з огляду на сухі ворота «Юве» після чотирьох турів. Утім, це аж ніяк не той випадок, коли, як то кажуть, в умілого й долото рибу ловить. Адже й раніше в захисті «Старої Синьйори» безладу не було (слов’янські симпатики серії А навіть іронізували щодо частесеньких «ювентійських» 1:0, переробляючи літеру «Ю» в слові «Ювентус» на «1:0» – «1:0вентус», нескладно ж, еге!), хоча й такої прямо суперуважності так само не спостерігалося. Менше з тим, зачинені на замок ворота – фірмова ознака перших чотирьох матчів «Ювентуса» у серії А (принагідно нагадаю, що останнього ігрового дня попереднього чемпіонату «Юве» також не пропустив, вигравши в «Монци» за рахунком 2:0). А от напад у туринців не в усіх матчах діяв ефективно. Попервах, наче, й нагнали дрижаків на оборонців «Комо» й «Верони» та спостерігачів – майбутніх суперників. Однак одна річ, коли захист в опонентів, що той вальок глини, жвавий, наче ведмідь до горобців. І зовсім інша річ – оборона, багата на вмілості. Проти «Роми» та «Емполі» аргументів у Душана Влаховича з партнерами не знайшлося. Чи будуть такі проти неаполітанців? «Ювентіні»-ветерани неголосно, та все ж переконано констатують, що нині не вистачає біло-чорним харизматичного форварда-італійця, чим завше міг похизуватися туринський клуб. Безперечно, один окремо взятий матч, хай і проти принципового супротивника, ексчемпіона Італії не дасть переконливої відповіді щодо слушності цієї зауваги, однак певну поживу для роздумів надати може.

Міланське дербі, звісно, здатне відтінити будь-яку гру. Та й запекле протистояння півночі (автомобільної столиці й центра виробництва найкращих світових вермутів в особі Турина, хоча «Юве» завше позиціонував себе як усеіталійський бренд, ментально це більшою мірою таки північ) й півдня (гарячого Неаполя – батьківщини смачних піц і, як часто називають це місто футбольні люди, столиці таланту Марадони) так само варте уваги, чи не так?

Олексій РИЖКОВ