Аналог Челсі у Першій лізі. Чому шлях Металіста 1925 викликає питання

6 вересня в українському клубному футболі закрилося літнє трансферне вікно-2024, а вже наступного дня, 7 вересня, увага основної маси вітчизняних уболівальників була прикута до старту збірної України у Лізі націй-2024/25. Матч «синьо-жовтих» проти Албанії (1:2), безумовно, затьмарив усі внутрішні футбольні поєдинки – зокрема, ігри чергового туру Першої ліги, але й там відбувається також чимало цікавого.

Наприклад, особливу увагу варто звертати ще на буквально вчорашнього представника української Прем'єр-ліги амбітний харківський «Металіст 1925». Після вильоту з елітарного дивізіону клубне керівництво «жовто-синіх» не стало, як припускали деякі, закривати проект, а ухвалило єдине правильне з репутаційної точки зору рішення продовжувати змагатися у Першій лізі. При цьому, з огляду на можливості нинішнього «Металіста 1925», амбіції клубу в сезоні-2024/25 полягають виключно у тому, щоб за підсумками чемпіонату повернутися до УПЛ. Нічого іншого навіть не слід розглядати, розуміючи, наскільки «жовто-сині» відрізняються від більшості інших колективів-учасників Першої ліги.

З вересня минулого року власником «Металіста 1925» є 35-річний харківський бізнесмен Володимир Носов, котрий зробив собі ім'я та статки на ринку криптовалют. Прихід людини із фактично необмеженими (звісно, враховуючи реальність вітчизняного футбольного ринку) фінансовими можливостями обіцяв великі й позитивні зміни для «Металіста 1925», проте зрештою «щось пішло не так», і за підсумками сезону-2023/24 харків'яни під керівництвом Віктора Скрипника фактично без шансів вилетіли з Прем'єр-ліги. Це спочатку, а потім, буквально за місяць, «жовто-сині» не змогли використати шанс під назвою «Турнір чотирьох», щоб опинитися в еліті у статусі команди, яка замінить «Дніпро-1», що припинив існування.

Після двох поспіль серйозних невдач Віктор Скрипник пішов з «Металіста 1925», а у третій декаді серпня на посаду коуча команди був призначений 55-річний Патрік ван Леувен. Прихід маститого за українськими мірками нідерландського фахівця до Першої ліги свідчив лише про одне – боси «Металіста 1925» і особисто Володимир Носов налаштовані вкрай рішуче щодо питання якнайшвидшого повернення їх багатостраждального проекту до Прем'єр-ліги.

Але на старті сезону «Металіст 1925» не вражає. Команда пробуксовує на повну, а в день матчу збірної України проти Албанії у Лізі націй, про який згадувалося на початку цього матеріалу, харків'яни не змогли обіграти одного з номінальних аутсайдерів групи Б Першої ліги вишгородський «Діназ» – нічия 2:2. І це при тому, що «жовто-сині» двічі вели в рахунку, а відкрили його взагалі вже на 3-й хвилині!

Поки у групі Б, де багато хто бачив «Металіст 1925» однозначним фаворитом, підопічні Патріка ван Леувена посідають лишень сьоме місце. У чотирьох матчах «двадцять п'яті» набрали скромні три очки, тричі зігравши внічию та один раз програвши. Логічно, що за таких розкладів у харків'ян ще й негативна різниця забитих/пропущених м'ячів – мінус один. А до «Полтави», яка несподівано захопила лідерство, вже сім очок відриву!

Взагалі, кажучи глобально, влітку нинішнього року «Металіст 1925» став дуже сильно нагадувати сучасний «Челсі». Ні, не варто потішатися над автором та поспішати висміювати його погляди на футбол простим співставленням турнірів, у яких наразі беруть участь лондонці та харків'яни. Природно, аналогія такого роду є більш ніж фігуральною, проте аж ніяк не позбавленою сенсу.

Судіть самі: власниками «Челсі» є Тодд Боелі та Бехдад Егбалі – бізнесмени, котрі вкрай мало знали про футбол до безпосереднього приходу туди в якості інвесторів. У «Металісті 1925» ситуація загалом схожа, і єдиний плюс харків'ян полягає в тому, що Носов володіє клубом одноосібно, що, на щастя для проекту, унеможливлює його конфлікт із партнером по бізнесу, що вже, судячи зі звітів у ЗМІ, сталося в «Челсі».

Однак Носов, як і Боелі з Егбалі, зовсім не був присутнім навіть на навколофутбольній орбіті перед своїм приходом у «Металіст 1925». Добре це чи погано? Мабуть, у такій площині питання ставити некоректно, адже футбол зараз є такою ж галуззю бізнесу, як і багато інших. Просто Носову, як людині, яка досягла значних успіхів на біржі криптовалют, все ще належить детальніше й серйозніше заглиблюватися у футбольні справи, аби й там його проекту не зраджував успіх. Як показав перший сезон «Металіста 1925» із новим власником у Прем'єр-лізі, Носов далеко не на 100% вгадав із призначеннями в топ-менеджменті клубу, через що команда із відмінними фінансовими можливостями сенсаційно залишила еліту українського футболу.

Друга очевидна аналогія, яка проглядається між нинішніми «Металістом 1925» та «Челсі» – це досить хаотична, якщо не сказати незріла кадрова політика цих клубів на трансферному ринку. З «синіх» вже відкрито потішається вся Англія, адже в розпорядженні Енцо Марески наразі є фактично близько 30-40 гравців, що неймовірно багато, навіть з огляду на дуже щільний та насичений графік ігор. Наприклад, чемпіон світу та Європи у складі збірної Франції Емманюель Петі, котрий раніше грав за «Челсі», не став підбирати слів, характеризуючи ситуацію й позначив усе вельми зрозумілою фразою – «грьобаний бардак».

Кадрова ситуація у «Металісті 1925» наразі дуже близька до того, що відбувається у «Челсі». Якщо спиратися тільки на профайл клубу, представлений на порталі Transfermarkt, то виходить, що на контракті «жовто-сині» під першу команду мають одразу 34 виконавців! З них аж п'ять воротарів, причому вік останніх, за винятком 28-річного Мозіля, плюс/мінус однаковий – 20-22 роки. Для чого ван Леувену така кількість кіперів й навіщо робити непотрібне навантаження на тренерський штаб, змушуючи його працювати з футболістами, котрі апріорі не розглядаються під основний склад та першу команду – це вже питання професіоналізму й відповідальності менеджменту перед інвестором.

Цього літа «Металіст 1925» оформив одразу 14 трансферів нових гравців, не рахуючи численні повернення з оренд. У тому числі як мінімум за двох футболістів, якщо знову ж таки спиратися на дані Transfermarkt, були заплачені «живі гроші» у вигляді компенсацій – 500 тисяч євро «Чорноморцю» за Салюка та 120 тисяч євро грузинській «Ділі» за Литвиненка. За фактом же можна тільки припускати, які підйомні були гарантовані Василю Кравцю, Владиславу Калітвінцеву, Ігорю Снурніцину, Євгену Пасічу, Ігорю Когуту, Денису Нагнойному, В'ячеславу Чурку та Данилу Варакуті, що вони відмовилися від перспектив продовження виступів на рівні УПЛ, прийнявши запрошення від команди з Першої ліги. Причому команди, яка на даний момент, по суті, не має історично потужного бекграунду й лише перебуває на шляху формування власного славного літопису.

В результаті «Металіст 1925» на старті сезону-2024/25, як і «Челсі», а то й гірше, враховуючи, що у Марески, на відміну від ван Леувена, була можливість повноцінно провести з підопічними міжсезоння, опинився у ситуації, коли в клубі є багато дуже й дуже серйозних, за мірками відповідного дивізіону, виконавців, проте категорично немає команди в цілому. Сам по собі розсип якісних гравців давати результат не здатний, і це вже навіть не футбольна теорема, яку щоразу необхідно доводити, а щось на зразок аксіоми, й ніяк інакше.

Аби ван Леувену вдалося зліпити з його нинішніх підопічних команду, здатну грати один за одного й досягати результату, потрібно щонайменше кілька місяців. І далеко не факт, що у нідерландця вийде, враховуючи його попередній негативний досвід у «Шахтарі», де низка лідерів команди банально не сприйняла методи роботи наставника. Так, у «Металісті 1925» немає гравця калібру та статусу Судакова, проте там є, наприклад, Денис Гармаш, якого вольовим рішенням Патріка вже усунули від тренувань із першою командою, що є вже підтвердженою інформацією.

З одного боку, рішення ван Леувена щодо Гармаша викликає повагу через його твердість, адже далеко не кожен вітчизняний наставник насмілився б піти на такий крок, але з іншого... Поки ми не зовсім розуміємо, яку внутрішньокомандну підтримку має Денис, й хто зрештою вийде переможцем із цієї «баталії» – тренер чи футболіст, чий авторитет та досвід у Першій лізі бачиться чимось просто захмарним (31 матч за збірну України та три чемпіонства у Прем'єр-лізі чогось та варті!).

А ще у ван Леувена є під рукою й низка інших непростих з точки зору характеру виконавців. Це і улюбленець попереднього коуча Владлен Юрченко, котрий останніми роками мандрував за Скрипником скрізь, куди тільки переходив тренер. І В'ячеслав Чурко, якого в березні преса називала одним з ініціаторів скандалу, що виник довкола матчу «Зорі» проти «Динамо», коли низка футболістів луганського клубу відмовилася виходити на поле через борги за преміальними та бонусами. І Андрій Борячук, котрий так і не зумів виправдати надій у «Шахтарі», в тому числі й у Патріка ван Леувена, а тепер грає так, ніби він є виключно людиною настрою.

Загалом сам по собі довгий список футболістів, які є під рукою у головного тренера, не є благом для команди. Швидше, навпаки, дуже багато наставників поспішають позбутися тих, кого вважають непотрібними, ще до закриття трансферного вікна, аби скоротити заявку та кількість тих, із ким належить працювати в сезоні, до позначки в 23-25 ​​виконавців. І саме тому в Англії відкрито критикують топ-менеджмент «Челсі» та особисто Енцо Мареску, які не змогли оперативно «розпихати» тих, кому тимчасово (або вже й зовсім) немає місця у першій команді, а тепер будуть змушені розпорошувати сили та емоції на них щонайменше протягом кількох місяців, що здатне безпосередньо й виключно негативно позначитися на результатах.

У «Металісті 1925», мабуть, відбувається та відбуватиметься щось подібне. Поки у клубі не зрозуміють (а зробити це повинен, насамперед, інвестор), що можливість купити чи підписати на ринку багатьох зовсім не гарантує подальшого успіху. Футбольна команда – це не іграшка на зразок гаражу із великою кількістю дорогих автомобілів, коли сьогодні ти можеш вибрати собі для поїздки одну машину, завтра – іншу, а післязавтра – третю, й стовідсотково отримати від цього задоволення. Тут усе зав'язане набагато складніше, йдеться про людей, у кожного з яких, окрім бажання заробити, є ще й характер, амбіції, погляди на життя та роботу. Все це тренерському штабу спершу потрібно привести до «спільного знаменника», аби потім почати реально втілювати свої тактичні ідеї в життя. І чим більше «доданків» у рівнянні, тим більш затяжним видасться часовий відрізок, необхідний на його успішне вирішення. Та й то за умови, що розв'язувати поставлене завдання та ламати над ним голову буде той, кому це взагалі під силу…