Без Ельянова та сестер Музичук, проте з Іванчуком та Осьмак

У Будапешті стартує Всесвітня шахова олімпіада. Чоловіки (зараз прийнято казати «відкрита секція») визначать найсильнішу збірну в 45-й раз, жінки – втридцяте. Українські збірні є вельми титулованими. Зокрема, й чоловіки, й жінки по два рази здіймалися на вищу сходинку олімпійського шахового п’єдесталу, крім того, українські чоловіки двічі ставали срібними й тричі бронзовими призерами, в наших жінок «срібло» та «бронза» розподілилися в рівній пропорції: по три відповідні медалі в доробку. Чи є в українських команд шанси на медалі цьогоріч?

Відмова від участі в чемпіонаті Європи-2023 в Чорногорії чоловічої збірної України (чинних на той час чемпіонів континенту) стала несподіванкою. Згадаймо міркування, які зумовили таке рішення. В офіційному повідомленні Федерації шахів України було зокрема зазначено таке. «Так сталося, що міжнародний календар змагань 2023 року складений таким чином, що для більшості провідних шахістів України навантаження від участі в низці крупних міжнародних турнірів, які відбуваються один за одним в жовтні-листопаді цього року, буде настільки обтяжливим, що завадить підійти до європейських змагань в найкращій формі.

Деякі з кандидатів до нашої провідної команди служать в Збройних силах України і мужньо захищають нашу свободу на фронті. Ми з пошаною і радістю зустрінемо їх після Перемоги.

Є об’єктивні обставини, пов’язані зі станом здоров´я або особистими планами.

Всі погодилися з тим, що недостатньо оптимальний склад команди, може завадити нашому поступу до найвищої мети, яка завжди ставиться перед збірною України.

Натомість, прийнято рішення про невідкладну підготовку до Всесвітньої олімпіади в Угорщині наступного року, найпрестижнішого змагання в світі шахів, з тим, щоб наша збірна виступила там в найсильнішому складі, а спортсмени підійшли до неї в найкращій формі».

Ще один важливий момент тодішнього повідомлення: на капітанському (тренерському) містку нашої збірної став видатний український шахіст і тренер Олександр Білявський. Звідтоді змінилося керівництво нашої федерації. Її очолив Олександр Камишин – людина, яка має чималий досвід у бізнесі та в державному управлінні. У його програмі звертали на себе увагу кілька цікавих пунктів. Зокрема «повернення лідерства України в професійних шахах на світовій арені» й «повернення в Україну провідних шахістів, які змушені були виїхати через російську агресію проти України». Ну, й «відстоювання позиції в ФІДЕ стосовно дискваліфікації фшр та усунення громадян росії від управління ФІДЕ». Натомість в українців – тривожні очікування від конгресу ФІДЕ, який відбудеться під час олімпіади. Нещодавно голова Федерації шахів Киргизстану такий собі Бабур Толбаєв запропонував дозволити росіянам і білорусам повернутися до змагань. І от цей самий діяч стає кандидатом на посаду голови комісії ФІДЕ з етики. Логіку в цьому простежити легко, а от примиритися з таким цинізмом непросто.

Та повернемося безпосередньо до гри. Що ж, склад нашої чоловічої команди виглядає солідно. Василь Іванчук і Руслан Пономарьов двічі ставали переможцями Всесвітньої шахової олімпіади в складі збірної України, Андрій Волокітін однораз тріумфував на подібному змагу з нашою національною командою. Антон Коробов і Володимир Онищук у складі української збірної стали континентальними чемпіонами в 2021 р. Одне слово, за плечима в українських збірників – колосальний (і незрідка – успішний!) досвід участі в найпрестижніших командних змаганнях. Шкода ось лише, що в команді немає лідера українського рейтингу Павла Ельянова.

Нинішня форма гравців? Звісно, той факт, що українські шахи не можуть у нашодення похизуватися «семисотниками», а відтак і за середнім рейтингом наша команда аж 15-та, не надто тішить. Проте, переглядаючи літні партії наших збірників у різних турнірах, кількараз мимохіть захоплено подумки ставив лайки вдалим стратегічним задумам і нестандартним рішенням за шахівницею.

Скажімо, Андрій Волокітін у рамках 60-го Меморіалу Рубінштейна в польському курортному містечку Поляниця-Здруй здобув ефектну звитягу над знаним американцем Семюелем Шенклендом (а той перебуває нині в чудовій формі!), якось нищечком, завуальовано створивши прохідного пішака по вертикалі с. Андрій видав і цікаву бліц-партію в угорській Айці проти необританця Нікіти Вітюгова. Гросмейстери розміняли всі легкі фігури, натомість залишили всі важкі, й от із допомогою ферзя і двох тур Волокітін створив потужні атаку на короля суперника, проти якої Вітюгов аргументів не знайшов.

Із літніх партій Коробова мені запам’яталася його перемога в двобої проти нашого колишнього співвітчизника (й чемпіона Європи-2021 в складі збірної України), а нині одного з лідерів збірної Румунії Кірілла Шевченка в Анкарі в рамках турецької суперліги. Вчасна централізація короля, методичний тиск на позиції чорних і, зрештою, матова пастка, в яку потрапив король супротивника. Дістав справжнє естетичне задоволення від перегляду цієї партії. Чудовою вийшла й пастка, зведена білими, якими оперував Антон, для чорних фігур, якими верховодив естонець Кайдо Кулаотс на турнірі во французькому Шартрі. Трохи раніше, в квітні на змаганнях у шведському Мальме Антон зміг переконливо переграти (прохідний пішак – чудова річ!) вдвічі молодшого за себе зіркового лідера збірної Узбекистану (чинних переможців олімпіади!) Нодірбека Абдусатторова.

Руслан Пономарьов на звитяжному для себе Мастерсі в іспанській Саламанці наприкінці травня запам’ятався мені тим, що заматував короля суперника – неоавстрійця Кірілла Алексеєнка.

Щиро сподіваюся, що творчі й спортивні здобутки наших шахістів у Будапешті матимуть поповнення, однак, як направду, до головних фаворитів ми не належимо. Як на мене, боротьба за «золото» точитиметься між американцями (всі – «семисотники»!), індійцями (за середнім рейтингом поступаються американцям якоюсь дещицею) й китайцями (мають у своєму складі чинного чемпіона світу Дін Ліженя). Чинний чемпіон Узбекистан? Як на мене, об’єктивно склад цієї команди менш потужний, ніж у головних фаворитів. Це, звісно, компенсується неабияким командним духом, однак двічі поспіль до однієї воронки переможний снаряд… Думаю, що все ж таки навряд чи. Цікава команда в Ірану, що – вкрай нечастий випадок – не має в своєму складі «шестисотників»: два знаних «семисотники» Пархам Махсудлу та Амін Табатабей і три шахісти з меншим навіть від позначки 2600 рейтингом, однак дуже талановиті. Відзначу зокрема 14-річну висхідну зірку Сіну Мовахеда. Так, у липні цей наймолодший іранський гросмейстер переміг на представницькому турнірі Баку Оупен. А готує іранську команду росіянин (хто ж іще, хоч так наші войовничі сусіди прагнуть долучитися до світової шахової події!) Алєксандр Грищук. До речі, він не єдиний із росіян, хто капітанить (мовою інших видів спорту: тренує) на олімпіаді: приміром, Алєксєй Кузьмін очолює збірну Катару.

Екснаставник збірної України Олександр Сулипа підготував до олімпіади польську команду, за яку гратиме зокрема й знаний «семисотник» Ян-Кшиштоф Дуда. Ще один наш співвітчизник тренер ФІДЕ Андрій Максименко передає свій досвід збірній Бермудських островів.

Наша жіноча команда під орудою Михайла Бродського підходить до олімпіади в ранзі чинних чемпіонок, натомість без сестер Музичук і лише з 5-м місцем у списку рейтинг-фавориток. Юлія Осьмак (19-й номер світового рейтингу), Анна Ушеніна, Наталія Букса, Інна Гапоненко та Євгенія Долуханова, звісно, намагатимуться підтримати високу планку вітчизняних жіночих шахів, однак, приміром, команди Індії (з Харікою Дронаваллі) та Грузії (на чолі з «п’ятисотницею» Наною Дзагнідзе і з українським капітаном Володимиром Тукмаковим) виглядають потужніше. Втім, українки неоднораз доводили свою здатність навіть за складних умов давати максимальний результат. Чому б і цього разу не дати гідну відповідь скептикам! Тим паче, що Юлія Осьмак нещодавно впевнено перемогла на представницькому Кубку акима Карагандинської області, набравши 7 очок із 9 можливих, а Наталія Букса є чинною віцечемпіонкою Європи.

Чому до списку головних фавориток не включають китаянок? У них не вийшло зібрати оптимальний склад, хоча 21-річна зірка Чжу Цзінер і є в команді й до того ж перебуває в чудовій формі. А ще порадив би звернути увагу на талановиту 14-річну юнку, чинну чемпіонку Піднебесної Лі Маоуї. Жодної «п’ятисотниці» немає в складі збірної Польщі, однак імена Аліни Кашлінської, Моніки Соцко та Александри Мальцевської говорять самі за себе. Конкуренцію у боротьбі за місце на п’єдесталі ця збірна цілком може скласти. З інших команд відзначу американок із не чужими нам Іриною Круш та Анною Затонських, німкень із двома головними зірками Елізабет Петц і Дінарою Вагнер, а також напрочуд рівну за складом (між лідером команди та запасною рейтинг-різниця менш як 100 одиниць – нечасте явище!) збірну Азербайджану. Цікаво буде й подивитися на збірну Монако, очолювану українцем Володимиром Грабінським. Ця команда складається здебільшого з емігранток, а її родзинкою є те, що кольори команди захищають мати й донька Березовські. Прикметно, що молодша представниця цієї династії Фіоріна свого часу грала на шаховій олімпіаді у віці 9-ти років! Під орудою Діани Мац може розраховувати на прогрес і збірна Ірландії.

Отже, 11 вересня о 15.30 за місцевим часом у будапештському олімпійському спортивному і конференц-центрі вийдуть на старт 197 команд у відкритій секції і 184 команди в жіночій. 11-турова «швейцарка» фінішує 22 вересня. Вперед, Україно!

Олексій РИЖКОВ