ЯРМОЛЕНКО: «Хочемо показувати найкращий футбол, хлопці переживають»

Півзахисник збірної України Андрій Ярмоленко взяв участь у пресконференції напередодні матчу в Лізі націй із командою Чехії, який відбудеться в Празі у вівторок, 10 вересня.

– Перед матчем з Албанією Роман Яремчук сказав, що ви зробили висновки після провалу на Євро-2024, і зокрема – після поразки від Румунії. Втім, гра з албанцями показала, що це не зовсім так. Яким може бути ваш вплив на молодших партнерів, щоб вони грали за збірну по-іншому?

– Звичайно, після гри з Румунією кожен гравець збірної зробив висновки. Думаю, це показала наша наступна гра [на Євро] зі Словаччиною. Те, що ми програли Албанії, то не потрібно розцінювати так, наче ми виходимо на футбольне поле та не хочемо досягти хорошого результату. Хлопці також переживають. Всі розуміють, куди вони приїзджають, що ми представляємо країну, в якій зараз іде війна.

Я, у першу чергу, приходжу на пресконференцію, щоб захистити хлопців. Не треба на всіх накидатися. Ми приїзджаємо та хочемо показувати найкращій футбол. Але ви маєте розуміти, що зараз всі збірні навчилися грати у футбол, немає легких ігр. Та збірна Албанії, яка була років п’ять років тому, зараз вже інша команда. Вона це показала своєю грою на Євро та показала у грі проти нас. Ми віддали максимум сил. Але це футбол. З таких ігор треба робити висновки та рухатися далі.

Щодо мене, то я можу дати молодим лише досвід. Якщо хтось з молодих гравців до мене звертається, то я завжди готовий допомогти.

– Чи ви обговорювали з партнерами ситуацію, коли почалася війна в Україні? Як ви тоді жили? Як ви зараз тренуєтесь та проводите матчі, коли будь-якої миті може все перервати повітряна тривога?

– Коли почалася війна, то у перші дні було не до того, щоб з кимось щось обговорювати. Ти переймався своєю сім’ю, батьками, дітьми – щоб вони знаходилися у безпеці. Також я хочу подякувати гравцям збірної Чехії Цоуфалу, Соучеку та Кралу, які мене підтримували, пропонували свою допомогу. За це я їм буду завжди вдячний.

Звичайно, важко звикнути до того, що коли відбувається матч, то може пролунати сирена і треба йти у бомбосховище. Але ми не можемо жалітися, бо знаємо, що роблять наші військові. Ось кому по-справжньому важко, так це їм. Тому ми терпимо та намагаємося дарувати людям позитивні емоції.