Історія фейкового паспорта Сільвіньо в Арсеналі. Нині він тренує Албанію

7 вересня національна збірна України в рамках стартового матчу Ліги націй-2024/25 зіграє проти Албанії. Протистояння з «орлами», вочевидь, не буде легкою прогулянкою для підопічних Сергія Реброва, враховуючи певні проблеми у стані «синьо-жовтих», а також наявність низки виконавців дуже пристойного рівня у суперника. Проте чи не найцікавішою фігурою у складі нинішньої збірної Албанії є її головний тренер – бразилець Сільвіньо.

Детальніше про те, як Сільвіньо вдруге в історії зумів вивести скромну балканську збірну до фінальної стадії чемпіонату Європи (албанці зіграли на Євро-2024, причому кваліфікувалися туди з першого місця у відбірковій групі) ви можете почитати у червневому матеріалі, який виходив на Sport.ua та був присвячений безпосередньо старту «орлів» на континентальній першості.

Читайте також:

Сільвіньо: той, хто переглянув 240 матчів, перш ніж стати героєм Албанії

А сьогодні ми пропонуємо згадати та сфокусуватися на іншій цікавій історії, пов'язаній із Сільвіньо – його переїзді до Європи ще у статусі футболіста, коли лівого фулбека до свого «Арсенала» заманив Арсен Венгер. Щоправда, ця співпраця тривала тільки два сезони, а потім бразилець був змушений піти, причому, швидше за все, не через програну конкуренцію ще дуже молодому на той момент Ешлі Коулу, а через проблеми з документами…

***

Футбольну кар'єру Сільвіньо розпочинав у рідному для себе «Корінтіансі». Там лівий захисник грав аж до літа 1999 року, після чого ухвалив рішення про необхідність серйозних змін й подався до Європи. Бразильця вдалося заманити до себе, та ще й на правах вільного агента, лондонському «Арсеналу», головний тренер якого Арсен Венгер особисто прилітав до Сільвіньо, аби обговорити трансфер та плани, які він покладає на бразильця.

«Я був у першій команді «Корінтіанса» чотири із половиною роки та провів кілька матчів за збірну Бразилії. В той час, якщо я й думав про від'їзд зі своєї країни, то мав намір вирушити до Італії. Більшість молодих бразильських гравців дивилися матчі тамтешньої Серії А, адже було чимало гравців з нашої ліги, які згодом добре виступали за найсерйозніші команди італійського футболу. В моєму випадку була можливість підписати контракт із «Інтером».

«Але ось тут і з'явився Арсен Венгер. Перед одним з матчів «Корінтіанса» хтось із клубу сказав мені, що тренер «Арсенала» знаходиться в Сан-Паулу – він планує подивитися гру, а ще хоче повечеряти зі мною. Після того поєдинку я пішов на вечерю з Арсеном. Ми чудово провели час. За допомогою перекладача ми довго розмовляли, і це було дуже зручно. У тій першій розмові я вже зрозумів, що він людина із високим рівнем освіти та управління людьми».

«Мені подобається, як ти граєш у футбол», – сказав мені Венгер. Він пояснив, чому хоче бачити мене в «Арсеналі». До цього моменту захист «Арсенала» складався виключно з футболістів збірної Англії: Девід Сімен у воротах, Лі Діксон на правому фланзі захисту, Мартін Кіоун та Тоні Адамс у центрі захисту та Найджел Вінтерберн на лівому фланзі», – розповідав Сільвіньо.

За словами бразильця, вже тоді Венгер розумів, що багато суперників звикли до традиційної манери гри «Арсенала» та його схеми 4-4-2. Арсен хотів привнести в гру команди щось нове, і швидкісний бразилець, котрий полюбляв підключатися до атак своєї команди, виглядав для «канонірів» чудовою опцією.

З перших днів в «Арсеналі» тренери сфокусувалися на поліпшенні безпосередньо оборонних навичок Сільвіньо. Те, як бразилець діяв на атаку, повністю влаштовувало Венгера, а ось у захисті 25-річний на той момент легіонер виглядав для англійського футболу досить слабенько. Проте вже за кілька місяців Сільвіньо показав значний прогрес і став ключовою фігурою на лівому фланзі оборони «канонірів».

«За кілька місяців я став постійним гравцем стартового складу команди. Я прийняв цей виклик. Я відчував, що став набагато більш повноцінним гравцем завдяки роботі, яку зі мною проробили тренери. З того часу, як тільки я опанував темп гри, я зміг отримувати набагато більше задоволення від футболу в Англії. Вдвічі більше мені подобалося, коли ми грали вдома. Матчі на «Хайбері» (колишній домашній стадіон «Арсенала», який був закритий та знесений у 2006 році – прим. авт.) були особливо неймовірними. На мене вплинуло те, що фанати знаходилися там так близько до бічної лінії, прямо поряд із тобою. Коли м'яч виходив в аут, уболівальники самі віддавали тобі його, аби ти швидко вкинув його. Це було чудово», – згадував Сільвіньо.

У першому сезоні бразилець провів 31 матч у Прем'єр-лізі, відзначившись 1 забитим м'ячем та 3 результативними передачами. «Арсенал» фінішував у чемпіонаті другим, програвши 18 очок «Манчестер Юнайтед». В другому (і, як виявилося, останньому) сезоні за «канонірів» Сільвіньо також був твердим гравцем основи – 24 матчі у Прем'єр-лізі, 2 голи та 2 асисти. Однак у цей період довкола бразильця виник паспортний скандал, а тренерський штаб «Арсенала» вирішив поступово почати підпускати до ігор за першу команду талановитого вихованця академії Ешлі Коула.

В результаті частина оглядачів вважають, що перспектива та здібності Коула спонукали «Арсенал» піти на продаж Сільвіньо, але інші категорично впевнені, що провиною усьому стали проблеми із документами. Влітку 2001 року, лише через два сезони після підписання, «каноніри» продали свого лівого фулбека до «Сельти» за 3,8 мільйони євро. Згодом Сільвіньо також пограв за «Барселону», із якою тричі ставав чемпіоном Іспанії та двічі вигравав Лігу чемпіонів, а закінчував кар'єру в 2010-му у «Манчестер Сіті».

Але що сталося тоді в «Арсеналі» й у чому полягала суть паспортного скандалу? Справа в тому, що Сільвіньо, який за підсумками сезону-2000/01 був визнаний найкращим лівим захисником Прем'єр-ліги та включений до символічної збірної турніру за версією Професійної футбольної асоціації, влітку 1999-го перебирався на Туманний Альбіон не як бразилець, а як португалець!

Якби «Арсенал» спробував заявити новачка як бразильця, то йому не вдалося б цього зробити, оскільки Сільвіньо за тодішніми правилами не отримав би дозволу на роботу у Великій Британії. При цьому, Венгеру, як вже зазначалося вище, лівий фулбек був вкрай необхідний й чекати на розв'язання ситуації, віддаючи гравця на сезон в оренду у інший клуб, аби той награв потрібну кількість матчів за збірну Бразилії, «канонірам» не було коли.

Яким чином у цій історії з'явився португальський паспорт, що дав можливість «Арсеналу» заявити Сільвіньо як футболіста з країни Євросоюзу, досі невідомо. Відповідне розслідування ні до чого конкретного не призвело – хіба що у 2001-му, вже після від'їзду бразильця з Туманного Альбіону, офіційна влада Португалії підтвердила, що ніколи не надавала Сільвіньо громадянства та навіть не розглядала такої можливості.

У зв'язку із цим трансфер до «Сельти» став вирішенням проблеми для усіх сторін – Сільвіньо отримував можливість продовжити виступи в топовій лізі Європи, а «Арсенал» мав шанс виручити від відходу гравця гроші й де-юре позбутися претензій у використанні футболіста із фейковими документами.

Сам Сільвіньо згодом вирішив повністю відхреститися від історії з його нібито португальським громадянством. Свій відхід з «Арсенала» він обставив таким чином, що відчув серйозний потенціал в Коула, і усвідомив – мовляв, в майбутньому він не має шансів конкурувати з англійцем. Звучало, звичайно, так собі, особливо з огляду на те, що згодом бразилець прийшовся у нагоді (нехай і як гравець ротації) «Барселоні», яка двічі вигравала з ним у Лізі чемпіонів.

«Я не знаю, чому «Арсеналу» довелося реєструвати мене з португальським паспортом. Це проблема президента «Арсенала» та деяких людей в «Арсеналі». Я вже нічого не пам'ятаю. Два роки тому я нічого не знав про правила реєстрації в англійському футболі. Я не мав жодного відношення до отримання португальського паспорта. Думаю, він у мене був за кілька місяців до того, як я перейшов в «Арсенал», – казав Сільвіньо.

Примітно, що «Сельта» заявила Сільвіньо для участі у Ла Лізі як гравця із бразильським громадянством. Але у 2009 році, наприкінці професійної кар'єри футболіста, екс-фулбек «Арсенала» все ж таки повернувся до Англії. Він підписав контракт із «Манчестер Сіті», де тільки-но починали будувати «команду мрії» арабських шейхів. За «містян» Сільвіньо провів 10 матчів у Прем'єр-лізі, й не мав жодних проблем із робочою візою, адже був заявлений вже як іспанець! На щастя, цього разу ані в кого не виникало жодних питань щодо легітимності подвійного громадянства футболіста. Все тому, що Сільвіньо понад п'ять років відпрацював в Іспанії, чого виявилося достатньо, щоб виконати усі норми законодавства та отримати тамтешнє громадянство. На цьому, власне, «паспортний скандал» із гравцем остаточно й зійшов нанівець…