Крістоф Даум: міг стати героєм Німеччини, а виявився персоною нон-грата

24 серпня у Кельні у віці 70 років помер Крістоф Даум – тренер, чиє ім'я назавжди увійде в історію німецького футболу. З осені 2022 року фахівець боровся з раком легенів, і публічно давав зрозуміти, що обов'язково виграє цей бій: «Рак обрав собі неправильного суперника». Сильний характер Крістофа давав надію, що і цього разу Даум вийде переможцем, але...

Крістоф Даум народився 24 жовтня 1953 року в Цвіккау. У ранньому віці він втратив батька, що стало серйозним ударом для хлопчика, проте вітчим Крістофа зробив усе можливе, аби навчити дитину найважливішим речам у житті, зокрема, вміти відповідати за свої вчинки. У школі Даум, як він згодом сам зізнавався у своїй біографії, нерідко вступав у суперечки з однокласниками. Він мав свої погляди на багато питань, і не боявся відстоювати їх до кінця, навіть якщо доводилося вдаватися до силових методів, причому худорлявий Крістоф у подібних бійках майже завжди опинявся в статусі андердога, хоча сильних опонентів він ніколи не боявся.

Грати у футбол Даум починав у «Хамборні» та «Айнтрахті» з Дуйсбурга – командах, які перебували у нижчих дивізіонах й ніколи не хапали зірок з неба. У середині 70-х інтерес до запрошення Крістофа виявив «Баєр», і футболіст вже розраховував опинитися у Леверкузені, проте в останній момент «фармацевти» передумали, зупинивши вибір на іншому виконавці. Даум засмутився, але руки не опустив. Згодом він отримав запрошення від «Кельна», але там грав лишень за резервну команду – фактично на рівні аматорів…

У «Кельні» Дауму пощастило перетнутися із Геро Бізанцем – викладачем футболу в Німецькому спортивному інституті, який також виконував обов'язки наставника резервної команди «козлів». Бізанц оцінив характер та потенціал Даума, і коли той вирішив повісити бутси на цвях, порекомендував керівництву «Кельна» довірити амбітному Крістофу, котрий вирішив піти у наставники, роботу в молодіжному секторі «козлів». Це рішення виявилося доленосним, і згодом Даум неодноразово згадував, як Бізанц відкрив для нього абсолютно новий шлях у футболі.

У 1986 році Даум був призначений головним тренером «Кельна», який амбітному наставнику дуже швидко вдалося повернути до числа найкращих команд Німеччини. Вже у 1988-му «козли» фінішували третіми в Бундеслізі, а потім протягом двох років поспіль ставали «срібними» призерами елітарного дивізіону німецького футболу. Втім, у 1990 році тодішній президент «Кельна» Дітмар Артцінгер-Болтен ухвалив сенсаційне рішення про звільнення Даума. Його причини так і залишаються нерозкритими до сьогодні, проте трохи нижче ми обов'язково розповімо про те, що могло спонукати функціонера вже тоді піти на такий крок…

Даум пішов працювати у «Штутгарт», де мав певні тертя із лідерами команди, зокрема, Маттіасом Заммером. Останній вважав, що коуч надмірно підвищив фізичні навантаження для команди на тренуваннях, що не подобалося багатьом, адже робота без м'яча для футболістів схожа на каторгу. Однак методи Даума в сезоні-1991/92 все ж таки принесли результат: «Штутгарт» у 38 турах набрав 52 очки (при двох за перемогу) та став чемпіоном Бундесліги, випередивши за додатковими показниками дортмундську «Боруссію», яка також змогла взяти 52 залікові пункти.

У цей момент кар'єра Даума остаточно пішла на злет. Зухвалий тренер, який ніколи не ліз за словом у кишеню, став улюбленцем журналістів, тому що в його промовах завжди можна було виділити одразу кілька гучних цитат, особливо якщо справа стосувалася суперництва із «Баварією» та персонально з тодішнім одіозним генеральним менеджером цієї команди Улі Хенесом. Обидва обмінювалися уїдливою риторикою, яка часом переходила всілякі кордони, проте зупинятись ані Даум, ані Хенесс не збиралися. Згодом Крістоф пояснював, що навчився майстерності «ігор розуму» в Удо Латтека та Мохаммеда Алі, коли ретельно вивчав манеру поведінки цих легендарних спортсменів та особливості їхнього характеру.

У 1994 році Даум вперше в кар'єрі залишив Німеччину, поїхавши працювати до турецького «Бешикташа», але через два роки Крістоф повернувся до Бундесліги, щоб прийняти амбітний леверкузенський «Баєр». «Фармацевтів» Даум з ходу підняв із 14-го на 2-ге місце (якщо брати до уваги підсумки сезонів-1995/96 та 1996/97 відповідно), а в німецькій пресі знову заговорили про те, що Крістоф є великим мотиватором, котрий опанував абсолютно інноваційні методи тренувань, що буквально змушували футболістів «ходити по гарячому вугіллю» заради свого наставника.

Під керівництвом Даума «Баєр» за чотири сезони тричі фінішував другим у Бундеслізі й один раз опинився на третій позиції. Незважаючи на глузування про «Неверкузен», Крістофа на той момент справедливо називали найперспективнішим тренером німецького футболу, й зовсім не дивно, що після провального для збірної Німеччини Євро-2000 (німці фінішували останніми у групі А, пропустивши вперед Португалію, Румунію та Англію) керівництво Німецького футбольного союзу бачило лише одного кандидата на посаду нового наставника Бундестім – Крістофа Даума. Однак «Баєр» не продемонстрував готовності негайно розлучитися зі своїм тренером. «Фармацевти» запропонували Німецькому футбольному союзу, щоб тимчасово посаду коуча збірної обійняв їх спортивний директор Руді Феллер, котрий і мав «постерегти» місце для Даума.

Восени 2000 року Даум підписав попередній контракт, за умовами якого влітку 2001-го мав стати біля керма національної збірної Німеччини. Багато хто тоді бачив у Крістофі ледь не майбутнього героя Бундестім – того, хто мав повернути команді її велич та славу, проте усього цього так і не сталося. Даум, попри контракт, обіцянки та зобов'язання, так і не опинився на чолі збірної Німеччини, ставши на довгі роки й зовсім персоною нон-грата для всієї тамтешньої футбольної спільноти…

Справа в тому, що в той період, причому не без активної участі Улі Хенесса, в пресі поповзли чутки про ганебні оргії тренера з повіями, причому під впливом кокаїну. Менеджер «Баварії» публічно закликав керівництво Німецького футбольного союзу перевірити Даума на відповідність програмі «Футбол без наркотиків». Крістоф категорично відкинув усі звинувачення на свою адресу, а легендарний екс-футболіст німецької збірної Пауль Брайтнер, котрий став чемпіоном Європи у 1972-му та чемпіоном світу у 1974-му, в спілкуванні з журналістами влучно підмітив: «Зрештою, з цієї війни вийде лише один переможець». І їм, як показав час, виявився явно не Даум…

У спробах очистити своє ім'я від звинувачень у вживанні кокаїну, Даум добровільно надав на експертизу зразки волосся, публічно заявивши наступне: «Я роблю це, тому що моя совість абсолютно чиста». Німецька нація відраховувала дні, чекаючи офіційного визнання невинності Крістофа й того, що Хенессу доведеться вибачатися, хоча сам Улі заявляв, що «багато людей мають вибачитися переді мною».

20 жовтня 2000 року професор Каеферштайн повідомив тодішньому виконавчому директору «Баєра» Райнеру Кальмунду шокуючу новину: зразок Даума показав позитивний результат на кокаїн. Приголомшені «фармацевти» негайно оголосили про розірвання контракту з Крістофом, а незабаром їх приклад наслідував і Німецький футбольний союз. Тоді ж для багатьох раптово стало очевидним, чому у 1990 році президент «Кельна» Дітмар Артцінгер-Болтен без офіційних пояснень прийняв рішення негайно розірвати контракт із Даумом – вочевидь, йому вже тоді стало відомо те, що решта Німеччини змогла дізнатися тільки через десять років…

Певний час Даум заперечував справедливість результату експертизи й навіть заявляв, що волосся могло бути підмінене, проте зрештою, всерйоз зіткнувшись із перспективною тюремного ув'язнення, все ж таки зізнався у вживанні кокаїну. Екс-тренер «Баєра» послався на проблеми сімейного характеру, які спонукали його звернутися до наркотиків.

«Я зробив жахливу помилку, одразу не взявши на себе всю відповідальність. Але зараз я вже не можу щось виправити», – заявив Даум. Тоді ж Крістоф спробував пояснити і своє рішення добровільно надати волосся на експертизу: «Я брехав усім і не хотів визнавати свою слабкість. Я думав, що це мені якось зійде з рук».

На якийсь час Дауму довелося втекти до Сполучених Штатів, де він навіть здав другий зразок волосся, сподіваючись якось вийти з ситуації із мінімальними втратами, але у січні 2001 року Крістоф повернувся до Німеччини, розкаявся та погодився пройти терапію проти наркотичної залежності. Згодом Даум зізнався, що грошовий штраф, який загрожував йому тоді, рівно як і громадські роботи не зіграли жодної ролі у рішенні все ж таки зізнатися у вживанні кокаїну…

«Так, я приймав кокаїн. Так, я брехав. Я хочу вибачитися перед усіма, хто був поруч зі мною. Штрафи? Це не має значення. Я був засуджений до максимального покарання у вигляді громадського осуду. Мені доведеться жити із тим фактом, що на мене завжди вказуватимуть пальцем», – зізнавався Даум.

Насправді Крістоф мріяв якось все ж попрацювати наставником збірної Німеччини, проте цього в його кар'єрі так і не сталося. Після «кокаїнового скандалу» дорогу для Даума в коучі Бундестім було перекрито назавжди.

Втім, Даум не був би собою, якби на цьому здався. «Зализавши рани» й пройшовши терапію у США, він повернувся до тренерського ремесла. З 2001 по 2017 роки Крістоф активно працював у «Бешикташі», «Аустрії», «Фенербахче», «Кельні», «Айнтрахті» з Франкфурта, «Брюгге», «Бурсаспорі», а його «останньою зупинкою» на тренерській ниві виявилася збірна Румунії. Команди Даума вигравали чемпіонство у Туреччині та Австрії, а з «Брюгге» він ставав віце-чемпіоном Бельгії, проте повернутися на ту вершину, яка була у нього в «Баєрі» Крістофу, на жаль, вже так і не вдалося.

Свій давній конфлікт із Хенессом із часом Даум, схоже, все ж таки зумів погасити. Принаймні, після смерті Крістофа сам Улі сказав про це: «Крістоф Даум все своє життя не прагнув уникати суперечок та конфліктів, але ми обидва давно помирилися, й новина про його смерть дуже схвилювала мене»…