Топ-тренер йде в збірну США. Чому Почеттіно зважився на таке

Новину про те, що 52-річний аргентинець Маурісіо Почеттіно погодився очолити національну збірну США, яка з'явилася в багатьох авторитетних іноземних засобах масової інформації у третій тиждень серпня, безумовно, можна сміливо називати несподіванкою. Останніми двома місцями роботи цього фахівця були європейські топ-клуби – «Парі Сен-Жермен» та «Челсі», – а тому вкрай дивно усвідомлювати, що після цього Почеттіно, та ще й у розквіті сил, перебирається за океан, аби попрацювати на чолі «янкі».

Для Федерації футболу США найм на роботу Почеттіно є неймовірним досягненням. Порівнятися із ним у сучасній історії «янкі» може хіба що прихід на тренерський місток цієї команди німця Юргена Клінсмана, проте Маурісіо все ж таки має значно більший досвід роботи на найвищому рівні в Європі, тому його запрошення обіцяє збірній США отримання потенційно значно більшої вигоди, аніж колишня співпраця із Клінсі. Зрештою, саме з ім'ям Почеттіно пов'язане реальне, а не номінальне входження «Тоттенхема» до пулу топ-клубів Англії, що було підтверджено хоча б виходом «шпор» у фінал Ліги чемпіонів-2018/19.

То чому ж зараз Почеттіно готовий відмовитись від продовження роботи клубним тренером та йде у збірну США? Давайте розглянемо найбільш очевидні фактори, які, вочевидь, спонукали Маурісіо ухвалити саме таке рішення…

Відсутність запрошення від збірної Англії

Після завершення сезону-2023/24 Маурісіо Почеттіно за взаємною згодою сторін розірвав контракт із «Челсі» й опинився у статусі безробітного. Інтерес до співпраці з аргентинцем, за чутками, виявляли багато клубів Європи (зокрема, активно пліткували про «Манчестер Юнайтед» та «Баварію», але там, зрештою, вирішили піти іншим шляхом, не домовляючись із Маурісіо), проте найпривабливішим варіантом для тренера був потенційний прихід на посаду головного тренера збірної Англії. Писали, що іміджево подібна можливість бачилася для Почеттіно просто блискучою, тому він серйозно оцінював відхід від клубних справ на користь роботи із «трьома левами».

Футбольна асоціація дійсно включала Почеттіно у шорт-лист фахівців, котрі оцінювалися як ймовірні наступники Гарета Саутгейта. Однак у підсумку в ФА вирішили не приймати поспішних рішень, і 9 серпня оголосили про те, що працювати зі збірною Англії у статусі тимчасово виконуючого обов'язки головного тренера буде 50-річний ірландець Лі Карслі, котрий раніше працював із тамтешньою «молодіжкою».

Залишатися надовго без роботи й у підвішеному стані Почеттіно не хотів. Подібний досвід у його кар'єрі вже був двічі: коли він затримався на «вільних хлібах» з листопада 2019-го по січень 2021-го та із липня 2022-го до липня 2023-го. Питання грошей на порядку денному, за чутками, також особливо не стояло, оскільки тренера куди більше спокушала реальна можливість працювати й мати нагоду реалізовувати свої тренерські задуми, ставши частиною перспективного футбольного проекту.

Можливість залишитися у Європі

Як би парадоксально це не звучало, але отримуючи посаду головного тренера збірної США, Маурісіо Почеттіно більшу частину свого часу продовжуватиме проводити в Європі, куди він разом із родиною перебрався ще у 1994 році й наразі має дві сімейні резиденції – одну в Барселоні та одну у Лондоні.

Саме таку умову аргентинський тренер, за чутками, висунув у процесі переговорів із Федерацією футболу США, і її несподівано було схвалено. Чому несподівано? Тут все просто: останніми роками боси вимагали, щоб усі наставники «янкі» (причому йдеться не лише про дорослу чоловічу команду, а й про усі інші вікові групи, а також про жіночі колективи, які представляють країну на міжнародному рівні) обов'язково та на постійній основі (на момент виконання контрактних зобов'язань) мешкали на території США. Таке правило було запроваджене колишнім спортивним директором Федерації футболу США Ерні Стюартом, котрий зараз є технічним директором нідерландського ПСВ.

Втім, 49-річний Метт Крокер, який змінив Стюарта у ролі спортивного директора американської футбольної федерації, під час переговорів з Почеттіно продемонстрував неабияку гнучкість, й переконав своє вище керівництво прийняти вимоги Маурісіо, дозволивши аргентинцю продовжувати жити у Європі, коли це безпосередньо не шкодить інтересам збірної США.

Босів Федерації футболу США вдалося переконати двома ключовими аргументами. Перший – основна частина футболістів, які складають кістяк нинішньої команди «янкі» виступає у європейських топ-лігах, а тому Почеттіно, постійно мешкаючи на Старому континенті, значно простіше буде стежити й контактувати із ними, не маючи обтяжливої ​​необхідності постійно літати через океан. Другий – досвід наставника збірної Аргентини Ліонеля Скалоні, котрий приводив команду до перемоги на чемпіонаті світу та двох Кубках Америки, проте проживає не на батьківщині, а в Іспанії, що не заважає йому якісно виконувати обов'язки у національній команді.

Гнучкістю в переговорах та здатністю приймати до уваги аргументи іншої сторони боси Федерації футболу США заслужили довіру та прихильність Почеттіно, котрий, обміркувавши усі «за» та «проти», й погодився на співпрацю.

Робота з добре знайомим топ-менеджером

Не варто оминати увагою і персонально фігуру Метта Крокера, про якого згадувалося вище. Нинішній спортивний директор Федерації футболу США особисто вів переговори з Почеттіно та погоджував ключові умови потенційної співпраці.

Подейкують, що із самого початку вибором № 1 для Крокера та його босів був німець Юрген Клопп. Запрошення 57-річного наставника, який зробив собі ім'я в дортмундській «Боруссії» та «Ліверпулі», було для Федерації футболу США завданням максимум, проте впоратися із ним не вдалося. Клопп банально не побажав порушувати дане через ЗМІ зобов'язання піти у своєрідну творчу відпустку після відходу зі стану «червоних».

А ось домовитися з Почеттіно Крокеру, схоже, таки вдалося. Посприяли цьому гарні особисті стосунки між двома фахівцями. Справа в тому, що аргентинець та валлієць раніше перетиналися у «Саутгемптоні», де перший із 2013 по 2014 роки працював головним тренером, а другий виконував функції технічного директора.

Той факт, що його безпосереднім куратором буде топ-менеджер, з яким раніше вдавалося непогано ладнати у «Саутгемптоні», також переконав Почеттіно погодитися на роботу в США. Крім того, тамтешня федерація футболу запевнила Маурісіо, що той зможе покликати до себе у штаб всіх колишніх асистентів, які допомагали йому раніше, зокрема, у «Челсі» – Хесуса Переса, Мігеля Д'Агостіно, Тоні Хіменеса та 29-річного Себастьяно Почеттіно, котрий є сином Маурісіо й допомагав батькові у «Тоттенхемі», ПСЖ та «Челсі» в якості одного із тренерів з фізпідготовки.

Можливість зіграти на ЧС-2026 та ще кілька дрібниць

Зрештою, не варто забувати про одну з очевидних переваг, які дає Почеттіно робота з «янкі». Фінальна частина чемпіонату світу з футболу у 2026 році відбудеться на території трьох країн – США, Канади та Мексики. Усі вони як організатори вже кваліфікувалися на турнір, а тому Почеттіно зможе гарантовано зіграти зі своїми підопічними на мундіалі.

Остання обставина дозволить Почеттіно протягом майже двох років спокійно та без ризику нарватися на серйозну критику готувати збірну США, яка наразі перебуває у виразній кризі з точки зору спортивних результатів, до участі у фінальній частині ЧС-2026. Маурісіо зможе планомірно переглянути у справі всіх кандидатів в національну команду, оцінити їхній реальний рівень, провести необхідні в таких випадках індивідуальні бесіди з кожним, після чого визначитися із прізвищами гравців, на яких покладатиме надії на світовій першості.

У США важливим вважають і той фактор, що рідною для Почеттіно є іспанська мова. Це, швидше за все, дозволить додатково схилити на бік Маурісіо значну частину дійсно великого сегменту іспаномовного населення США.

Та й загалом робота із національною збірною, відверто кажучи, не передбачає надмірної напруги та є скоріше підробітком із оплатою на повну ставку, якщо порівнювати її з клубними справами. Тому працевлаштування в стані «янкі» однозначно стане безпрограшним варіантом для Почеттіно, давши можливість як зберегти свій статус діючого футбольного тренера, так і проводити якомога більше часу з родиною, зрідка залишаючи сімейні апартаменти в Європі.

Головним чинником зі знаком мінус на старті роботи Почеттіно у збірній США виглядає розмір зарплати тренера. Поки навіть у неофіційних джерелах про неї нічого не повідомляється, проте для розуміння достатньо звернути увагу на те, що в «Челсі» Маурісіо заробляв близько 13,2 мільйонів доларів за сезон, тоді як річний оклад попереднього наставника збірної США Грегга Берхалтера складав куди більш скромні 2,2 мільйони доларів.

Очевидно, що такий самий рівень зарплати, як був у нього в «Челсі», Почеттіно у стані «янкі» не отримає, але все одно Федерації футболу США доведеться швидше за все піти на оновлення показника рекордного окладу для коуча своєї національної команди, адже історично там ніколи не платили наставнику понад 3,2 мільйони доларів на рік. В американській пресі вже зараз пишуть, що Почеттіно зможе заробити більше грошей за рахунок особистого спонсорства та підтримки до і під час чемпіонату світу, якщо він того забажає, проте тут може виникнути інша неприємна ситуація, яка ризикує перетворитися на велику проблему для Федерації футболу США.

Справа в тому, що у США вже кілька років як йде активна боротьба за те, щоб як мінімум у національних збірних країни дотримувався приблизний паритет між зарплатами наставників чоловічих та жіночих команд. З травня нинішнього року жіночу збірну США очолює англійка Емма Хейз (примітно, що попереднім її місцем роботи, як і в Почеттіно, був «Челсі»), яка, за неофіційними даними, має базовий оклад у 1,6 мільйона доларів – рекордний для тамтешнього жіночого футболу. При цьому, Хейз вже встигла виграти зі своїми підопічними «золото» на Олімпійських іграх у Парижі, куди повезла жіночу збірну США та виграла у фіналі в бразилійок із рахунком 1:0.

Останній фактор однозначно додає авторитету персоні Хейз та збільшує коло вболівальників, які симпатизують їй й будуть готові у публічній площині чинити тиск на керівництво Федерації футболу США, якщо те знову допустить занадто великий розрив у заробітках між головними тренерами чоловічої та жіночої збірних країни. Втім, це вже суто проблеми функціонерів, логіку рішень яких ми в даному матеріалі розглядати із самого початку навіть не збиралися…