Кличко, Усик і Ломаченко. Усі наші тріумфатори на Олімпіадах

Олімпіада 2024 року в Парижі – не найкраща для українського боксу. Наша команда привезла всього трьох боксерів, двоє з яких поступилися в перших же поєдинках боксерського турніру. Сподівання виправдав лише срібний призер Токіо-2021 Олександр Хижняк. Як і три роки тому, він знову вийшов до фіналу і цього разу сподівається таки взяти омріяне «золото».

Поки ж згадуємо головні українські здобутки на Олімпіадах у боксі.

Володимир Кличко, Атланта-1996

Перша Олімпіада незалежної України одразу принесла золото у боксі. Його здобув суперважковаговик Володимир Кличко. Людина, яка стала уособленням боксу в Україні на довгі роки та справжньою легендою профі.
Але це згодом. Тоді на Олімпіаду взагалі мав їхати не Володимир, а Віталій Кличко. Саме старший брат був першим номером збірної і здобув достатньо перемог на міжнародних турнірах, щоб отримати ліцензію.

Але в аналізах Віталія було знайдено допінг. Так його намагалися злити. На одному з міжнародних турнірів тренери збірної України спитали поради у колег щодо свого спортсмена. Кличко-старший намагався залікувати травму і йому порадили ліки, в складі яких і виявився заборонений препарат.

Проте ліцензія лишилась, й їхати довелось Кличку-молодшому. Можливо, у підсумку історія навіть склалася краще, ніж могла.

Володимир розпочав турнір з другого раунду – там він зустрівся з американцем Лоуренсом Клей-Беєм. Непросте протистояння закінчилося з рахунком 10-8.

Наступним став Аттіла Левін зі Швеції. Боксер, який згодом побудує вкрай міцну професійну кар’єру. Але на Олімпіаді Володимира він не потягнув – програв достроково.

Третій бій – найбільш особистий та принциповий. Кличко бився проти росіянина Алєксєя Лєзіна. Він перемагав обидвох братів раніше, тож ризик був високий. Але Володимир впорався та побив російського боксера з рахунком 4-1.

У фіналі Кличко розібрався із Паеа Вольфграммом. Розбив його з рахунком 7-3. Паеа, до речі, тоді став єдиним олімпійським медалістом в історії Тонга. Пізніше вони зустрічались в профі, але й там Вольфграмму нічого не світило.

Василь Ломаченко, Пекін-2008, Лондон-2012

Якщо на Олімпіаду 2008-го Ломаченко їхав, як топовий проспект та претендент на золото, то на Олімпіаду 2012 року Василь приїхав, як головний боксер-аматор світу. Але по черзі.

Просто перед Олімпіадою-2008 Ломаченко програв. На чемпіонаті світу 2007 року в Чікаго він поступився рішенням суддів росіянину Альберту Селімову. Тоді ще боксували 4 раунди по 2 хвилини (зараз – 3 раунди по 3 хвилини).

На Олімпіаді в Пекіні вони зустрілись одразу – у першому ж турі. Шансів у росіянина, який відмовився брати український прапорець, не було. Підсумковий рахунок – 14-7.

А далі Василь просто проїхався по суперниках, здихавшись головного опонента. 13-1, 12-3, 10-1 та дострокова перемога. Жодного шансу, жодного.

Просто перед Олімпіадою-2012 знову ледь не сталася схожа ситуація. Але, якщо тоді Селімов дійсно переміг, у 2011-му на чемпіонаті світу Робсон Консейсао був битий всі три раунди. Але судді віддали перемогу бразильцю. А потім сталась перша в історії успішна апеляція – рішення замінили на перемогу Ломаченка, який валяв опонента весь бій по рингу.

Олімпіада в Лондоні склалась складніше. Важчі суперники, які готувались всі роки під Василя. Окрім першого бою і фіналу, в інших довелося потрудитись. 15-3 на старті. Потім 14-9 проти Фелікса Вердехо та 14-11 проти Ясніеля Толедо. І потім впевнений фінал – 19-9.

Перший в історії України дворазовий олімпійський чемпіон. І наразі не видно, хто б мав змогу хоча б приблизно зрівнятися з ним.

Олександр Усик, Лондон-2012

Багато хто забуває, що Усик брав участь у двох Олімпіадах. У 2008 році він програв вже у другому поєдинку турніру. Тоді італієць Клементе Руссо переміг з рахунком 7-4. Між іншим, у разі перемоги, українець бився би проти Деонтея Вайлдера, який став бронзовим призером змагань – теж програв Клементе Руссо.

Усик подумав, що робити далі, і вирішив тренуватися з найкращим – з Ломаченком. Тож наступні чотири роки працював, працював і працював. Іноді програвав, але таких моментів ставало все менше і менше. На Олімпіаду-2012 він вже приїхав серед фаворитів змагання.

У Лондоні Усик розпочав так само, як Ломаченко в Пекіні – з принципового поєдинку проти росіянина. Артур Бетербієв досі марить тим, що він ледь не щоразу перемагав Усика, але судді цього не розуміли. Тут Бетербієв був битий з рахунком 17-13.

Далі був Тервел Пулев, якого Усик і раніше перемагав не один раз. І цього разу впорався – побив брата Кубрата з рахунком 21-5.

І нарешті, фінал – досвідчений італієць Клементе Руссо, який на минулій Олімпіаді відправив додому Усика та Вайлдера, але чемпіоном не став, бо програв у фіналі.

Перед фінальним раундом, як згадував Олександр, сил не було зовсім. Але він розумів, що треба працювати, працювати і працювати. Бити, бити і бити.

І зміг. 14-11. Феноменально інтенсивна перемога й шлях у напівпрофесіонали та статус дворазового абсолютного чемпіона світу у професіоналах. Першого в історії України.