Дощовий тріумф Евенпула на Олімпіаді. Підсумки тижня у велоспорті

Гонки тижня

28 липня – Олімпійські ігри 2024 (Париж), індивідуальна розділка, чоловіки

Перший комплект медалей на нинішній Олімпіаді у чоловіків-шосейників був розіграний у гонці з роздільним стартом. Багато хто обурювався з приводу того, що дистанція чоловічої розділки склала всього 32,4 км – незвично мало, як для великих титульних стартів.

Однак, насправді, дотримання повістки щодо рівноправності статей (жінки проходили абсолютно аналогічну дистанцію) – не єдина причина такої дистанції. Річ у тім, що довгі розділки на 50+ км останніми роками просто вимерли як клас, і більше використовуються навіть на Гран турах. Добре це чи погано – це вже зовсім інша розмова. Але суть у тому, що розігрувати комплект нагород на Олімпіаді у виді програми, в якому не змагаються по сезону, було б трохи дивно і непослідовно.

Тим паче, що такі, укорочені дистанції розділок на великих титульних турнірах зустрічаються вже далеко не вперше. На тому ж чемпіонаті світу 2020 року в Імолі змагалися на практично ідентичній дистанції – 31,7 км. Практично такою ж була дистанція і на ЧС-2022 в Австралії – 34,2 км. Тому робити з цього якусь трагедію точно не варто. Якщо й варто було б, то точно не зараз, а на багато років раніше, коли довгі розділки почали зникати з маршрутів Гран турів.

Що стосується технічних характеристик розділки, то вся дистанція проходила вулицями Парижа з усіма наслідками, що з цього випливають: багато крутих поворотів, варіації покриття і так далі. Коротше кажучи, з технічної точки зору траса була дуже непростою.

На все це наклався ще й фактор сильного дощу, який розпочався в Парижі ще в п'ятницю ввечері під час церемонії відкриття, і лив упродовж усієї суботи. Уже в жіночій розділці, яка відбулася прямо перед чоловічою, ми побачили велику кількість падінь. Більш ніж закономірний результат, якщо йдеться про дощ і технічно складну трасу.

До старту чоловічої розділки в плані погоди не змінилося нічого. І свої жертви таких важких умов теж були. Насамперед це Люк Плапп, який вважався одним із тіньових претендентів на медалі. Однак австралієць дуже неприємно впав і зійшов із гонки. Ба більше: довелося робити невелику операцію на черевній порожнині.

Здавалося, що за таких погодних умов шанси Ремко Евенпула доволі низькі, зважаючи на те, що серед сучасної еліти розділок він у плані технічної майстерності один із найгірших, якщо не найгірший. Однак бельгієць зумів укотре осоромити всіх скептиків. Він уникнув падінь і був найшвидшим на дистанції, завоювавши абсолютно заслужене золото – виступ, гідний оплесків. Особливо враховуючи, що Евенпул, на відміну від своїх прямих конкурентів, не готувався до Олімпіади цілеспрямовано, а приїхав на неї після баталій на Тур де Франс, де він замкнув топ-3 загального заліку.

У свої 24 роки Евенпул став наймолодшим в історії олімпійським чемпіоном у розділці з 1996 року – тобто з того моменту, коли на Іграх почали виступати професіонали. Ба більше: Ремко вже зібрав, можна сказати, «Великий шолом» перемог у розділках. У цьому виді програми він перемагав на чемпіонатах світу та Європи, на всіх трьох Гран турах і ось тепер – на Олімпіаді. Після цього Евенпул заявив, що найближчими роками у своїй підготовці буде менше фокусуватися на розділці, більше – на горах, поставивши собі за мету виграти Тур де Франс. Цілком логічне рішення, враховуючи послужний список бельгійця.

Getty Images/Global Images Ukraine. Ремко Евенпул

Евенпул став четвертим гонщиком в історії, який за кар'єру вигравав розділку і на чемпіонаті світу, і на Олімпіаді. До нього це робили такі легенди, як Фабіан Канчеллара, Мігель Індурайн і Бредлі Віггінс.

А ось боротьба за решту медалей була дуже цікавою. Філіппо Ганна на першій частині дистанції створив собі невелику перевагу над Воутом Ван Артом та іншими, проте поступово втрачав її. За такою динамікою здавалося, що в підсумку італієць залишиться без медалі. Однак на останній третині дистанції Ганна дуже потужно додав (що незвично для нього – зазвичай Філіппо їздить розділки з акцентом на першу половину дистанції) і впевнено забрав срібло.

Бронза дісталася Воуту Ван Арту – подвійний подіум збірної Бельгії. Так, гонщик «Visma Lease a Bike» може засмучуватися з приводу того, що він знову підтвердив своє реноме «вічно другого», але, з огляду на те, який важкий період у кар'єрі він подолав, такий результат точно можна вважати успіхом. І з оптимізмом чекати групової гонки.

Тим паче, що свою бронзу Ван Арт завоював не без частки везіння. Джошуа Тарлінг, який фінішував у підсумку четвертим, на першій частині дистанції дістав прокол колеса і був змушений міняти велосипед. На цьому британець втратив точно більше 10 секунд. Без цього проколу і заміни велосипеда Тарлінг точно був би з медаллю. Можливо, навіть зі срібною. А Ван Арт опинився б на найприкрішому, четвертому місці.

Зазначимо, що на волосині від фіаско висів і Філіппо Ганна. На другій половині дистанції італієць ледь не впав і просто дивом утримався в сідлі:

🤏 Silver medalist Filippo Ganna was *𝙩𝙝𝙞𝙨* close to crashing in the Men’s individual time trial 😅#Paris2024 pic.twitter.com/kwWcI8pNMY

— Eurosport (@eurosport) July 27, 2024

Показово, що в підсумку у верхівці протоколу опинилися гонщики, які готувалися до Олімпіади абсолютно по-різному. Ганна і Тарлінг пропускали Тур де Франс і готувалися цілеспрямовано до Парижа через тренування, Ван Арт «Велику петлю» їхав, але в тренувальному режимі, а Евенпул на повну силу боровся за найвищі місця в загальному заліку.

З розчарувань відзначимо, перш за все, Штефана Кюнга, який останніми роками на титульних стартах дуже часто був близький до перемоги, але постійно пролітав повз великі успіхи. Цього разу швейцарець показав лише восьмий результат. Сьомим став Нелсон Олівейра: португалець вражає своїм умінням щоразу на великих турнірах пробиратися в топ-10.

Відзначимо шосте місце ще одного швейцарця, Штефана Біссеггера. По-перше, він тяжіє до дуже коротких розділок, і такий його результат на 32-кілометровій дистанції став приємною несподіванкою. Особливо з огляду на те, що в останні кілька тижнів він страждає від болю в спині, який не відпускав його і під час самої розділки. Від участі в груповій гонці Біссеггер уже відмовився – його в складі збірної Швейцарії замінить Марк Хірші.

Одним із фаворитів другого ешелону вважався ще один гонщик «Ineos Grenadiers», Магнус Шеффілд. Однак він по ходу дистанції досить неприємно впав і в підсумку фінішував лише 16-м. Потенціал Шеффілда як роздільника сумнівів не викликає. У нинішньому сезоні він взяв участь у 6 більш-менш довгих розділках (тобто за вирахуванням прологів), і тричі фінішував у топ-3. Ще тричі, включно з гонкою в Парижі, він впав по ходу дистанції. Причому, всі три падіння були досить серйозними. Жахливий коефіцієнт корисної дії.

Наступний тиждень

3 серпня – Олімпійські ігри 2024 (Париж), групова гонка

Ну а найближчої суботи для шосейників Олімпійські ігри-2024 завершаться родзинкою програми – груповою гонкою. Дистанція її становитиме 275 км – більше професіонали їздять тільки в рамках Мілан – Сан Ремо, дистанція якої перевищує 290 км.

Щодо рельєфу, то більша частина дистанції також чимось нагадує «Класічіссіму»: невеликі та не надто складні пагорби, які лише за сукупністю та з урахуванням наддовгої дистанції можуть стати селективними.

Розв'язка ж більше нагадує інший Монумент – Тур Фландрії, але все ж на мінімалках: на легендарній бельгійській одноденці розв'язка складніша і селективніша. На останніх 50 км дистанції на гонщиків чекає потрійне проходження брущатого підйому Кот де ля Бут Монматр: 1,1 км, середній градієнт – 5,6%. Останнє з трьох проходжень цього хеллінгена – за 10 км до фінішу.

На Олімпійських іграх розподіл квот такий, що навіть топзбірні можуть виставити лише по 4 людини. Це робить групові гонки на Олімпіадах менш контрольованими і більш хаотичними. Цього разу контроль над гонкою повинен намагатися брати на себе бельгійський дрім-тім. Крім призерів розділки, Воута Ван Арта і Ремко Евенпула, у складі бельгійців поїдуть ексчемпіон Мілан – Сан Ремо Яспер Стуйвен і Тіш Беноот. На такому маршруті головною ставкою Бельгії, звісно ж, буде Ван Арт, який може виграти як пізньою сольною атакою, так і спринтом із маленької або навіть великої групи.

Втім, букмекери вважають Ван Арта лише фаворитом №2, віддаючи перевагу його вічному суперникові, Матьє Ван дер Пулу, який торік на чимось схожій дистанції розгромив усіх на чемпіонаті світу, а в нинішньому сезоні оформив дубль на північних класиках. У вічній дуелі Ван Арта і Ван дер Пула на найбільших одноденках різницю дуже часто робить відносна слабкість бельгійця на гонках дистанцією в 250+ км, і протяжність групової гонки на нинішніх Іграх точно буде аргументом на користь нідерландця. До Олімпіади обидва готувалися приблизно однаково – через Тур де Франс, який вони все ж проходили з оглядкою на Ігри в Парижі. З тією лише різницею, що Ван дер Пул не брав участь у розділці, хоча тут важко зрозуміти, допоможе це Матьє чи, навпаки, завадить.

Фаворитом №3 вважається чемпіон світу 2019 року Мадс Педерсен, який з «Великої петлі» зійшов досить рано через падіння. Допомагатиме йому партнер по «Lidl Trek» Маттіас Ск'єлмосе, який нещодавній Тур пропускав.

Господарі, збірна Франції, розраховуватимуть на Жюліана Алафіліппа і чемпіона Європи, Крістофа Лапорта. І, незважаючи на всі регалії першого, вищими на такій трасі здаються шанси Лапорта.

Getty Images/Global Images Ukraine. Крістоф Лапорт

Небезпечною темною конячкою буде і Майкл Меттьюз, якому такий маршрут також підходить дуже непогано. Британці сподіваються на Тома Підкока, а Швейцарія – на Марка Хірші, який, як уже було сказано вище, був внесений до старт-листа в останній момент. Збірна Словенії за відсутності Тадея Погачара розраховуватиме на Матея Мохоріча.

Головною ставкою збірної Італії буде Альберто Беттіоль, який цілеспрямовано готувався до Олімпіади. Головне – щоб у вирішальний момент знову не підвели судоми, що з італійцем траплялося вже не раз у кар'єрі, зокрема, і в нинішньому сезоні.

Збірна Іспанії розраховуватиме, насамперед, на Оєра Ласкано. Цікавим аутсайдером можна вважати Хонатана Нарваеса, який на Джиро на горбистому рельєфі обігрував самого Погачара. Не списуємо з рахунків і Маттео Йоргенсона, хоча американець тримає пікову форму ще з першої половини червня, коли став другим у загальному заліку Критеріуму Дофіне. Також не списуємо з рахунків ірландця Бена Хілі, який відмінно виглядав на Тур де Франс.

Дайджест новин

– Один із лідерів «Астани» Олексій Луценко, найімовірніше, покине команду наприкінці сезону і перейде в «Israel Pemier Tech». За інформацією La Gazzetta dello Sport, контракт на два роки вже підписано. Досить дивна новина, враховуючи прихід в «Астану» китайських інвесторів і підвищення бюджету команди.

А ось молодий талант Євгеній Федоров контракт з «Астаною» продовжив. Нова угода розрахована на два роки.

– Італійський спринтер Маттео Москетті з «Q 36.5» зазнав серйозних травм унаслідок ДТП під час тренування – його збила машина. У нього переломи ключиці, двох шийних хребців, порізи і пошкодження лицьового нерва.

– Фінн Вішер-Блек покине «UAE Emirates» наприкінці нинішнього сезону. З 2025 року 22-річний новозеландець виступатиме за «Red Bull Bora».

– Після Тадея Погачара, Йонаса Вінгегора і Ремко Евенпула від участі у Вуельті-2024 може відмовитися ще одна зірка світового велоспорту – Прімож Рогліч. Поглиблене медобстеження виявило в нього невелику тріщину в попереку, яку він отримав унаслідок свого падіння на Тур де Франс. Остаточного рішення з приводу участі у Вуельті словенець ще не ухвалив.

Getty Images/Global Images Ukraine. Прімож Рогліч

– У ЗМІ дедалі активніше ходять чутки про те, що Ремко Евенпул наприкінці нинішнього сезону перейде в «Red Bull Bora». Австрійсько-німецький проект готовий заплатити «Soudal Quick Step» за викуп контракту бельгійця, який діє до кінця 2026 року.

При цьому довгоочікуваного переходу Воута Ван Арта в «Red Bull Bora» не буде. Бельгієць замінить Евенпула у складі «Soudal Quick Step». Дуже цікавий крок, який може допомогти Ван Арту нарешті повною мірою розкрити його потенціал у на Монументах.

– Великі проблеми зі спонсоруванням виникли у команди «Lotto Dstny». Компанія «Dstny» повідомила про припинення спонсорування проекту наприкінці нинішнього сезону.

За різними оцінками, компанія виділяла на фінансування команди від 5 до 7 мільйонів євро на рік. «Dstny» не сподобалося, що при цьому компанія не мала жодного впливу на ухвалення стратегічних рішень у команді – повний пріоритет залишався за «Lotto». А розбіжності були серйозні: «Lotto» орієнтований здебільшого на місцевий, бельгійський ринок, тоді як «Dstny» – на міжнародний. Серйозні проблеми для доволі скромної команди, яка ризикує втратити майже половину свого бюджету.

– Майк Тойніссен повернеться до «Visma Lease a Bike» після двох років у «Intermarche Wanty». У нідерландській команді на нього розраховують як на останнього розганяючого штатного спринтера команда, Олава Коойя.

– Олімпійський чемпіон Токіо в триатлоні, норвежець Крістіан Блумменфельт, з імовірністю в 90% наступного сезону спробує свої сили в чистому велоспорті. Він має намір у 2026 році дебютувати на Тур де Франс, а у 2027 році – вже боротися за одну з призових майок «Великої петлі». План, м'яко кажучи, дуже амбітний, з огляду на те, що Блумменфельту вже 30 років, а його результати в триатлоні останнім часом пішли на спад.

– Велокрос із високою часткою ймовірності увійде до програми зимової Олімпіади 2030 року, яка відбудеться у французьких Альпах. Офіційно про це планують оголосити у 2025 році. Так, у це важко повірити, але Матьє Ван дер Пул і Воут Ван Арт мають шанси стати чемпіонами зимової Олімпіади.