Валерій ПЛЕХАНОВ: «Наша командна хімія та захист — запорука успіху на ЧЄ»

Тренер збірної України U-20 Валерій Плеханов підбив підсумки чемпіонату Європи, на якому українці здобули друге місце та завоювали путівку в дивізіон А.

- Як вдалося знайти план Б після втрати Назара Кулішенка на перших секундах турніру?

- Так, в особі Назара ми втратили головну атакуючу опцію, адже в усіх контрольних матчах ми намагалися тиснути на суперників через трисекундну. Альтернативу ми знайшли у Максимі Кличко та десь в особі Назара Холода, який взяв на себе більшу роль. Кидки, які були на Назарі Кулішенку, треба було роздати і ми перебудували нашу гру більше на гру з периметра. Тиснути на фарбу за рахунок Сипала та Кличка, так, як ми це робили з Кулішенком, ми вже не могли, тому ми переглянули сети позиційного нападу. Перебудувати гру нам вдалося, не можу сказати, що стало краще, ніж було, але це був наш єдиний шанс і ми їм скористалися.

- Чи згодні ви з тим, що наш захист став головною зброєю на цьому турнірі?

- Я завжди був тренером захисного плану і завжди казав, що напад виграє матчі, а захист виграє титули. Тому 42 дня з моменту початку збору та до фіналу ми займалися захистом — системою підстраховки, захистом пік-н-ролу і так далі. Тому, так, насправді — захист, це наша головна зброя і вона працює лише тоді, коли ти постійно її покращуєш і коли є залізна дисципліна.

Перед турніром мене питали про те, хто буде лідером команди, але лідерів і зірок у нас немає, адже у нас команда-зірка. Ми розподілили ролі таким чином, що навіть втрати головного бігмена нас не зламала. І відразу треба сказати, що у нас була чудова атмосфера в команді, командна хімія. Хлопці так добре спілкувалися, що за цим було приємно спостерігати. Наша хімія це, як і наш захист, запорука успіху. В кожній команді я намагаюся створити умови, для того щоб розкрити гравця. В збірній це ще важливіше і в цій команді це був результат роботи симбіозу тренерського штабу Станіслава Овдеєнка, Володимира Кучеренка, адміністративного штабу команди — Настя Чорногрицька провела велику роботу. Але й самі хлопці були дружні між собою, за весь збір у нас не було сварки або скандалу, що часто трапляється в цьому віці.

Читайте також:

Румунію не підкорили. Україна розгромно програла фінал Євробаскету U-20

- Хто об’єднував хлопців, хто був лідером роздягальні?

- Тут треба віддати належне капітану Ніколайчуку, а також підбадьорювали хлопців Чорногрицький та Новіков. Не було такого, що хлопці розділялися на групки, всі були разом, всі добре спілкувалися і були разом, як в залі, так і за його межами. Це була справжня команда, завдяки чому ми чогось і досягли.

- Данила Сипала організатори відзначили окремо — наш форвард увійшов до символічної збірної турніру. Як оціните його виступ?

- По-перше, хочу подякувати його тренерам, які підготували його до збірної. Я кажу про Володимира Коваля, Олександра Мунтяна, Павла Агапова. До зборів я спілкувався із кожним тренером кожного гравця і в Дніпрі мене чітко спитали, що я хочу отримати від Данила. Ми визначились із основними напрямками його роботи і більше місяця ще до зборів він працював індивідуально. Тому він виглядав так добре, особливо на початку турніру, коли була свіжість.

Окрім вдячності тренерам Дніпра, я хочу подякувати самому Данилу за його бажання працювати, за його терпіння, адже було багато нової інформації і вбудувати свою гру в нову систему для нього було достатньо нелегко. Коли ми готувалися, я йому казав, що він буде одним з основним гравців, але він не вірив, адже він на рік молодший — йому 19 років, плюс на його позиції була велика конкуренція. Але приємно, що Даня легко увійшов до команди та проявив свої лідерські якості. У нього все попереду і на нього чекає світле баскетбольне майбутнє.

- В який момент турніру ви відчули, що ця команда може досягти успіху?

- Після матчу з Грузією. Тоді почала працювати система, система захисту, система взаємопорозуміння. Команда знайшла свій ритм, стиль і я був майже впевнений, що і Нідерланди ми маємо перемогти. Тож так, тоді з’явилася певна впевненість.

Досі я розчарований фіналом, хотілося виступити трохи інакше. Не хочу виправдовуватись, але коли вісім матчів за десять днів і всі на результат — дуже важко. Треба бути обʼєктивним і сказати, що румуни були на голову сильніші за нас. Плюс деякі з наших хлопців вперше грали за такої атмосфери на трибунах. Були моменти, коли деякі гравці із цим тиском під час другої чверті не впорались, вийшовши після тайм-ауту ми грали не те, про що домовлялись, та пропустили ривок 0-9.

Але хочеться сказати про хороше: чотири гравці з цього складу — Кличко, Колаволе, Сипало та Кулішенко — зможуть представляти Україну в наступному році в Дивізіоні А. Перспектива достатньо непогана, можна створити цікаву команду.

Важливо і пригадати гравців, які були на зборі, але не потрапили в фінальний ростер: Покоєнко, Токовенко, Полуяхтов, Пєтухов, Семерич, Поносов — вони дуже сильно допомогли в створенні колективу і підготовці до чемпіонату Європи. Кожному з них я вдячний. Окремо хочу подякувати Федерації за організацію зборів, все було на дуже високому рівні. Коли ти працюєш в таких умовах, приходить і результат.

- Завдяки чому вдалося здобути нашу головну перемогу — здолати в півфіналі Нідерланди?

- Почну з того, що у нас дуже цікавий тренерський штаб і мій асистент Станіслав Овдеєнко — дуже креативна людина. Окрім плану на гру під кожну команду, у нас були три мотиваційних ролики. Перший від побратимів Стаса, з якими він воював, вони записали побажання хлопцям гідно виступити, вони підтримали і Стаса, і команду. Перед матчем із Нідерландами — це був виступ мера Києву Віталія Володимировича Кличка. Це було прямо перед виходом на майданчик. А перед фіналом мотиваційний ролик був від Alyona Alyona, яка представляла Україну на Євробаченні. Хлопці вмикали та співали її трек перед та після матчів.

Що стосується самого матчу, ми бачили що Нідерланди - це велика, габаритна команда, у них навіть перші номери зі зростом 197-198 см. Було завдання не пустити їх в фарбу та не дати забити з-під кільця. Ми чекали на силову, жорстку боротьбу в цьому матчі і були до неї готові.

Було ще декілька цікавих історій перед матчем. Ми приїхали на гру і заходячи в роздягальню, бачимо що по всій роздягальні два сантиметри води. Організатори сказали, що в цій роздягальні нідерландці готували лід до матчу. Вони перевернули цю ванну з льодом і ми не могли ні перевдягнутися, ні провести мітинг перед матчем. З цього все почалося. Потім головний тренер Нідерландів відмовився потиснути руку Стасу Овдеєнку в підтрибунному приміщенні. Коли Стас привітався з ним, той просто відвернувся. А коли після рукостискання Володимира Кучеренка — нашого другого асистента — асистент нідерландської команди вдарив його плече в плече… Це було, скажімо так, цікаво. Тому у нас точно був додатковий стимул добре з ними зіграти і я вдячний хлопцям, що вони зробили все правильно.

- Наскільки важливий та мотивуючий виклик для команди — повернення в Дивізіон А?

- Для будь-якого віку та будь-якої країни це дуже цікавий та важливий виклик, до якого треба готуватися заздалегідь. У своєму звіті, який я буду готувати для тренерської комісії, я вкажу бачення процесу, як краще підготуватися до наступного чемпіонату, як правильно відібрати хлопців. Робота по підготовці до виступу в Дивізіоні А має починатися вже цього літа. Тренерський штаб має слідкувати за гравцями, розмовляти з їхніми тренерами, бути на контакті та слідкувати за гравцями, які виступають за кордоном. Роботу треба починати якнайскоріше. Ми маємо підготуватися до Дивізіону А не просто, щоб їхати із завданням втриматись в цьому дивізіоні, а щоб зіграти на рівні найкращих команд Європи.