Андрій ПЯТОВ: «Андрій Шевченко теж починав не з тріумфу»

Матч із Північною Ірландією, який відбудеться завтра, 14 листопада, стане, мабуть, ключовим для збірної України в нинішньому розіграші Ліги націй. Нагадаємо, що в першому колі підопічні Андреа Мальдери програли цьому супернику з розгромним рахунком 0:3.

Має досвід виступів проти північноірландців і легендарний у минулому воротар нашої національної команди Андрій Пятов, який входить до топ-5 за кількістю матчів у «синьо-жовтій» футболці (102).

В ексклюзивному інтерв’ю сайту Sport.ua нинішній тренер воротарів «Шахтаря» поділився своїми очікуваннями від майбутньої гри в Белфасті та згадав свій програний матч проти Північної Ірландії на Євро-2016.

– Андрію, завтра збірна України проведе, мабуть, ключовий, з точки зору перспектив, поєдинок проти Північної Ірландії. Які твої очікування від цієї зустрічі?
– У збірній завжди є завдання. Але прийшов новий тренер, який знайомиться з командою, так би мовити, в бойових умовах. Проте я впевнений, що «синьо-жовті» прагнуть перемог, адже кожне очко дуже важливе з точки зору позицій у європейському рейтингу та посіву перед відбірними турнірами. Однак не завжди вдається досягти максимального результату, і нікуди від цього не дінешся. Це футбол.

Коли збірну очолив Андрій Шевченко, ми також не зовсім вдало провели відбір на ЧС-2018, але потім виграли групу в Лізі націй і пробилися до Ліги А. Тож усе тільки починається (посміхається).

– Хай там як, але наша збірна нічим не поступається своєму супернику за класом. Тож чи стала поразка у першому колі – 0:3 для тебе, м’яко кажучи, несподіваною?
– Звісно. Я завжди вірю у свою збірну. Так, не вдалося втілити в життя план тренера, але були й позитивні моменти у грі нашої команди. Однак у футболі перемагає той, хто більше забиває, все просто. Сподіваюся, що завтра наші хлопці будуть більш зібраними і удача від нас не відвернеться.

– У своїй багаторічній кар’єрі в збірній ти також один раз зіграв проти цієї команди. Чи була поразка на Євро-2016 найприкрішою для тебе?
– Можливо. Тоді перед грою всі прогнозували впевнену перемогу збірної України. Але ми не тільки програли – 0:2, а й за тур до закінчення групового раунду втратили всі шанси на вихід у плей-оф. Це було вдвічі прикріше. Це підтвердження того, що всіх суперників потрібно поважати і до всіх готуватися з максимальною віддачею.

– Тоді склад у «синьо-жовтих» був не менш сильним, але ви ніби головою об стіну билися, але так і не пробили суперника. У чому була головна причина того фіаско?

– З досвідом я перестав говорити, що склад був сильнішим чи слабкішим. Набагато важливіші настрій, бажання та самовіддача. Всім відомо, що такі збірні, як Північна Ірландія або, скажімо, Ісландія, завжди славляться своїм характером і жагою до боротьби. Якщо вони поступаються в майстерності, то беруть своє за рахунок організованої гри в обороні та класної контргри.

– Якщо ми вже згадали історію, то хотів би запитати: який матч або матчі у футболці національної збірної ти вважаєш найкращими за якістю гри?
– З огляду на тренерський задум і реалізацію плану, мабуть, поєдинок проти Португалії у відборі до Євро-2020. Не буду вдаватися в подробиці, але португальці були здивовані тим, що побачили на полі. І якщо є результат, значить, усе спрацювало. Ми виграли ту гру – 2:1.

Також класним був наш поєдинок у тій самій кваліфікації проти Сербії. І тут справа навіть не в рахунку – 5:0. Суперник грав з трьома захисниками, і ми, знову ж таки, згідно із задумом тренера, чудово використовували вільні зони.

І, звісно, назвав би перший матч плей-оф відбірного турніру ЧС-2014 проти Франції. Наша перемога – 2:0 була закономірною. Вона могла бути ще більшою, якби не підвела реалізація. Гра тренерським штабом на чолі з Михайлом Фоменком була побудована так, що у суперника за весь поєдинок був лише один реальний шанс забити гол. Ось саме й відповідь на питання про силу складу, який у французів тоді теж був зірковим. За умови правильної організації гри та настрою можна виграти у будь-якого суперника.

Можна ще згадати гідні матчі у виконанні збірної України, але це ті, які одразу спали на думку.

– Зараз нашу збірну найбільше критикують за те, що бракує злагодженості в обороні. Що скажеш з цього приводу?
– Я б так не сказав. Бувають періоди, коли бракує злагодженості та удачі. Знову ж таки, прийшов новий тренер. У нього інше бачення гри, і деякі футболісти вперше стикаються з цим. За кілька тренувань охопити все просто неможливо. У таких випадках досвідчені футболісти мають вести за собою молодь. Я не бачу великих проблем. Команда формується, і будь-якому наставнику потрібен час. Я дуже добре знаю Андреа Мальдеру, його вимоги. Це, без сумніву, кваліфікований фахівець. У мене залишилися лише позитивні спогади про роботу з цим тренером. Я вірю в нього і вірю в те, що збірна України вийде на вищий рівень гри та результату. Такі матчі зроблять нашу команду сильнішою. Зараз відбувається зміна поколінь, ветерани йдуть, і на молодших футболістів лягає додаткова відповідальність. Вони повинні це розуміти й бути опорою для тренера, тоді й результату легше досягти.

– До збірної викликано трьох воротарів, які, так чи інакше, мають стосунок до «Шахтаря».
– У «Шахтарі» воротарська позиція завжди була сильною. А якщо говорити про збірну, то й там за всю історію кваліфікація воротарів не викликала сумнівів. Зараз і Андрій Лунін заслуговував на те, щоб бути викликаним до національної збірної. Але, мабуть, через недостатню ігрову практику тренери вирішили поки що відкласти запрошення воротаря «Реала».

Я радий, що всі нинішні воротарі у збірній певною мірою пов’язані з «Шахтарем». Це свідчить про те, що наша академія, та й уся воротарська структура клубу, працює чудово.

– А хто для тебе зараз у трійці найкращих воротарів українського чемпіонату, якщо не брати до уваги Дмитра Різника?
– Я взагалі не люблю конкретизувати, оскільки кожна команда має свій стиль гри, свої завдання, тому й робота воротаря оцінюється за різними критеріями. Але якщо мене притиснути до стіни (посміхається), то, звичайно, назву Георгія Єрмакова, який мені подобався ще тоді, коли він виступав за «Олександрію». Потім він набрався досвіду в чемпіонаті Ізраїлю, а зараз є першим номером у «Харкові». Непогано розвивається Іван Пахолюк із «Колоса», Денис Марченко з «Карпат». Заслуговує на теплі слова вихованець тих самих «Карпат» Назар Домчак, який у свої 19 років уже виступає за празьку «Славію». Богдан Шуст і Юрій Шевчук проробили хорошу роботу. У нас талановита молодь. Просто їй потрібно не боятися довіряти й допомагати рости.

– Задаю тобі питання як фахівцю. Що потрібно зробити або як має зіграти наша команда, щоб вийти із дуелі з Північною Ірландією переможцем?
– У збірній є кваліфікований тренерський склад. Упевнений, що вони знають, як домогтися позитивного результату. Від себе можу сказати, що, насамперед, має бути віра в перемогу. Потрібно вийти на поле і показати той футбол, у який наша команда може грати.

– Я знаю, що ти не любиш робити прогнози, але не можу не торкнутися цієї теми.

– Можу лише сказати, що всім серцем вболіватиму за «синьо-жовтих». Вони здатні виграти цей відповідальний матч у Белфасті.

– Загалом, є віра в те, що ми ще можемо поборотися за вихід до Ліги А?
– Звичайно. Поки є шанси, є й віра. У футболі за лічені хвилини все може перевернутися з ніг на голову. Якщо команда буде боротися до кінця з повною самовіддачею, вболівальники це оцінять.

Читайте також:

Мирон Маркевич дав прогноз на матч Ліги націй Північна Ірландія – Україна