В’ячеслав ЛЕЦКАН: «Наш хокей продовжує функціонувати проти законів фізики»

Чинні чемпіони України з хокею київський «Сокіл» першими вийшли з відпустки і розпочали підготовку до сезону-2024/2025. Склад команди при цьому майже не змінився, хоча кілька відчутних втрат є. При цьому один з хокеїстів вирішив повісити ковзани на цвях і вступив добровольцем до лав ЗСУ. Про те, як виглядатиме «Сокіл» у майбутньому сезоні, говоримо з директором клубу і основним спонсором команди В’ячеславом Лецканом. В цьому інтерв’ю підводимо підсумки попереднього чемпіонського для киян сезону, зачіпаємо актуальну тему мобілізації та її впливу на наш хокей, розмовляємо про труднощі фінансування команди в умовах війни і про амбіції команди в Континентальному кубку. Правда, розпочали ми цю бесіду зі свіжої теми, пов’язаної з одним зі співзасновників ГО «ХК Сокіл Київ» В’ячеславом Завальнюком, котрий має російський паспорт і увійшов минулого тижня до тренерського штабу одного з російських клубів.

– Ситуація не з приємних. Я з Завальнюком не бачився і не спілкувався з червня 2021 року, тобто з того часу, коли він здійснив невдалу спробу розколу в нашому клубі, – бере слово В’ячеслав Львович. – У п’ятницю, 12 липня, з цієї нагоди ми скликали позачергові збори засновників «Сокола» і проголосували за виведення Завальнюка з числа представників нашої організації. В ситуації, коли наша країна перебуває в стані війни з російською федерацією, іншої реакції бути не могло.

– Давайте поговоримо про справи суто хокейні. Навесні «Сокіл» здобув третє поспіль чемпіонство. Зовні воно виглядало найлегшим з того часу, як клуб у 2020-му був відроджений…
– Нам було нелегко в більшості матчів з огляду на те, що на нас, як на лідерів, усі суперники налаштовуються по-особливому. На матчі з «Соколом» опоненти зазвичай виходять, як на останню гру. З одного боку, це добре, адже нас це зобов’язує завжди бути в тонусі. З іншого, дивує, чому суперники так не грають між собою. Зрештою, це їхня справа. Ми перед собою ставили максимальні завдання. Не лише здобути чемпіонство, а й виграти регулярний чемпіонат. Не буду приховувати, я нервував. Старт сезону склався не найкраще: ми програли в фіналі Кубка України, а потім невдало виступили в Континентальному кубку. Програли там литовському «Каунасу». Певен, зіграй ми з цим суперником ще п’ять матчів, усі завершилися б на нашу користь. Але сталося, як сталося.

Пов’язую важкий старт зі зміною тренерського штабу. З поверненням у «Сокіл» Олега Шафаренка в нас змінилася тактика гри, система підготовки. Хлопці не відразу зрозуміли, що від них вимагається. Вони відвикли від справді високих навантажень. Адаптувалися до нових вимог хокеїсти десь наприкінці грудня. Після того команда виглядала впевнено. І керівництво клубу і, думаю, вболівальники задоволені грою та результатом, показаним «Соколом» у календарному 2024-му. Гадаю, хокеїсти теж переглянули бачення на гру і почали розкривати свої можливості по-новому.

– В цьому аспекті найбільш показовим виглядає виступ представників «Сокола» у складі національної збірної України, їхній вклад у переможні для нашої команди олімпійську передкваліфікацію і чемпіонат світу в дивізіоні 1В.
– Це тішить. Олег Задоєнко, тренер з фізпідготовки у збірній, і тренер воротарів Ігор Карпенко відзначали, що фізично і функціонально хокеїсти «Сокола» готові найліпше поміж решти представників нашого чемпіонату. Це ще одна демонстрація, що ми рухаємося в правильному напрямі.

– Наскільки складно утримувати хокейний клуб на третьому році повномасштабної війни?
– Наш хокей і спорт загалом продовжують функціонувати, як то кажуть, проти законів фізики. Європейцям важко навіть усвідомити, що ми продовжуємо проводити повноцінні чемпіонати і тренуватися в умовах війни, при постійній загрозі бомбардувань. Небезпека, що через воєнні реалії матч у будь-якому місті може бути зірваний, постійна. Але ми не зупиняємося, коли лунає тривога, біжимо в укриття, потім повертаємося в гру. Коли мої європейські знайомі про це чують, то сильно дивуються.

Звичайно, в наших реаліях залучати додаткових спонсорів та партнерів дуже непросто. В людей інші клопоти. Вони вважають, що зараз доречніше витрачати кошти на допомогу ЗСУ, наближати перемогу, і лише після того думати про хокей і спорт загалом. Мабуть, це правильно. Хоча нам би хотілося отримати нових партнерів, аби «Сокіл» стояв на ногах міцніше. Не буду приховувати, складних моментів вистачало. Але ми, як адміністрація клубу і тренерський штаб, робили все можливе, аби гравці не відчували цих хвиль спадів і піднесень.

На жаль, у попередньому сезоні основну частину витрат мені довелося взяти на свої плечі. Так, нас підтримував Департамент молоді і спорту Київської міської адміністрації, завдяки сприянню Федерації хокею України була змога тренуватися і грати в Палаці спорту. Але приблизно 90% решти витрат з життєдіяльності клубу я взяв на себе. Сподіваюся, з наступного сезону ситуація поліпшиться. Ведемо перемовини з серйозними партнерами.

– Наскільки змінився розмір бюджету «Сокола» в порівнянні з сезоном-2022/2023?
– Виріс, причому суттєво. Це пов’язано зокрема з тим, що ми запросили групу сильних хокеїстів – нападника Віктора Захарова, який став MVP чемпіонату, Дениса Бородая, Олега Петрова, Максима Разумова. Та й загалом зарплати в лізі виросли. Вважаю, що в наш час це не дуже виправдано і не надто зрозуміло. Великою мірою, таке явище було пов’язане з командою, яка гучно заявила про свої амбіції, але в підсумку не стартувала у чемпіонаті. Мова про «Ковалівських Кабанів». У ході попереднього міжсезоння вони зробили заманливі пропозиції багатьом провідним українським хокеїстам, зокрема й тим, які виступають за «Сокіл». Зарплатну планку вони піднесли дуже високо. Ми, щоб втримати гравців у себе, позбільшували зарплати. А «Кабани» в підсумку зникли. Гадаю, що нормальні люди так не роблять. Зрештою, в збільшенні зарплат теж є позитив. Хлопці працюють з більшим натхненням, самовіддача з їхнього боку краща. Радує, що поряд із досвідченими прогресують молоді гравці. Певен, у наступному сезоні вони себе проявлять з найкращого боку.

– Перед тим, як говорити про перспективи, не можна оминути теми, яка має прямий вплив на боєздатність команди і навіть на її існування. В країні загальна мобілізація. Поки в публічному просторі з’являлася інформація, що забронювати своїх гравців вдалося лише футбольним клубам української Прем’єр-ліги. Яка ситуація в хокеї загалом і в «Соколі» зокрема?
– Маємо те, що маємо. Закон діє і в ньому не прописаний механізм, за яким можна бронювати спортовців. Кожен викручується, як може. Хочеться, щоб умови були зрозумілішими: або ми зупиняємо всі змагання, не їздимо на чемпіонати світу і Олімпіади, бо всі пішли на фронт, або пробуємо зберегти наш спорт в умовах війни. Якщо ми хочемо продовжувати національні чемпіонати в кількох лігах у різних видах спорту, то треба прописати на законодавчому рівні чіткі критерії бронювання. А поки що маємо? Робимо зараз подання на визнання клубу «Сокіл» об’єктом критичної інфраструктури. Навіть якщо отримаємо підтвердження, бронювати можемо не більше 50%. Який у цьому сенс? Пів команди грати не може.

Наразі кожен клуб знаходиться в непередбачуваному стані. Ми розуміємо, що можемо відправитися на черговий матч, автобус зупинять військові і розвернуть у територіальний центр комплектування. Наразі поблажок немає навіть для представників національних збірних. Знаю, що Федерація хокею України веде перемовини з Міністерством молоді і спорту стосовно збірників, а про решту гравців турбуємося на клубному рівні, виконуючи все, щоб підпасти під вимоги об’єкту критичної інфраструктури. Тут, правда, теж ситуація неоднозначна. Перед тим, як людину подавати на бронювання, вона повинна оновити дані і пройти ВЛК. Де гарантія, що очікуючи на бронювання, не отримаєш повістку і не будеш призваний? Відповіді на ці питання поки немає.

– Чи розглядається Федерацією хокею України варіант з проведенням чемпіонату України гравцями, не старшими 25 років?
– Маю надію, що до цього не дійде. Думаю, що в майбутньому права спортовців в умовах воєнного стану все ж пропишуть законодавчо. Бо мова ж не лише про хокей, а й про інші види спорту. Є приклади з футболу, де кількох гравців першої ліги призвали. Окремих після того вже повернули назад. Такі непорозуміння траплятимуться, поки не існуватиме чіткого законодавчого механізму.

– «Сокіл» вже розпочав підготовку до нового сезону. Знаю, що в Києві існувала проблема з льодом. Її вдалося вирішити?
– Тренуємося з 8 липня. Підготовку на землі поєднуємо з тренуваннями на льоду. Проблема з льодом справді існувала, але ми домовилися про оренду ковзанки на вулиці Шалетт у Дарницькому районі. Попередньо плануємо проводити вдома весь підготовчий період. Про закордонні збори, як було торік, наразі говорити складно. Такого варіанту зовсім не відкидаємо, але багато залежатиме від того, якою після 16 липня буде процедура оформлення закордонних виїздів.

– Про зміни в «Соколі» поки інформації небагато. Через травму завершив кар’єру Сергій Бабинець, який відтепер став директором Української хокейної ліги. Це всі втрати?
– Також вирішив не продовжувати кар’єри 41-річний Артем Бондарєв. За моєю інформацією, він ухвалив рішення вступити до лав Збройних сил України. Також завершив виступи ще один нападник Ігор Слюсар. Він залишиться в «Соколі» і виконуватиме функції сервісмена. Павло Дворецький, який провів кінцівку попереднього сезону за «Сокіл» на правах оренди, повертається в «Тризуб».

Інші хокеїсти мають чинні контракти з нашим клубом. Новачків наразі три, з усіма вже підписані контракти. Вихованець школи «Сокола», оборонець Дмитро Савчук, котрий попередній сезон провів у Латвії, проходив з нашою командою передсезонні збори ще торік. Денис Жеребко, молодший брат нападника нашої команди Максима Жеребка, виступав за «Сокіл» у Молодіжній хокейній лізі. Артем Кальсин у попередньому сезоні став найкращим бомбардиром Молодіжної хокейної ліги, виступаючи за «Богуславських Шершнів». Артема називають майбутньою зіркою нашого хокею. Всім хлопцям по 16 років.

– Досвідченішими гравцями «Сокіл» підсилюватися планує?
– Ми б хотіли запросити одного чи двох оборонців, ведемо перемовини. Але поки будемо працювати з тими, хто є. Варіантів з запрошенням легіонерів теж не відкидаємо. Ми перебуваємо в постійному пошуку, але з гравців, які могли б реально підсилити нашу команду, ніхто в країну у стані війни їхати не хоче. Рік тому отримали досвід, запросивши на збір у Польщі воротаря збірної Естонії Конрада Мьольдера. Попередня домовленість була такою: якщо Конрад нам підійде, то їде з нами до Києва. Але не дочікуючись рішення тренерів, хлопець наприкінці збору сказав: «Дякую, але у вас війна. Я до вас не поїду». По-людськи Мьольдера розумію, але вчинив він не дуже порядно.

– Наразі попередні заявки на участь у чемпіонаті України-2024/2025 подали сім клубів. Тобто є підстави говорити, що кількісно ліга виросте. А якісно?
– Якщо порівнювати перший сезон в умовах повномасштабної війни з попереднім, то чемпіонат став набагато цікавішим і напруженішим. Найперше цьому сприяла поява нової команди «Київ Кепіталз». Так, можна говорити, що це команда зі своєю родзинкою, але конкуренцію вони склали достойну. «Кепіталз» додали нашому чемпіонату інтриги. В попередньому сезоні ми вперше мали чотири команди, котрі конкурували між собою на рівних. Найбільше мене здивували, щоправда, не «Кепіталз», а херсонський «Дніпро». Зізнаюся, не очікував, що херсонці виглядатимуть так сильно. З 15-ти домашніх матчів регулярного чемпіонату «Дніпро» виграв 14. Це показник.

Нині можемо сказати, що ті самі чотири команди, які боролися за найвищі місця в попередньому сезоні, не повинні стати слабшими. Щоправда, більшість гравців «Дніпра» під керівництвом тренерського штабу на чолі з Олександром Бобкіним з осені представлятимуть одеський «Шторм». Але суті справи це не змінює. Одесити у порівнянні з торішнім «Дніпром» вже підсилилися кількома досвідченими гравцями. Враховуючи, що в складі «Шторма» виступатиме воротар національної збірної України Едуард Захарченко, їх можна вважати реальними претендентами на чемпіонство.

Про амбіції «Кременчука» і «Київ Кепіталз» зайвий раз говорити не варто. Стосовно трьох інших команд нічого певного сказати не можу. Відчули апетит до хокею, провівши дебютний сезон, керівники «Тризуба». Вони налаштовані створити сильну команду, яка боротиметься за місце в плей-оф. Правда, поки не уявляю, звідки можна взяти достатню кількість гравців для вирішення такого завдання. Так само не уявляю, як виглядатиме оновлений херсонський «Дніпро».

– Зрозуміло, що вдома завдання перед «Соколом» не змінюється. А на що кияни розраховують у Континентальному кубку?
– Вдома ми не збираємося нікому віддавати чемпіонства і націлюємося на те, щоб повернути до Києва національний кубок. Щодо єврокубка, то там розпочинаємо боротьбу з другого раунду. В нашій групі є явний фаворит – італійський «Больцано», який прийматиме турнір у себе. Для нашого рівня це достатньо потужна команда. Але ми націлюємося її перемогти. За цей рік «Сокіл» став набагато сильнішим. Олег Шафаренко стверджує, що той колектив, з яким він починав літні збори торік і з яким почав працювати зараз – дві різних команди. Хоча люди залишилися начебто одні й ті ж. Усі хлопці повернулися з відпусток підготовленими, без зайвої ваги. Навіть ті, хто був зазвичай схильний до неї. В наступний сезон заглядаємо з оптимізмом.

– Де «Сокіл» прийматиме матчі майбутнього сезону?
– Наскільки мені відомо, Федерації хокею вдалося досягти домовленості з Палацом спорту. З вересня там мають залити лід і тоді туди переїдемо й ми. А паралельно намагаємося запустити для потреб школи «Сокола» ковзанку АТЕК.