Євро-2024 показав: Роналду час закінчувати у збірній, або ж він усе зіпсує

Партнер проєкту — ліцензійний букмекер GGBET з найширшою лінією, понад 70 видів спорту та дисциплін кіберспорту. Компанія створює унікальний україномовний контент на YouTube та розвиває культуру відповідальної гри. Отримай неймовірний бонус до 150 000 грн від GGBET! Тримай лінію на Євро 2024 разом з GGBET!

5 липня, навіть після вильоту Португалії від Франції у 1/4 фіналу в серії пенальті (3:5), лідер «команди обраних» Кріштіану Роналду залишався у центрі уваги. Численні вболівальники, як повідомляють очевидці, після гри намагалися пробитися до свого кумира із метою отримати від нього автограф або шанс на спільне фото.

Подібні процеси абсолютно звичні та навіть повсякденні для Кріштіану Роналду, який нерідко стає «об'єктом пильної уваги» з боку фанатів, перебуваючи безпосередньо на футбольному полі або йдучи з нього. Але є відчуття, що саме підвищена увага та неймовірна популярність серед уболівальників влітку 2024 року й змусили Роналду побути капітаном збірної Португалії на ще одному великому міжнародному футбольному турнірі в історії. У свої 39 років Кріштіану зіграв на шостому чемпіонаті Європи за кар'єру – це абсолютно фантастичне досягнення, враховуючи той факт, що дебютував на континентальних першостях форвард ще у 2004 році – у момент, коли певна частина нинішніх шанувальників таланту Роналду ще тільки народилася або лише вчила букви та цифри.

Власне кажучи, у тому й полягає феноменальність Роналду: він залишається популярним і зірковим гравцем як для старшого покоління фанатів, які могли спостерігати період його становлення у футболі, а потім безпосередньо й сам вихід на вершину, яку вони довго ділили із Ліонелем Мессі, так і для молодих вболівальників, котрі отримали можливість не з чуток оцінити здібності легендарного португальця.

Однак Роналду повинен розуміти: якщо у його кар'єрі продовжуватимуться такі виступи, як на Євро-2024, кількість фанатів, які збираються після матчів у надії отримати заповітний автограф або фотографію з легендою, поступово почне ставати все меншою та меншою, аж до того моменту, коли в один з днів Кріштіану побачить, що більше не є об'єктом для «фанатського пікетування» автобуса чи роздягальні збірної.

Втім, поки Роналду, схоже, не думає у такому ключі. Нещодавно у ЗМІ з'явилася інформація щодо того, що Кріштіану всерйоз розмірковує над можливістю зіграти у складі збірної Португалії (якщо та, звичайно, пройде через кваліфікаційний турнір) у фінальній частині чемпіонату світу-2026, що відбудеться у США, Канаді та Мексиці. До неї можна було б поставитися із певною часткою скепсису, якби не три ключові моменти, які говорять на користь того, що таке більш ніж можливе.

Перше – Роналду надмірно амбітний та хоче залишатися серед найкращих якнайдовше. Друге – досвід 41-річного Пепе, котрий зіграв на Євро-2024 за збірну Португалії та відверто не виглядав для команди «п'ятим колесом у возі», показав Кріштіану, що навіть на п'ятому десятку років можна бути затребуваним на топових міжнародних турнірах. Третє – на відміну від чемпіонатів Європи, Роналду не має перемог на чемпіонатах світу, і це величезний виклик та мотивація для зіркового португальця продовжувати працювати над собою та намагатися зберігати фізичні кондиції на максимумі.

Але амбіції амбіціями, мотивація мотивацією, а здоровий глузд підказує: Роналду вже відіграв свій останній великий міжнародний турнір. Навіть теплова карта Кріштіану у матчі проти французів в рамках чвертьфіналу Євро-2024 є залізним аргументом на користь версії про необхідність для Роналду завершувати кар'єру у збірній. Не кажучи вже про сумний антирекорд величного португальця: на турнірі в Німеччині він завдав по воротах суперника 23 удари, але жоден з них так і не виявився гольовим.

Найгірше те, що через прагнення Роналду продовжувати, поза основним складом і без можливості проявити себе, залишаються набагато молодші португальські гравці, котрі зараз, ймовірно, могли б бути набагато кориснішими «команді обраних», аніж представник «Аль-Насра». Кріштіану на Євро-2024 відіграв найбільше ігрового часу серед усіх польових гравців з усіх команд. Але не забив. А, скажімо, 27-річний Діогу Жота, на рахунку якого 10 забитих м'ячів у 21 матчі АПЛ-2023/24, так жодного разу і не з'явився у стартовому складі португальців, і провів на полі лишень 97 хвилин…

До певної міри Кріштіану Роналду виглядав на Євро-2024 як такий собі заслужений ветеран, котрий виявив бажання зіграти за команду молодих хлопців із найближчого парку. Відмовити такій людині неможливо, проте треба розуміти, що рівень виступів, на який продовжує замахуватися Роналду, – це далеко не виставкові змагання, де для вболівальників важливі імена, а не забиті м'ячі та трофей.

Схоже, жертвою «культу особи» Роналду у збірній Португалії на Євро-2024 став і головний тренер «команди обраних» Роберто Мартінес. 50-річний іспанець, і це добре відчувалося у матчі проти Франції, немов боявся піти на кардинальний крок та зняти з гри свого вікового лідера, хоча його візаві замінив набагато молодших зірок атаки свого колективу – Кіліана Мбаппе та Антуана Грізманна. Складалося відчуття, що Мартінес не хотів міняти Роналду, аби не сталася ситуація, яку кожен з нас частенько переживав у дитинстві, виходячи пограти у футбол із приятелями по подвір'ю – коли додому звали того самого хлопчика, який сьогодні й приніс той самий (часто абсолютно єдиний) м'яч. Ідучи, він забирав із собою «предмет розбрату», через що гра закінчувалася й для інших. Так і з Роналду на Євро-2024: зірковий ветеран м'ячів не забивав, але Мартінес залишав його на полі до останнього, немов боячись, що якщо буде заміна, то Кріштіану забере з собою м'яч і гра одразу ж припиниться.

Рано чи пізно, але всі топові голеадори починають збавляти в результативності. Свого часу Роналду абсолютно правильно вирішив залишити Європу та перебратися до чемпіонату Саудівської Аравії, де його фізичних кондицій вистачає з головою, щоб «із запасом» вигравати бомбардирські перегони. Зрештою, саудівська Про-ліга – це турнір, де вболівальникам зі сторони цікаві конкретні особистості та персонажі, а не успіхи того чи іншого колективу. Європейським фанатам здебільшого абсолютно «фіолетово», хто виграв чемпіонат у Саудівській Аравії – «Аль-Наср», «Аль-Хіляль» чи «Аль-Кадісія». Вони придивляються до цього турніру лише тому, що там грають Роналду, Неймар та низка інших донедавна знакових футболістів для європейського футболу.

Ця логіка справедлива для саудівської Про-ліги, але абсолютно не працює на великих міжнародних турнірах, таких як чемпіонат Європи чи чемпіонат світу. Там важливе не зіркове прізвище гравця, а його конкретні успіхи на полі у форматі «тут і зараз». Важливо те, що так і не зміг забезпечити Роналду на Євро-2024.

Цілком логічно, що Кріштіану Роналду, як один із представників «касти обраних» у світовому футболі, хоче, щоб після завершення кар'єри про нього пам'ятали ще довгі-довгі роки. Пам'ятали як про абсолютну легенду, перекази про виступи якої передаються від батьків до їхніх дітей і так далі.

Але тут Роналду важливо усвідомити один аспект, який для нього здатний зіпсувати якщо не все, то дуже багато чого. У разі, якщо Кріштіану все ж таки наважиться поїхати на ЧС-2026 і там знову зазнає невдачі, незважаючи на те, що йому за статусом дозволено робити все, що тільки заманеться, навіть грати на шкоду товаришам по «команді обраних», серед уболівальників будуть підлітки, котрі через юний вік не застали найкращі роки Роналду. Вони побачать легенду португальської збірної зовсім у іншому ракурсі – старіючого ветерана, не здатного вирішувати долю епізодів, що нерідко висловлює претензії партнерам та робить абсолютно інфантильні вчинки, які в його розумінні в очах футбольної громадськості здатні перекласти провину за провал на інших.

Після такого ореол непереможного та феноменального Кріштіану Роналду для підростаючого покоління вже не спрацює. Вони будуть дивитися на нього іншими очима, й судитимуть його за тією формою, яку він виявиться здатним демонструвати у конкретний момент. Це буде непоправна шкода спадщині у вкрай мінливому футбольному світі, де дуже важливо тверезо оцінювати ситуацію та вчасно обрати свою «зупинку». Кріштіану Роналду може сам і не усвідомлювати подібного, але хто наважиться сказати йому інше? Хто може бути для нього авторитетом? Хіба що сер Алекс Фергюсон, який якраз попрощався із великим футболом вкрай вчасно та на виключно мажорній ноті.