Дмитро ХОМЧЕНОВСЬКИЙ: «Хочу якомога довше залишитися в футболі»

Півзахисник «Кривбаса» Дмитро Хомченовський відповів на кілька питань клубної прес-служби.

– За свою професійну карʼєру ти встиг пограти також в Польщі та Іспанії. Який з цих періодів запамʼятався найбільше і чому?

– Я дійсно мав такий крутий досвід в своїй кар’єрі. Можу сказати, що Іспанія запамʼяталася мені своєю теплою погодою та, авжеж, смачним хамоном. Також мене вразили тамтешні люди: вони дуже спокійні та ввічливі, всі намагалися допомогти, в будь-якому питанні.

Дуже багато гарних спогадів, пов’язаних з цією країною, які залишаться у моїй пам‘яті назавжди. Польща вже більш схожа на нашу країну, тому я не помітив чогось незвичайного. Мову я відразу вивчив. Зрозуміло, ще не на 100 відсотків, але мені вистачало словарного запасу, щоб спілкуватися.

– Ти також провів чотири матчу за збірну України. Який з них був найкращим?

– Напевно, найбільше мені запам’ятався матч з Англією. Хоч і мало часу я зіграв тоді, але коли вийшов на поле мене переповнювали шалені емоції, адже мене оточували футболісти, на яких колись дивився тільки по телевізору. Тому для себе можу виділити саме цей матч.

– Знаємо, що одним з твоїх найкращих друзів у футболі є Віталій Вернидуб. Чи змінились ваші відносини після того, як він став тренером?

– Я б не сказав, що він мені друг, адже він вже більше, як брат. Дуже його ціную і пишаюся, що колись грав з ним на одному полі, а тепер він один з моїх тренерів. Так, звичайно, кличу його: «Юрійович». Іноді забуваю, звісно (посміхається).

– Тобі 34 роки, це немолодий вік для футболіста. Скільки ще плануєш грати на професійному рівні та чи вже замислювався над тим, чим зайнятись після цього? Можливо, хотів би, як і Вернидуб-молодший, стати тренером?

– Згоден з вами, що вік немолодий, але я дуже добре себе почуваю, і ще готовий грати, допоки, буду себе так почувати. Проте дуже важко чітко відповідати на такі питання. Звичайно, хочу якомога довше залишитися в футболі, адже це моє життя, без якого себе важко уявляю. Тренер в майбутньому? Чому б і ні.