Віталій БОРДІЯН: «В збірній України зібрані топові футболісти»

Українські вболівальники добре пам’ятають золоту пору харківського «Металіста» часів президентства Олександра Ярославського і тренерства Мирона Маркевича. У складі тієї команди виступав молдовський легіонер Віталій Бордіян, який провів в ній сім з половиною років. Вигравши з харків’янами не один комплект медалей, він потім пограв ще в двох українських клубах - ужгородській «Говерлі» і харківському «Геліосі».

Завершальні ж роки кар’єри Бордіяна пройшли на Батьківщині – у Молдові, де він захищав кольори «Дачії», «Шерифа» і «Динамо-Авто».

Коли кореспондент Sport.ua поцікавився думкою Віталія про недавній товариський матч Молдова – Україна, виявилось, що подивитись його у нього не було можливості через зайнятість на роботі. Адже зараз 39-річний Бордіян мешкає у столиці Австрії – Відні, де займається бізнесом. Проте на пропозицію поділитися враженнями про збірні двох країн – близької його серцю України і рідної Молдови охоче погодився.

– Нинішня українська збірна взагалі – «топова». Футболісти в ній зібрані суперські. От лише все в них повинно реалізуватися. Я сподіваюсь, що так воно і буде. Адже якщо брати суперників України по групі на чемпіонаті Європи – Румунію, Словаччину та Бельгію, то вважаю її прохідною. Хоча так само думають і у кожній з названих команд (посміхається). І все ж вважаю, що команда Сергія Реброва повинна з групи виходити у наступну стадію. Навіть попри те, що румуни і словаки є досить міцними суперниками. Втім, на чемпіонат Європи слабкі команди не потрапляють. У ході континентальної першості усією душею вболіватиму за Україну – це навіть не обговорюється! А ще за Грузію, як за представника колишнього пострадянського простору.

– Як гадаєте, чого не вистачило збірній Молдови для того, аби пробитись на континентальну першість?
– Їй не вистачає трьох-чотирьох топових футболістів, які грають у сильних європейських чемпіонатах. Таких, які можуть повести за собою партнерів і які можуть вирішити підсумок поєдинка завдяки результативному удару або продуктивним діям. От саме цього збірній Молдови бракує. А от щодо колективних дій, то вона грала начебто непогано.

– Багато хто вважає, що у відбірковому циклі чемпіонату Європи національна команда Молдови невиправдано втратила два очки, зігравши вдома внічию із Фарерами…
– Це теж одна з причин. Хоча якщо так розмірковувати, то тоді можна так само сказати і про збірну Польщі, яка невиправдано програла Молдові у Кишиневі 2:3, ведучи у рахунку 2:0. Кожна команда може відштовхуватись від того чи іншого матчу: мовляв, ви там повинні були виграти, а ми – тут. Це – футбол, і тим він чудовий, що кожен може обіграти будь-якого суперника. Як, скажімо, очолюваний Юрієм Вернидубом тираспольський «Шериф» обіграв «Реал» у Мадриді. Хоча цей факт здається із галузі фантастики, але ні – виявляється, «Реал» теж можна перемагати, та ще й на його полі.

– Які залишились спогади про час, проведений в Україні?
– Про український період у мене лише чудові спогади. Хоча у житті бувають і злети, і падіння, проте у серці залишаються тільки хороші моменти. А погані нехай йдуть геть. Найкращі мої роки пройшли у «Металісті». Це був золотий час як мій, так і харківського клубу.

– З Мироном Маркевичем після вашого відходу з «Металіста» бачились?
– Так. Одного разу я із збірною Молдови був за кордоном, там з Мироном Богдановичем і перетнулись. Гарно і тепло поспілкувались. Після завершення виступів у вашій країні я щодня слідкую за подіями в українському футболі і за командами Маркевича зокрема. І не тільки за допомогою різних футбольних сайтів. В Україні у мене багато людей на керівних посадах у клубах, з якими часто спілкуюсь. Слідкую і за нинішньою командою Мирона Маркевича – «Карпатами», тим більше, що у цьому клубі на позиції центрального захисника грає молдованин Владислав Бабогло. Враховуючи, що львівська команда вийшла у Прем’єр-лігу, тепер буде цікаво поспостерігати за її виступами в ній.

– До речі, що можете сказати про Бабогла?
– На жаль, не всі матчі збірної Молдови мені вдавалось побачити. Однак все ж можу сказати, що це хороший оборонець для національної команди. Останні ігри в ній були для Бабогла не кращими, проте раніше він виглядав добре. У відбірковому циклі Євро-2024 збірна грала непогано, і Владислав діяв надійно. Подивимось, як проявить себе Бабогло і у складі «Карпат» в українській Прем’єр-лізі. Його львівський клуб купував не за малі гроші. А якщо їх заплатили, то це означає, що було за що.

– Як склалася ваша доля після того, як ви завершили активні виступи у футболі?
– Все у мене нормально. Мешкаю у Відні, займаюсь бізнесом. Відкрив магазин, сам на себе працюю. А ще бігаю у футбол в одній із команд австрійської четвертої ліги. Граю по вихідних, тренуюсь тричі на тиждень. Словом, спорт не закинув. Разом зі мною у Відні сім’я, діти. Все гаразд.

– Про тренерську кар’єру не мріяли?
– Коли я ще був у Молдові, то працював у ролі граючого тренера «Динамо-Авто» разом з Ігорем Добровольським та Юрієм Кулішом. Тоді якраз хотів було йти по тренерській стезі, однак життєві обставини склались таким чином, що сьогодні повинен бути разом із сім’єю та займатись роботою. Однак якщо матиму якусь пропозицію щодо тренерства, то можна буде її обміркувати та обговорити. Важливо ж бо розуміти, заради яких цілей у той чи інший клуб їхати.

Раніше ми повідомляли, що вболівальники атакували гравців збірної України на тренуванні в Німеччині.