Від Гончаренка до Ваната: 10 динамівців – найкращих снайперів чемпіонату
Блогер Sport.ua Олексій Рижков – про динамівських голеадорів
Звитяга Владислава Ваната в цьогосезонних бомбардирських перегонах української Прем’єр-ліги послугувала спонукою згадати інших динамівців Києва, які в різні епохи вигравали суперечку голеадорів на внутрішній арені. Вийшла достоту легендарна десятка бомбардирів.
1. Макар Гончаренко (1938 – 20 голів)
Чемпіонат СРСР-38 виявився суперовим для форварда київського «Динамо» Макара Гончаренка. В матчі проти ленінградського «Спартака» в 2-му турі (7:0 – звитяга киян, оборону суперників було розбито на шкамут!) Гончаренко відзначився чотири рази. Й що прикметно: між 1-м і 4-м голом часова відстань становила 76 хвилин. У 15-му турі на рахунку Гончаренка – хет-трик у ворота команди «Темп» із Баку. Цього разу киянин витратив на гольовий здобуток лише 23 хвилини в 2-му таймі. Валерій Мирський і Борис Семибратський у своїй книзі «Та, що атакує вершини» так характеризували Гончаренка: «Невтомний правий крайній нападник, що взяв за правило не йти з поля без забитого голу».
2. Андрій Зазроєв (1952 – 11 голів)
Чемпіонат СРСР-52 проходив в одне коло й став найуспішнішим для київського «Динамо» в ранню повоєнну пору. Команда зі столиці України посіла 2-ге місце, виплекавши в своїх рядах найкращого бомбардира того турніру: Андрій Зазроєв забив 11 голів у 12-ти матчах. Надто в нього вийшов двобій 2-го туру проти московського «Локомотива»: в перші 15 хвилин 2-го тайму киянин забив тричі! Зазроєв додав до того в тій грі й гольову передачу, а в підсумку естонський арбітр Валдо Калевісте (він же – Валентин Богатирьов) зафіксував звитягу киян із рахунком 4:0. Відзначу й нежадібність кращого снайпера того чемпіонату. Приміром, у матчі з «Шахтарем» у 9-му турі (4:0 на користь «Динамо») хет-триком уже відзначився партнер Зазроєва по нападу Володимир Богданович. Двічі йому асистував Зазроєв, а однораз Андрій Іванович відзначився і своїм голом, асистував йому якраз Богданович. Отже, вже в свій перший сезон у Києві уродженець Тіфліса (нині – Тбілісі) став найкращим снайпером усього чемпіонату!
3. Олег Блохін (1972 – 14 голів, 1973 – 18 голів, 1974 – 20 голів, 1975 – 18 голів, 1977 – 17 голів)
Чотири рази поспіль ставати кращим снайпером внутрішнього чемпіонату – унікальне досягнення, яке підкорилося унікальному форварду – Олегу Блохіну. В книжці «Гол, який я не забив» Олег Володимирович пригадує свій 2-й бомбардирський сезон: «Мало забиваєш», – частіше за все кажуть мені тепер. Торік казали інше. А формально різниця невелика… Проте я сам розумію, що цього замало, а для становища моєї команди це істотно… В мене більшість гольових ситуацій виникає після швидкісного ривка, коли часу на роздуми обмаль. Такі моменти з’являються по-своєму стихійно… Розумію, що потрібно в тренуванні над завершальною стадією працювати…». Третє поспіль бомбардирське лавреатство Блохін прокоментував так: «20 м’ячів, забитих у 29-ти проведених мною матчах, було й багато, й мало. Багато тому, що на початку сезону незрозумілий та складно пояснюваний «вірус невіри» буквально паралізував мої дії біля воріт, і тривалий час гра на вістрі атаки в мене не йшла. Мало тому, що саме цього сезону я дедалі більше став надавати перевагу організації гольових ситуацій, поступаючись незрідка майже напевним голом своєму товаришу. Й направду, сприяння голу тішило мене не менше, ніж особисто забитий м’яч». Отже, не лише власному гольовому доробку радіє вправний форвард!
4. Олег Протасов (1990 – 12 голів)
У чемпіонському для киян сезоні-1990 Олег Протасов поділив 1-ше місце у бомбардирському рейтингу з московським спартаківцем Валерієм Шмаровим. Певно, не лише мені, а й багатьом симпатикам «Динамо» запав у пам’ять його дубль у ворота московського «Спартака» похмурого першовересневого дня. Спершу Протасов реалізував пенальті, а надалі майстерно зіграв, коли вийшов віч-на віч із кіпером червоно-білих Станіславом Черчесовим. Ну, й тогоріч в Україні повносило замайоріла національна символіка, й той самий матч проти «Спартака» кияни грали в жовтій формі, а на трибунах Республіканського, що зібрали 52 000 глядачів, було чималенько синьо-жовтих стягів.
5. Сергій Ребров (1997/98 – 22 голи)
В сезоні-1997/98 Сергій Ребров та Андрій Шевченко під кінець чемпіонату вийшли на шалений бомбардирський графік: кожен із них у 8-ми заключних матчах сезону відзначився по 8 разів! Себто пересічно по голу за матч! Зрештою, кращим снайпером чемпіонату став нинішній наставник національної збірної України, а 2-ге місце посів нинішній очільник Федерації футболу України з 19-ма голами. Надто запам’ятався в контексті гольових успіхів Реброва червневий виїзний матч проти «Таврії». У присутності 16 000 кримських уболівальників кияни виграли 3:0, а всі 3 голи – на рахунку Сергія Станіславовича!
6. Андрій Шевченко (1998/99 – 18 голів)
В останній свій передміланський сезон у Києві Андрій Шевченко виграв титул кращого бомбардира чемпіонату. Що прикметно: без жодного хет-трику (хет-трик у чемпіонаті України на рахунку легендарного нападника мав місце роком раніше – в дербі проти ЦСКА). Водночас – із силою-силенною дублів: від дуплетних пострілів київського голеадора постраждали того сезону «Прикарпаття», запорізький і маріупольський «Металурги», «Ворскла», ЦСКА.
7. Максим Шацьких (1999/00 – 20 голів, 2002/03 – 22 голи)
Вигравши бомбардирські перегони в останньому сезоні 2-го тисячоліття, Максим Шацьких наче підбив риску під тим славетним періодом динамівської історії: тричі поспіль кияни вигравали суперечку бомбардирів, і щоразу це був новий лавреат. У сезоні-1999/00 нападник з Узбекистану видав просто шалену кінцівку чемпіонату: в травні-червні в 5-ти матчах поспіль він відзначався щонайменше двічі! А у воротах «Ворскли» в цей самий період розписався тричі! Чи був у кого-небудь з учасників чемпіонату України коли-небудь такий самий ударний відрізок! У сезоні-2002/03 Максим удруге став кращим снайпером чемпіонату України. Тоді в нього вийшов хет-трик у матчі проти «Металіста» (5:2 – загальний рахунок). Що цікаво: взагалі всі триплети Шацьких у чемпіонатах України відбувалися на домашній для «Динамо» арені. Й водночас Максим незрідка чув чимало, як на мене, незаслужених докорів-картань із домашніх трибун: мовляв, безлік моментів марнував. Менше з тим, у вкрай вузькій компанії (лише з Блохіним!) Шацьких є динамівцем-мультипереможцем бомбардирських перегонів у внутрішньому чемпіонаті.
8. Артем Мілевський (2009/10 – 17 голів)
Безперечно, серед усіх голів Артема Мілевського у багатогольовому для нього сезоні-2009/10 найбільше згадується його дубль у ворота «Шахтаря» (3:0 – остаточний рахунок тієї гри) на стадіоні «Динамо» імені Валерія Лобановського в пізньоосінньому Києві. Спершу – гол у роздягальню після скидки (або невдалої зупинки м’яча) Андрія Шевченка й прицільного удару Артема. А невдовзі після перерви Шева вивів Мілевського на ударну позицію, й Артем, долаючи спротив Даріо Срни, відправив м’яч у сітку. Та й дубль Мілі у ворота «Металіста» вже навесні (знов рахунок 3:0 на користь киян) як забути! Це – той самий матч, коли на «Динамо» імені Валерія Лобановського був супераншлаг, адже вболівальниками були зайняті не лише трибуни, а й схили, паркани й освітлювальні щогли! Мілевський тоді забивав після прострільної передачі Андрія Ярмоленка й інтуїтивного пропуску м’яча Шевченком.
9. Андрій Ярмоленко (2016/17 – 15 голів)
Нині чинний гравець київського «Динамо» Андрій Ярмоленко в сезоні-2016/17 здобувся на каскад яскравих дублів: на старті сезону у ворота «Карпат» на виїзді, а вже в квітні в двох поспіль матчах: проти «Олександрії» на виїзді (буквально в останній 10-хвилинці двобою) й проти донецького «Олімпіка» вдома. В тому самому квітні від дуплету Андрія постраждав і «Чорноморець» на домашньому стадіоні, а вже в травні в харківському матчі проти «Шахтаря» Микиті Шевченку так само довелося двічі вийняти м’яч із сітки після влучних ударів Ярмоленка.
10. Владислав Ванат (2023/24 – 14 голів)
Найкращий бомбардир чемпіонату України, який нещодавно завершився, почав забивати вже з 1-го туру. Тоді, ще в липні 2023-го Владислав двічі забив у ворота «Минаю»: спершу підчатував на помилку захисника закарпатців Володимира Одарюка й невідпорно пробив, а надалі влучним ударом замкнув чудову комбінацію Шапаренко – Буяльський – Кабаєв. І відзначу ще напрочуд важливий гол Ваната в листопадовому виїзному двобої проти амбітного «Кривбасу»: було й просторище контратаки, й знову форвард підчатував на помилку оборонця (цього разу Дениса Кузика) й переграв кіпера. Той гол зокрема й той матч назагал стали свого роду ескізом нового «Динамо» – команди під орудою Олександра Шовковського. Й цей малюнок був куди привабливішим, ніж у «Динамо» Мірчі Луческу на початку сезону. Щиро вірю, що Владислав і надалі розвине свої бомбардирські чесноти, тим паче, що має ще одну важливу рису: зчаста його голи є переможними.
***
Бомбардирство, гольове відчуття, вміння прочитати ситуацію на полі, опинитися в потрібний час у потрібному місці, бистродумно пошити в дурні оборонця, ефективно застосувати різноманітні хитрування під час атак – особливий дар. І не завше в команді-зірці виблискує вправний снайпер. Скажімо, легендарне маслівське «Динамо» 2-ї половини 1960-х не виховало в своїх рядах кращого бомбардира чемпіонату. Власне, 29 разів кияни ставали чемпіонами, а ось бомбардирську суперечку представники динамівського клубу вигравали лише 15 разів. Менше з тим, спіймав себе на думці, шо якщо запитати в пересічного вболівальника про те, кого з динамівців було пошановано лаврами найкращого бомбардира, то, може, за винятком снайперів 1930-х і 1950-х, інших усі назвуть доволі впевнено, просто згадавши найкращих форвардів в історії клубу. Тепер у цьому привілейованому товаристві-довкружжі – поповнення в особі талановитого нападника, який має неабиякий потенціал. А в динамівській структурі підростають і ще більш юні кмітливі голеадори. Не розплескаймо чашу з гольовим потенціалом!
Олексій РИЖКОВ
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ
Мареска задоволений, що гравець може на деякий час забути про ситуацію
GiveMeSport оприлюднив цікавий рейтинг
Блин думаю какой нафиг узбек.
Спустя 24 года до сих пор лучший бомбардир лиги.
Гол Ньюкаслу Макса вспоминаю каждый день.