Курс на красивий футбол? Що означає тренерське рокірування в ЛНЗ

Наприкінці серпня минулого року дебютант української Прем'єр-ліги черкаський ЛНЗ опинився у вкрай скрутному становищі. В стартових п'яти турах команда зазнала чотирьох поразок при одній перемозі (3:0 над «Минаєм», який на той момент вражав аж ніяк не настільки, як наприкінці сезону із Желько Любеновичем на чолі), після чого керівництво клубу вирішило попрощатися із молодим фахівцем Олександром Ковпаком, під керівництвом якого ЛНЗ фактично й вирішив завдання підвищення з Першої ліги.

В еліті вітчизняного футболу черкащанам був потрібен досвідченіший та більш загартований баталіями на такому рівні наставник. І його ЛНЗ відшукав в особі 58-річного білоруса Олега Дулуба, котрий раніше працював із «Карпатами», «Чорноморцем» та «Львовом» та скрізь залишив про себе досить непогані спогади. Перед Дулубом, вочевидь, не ставили якихось надто специфічних завдань – не до жиру, бути б живу, як то кажуть. Сам наставник майже одразу заявив, що ключове завдання для нього та його підопічних на найближчий час – це набирати очки.

І в цілому із першочерговим завданням Дулуб в ЛНЗ впорався якщо вже й не на «відмінно», то точно на тверде «добре». Черкаська команда фінішувала у сезоні трьома поспіль перемогами в чемпіонаті, який завершила у верхній половині турнірної таблиці – на сьомому місці. Стрибнути вище було практично неможливо, враховуючи реалії: про конкуренцію із «Шахтарем» та «Динамо» й питання піднімати не варто було б, а «Кривбасу», «Поліссю», «Руху» та навіть кризовому у другій частині сезону «Дніпру-1» черкащани поступаються, перш за все, з точки зору базису – того, на чому й будуються успішні команди. Зрештою, ЛНЗ із Дулубом на чолі і так примудрився обійти «Олександрію», «Ворсклу», «Зорю», «Колос», «Чорноморець», «Верес» – проекти, в які не перший рік інвестуються мільйони гривень (а десь навіть і євро!), але які за підсумками сезону-2023/24 в УПЛ опинилися позаду амбітного дебютанта із Черкас.

Про те, що дебютант із Черкас справді вкрай амбітний остаточно стало зрозуміло вже після завершення сезону в УПЛ – коли поповзли чутки про те, що контракт із Дулубом продовжуватись не буде. Керівництво ЛНЗ, очевидно, щось все ж таки не влаштовувало у роботі білоруського наставника…

Що конкретно? Відповідь на це запитання може дати, вочевидь, новий президент ЛНЗ Віктор Кравченко, проте молодий функціонер поки що зберігає мовчання, а тому нам залишається лише проаналізувати те, що знаходиться, як то кажуть у подібних випадках, «на поверхні».

Отже, наявність претензій з точки зору результату до Дулуба з боку керівництва ЛНЗ навіть важко собі уявити. Команда в першому ж своєму сезоні в еліті, та ще й після невдалого старту, реально стрибнула практично вище голови. Тому попрощалися із білорусом точно не через підсумкове 7-ме місце. Очевидно, босів клубу не задовольняли або якість та стилістика гри команди, або відсутність очікуваного прогресу у деяких її футболістів, на яких робилася ставка.

Тут варто згадувати, що склад ЛНЗ протягом минулого сезону справді поповнили вельми небезталанні, як мінімум за мірками нинішньої УПЛ, виконавці. Якщо влітку 2023-го ставка робилася на українців, то на початку 2024 року черкащани підписували легіонерів. Зокрема, підопічними Дулуба стали Ейнел Соареш, Арад Бар, Хайдін Саліху, Молло Бессала, Мухаррем Яшарі та Олів'є Тілль. Якщо спиратися на дані Transfermarkt, то лише останній переїхав до ЛНЗ на правах вільного агента, а за перших п'ятьох довелося платити відступні – сумарно близько 1 мільйона євро.

Сума зимових інвестицій у новачків в ЛНЗ вийшла вельми солідна. І навіть не лише за мірками УПЛ. У багатьох сусідніх з Україною європейських країнах клуби елітарних дивізіонів протягом одного вікна не дозволяють витрачати такі суми, роблячи ставку переважно на вільних агентів. Але у Черкасах пішли на ризик, й загалом ця ставка себе виправдала, як мінімум з точки зору підсумкового результату та безпроблемного фінішу, коли не доводилося замислюватися про зону перехідних матчів або – що ще гірше – прямий виліт назад до Першої ліги.

Але чи впорався тренерський штаб Дулуба із завданням змінити гру ЛНЗ загалом та допомогти кожному із зимових легіонерів-новачків домогтися негайного прогресу? Відповідь на це питання, вочевидь, і розкриває нам деталі справжньої причини розлучення черкачан із білоруським тренером.

Весною в УПЛ у Дулуба стабільну ігрову практику отримували практично всі зимові новачки команди: Саліху та Яшарі зіграли по 13 матчів, Бессала – 12, Бар – 11, Тілль та Соареш – по 10. З огляду на результативні дії несподівано краще за інших себе показав саме центрбек Саліху, котрий відзначився 3 забитими м'ячами та 1 результативною передачею. Всі інші, окрім Молло, також зуміли забити хоча б один м'яч або відзначитися щонайменше одним асистом навесні. Однак не залишало враження, що все-таки максимуму з Тілля, Бара та Соареша тренерський штаб Дулуба так і не витяг. Чи то футболісти не змогли як слід інтегруватися в таку стилістику, яку сповідував білорус, чи то виникли ще якісь невеликі «шорсткості».

Очевидно, щось подібне помітили й керівники ЛНЗ, а також їхні радники, котрі вважали, що команда здатна демонструвати не лише результат, а ще й набагато більш красивий футбол. Цим і можна виправдати зміну головного тренера, а з огляду на прихід на цю посаду іспанця Андреса Карраско, подібного роду припущення наповнюються ще більшим змістом.

46-річний Карраско на батьківщині відомий насамперед як людина, яка понад десять років віддала роботі в академії «Барселони». Вважається, що через нього пройшли як мінімум Жерар Піке та Серхіо Бускетс, хоча, можливо, до вихованців Андреса у тій чи іншій мірі можна відносити й інших славетних випускників «Ла Масії» на чолі із Ліонелем Мессі.

Після «Барселони» Карраско працював у Грузії та «Малазі», причому команді U-17 «анчоусів» допоміг стати чемпіонами Іспанії. Потім Андреса хотів заманити до себе багатенький «Парі Сен-Жермен», де іспанця також бачили одним із членів технічного штабу в молодіжній академії, але Карраско побажав зробити крок уперед й подався у дорослий футбол, прийнявши запрошення від Тоні Поповича стати його асистентом. З цим фахівцем Карраско відпрацював два роки у австралійському «Вестерн Сіднеї», а потім кілька місяців у турецькому «Карабюкспорі».

Наступною «зупинкою» в кар'єрі Карраско стала Україна, де іспанця покликали на підсилення академії «Шахтаря». У стані «гірників» Андрес провів один рік, тренуючи команду U-19, з якою, серед іншого, взяв участь у розіграші Юнацької ліги УЄФА-2018/19 (невдалому для українців). У тій команді в іспанця на ключових ролях були Анатолій Трубін, Артем Бондаренко, Михайло Мудрик, Георгій Судаков, Дмитро Криськів, Назарій Муравський. Усі, окрім останнього, вже вийшли на топ-рівень, а допомогти зробити це й 24-річному центрбеку Карраско відтепер матиме можливість вже у ЛНЗ, адже Муравський має контракт із черкащанами до кінця 2027 року.

Після «Шахтаря» Карраско працював у Кувейті та Грузії. Зокрема, до переходу в ЛНЗ іспанець був головним тренером чудово йому знайомого «Динамо» Тбілісі, із яким фінішував на другому місці в сезоні-2023, але йшов на п'ятому рядку в таблиці сезону-2024 перед відходом у черкаський клуб.

Андрес Карраско – це передусім спроба керівництва ЛНЗ не лише зробити ставку на потенційний розвиток молоді та футболістів, а й крок у бік оновлення ігрової стилістики. Іспанець – прихильник атакувального футболу, хоча він явно не є фанатиком, здатним занапастити все виключно заради можливості діяти за однією схемою або задля реалізації конкретної ідеології.

Ще працюючи в Австралії асистентом Поповича Андрес чітко декларував необхідність вибудовувати стилістику ведення гри команди на підставі сильних якостей футболістів, котрі є в команді.

«Розумний тренер знає, як взяти найкраще від гравців, яких він має. Якщо у вас є футболісти одного профайлу, наприклад, більш оборонні, здатні багато працювати на полі, то, можливо, вам доведеться проводити різні матчі. Якщо у вас є талановитіші та креативніші гравці, тоді ви можете робити ставку на роботу із м'ячем», – казав Карраско.

Тоді ж, ще працюючи у «Вестерн Сіднеї», Карраско додав наступне: «Я думаю, що, можливо, буде простіше, якщо в команді будуть гравці, які зможуть відповідати одному стилю».

Останнє дає зрозуміти, що реконструкція складу в ЛНЗ, що почалася нещодавно, мабуть, буде продовжена й незабаром ми побачимо ще низку цікавих кадрових рішень з боку керівництва черкащан, які, очевидно, вже безпосередньо узгоджуватимуться із Карраско. Зокрема, є відчуття, що в ЛНЗ буде продовжено «легіонеризацію» складу, курс на яку було взято ще на початку нинішнього року.

Вірогідно, керівництво ЛНЗ хоче, аби їхня команда не просто могла добиватися задовільних результатів в УПЛ, а й також діяла у атакувальній манері, намагаючись домінувати на полі в матчах із номінально рівними або навіть трохи сильнішими суперниками. Це потрібно насамперед для успішного розкручування підписаних гравців. Щоб потім інвестовані у новачків кошти можна було не лише відбити, а й заробити на потенційному перепродажі тих самих Бара, Соареша, Бессали та інших виконавців, які незабаром обов'язково з'являться в ЛНЗ вже безпосередньо «під Карраско».

Як би там не було, ЛНЗ справді отримав цікавого тренера – того, хто у своїй кар'єрі встиг попрацювати із дуже талановитими гравцями, деякі з яких в результаті вийшли на світовий або як мінімум континентальний рівень виступів. Так, чекати миттєвих чудес від Карраско навряд чи варто, тим більше, що за рівнем інвестицій ЛНЗ все одно поступатиметься як мінімум п'ятьом чи шістьом суперникам по УПЛ, проте ставка на іспанця – це сміливий та ризикований крок босів черкащан, результат якого поки що далеко не такий очевидний.

Важливо розуміти, що багато клубів після того, що видав Дулуб у сезоні-2023/24, й думати не стали б про зміну тренера, побажавши уявної стабільності. Але в ЛНЗ, вочевидь, готові ризикувати заради світлішого та яскравішого футбольного майбутнього. Вони впевнені у ньому. А ризик, як відомо, справа шляхетна. І вже як мінімум критикувати за амбіцію стати ще кращими не варто. Можливо, на фініші наступного сезону ми констатуємо, що ставка на Карраско себе не виправдала, але зовсім не виключено й протилежне. Зрештою, не помиляється лише той, хто нічого не робить. А домагатися прогресу часто можна тільки завдяки методу проб і помилок. Головне – дотримуватися логіки рішень, а тут, здається, у ЛНЗ поки що все у повному порядку. В тому плані, що вона (логіка рішень) хоча б проглядається…