Остаточний список Реброва: без несподіванок

Фактично відразу після контрольного поєдинку проти збірної Польщі, програного українцями 1:3, наставник «синьо-жовтих» Сергій Ребров оголосив остаточний варіант списку гравців, які захищатимуть честь країни на Євро-2024.

Якщо порівнювати з попереднім списком, який Сергій Станіславович представив публіці ще в середині травня, то збіг стовідсотковий. Ребров просто «відсік» шестеро людей, які «сиділи на валізах» у резервному списку. У підсумку Різник, Попов, Кабаєв, Ярмолюк, Буяльський і Сікан пролетіли повз чемпіонат Європи, а всі ті, хто був в «основному» списку, автоматично перекочували в остаточний.

З цього приводу можна зробити єдиний висновок, що напрошується: з остаточним списком головний тренер збірної України Сергій Ребров визначився вже давно. Власне, вже у травні. І свою визначеність він підтвердив і зараз.

Безперечно, це дуже хороша якість – впевненість головного тренера. Впевненість і у собі, у своєму виборі, і у своїх підопічних. Проте, з іншого боку, справжню, остаточну правильність цього вибору підтвердить чи, навпаки, не підтвердить лише час. Тобто, безпосередньо матчі чемпіонату Європи.

Однак у той же час усе вищевикладене в частині впевненості Реброва у своєму виборі не означає, що питань до його списку немає. Запитання все одно є. І, цілком можливо, виникли питання не лише у мене.

Щоб простіше, зрозуміліше ці питання формулювати, пропоную розглянути остаточний список збірної України з ігрових ланок.

***

Отже, почнемо з воротарської позиції. Тут, на мій погляд (і не тільки на мій) питань не може бути: трьох однозначно найкращих кіперів країни Ребров взяв на Євро. Хто з цих трьох буде номером один, а хто номером три – то вже інше питання. Не предмет дискусії у нинішній нотатці.

І щодо атакуючої ланки у мене також питань не виникло. Довбик та Яремчук – найкращі наші нападники, їх розбавив найкращий форвард УПЛ Ванат, який за профільними характеристиками є нападником дещо іншої властивості. Сікан, так і не переведений із резервного списку до основного, дуже непогано провів другу частину сезону. Але його за манерою гри потрібно порівнювати не з Ванатом, а з Яремчуком та Довбиком. І порівняння у зв'язку з цим будуть явно не на користь молодого «гірника». Так що нічого особистого, лише бізнес.

А ось далі запитань виникає чимало.

Почнемо із оборонної лінії.

Логіку виклику Михайличенка можна пояснити невеликим ушкодженням Миколенка – основного беззастережного лівофлангового захисника. Наскільки я можу розуміти, що з оборонцем «Евертона» вже все гаразд. Отже, саме він відпахає щонайменше три матчі на турнірі, а захисник «Полісся» просидить увесь час у глибокому запасі.

Якщо Ребров бачив тенденцію відновлення Миколенка після пошкодження, а він не бачити її не міг, то міг би знайти кандидата на іншу позицію. Тобто пожертвувати апріорі резервним Михайличенком замість, скажімо, Буяльського.

Зізнаюся, для мене особисто чергове ігнорування найкращого футболіста «Динамо» останніх років, а паралельно й найкращого футболіста УПЛ нинішнього сезону за оцінками нашого сайту – питання, м'яко кажучи, незрозуміле. З одного боку, Ребров викликає до збірної Ярмоленка і Степаненка, які тільки-но відновилися після травм, викликає Маліновського і Зінченка, які не мали нормальної ігрової практики, викликає з бельгійської глушини Сидорчука, але не викликає одного з найстабільніших гравців чемпіонату країни. Для мене це є нонсенс.

Так, я розумію, що ті, кого я назвав перед Буяльським – фактично «пам'ятники». Їх Ребров не міг не викликати. Але, на жаль, «пам'ятники» у футбол грають лише у великі свята. Добре, якщо на момент проведення Євро якраз випаде це свято.

Не викликав Ребров і Піхальонка. Знову ж таки, резонною причиною невиклику новоспеченого динамівця є травма, від якої він тільки встиг оговтатися. Але ж Ярмоленко та Степаненко перебувають у такому ж статусі.

Але повернемось до захисту. Як заміну основних центрбеків Забарного та Матвієнка наставник «синьо-жовтих» викликав Сватка, Таловерова та Бондаря. Я не бачу жодного параметра, за яким ця трійця сильніша за Дениса Попова.

Ну та гаразд, це можна вважати смаківщиною. Або навпаки – індивідуальним поглядом на ситуацію. Як, наприклад, відсутність у списку Караваєва. Олександр у сезоні, що нещодавно завершився, не був основною опцією для Шовковського при виборі правого захисника, отже, невиклик динамівця до збірної можна вважати логічним.

Читайте також:

Євро-2024: розклад, анонси, трансляції, результати

***

Про півзахисників я згадав вище. Повторюся ще раз: для мене вибір Реброва у цій ігровій ланці – найбільш дискусійний. Окрім Буяльського та Піхальонка, які, на мій суб'єктивний погляд, заслужили виклик на Євро, на аналогічний виклик заслужив і Ярмолюк. І, можливо, Кабаєв. Хоча в цьому випадку я не рватиму на собі сорочку: адже всіх гідних в один список не запхнеш. Все одно будуть і ображені, і розчаровані.

Резюмуючи вищевикладене, наголошу, що остаточний варіант списку Реброва не став одкровенням. Проте не став і панацеєю. На мій погляд. Вважаю, що як мінімум чотирьох гравців (Попов, Буяльський, Ярмолюк та Піхальонок) Сергій Станіславович міг включити до свого остаточного варіанту. Я вказав замість кого: замість «пам'ятників».

Але за фактом маємо те, що маємо.

Мені імпонує впевненість Реброва у своєму виборі. Адже саме йому відповідати за результат.

Я дуже хочу сподіватися, що після Євро Ребров не пошкодує про свій вибір.