Топ-10 подій УПЛ сезону, що завершився

Сезон УПЛ 2023/2024 вже став історією. Sport.ua резюмує цю історію, виділяючи найголовніше й найцікавіше.

До вашої уваги – десять найбільш топових (на наш погляд) подій, які й зробили цей сезон не схожим на попередній.

Луческу залишив Динамо

Екс-тренер «Шахтаря» в «Динамо» почав «за здоров'я», а закінчив «за упокій». Це заяложене визначення стосується як усього періоду роботи Мірчі Луческу в київському клубі, так і винятково нинішнього сезону.

З перших турів «біло-сині» під керівництвом досвідченого румунського тренера демонстрували яскраву гру в атаці, але дуже слабку гру в обороні. Проте на старті сезону здавалося, що Ярмоленку та компанії вдасться утримати ігровий баланс на рівні «ми вам все одно заб'ємо більше, ніж ви нам». На жаль для вболівальників «Динамо», після вдалого старту почалася криза. А конкретно – у десяти поєдинках динамівці під керівництвом Луческу здобули п'ять перемог, одну нічию та чотири поразки.

Після лобового поєдинку проти «Шахтаря», який «Динамо» програло 0:1, Луческу пішов із команди. Пішов сам. Замість нього керувати колективом став його асистент Олександр Шовковський. Йому вдалося покращити і результати, і мікроклімат, але стати чемпіоном не вдалося: «Шахтар» виявився сильнішим.

Як прийшов, так і пішов. Призначення колишнього наставника «Зорі» ван Леувена на відповідну посаду в «Шахтарі» багатьма сприймалося із нерозумінням. Це м'яко кажучи. Нідерландцю «інкримінували» надто примітивний футбол, з яким йому не вдасться стати своїм на новому робочому місці. Загалом усе так і сталося: Патрік не прижився в «Шахтарі». Його експерименти завершилися плачевно: і з тактикою, і зі складом. На чолі «гірників» ван Леувен провів лише дев'ять матчів, у яких здобув п'ять перемог, і був відправлений у відставку.

Йому на зміну прийшов боснієць Марино Пушич, який працював асистентом Арне Слота у «Феєнорді». Чим відрізнявся Пушич від свого попередника? На це питання дуже яскраво відповів півзахисник донеччан Георгій Судаков: «За 15 хвилин спілкування з новим тренером ми зрозуміли більше, аніж за попередні три місяці». Пушич поставив «Шахтарю» адекватний і водночас видовищний футбол, спрямований на домінацію та володіння м'ячем.

Битва аутсайдерів

Якщо питання з чемпіонством вирішилося за три тури до кінця сезону, то ситуація на протилежній сходинці турнірної таблиці вирішилася лише в останній ігровий день. Вже до кінця квітня визначилися всі чотири команди, які й суперничали між собою – хто вилетить у першу лігу безпосередньо, а хто гратиме перехідні матчі за право залишитись в УПЛ. Цей квартет – «Оболонь», «Верес», «Минай» та «Металіст 1925». Від туру до туру ці команди мінялися місцями. Іноді до зони вильоту наближалися й інші команди: «Колос», «Олександрія», «Зоря», «Чорноморець».

У підсумку, як було сказано вище, все вирішилося в останньому турі. «Минай» та «Металіст 1925» стали головними невдахами сезону: вони безпосередньо вибули до першої ліги. А ось «Верес» та «Оболонь» спробують продовжити елітну прописку в матчах плей-оф (проти «Епіцентра» та «Лівого Берега» відповідно).

Крах Металіста 1925

У першій частині сезону «25-ті» не особливо тішили своїх уболівальників. Проте команда трималася на відносно безпечній відстані від групи аутсайдерів. І коли на зимових канікулах її очолив колишній наставник «Ворскли» Віктор Скрипник, здавалося, що ось тепер «Металіст 1925» по-справжньому підбадьориться і розправить крила. «Віктор Анатолійович допоможе гідно представляти Харків у Лізі чемпіонів», - ось такими гучними заявами нове керівництво клубу проанонсувало нового головного тренера, якому на допомогу прикупило Дениса Гармаша та Владлена Юрченка.

Однак по факту новий проект під назвою «Металіст 1925» виявився пшиком. Скрипник так і не зумів розібратися у довіреній йому команді, команда так і не зрозуміла, в який саме футбол намагався грати її тренер. Як підсумок – лише одна перемога «25-х» у весняній частині сезону. І закономірний виліт поверхом нижче.

Гегемонія Шахтаря

«Помаранчево-чорні» виграли і чемпіонат, і Кубок України. Поки «Шахтар» мав менше зіграних матчів, ніж «Кривбас», «Дніпро-1» та «Полісся», то складалося враження, що й цього сезону за національне «золото» боротимуться одразу кілька команд. Але це лише здавалося.

Коли «гірники» (і динамівці) зрівнялися з опонентами у графі «зіграні матчі», тут і виявилося, що на чемпіонську корону реально претендують лише «гірники» і динамівці.

«Гірники» у чемпіонському забігу виявилися успішнішими за свого одвічного опонента, бо мали і більш солідний склад, і довшу лаву для запасних. Ці два головні чинники і визначили підсумковий успіх «Шахтаря».

Рух – головна віддушина сезону

Після невдалого минулого сезону «Рух» практично всі записували до аутсайдерів сезону 2023/2024. І для такої аргументації було достатньо аргументів, адже бюджет «Руха» порівняно навіть із середняками – значно нижчий, до того ж львівська команда – наймолодша (за середнім віком) в УПЛ.

Проте виступ підопічних Віталія Пономарьова цього сезону осоромив скептиків. Протягом фактично всього чемпіонату «жовто-чорні» не випадали з лідируючої групи. Більше того, манера гри львівської команди стала упізнаваною: атакуюча інтенсивна гра, заточена на контролі м'яча. Молоді обдарування «Руха» - Слюбик, Дідик, Квасниця, Пастух - стали відкриттями сезону і ласим шматком для більш іменитих клубів. Підсумкове шосте місце - дуже непогано для недавніх ноунеймів. Для повного щастя забракло дрібниць: виходу в єврокубки.

Минай: а диво було дуже близько

Під керівництвом Володимира Шарана «Минай» виявився однозначно найгіршою командою першої частини сезону. Закарпатці не здобули жодної перемоги. Схоже, Шаран вичавив із них усе, що можна було вичавити. І коли досвідчений тренер покинув команду, а клубне керівництво оголосило взимку курс на омолодження і на власних вихованців, для багатьох стало зрозуміло, що «Минай» уже почав прощатися з УПЛ.

Однак далі, тобто в другій частині сезону, почалося найцікавіше. «Минай» очолив Желько Любенович, і під керівництвом молодого тренера, який не мав належного досвіду, команда раптом почала грати, а не мучитися. Почала давати результат. А камбеки у виконанні «Минаю» стали справжньою фішкою фінішного відрізку чемпіонату.

У 16 матчах під керівництвом Любеновича «Минай» здобув п'ять перемог та чотири нічиї – подібного команді Шарана і не снилося. У будь-якому разі, Любеновича та його «Минай» можна вважати одним із головних відкриттів сезону. Однак урятувати свою команду від вильоту Желько так і не вдалося.

Провал Ротаньболу

Протягом майже всього сезону «Олександрію» лихоманило. Причому лихоманило не по-дитячому. Почавши чемпіонат із двох перемог, потім «Олександрія» поринула у вир хаосу. Команда програвала матч за матчем, наслідком чого стало її баражування до табору аутсайдерів. Ротань не раз і не два збирався покинути команду, але зрештою чомусь так і не наважився це зробити.

Шарахання та метання «Олександрії» багато в чому пов'язані з метаннями та шараханнями її наставника. За фактом, Ротань так і не знайшов оптимального співвідношення між молодими гравцями та досвідченими, між контролем м'яча та грою від оборони. Лише на фініші сезону «Олександрія» та її тренер прийшли до тями. І фінішували на відносно високому восьмому місці у таблиці. Але по суті це провал. Насамперед – провал тренерський.

Успіх Кривбаса

Можна по-різному ставитися до цьогорічного «Кривбаса». Комусь дуже імпонує гра підопічних Юрія Вернидуба, хтось вбачає у криворізькому клубі «подвійне дно» - мовляв, це «президентська команда», але якщо бути справді об'єктивним, то прогрес «Кривбаса» просто не можна не відзначити.

Команда Юрія Вернидуба стала «осіннім чемпіоном». Так, із застереженням, що «Шахтар» та «Динамо» провели менше матчів, але все одно футбол, який «проповідували» криворіжці, радував око. Цей футбол був чимось схожий на торішній футбол «Зорі» під керівництвом ван Леувена: вертикальний, акцентований на флангову роботу та швидкі переходи від захисту в атаку.

Навесні «Кривбас» трохи зменшив оберти. Як і його тренер. Але свого не проґавив: завоював «бронзу». Якщо врахувати, що і у фінансовому, і в кадровому аспекті «Кривбас» поступається не лише двом грандам, а й ще кільком командам, то це незаперечне досягнення.

Матч сезону: Шахтар – Кривбас

Напевно, найяскравіший поєдинок сезону. «Осінній чемпіон» кинув виклик чинному чемпіону. І програв. Точніше, його було розбито вщент – 2:5. Після того поєдинку команду Юрія Вернидуба перестали асоціювати як одного із головних фаворитів у боротьбі за золоті нагороди. І навпаки: команду Марино Пушича саме після того видовищного матчу почали називати реальним претендентом на чемпіонську корону.

«Шахтар» у тій грі блискуче продемонстрував на практиці теорію Пушича «контрольованого хаосу»: «гірники» змінювалися функціями та позиціями, атакуюча ланка відпрацьовувала у захисті, а оборонці – в атаці.

Можливо, якби тренер «Кривбаса» Вернидуб не побоявся зіграти проти «Шахтаря» у свій футбол – на рівних, на зустрічних курсах, не віддав би супернику ініціативу та м'яч, криворіжці і не програли б так звучно. Але сталося так, як сталося. Вийшло гарно. Одним – гарно перемогти, іншим – не менш гарно програти.