Багатосюжетні Романи й охоронна грамота Пастрняка

Черговий чемпіонат світу став історією. Він подарував глядачам чимало захопливих ігор із непередбачуваним сценарієм, яскравих індивідуальних і злагоджених командних дій, запаморочливі голкіперські сейви й нового, або, якщо хочете, добре забутого старого чемпіона світу – збірну Чехії.

Кращі з кращих

Нинішній чемпіонат репрезентував хокейному світу досі небачений склад фінальної пари: Чехія – Швейцарія. Цьогоріч ретельно стежив за національними чемпіонатами цих країн. І мушу сказати, що саме рівень тих турнірів, а також аншлаговий ажіотаж довкола серій плей-оф багато в чому й стали запоруками успіху збірних Чехії та Швейцарії на світовому форумі. Хокейною вірою в цих країнах переймаються дедалі більше парафіян.

14 років чеська команда не діставалася фіналу. А вдома, за шаленої підтримки рідних трибун, чехи, зрештою, виявили свої чесноти. Наставник команди майже 59-річний Радім Рулік, хоча й веде свою тренерську кар’єру від 1991 р., на такому високому рівні фактично є дебютантом. Й одразу – гучний тріумф! Відзначу героя півфіналу Чехія – Швеція (його було визнано кращим гравцем у складі переможців) Лукаша Седлака. У ворота «Тре Крунур» він закинув двічі, а ще одну закинуту шайбу не зарахувала прискіплива Феміда. Згадався зухвалий і малокоректний, однак меткий заголовок із 1980-х у північноамериканській пресі після одного з болючих шведських фіаско: «Тре Крунур» відправили в кошик для сміття». Так, за великим рахунком 31-річний форвард «Динамо» з Пардубіце Седлак уже їде з хокейного ярмарку: кар’єра в НХЛ залишилася в минулому (як, власне, й гра в російському заболотті, яку Лукаш унеможливив після 24 лютого 2022 р.). Та в низці матчів чемпіонату світу-2024 він виявив свої лідерські якості якнайкраще. Ну, а «Тре Крунур» (з 18-ма гравцями з НХЛ!) довго пам’ятатимуть його бомбардирський хист. Офіційна трійця кращих чехів на ЧС-2024: Радко Гудас, Лукаш Достал і Роман Червенка. Перший є чинним гравцем найсильнішої хокейної ліги світу, захищає кольори «Анахайм Дакс». Радко – нащадок Лео Гудаса, який у свогочасся неоднораз здобував «бронзу» чемпіонатів світу, а також олімпійську «бронзу». Син пішов далі. Голкіпер Достал (як жартують колеги, це прізвище – краща відповідь на зазіхання словацького нападника на прізвище Поспішил, однак чесько-словацького дербі на цьому чемпіонаті світу, на жаль, ми не дочекалися) – сама надійність: 93,9% кидків ним відбито. Ну, а Роман Червенка – це взагалі людина без віку! Він ставав чемпіоном світу ще в 2010 р. Й ось тепер 38-річний Роман – знову в збірній, знову її лідер і знову ввійшов до шорт-листа найкращих бомбардирів чемпіонату за системою гол + пас. А герой фіналу форвард «Бостон Брюїнз» Давід Пастрняк долучився до збірної у ході чемпіонату. Й кілька зіграних ним матчів аж до фіналу спричиняли певні критичні нотки в чеської преси: в зірки НХЛ не було жодної результативної дії. Однак шайба, закинута у фіналі швейцарцям, стала свого роду охоронною грамотою Пастрняка, адже принесла чемпіонство. Отже, всьоме чемпіоном світу стала саме Чехія (ще 6 разів першою була Чехословаччина).

У швейцарців варто відзначити, безумовно, Кевіна Фіалу, Романа Йосі, Леонардо Дженоні, Ніко Хішієра та Свена Андрігетто. Фіала перебуває в якнайчудовішій формі, що й засвідчив супергрою в Чехії. Булітна майстерність Кевіна та Свена зумовила канадську капітуляцію в півфіналі. Воротар Дженоні за відсотком сейвів став найкращим на чемпіонаті: 94,08%. Представник «Нью Джерсі Девілз» Ніко Хішієр впродовж усього турніру тримав високий рівень, зрештою, посівши в змагу снайперів за системою гол + пас 7-ме місце. Ну, а нині 34-річний Роман Йосі відігравав вагому роль у «срібних» успіхах збірної Швейцарії на чемпіонатах світу 2013 (став, до речі, MVP того турніру!) й 2018 рр. Й ось тепер Йосі свої здобутки примножив! За системою гол + пас він став найкреативнішим захисником чемпіонату. Водночас й з основними – оборонними – обов’язками впорався щонайкраще! Попри поважний вік, він найбільше серед усіх учасників чемпіонату провів часу на льоду: й сумарно (245:34), й пересічно (24:33) за одну гру.

Назагал про «нейтралів» я би сказав, що вони впродовж 2020-х були, вибачте на слові, вагітними великим успіхом. Щоразу зухвало проходячи групу, представники Країни банків і сирів надалі якось стишували ходу, втрачаючи запал. Тепер у них вдало вийшло розподілити сили по турніру куди рівномірніше. Результат – великий успіх: 4-те світове «срібло» й зокрема 3-тє в ХХІ столітті!

Звернули, до речі, увагу на феєрію гравців на ім’я Роман? Що ж, Червенка та Йосі запропонували цілком читабельні сюжети, з карколомними змінами декорацій по ходу всього чемпіонату!

Може, хтось має й інакше око, однак, як на мене, канадці й шведи певною мірою наґонґалися хокеєм. Команди, складені з висококласних майстрів (багато хто прогнозував фінал саме між ними), зрештою, в півфіналах програли у бажанні (хоча до тієї стадії ані «Кленові листки», ані «Тре Крунур» поразок на цьому чемпіонаті не знали): у господарів змагань воно зашкалювало за визначенням, а «нейтрали» голодні до хокейних звитяг, чого там. Кольпортована думка: матч за 3-тє місце, зазвичай, виходить видовищним, прецінь за великим рахунком «бронза» не має надваги для збірних, в яких є в доробку чимало чемпіонських титулів, відтак команди грають розкуто, результативно, на радість нейтральній публіці. До недільного двобою шведи мали співвідношення перемог і поразок у матчах за «бронзу» на світових форумах 7:3, натомість канадці – 1:4. Тенденція повторилася: шведи знову виявилися сильнішими – 4:2 (власне, саме канадців у «втішному фіналі» вони вже перемагали чверть сторіччя тому). Однак «втішний фінал» у Празі більшою мірою розчарував, хіба що в заключному періоді команди прокинулися, підвищили швидкості й порадували результативністю. А із 6-ти 1-х номерів драфту НХЛ, які брали участь в нинішньому чемпіонаті світу, 4 зіграло в матчі за «бронзу» й лише один, власне, у фіналі. Ймовірно, після півфіналів усе ж таки варто давати день відпочинку перед матчами безпосередньо за медалі.

Додам, що шведи відзначилися ідеальною грою в меншості: жодної пропущеної шайби за весь турнір за недокомплекту гравців на майданчику. Також у їхніх рядах найкращий гравець чемпіонату за показником +/– (перебування на майданчику під час забитих і пропущених шайб): Маркус Йоханссон має космічні +14. Поблизу з двозначним плюсом – нікого!

Цікавинки й тенденції

Ну, серед цікавинок, насамперед, скажу про збірну Австрії як таку. Ця команда виграє 3-й період із рахунком 5:0 у канадців, тим самим переводячи, здавалося б, безнадійний матч в овертайм. Крім того, австрійці, програючи в першому періоді 0:2, виграють, зрештою, в основний час у фінів, закинувши переможну шайбу за десяті частки секунди до сирени. А який шалений матч Австрія видала проти швейцарців! Це чи не краща назагал гра чемпіонату! Фаворити закинули вирішальну шайбу лише наприкінці 3-го періоду, забезпечивши собі звитягу з рахунком 6:5! Водночас Австрія практично безальтернативно поступається данцям і британцям, проте хокейним фанам сумувати не дає!

Цей чемпіонат продовжив тенденцію ранніх замін воротаря 6-м польовим гравцем (скажімо, за 4 із зайвиною хвилин до закінчення 3-го періоду), водночас відставання в рахунку на момент таких тренерських кроків може становити й 3 шайби (а шведи в півфіналі відставали й на 4, коли вдалися до емпті-нетного варіанта). До речі, доволі часто команди, які програвали, бодай однораз відзначалися, діючи вшістьох у зоні супротивника. Цікавим моментом є і заміна воротаря на 6-го польового гравця за пару секунд до закінчення не останнього періоду за вкидання в зоні суперників. Цей прийом не новий, однак тренери з ним не частять, а в Чехії така ситуація мала місце. Поки це не тенденція, та розвиток ця тема, вочевидь, матиме. Й цікаво, що чехи в чвертьфінальному двобої проти американців наприкінці 3-го періоду поцілили в штангу порожніх воріт, коли американці застосували емпті-нет. Це – нечасте явище!

Понадливим є й те, що надто на початку чемпіонату й закидали, й намагалися це зробити в спосіб, який радянські коментатори називали «по-бобровськи», себто на швидкості проїхавши за ворота й закативши шайбу до іншокуття воріт раніше, ніж туди мав змогу зміститися голкіпер. Зокрема, в наших майбутніх суперників – британців – так відзначився Ліам Кірк у матчі проти данців.

А латвійський форвард Каспарс Даугавіньш укотре підтвердив репутацію непересічного майстра гри в овертаймі, принесши на цьому турнірі дві перемоги своїй команді в 4-х періодах. Усього в його колекції 4 такі успіхи на чемпіонатах світу! А ось шведська команда вразила гольовим квапом у матчі проти тих самих латвійців: упродовж 26 секунд «Тре Крунур» закинули у ворота балтійців три шайби, й дві з них на рахунку Фабіана Зеттерлунда! Скільки дивлюся хокей (це десь із 2-ї половини 1970-х, а, приміром, матч Польща – СРСР 1976 р., що закінчився польською звитягою 6:4, переглядаю і тепер регулярно), проте такого ще не бачив!

Й хоча українська збірна поки що не грає серед еліти, а синьо-жовті прапори навіть забороняли вивішувати на матчах у Чехії (мовляв, українська збірна не бере участь у змагу, проте в Остраві все одно наші співвітчизники намагалися продемонструвати синьо-жовту символіку на чемпіонаті світу), тривалий час у списку бомбардирів вів перед американець українського походження (та з дещицею ірландської крові) Брейді Ткачук – знаний форвард-майстерник. Однак, зрештою, фінішував у цьому заліку 3-м, поступившись співвітчизнику Метту Болді й швейцарцю Кевіну Фіалі. Й ще одна чеснота Ткачука – виняткове вміння вигравати вкидання. За цим показником (66,15% виграних вкидань) він так само посів 3-тє місце. Майже 70% успішності під час фейс-офів (хоча впродовж усього турніру мало не до фінальної сирени заключного матчу ця цифра перевищувала 70%) – на рахунку представника Країни кленового листка Джона Тавареса. А останнє для себе вкидання на цьому турнірі в матчі проти шведів він не виграв, відтак канадці, зрештою, були позбавлені шансу перевести гру в овертайм. Менше з тим, 102 виграні Таваресом вкидання, співвідношення +/– за вкиданнями +58 – гросмейстерський показник! А канадець українського походження Колтон Парайко (зайшов у пам’ять його сейв у 3-му періоді півфіналу проти швейцарців, коли 55-й номер «Кленових листків» вправно діючи ключкою, завадив відзначитися Кевіну Фіалі, перебравши на себе функції воротаря) ввійшов до трійці найкращих гравців турніру в складі своєї збірної.

Теза про незбалансованість підгруп, яку висловлювало, дізнавшись про їх склад, чимало фахівців ще до чемпіонату, знайшла підтвердження в ході турніру: в фіналі були дві команди з групи А, а в півфіналах 3 з 4-х представляли групу А. Власне, єдиний представник групи В у півфіналі – Швеція – виграв у фінів лише в овертаймі, та, як вважали фіни, з допомогою сумнівного вилучення в Суомі.

Курйозом чемпіонату стала спроба чеха Ондржея Беранека зловити шайбу рукою у фіналі. Наслідком вона мала те, що він опинився… на лавці запасних команди-суперниці. Ну, й ще один факт фіналу: силовий прийом проти швейцарця Андреа Гляузера призвів до розбиття оргскла, що відокремлює хокейний майданчик від трибун.

Цікавим явищем, вперше побаченим на цьому чемпіонаті, стала футболізація хокейної статистики. Так, у контексті цифр-цікавинок чимало уваги приділялося сумарній кількості передач, індексу xG тощо. За межами хокейного майданчика звернули на себе увагу застосування водно-краплинної завіси після кожної закинутої шайби в палацах, де проходили ігри, а також величезна кількість фанів у суддівській формі на трибунах. Цікавезний тренд! Неприємно вразила неувага вболівальників до чвертьфіналу Швеція – Фінляндія (хіба не багатообіцяльна афіша!) в Остраві: лише 6691 глядач – чи не найменша відвідуваність на турнірі! Натомість позитивне враження справила увага до найшвидшої гри в світі президента Чехії Петра Павела: він відвідав аж ніяк не одну гру за участі своїх співвітчизників. Чи було колись в історії чемпіонатів світу подібне дбання кого-небудь із перших осіб держав до хокейних матчів (Леоніда Ілліча не пропонувати)?! Ну, й напрочуд тішить той факт, що цей світовий хокейний форум став найвідвідуванішим за всю історію: 797 727 фанів подивилися ігри безпосередньо з трибун.

Аутсайдери

Певно, щиро захоплюючись грою команд-грандів, ми доволі уважно стежили й за протистоянням аутсайдерів, адже наступного року збірні, що опустилися на дивізіон нижче, стануть суперниками збірної України.

Не можу сказати, що команди Великої Британії та Польщі справили якесь гнітюче враження. У британців, зрештою, три найкращі гравці – вже згадуваний 23-річний форвард-шульга Ліам Кірк, 35-річний уродженець американського штату Іллінойс Еван Моузі (справжній універсал!) й майже 37-річний 191-сантиметровий гігант-захисник (власне, й грає за «Белфаст Джайантс») Девід Філліпс – продемонстрували пристойний рівень. Велика Британія – вікова команда? Так, це твердження слушне. Однак вдала гра Кірка, а також вправність іншого форварда-шульги, представника тієї самої генерації Кейда Нейлсона свідчать про те, що пороху ще достатньо. Пам’ятаю, на одному з чемпіонатів світу в Україні (2011 р.) наша команда стартувала з несподіваної поразки від британців – 3:5. Пригадую фразу зі звіту про той матч на казахстанському спортивному сайті: «Фаворити поступилися «темній конячці». Так от тоді 5-ту, фактично вирішальну шайбу в наші ворота закинув на той час 23-річний Філліпс. А по тому британські фани (здебільшого вельми поважного віку) на трибунах київського Палацу спорту загорлали звитяжних пісень під гучний барабан. Нині в Чехії різновікових фанів із Великої Британії було куди більше, й вони створювали чудову атмосферу на матчах британської команди. Й за пересічною відвідуваністю (15 897 глядачів) Велика Британія посіла, зрештою, 3-тє місце, поступившись лише чехам і канадцям. От тобі й аутсайдер!

На чеському чемпіонату світу мені запам’ятався в складі британців ще один шульга Бретт Перліні – мало не 34-річний уродженець канадського штату Онтаріо. За системою гол + пас він набрав 4 очки (2+2), а за показником +/– у нього лише –1, що для гравця команди-аутсайдера цілком прийнятний показник.

Польська команда продемонструвала достойний хокей у матчі проти латвійців, поступившись лише в овертаймі. В інших матчах неабиякий старунок біло-червоних, зрештою, не мав вияву в очкових надбах. В польському контексті на цьому чемпіонаті найбільше мені запам’ятався божевільний сейв кіпера Томаша Фучика в матчі проти французів. Ну, й перспективний 20-річний форвард Кшиштоф Мачіас, на рахунку якого дубль у ворота латвійської команди (перша шайба – кидок із гострокуття в розрахунку на помилку воротаря, який, зрештою, виправдався, а друга – вияв справжнього гольового чуття та вміння зіграти на добиванні). Й ще відзначу, що Польща стала ледь не найдисциплінованішою командою чемпіонату, маючи пересічно 5 хв. 42 с штрафу за матч (менше – лише в американців), а в загальних цифрах (40 хв.) у біло-червоних – абсолютний мінімум.

Та досвід перемог над нинішньою збірною Польщі Україна вже має. І, що важливо, досвід саме виїзної перемоги! Сподіваємося, що й наступного року наша команда цю практику використає на чемпіонаті світу в дивізіоні ІА, який якраз і пройде в польському місті Сосновець із 23 по 29 квітня. А найсильніші хокейні збірні світу в 2025-му з’ясують стосунки в шведському Стокгольмі й данському місті Хернінг із 9 по 25 травня.

Олексій РИЖКОВ