Український воротар розповів, як став гравцем Баєра

Український воротар Олександр Петренко розповів, як став гравцем леверкузенського «Баєра»:

«Коли почалась повномасштабна війна, ми з «Динамо» виїхали в Угорщину. Залишатися в Україні було небезпечно, тож в клубі вирішили вивезти нас, щоб ми могли далі розвиватися. В Угорщині нам надали умови для тренувань, але ми все одно не отримували багато ігрової практики.

Багатьох футболістів моментально віддали в оренду до «Кішварди» – команди з міста, в якому ми тоді перебували. Я тренувався з їхньою командою U-19, встиг зіграти декілька матчів, але це був не вищий чемпіонат. У них там така система цікава. Їхня команда U-19 вилетіла з першого дивізіону, ми грали в другому, повинні були підніматись. Але, чесно кажучи, ліга була дуже слабка. Ми вигравали там по 10:0. Я зіграв десь матчів 6, ми виграли з загальним рахунком десь 90:0. Для ігрової практики ми могли зіграти один матч за три тижні проти «Кішварди» U-17 або U-18.

Мій тато з початком війни пішов добровольцем захищати країну, а мама одразу ж хотіла відправити мене в більш стабільну країну, де я міг би навчатися і займатися футболом. Її, напевно, не дуже задовольняла Угорщина, тому ми вирішили переїжджати в Німеччину.

Тут я почав шукати команду, в якій я міг би тренуватися. Перший мій перегляд був у «Фортуні» Дюссельдорф – місцевій команді, яка грає в другій лізі. Я пробув з ними тиждень, але там були деякі проблеми з житлом. Паралельно я почав займатися у «Фортуні» Кельн. Чотири дні в одній команді, один вихідний – тоді в іншій. Ми їздили до команд, які були найближче до нас. Для мене не було великої різниці, за яку команду грати. Важливіше, щоб я грав.

Згодом я поїхав до «Баєра». Десь два-три тижні там пробув. Перші три дні я тренувався лише з тренером воротарів. Приходило пʼять таких тренерів – троє головних по воротарях, але був також куратор академії. Я відчував себе, ніби хомʼячок в клітці. Вони довго мене переглядали, а потім сказали, щоб я потренувався з U-17 вперше. Я потренувався з ними раз чи двічі – і мене відправили до U-19. З цією командою пробув тиждень – і мені сказали, що не вдасться заявити мене, бо вони нібито воротарів набрали.

Після «Баєра» я поїхав в «Менхенгладбах». З ними я потренувався менше тижня. У них воротар – другий номер збірної мого віку. Мені здається, тренувався я досить добре, бо набрав форму в Німеччині, поки їздив по клубах. Мене поставили з тим воротарем грати, а моя команда, яка була слабкіша, перемогла 4:1. Здавалось, що мене візьмуть. Але мені чесно сказали, за що я їх поважаю, що вони хотіли б зберегти німецького воротаря. Вони сказали моєму агенту, що не хочуть, щоб я вибив їхнього національного голкіпера.

Я вже думав залишатися у «Фортуні» Кельн – це був непоганий варіант, тому що команда-середнячок. Я міг би себе проявити, щоб мене помітили «Баєр», «Дортмунд». Залишилось чотири дні до початку передсезонки, і моєму агенту зателефонував головний по воротарях «Баєра»: «Ми хотіли б бачити Сашу в нашому клубі».

Я приїхав і вони відправили мене до U-19, з якими я проводив весь час. Там було пекельно. Два воротарі, один з них старший від мене на два роки – збірник Нідерландів U-19. Другий підключався до першої команди, сидів на лаві запасних в ЛЧ. Конкуренція в мене була там цікава, але з часом і я почав грати.

Коли тільки почався цей сезон, то я зіграв у всіх матчах, окрім одного, бо був у збірній. Потім отримав травму, надламав на лівому запʼясті кісточку. Через це пропустив три місяці і ось тільки зараз відновився. Тренуюсь повноцінно тільки другий тиждень. Тренери не хочуть ризикувати, бо далі у нас фінальна частина, тоді буде Євро U-17. Тренер воротарів сказав, що вони не хочуть мене зарано поставити, щоб я був у хорошій формі».

Раніше Олександр Петренко розповів, як проходить відпрацювання ударів на тренуваннях «Баєра».