Тріумф Погачара у Льєжі та важкі погодні умови. Підсумки велотижня

Гонки тижня

17 квітня – Флеш Валлонь (Бельгія)

Другою в трійці арденських класик за традицією була Флеш Валлонь. Гонка, до якої у багатьох негативне ставлення через її одноманітність: жодних результативних ранніх атак (остання датована ще 2003 роком), жодного тактичного розмаїття. Щороку одне й те саме: пелотон під'їжджає до фінішного короткого та дуже крутого підйому Мур де Уї, і перемагає просто той, хто здатний видати більше ватт на цьому короткому відрізку.

Однак цього року вперше за довгий-довгий час Флеш Валлонь справді була цікавою не лише на останньому кілометрі дистанції: хід гонки та її розв'язка були небанальними. І причина тому одна: ДУЖЕ важкі погодні умови. У Бельгії цього дня було дуже холодно, розгулявся дуже сильний вітер разом із не менш сильним дощем.

Додамо до цього той факт, що фінішний підйом на Мур де Уї цього року вперше в історії проходився не три, а одразу чотири рази – і отримаємо дуже селективну гонку. Пелотон просіявся задовго до фінішу, і став недостатньо чисельним для того, щоб тримати гонку під повним контролем. І цим спробував скористатися Сорен Крог Андерсен, який пішов у сольну атаку більш ніж за 50 км до фінішу.

Читайте також:

30 років ЕПОхи, або гонка, яка змінила все. Історія допінгу у велоспорті

Доволі швидко гонщик «Alpecin Deceuninck» зумів набрати більш ніж одну хвилину переваги і здавалося, що він доведе гонку до переможного кінця. Однак сили данця були не безмежними, і за 14 км до фінішу на підйомі Коль де Ерефф його наздогнали. Наздогнали, по суті, зусиллями однієї команди – «UnoX», яка зберегла 5 осіб і мала тотальну чисельну перевагу в пелотоні.

Що ж дало змогу далеко не найсильнішій на папері команді виглядати настільки сильнішою за всіх суперників? Безумовно, фактор погоди. «UnoX» – команда норвезька, її склад на Флеш Валлонь складався цілком і повністю з норвезьких гонщиків, які до таких холодних погодних умов звикли з раннього дитинства.

А ось топ-команди, які на папері виглядали найсильнішими, у підсумку провалилися. У складах «UAE Emirates» і «Ineos Grenadiers» до фінішу не дістався ЖОДЕН гонщик! Загалом же з дистанції Флеш Валлонь 2024 зійшли 75% учасників – це третій найвищий відсоток сходів на великих одноденках з 2007 року:

📊🏁Largest share of dropouts in a big classic (since 2007):
87%: 🇧🇪Kuurne-Brussel-Kuurne '10
83: 🇮🇹Il Lombardia'10
81: 🇧🇪Gent-Wevelgem'15
75: 🆕🇧🇪La Flèche Wallonne'24, 🇮🇹Strade Bianche'20, 🇧🇪Gent-Wevelgem'10
73: 🇮🇹Il Lombardia'12+'13
70: 🇮🇹Il Lombardia'16
68: 🇮🇹Il Lombardia'11

— Cycling Statistics 📊 (@StatsOnCycling) April 18, 2024

Наприклад, один із передстартових топ-фаворитів, Маттіас Ск'єлмосе, з гонки також зійшов. Виглядав гонщик «Lidl Trek» просто лякаюче:

Damn, Skjelmose was shaking... 🥶 #FlecheWallonne

Hope he's in front of a fireplace with winter socks now. pic.twitter.com/sERd7B9NXb

— Benji Naesen (@BenjiNaesen) April 17, 2024

Не впоралися з холодом практично всі передстартові фаворити. Як підсумок – перемогу в гонці розігрували в основному ті гонщики, на яких не ставив ніхто. І дуже впевнену перемогу здобув Стівен Вільямс з «Israel Premier Tech». У віці 27 років британець проводить свій найкращий сезон у кар'єрі, який для нього розпочався ще з тріумфу на Тур Даун Андер у січні.

Відзначимо і третє місце бельгійського таланта Максіма Ван Гілса з «Lotto Dstny», який на початку березня піднімався на подіум Страде Б’янке, після чого став сьомим на Мілан – Сан Ремо. А ось «UnoX», хоч і виглядала як команда найсильнішою в гонці, жодних дивідендів з цього не отримала: лідер норвезького колективу, Тобіас Халланд Йоханнессен, лише замкнув топ-6.

21 квітня – Льєж – Бастонь – Льєж (Бельгія)

Ну а завершував тиждень четвертий з п'яти і останній весняний Монумент сезону – легендарна Льєж – Бастонь – Льєж. Відсутність через травми Ремко Евенпула і Пріможа Рогліча робила Тадея Погачара абсолютним і беззаперечним фаворитом №1. Тим паче, що гонка проходила в дуже холодних погодних умовах з періодичним «включенням» дощу – улюблені умови словенця.

І завершилося все знову максимально банально. Погачар атакував рівно там, де від нього очікували – на Коль де ля Редут майже за 35 км до фінішу. Лише Річард Карапас зумів на кілька сотень метрів зачепитися за колесо лідера «UAE Emirates», але й олімпійський чемпіон Токіо невдовзі відстав від Тадея, який до фінішу довів свою перевагу до позначки в 1 хвилину і 38 секунд. Найбільший розрив між переможцем і другим місцем на «Ля Дойєнн» з часів епічної Льєж – Бастонь – Льєж 1980 року, яка відбувалась у жахливих погодних умовах і завершилась перемогою Бернара Іно з перевагою у 9 хвилин і 24 секунди.

Шостий виграний Монумент у кар'єрі Погачара – за цим показником він зрівнявся з Ван дер Пулом. Словенець став шостим гонщиком в історії, який виграв щонайменше по два рази два найскладніші в плані рельєфу Монументи – Льєж – Бастонь – Льєж і Ломбардію.

📊🏆Riders with multiple victories in both 🇧🇪Liège-Bastogne-Liège ánd 🇮🇹Il Lombardia:

🇸🇮Tadej Pogačar (🇧🇪🥇🥇/🇫🇷🥇🥇🥇)
🇮🇹Paolo Bettini (🥇🥇/🥇🥇)
🇮🇹Michele Bartoli (🥇🥇/🥇🥇)
🇮🇪Sean Kelly (🥇🥇/🥇🥇🥇)
🇫🇷Bernard Hinault (🥇🥇/🥇🥇)
🇧🇪Eddy Merckx (🥇🥇🥇🥇🥇/🥇🥇)

— Cycling Statistics 📊 (@StatsOnCycling) April 22, 2024

Як не намагався хтось висмоктати інтригу з пальця, кажучи про те, що Погачар тільки недавно спустився з гірського збору перед Джиро д'Італія – ніщо не допомогло суперникам словенця. Тадей, який в нинішньому сезоні націлився на дубль Джиро+Тур, максимально розвантажив свій весняний календар: до цього моменту він провів всього 10 гоночних днів. У них лідер «UAE Emirates» здобув 6 перемог і ще двічі фінішував у топ-3. Феноменальна статистика, особливо, якщо йдеться не про спринтерів.

Третій поспіль Монумент у нинішньому сезоні завершується максимально банально: розгромною перемогою передстартового фаворита №1. У чому причина? Багато в чому, звичайно, позначається фактор травм. Відсутність Воута Ван Арта, Ремко Евенпула, Пріможа Рогліча і ще кількох зіркових гонщиків дуже помітно полегшила завдання Погачару і Ван дер Пулу.

Особливо шкода, що ми знову так і не побачили дуель Погачара та Евенпула на Льєж – Бастонь – Льєж: бельгієць точно міг нав'язати Тадею реальну боротьбу за перемогу, з огляду на те, що у два попередні роки вигравав «Ля Доєнн» настільки ж переконливо. Однак у 2022 році Погачар пропускав Льєж – Бастонь – Льєж через смерть матері своєї дівчини Уршки Жигарт (саме їй словенець і присвятив свою перемогу), а торік зламав зап'ястя вже на самому початку гонки та зійшов. Цього року прийшла черга Евенпула лежати в лазареті.

Але, незважаючи на всі травми, не можна закривати очі на той факт, що домінування фаворитів №1 на найбільших одноденках стало справжнім трендом останніх років. Головна причина – підвищена селективність на таких гонках. Що вища селективність – то вища ймовірність того, що головний фаворит просто реалізує свою перевагу в чистій силі, і долю гонки не вирішать тактичні розклади та інші чинники. Усе це – наслідок різкого зростання швидкостей у гонках за останні кілька років: ми змушені відзначати це ледь не щотижня.

Getty Images/Global Images Ukraine. Тадей Погачар

Якщо говорити не про північні, а про арденські класики, то не можна не відзначити і ще одну тенденцію: вимирання такого класу гонщиків, як чисті панчери. Нових Беттіні, Ребеллінів і Алафіліппів немає, і на панчерській території балом правлять гірники і багатоденники. До того ж ця тенденція зародилася ще до того, як швидкості в гонках знову почали стрімко зростати, і до появи таких феноменів як Погачар.

Ще одне підтвердження цієї тенденції – друге місце на нинішній Льєж – Бастонь – Льєж Ромена Барде, якого також до панчерів віднести не можна. Незабаром після атаки Погачара на Коль де ля Редут від групи переслідувачів відкололася четвірка, до якої, окрім Барде, входили Бен Хілі та ще два французи – Бенуа Конефруа і Ромен Грегуар. І лідер «DSM Firmenich PostNL» виявився єдиним, кого не проковтнув пелотон. Другий подіум для Барде на Льєж – Бастонь – Льєж (після третього місця у 2018 році) і сумарно четверте потрапляння в топ-6.

Ну а топ-3 у спринті з пелотону замкнув Матьє Ван дер Пул. Перед стартом саме його позиціонували як головного суперника Погачара, але ця дуель виглядала занадто натягнутою: все ж Льєж – Бастонь – Льєж – надто важка за рельєфом гонка для лідера «Alpecin Deceuninck».

І сам хід «Ля Доєнн» це підтвердив: під час атаки Погачара на Коль де ля Редут пелотон розвалився на кілька шматків, і Ван дер Пул опинився лише в третьому з них – тоді здавалося, що Матьє не потрапить у підсумку навіть до топ-20. Так би й сталося, якби надалі в пелотоні не трапилася криза лідерства: швидкості впали, і хвости почали під'їжджати. Третє місце – чудовий результат для Ван дер Пула: він вичавив максимум того, що міг показати на цій гонці.

Матьє, таким чином, став першим з 1986 року гонщиком, який в одному сезоні піднявся на подіум і на Турі Фландрії, і на Париж – Рубе, і на Льєж – Бастонь – Льєж. Примітно, що 38 років тому останнім, кому це вдавалося, був його батько Адрі. Так само з часів Ван дер Пула-старшого нікому не вдавалося потрапити в топ-10 на кожному з перших чотирьох Монументів сезону.

📊🔝Last riders finishing top-10 in all first 4 Monuments of a single season (MSR/RVV/PR/LBL):

2024: 🇳🇱M. van der Poel
1986: 🇳🇱A. van der Poel
1984: 🇮🇪Kelly
1980: 🇧🇪F. De Wolf
1978: 🇮🇹F. Moser
1977: 🇧🇪De Vlaeminck
1975: 🇧🇪Merckx
1973: 🇧🇪Verbeeck, Godefroot

🤝 @VeloStatistics

— Cycling Statistics 📊 (@StatsOnCycling) April 22, 2024

Зазначимо, що для Ван дер Пула все могло закінчитися набагато гірше. За 98 км до фінішу в пелотоні трапився завал, який розколов основну групу на дві частини. І Матьє, разом з Алєксандром Власовим, Саймоном Єйтсом і ще кількома зірками, опинився в другому уламку. Пізніше до них через поломку велосипеда приєднався і Том Підкок. У цей час у лідируючій групі активно працювали «Israel Premier Tech» та «UAE Emirates», і в певний момент здавалося, що наздогнати основну групу Ван дер Пулу та компанії буде важко. Але пізніше темп у пелотоні все ж впав, і два осколки возз'єдналися.

Що стосується Підкока, то він провів дуже бліду і пасивну гонку і в підсумку лише замкнув топ-10. Відзначимо черговий блискучий результат Максіма Ван Гілса, який фінішував четвертим: фантастична весна у виконанні 24-річного бельгійського таланта з «Lotto Dstny». А ось переможець Флеш Валлонь Стівен Вільямс Льєж – Бастонь – Льєж провалив. Він випав з пелотону вже біля самого підніжжя Коль де ля Редут і в підсумку фінішував лише 66-м з відставанням у понад 15 хвилин.

12-м став Тіш Беноот. У це важко повірити, але це найкращий результат «Visma Lease a Bike» на Монументах нинішнього сезону. На папері склад нідерландської команди виглядав як дрім-тім, однак через низку травм та хвороб лідерів усі амбіції «Visma Lease a Bike» розсипалися, наче картковий будиночок.

Дайджест новин

– Компанія «Cofidis» офіційно повідомила про те, що продовжить спонсорування однойменної велокоманди щонайменше до кінця 2026 року. Ймовірно, бюджет буде збільшено, тому що «Cofidis» націлився на підписання Жюліана Алафіліппа. Щоправда, серйозним конкурентом у боротьбі за 2-разового чемпіона світу буде інша французька команда – «Total Energies». Генеральний менеджер останньої Жан-Рен Бернадо в інтерв'ю французьким ЗМІ підтвердив факт ведення переговорів.

– У вівторок, 16 квітня Йонас Вінгегор був виписаний з лікарні через 12 днів після важкого падіння на Турі Країни Басків. Схоже, всі конспірологічні версії про те, що його травми насправді трохи серйозніші, ніж повідомлялося офіційно, не підтвердилися.

Good news! A message from Jonas 🍀❤️

𝘏𝘦𝘭𝘭𝘰 𝘦𝘷𝘦𝘳𝘺𝘰𝘯𝘦, 𝘪𝘵’𝘴 𝘵𝘪𝘮𝘦 𝘧𝘰𝘳 𝘮𝘦 𝘵𝘰 𝘭𝘦𝘢𝘷𝘦 𝘵𝘩𝘦 𝘩𝘰𝘴𝘱𝘪𝘵𝘢𝘭. 𝘐 𝘸𝘢𝘯𝘵 𝘵𝘰 𝘵𝘩𝘢𝘯𝘬 𝘢𝘭𝘭 𝘵𝘩𝘦 𝘮𝘦𝘥𝘪𝘤𝘢𝘭 𝘴𝘵𝘢𝘧𝘧 𝘧𝘰𝘳 𝘵𝘢𝘬𝘪𝘯𝘨 𝘴𝘰 𝘨𝘰𝘰𝘥 𝘤𝘢𝘳𝘦 𝘰𝘧 𝘮𝘦. 𝘈𝘯𝘥 𝘐 𝘸𝘢𝘯𝘵… pic.twitter.com/5wI6Ot4uJR

— Team Visma | Lease a Bike (@vismaleaseabike) April 16, 2024

– «Bora Hansgrohe» також працює над посиленням складу на наступний сезон. Німецька команда близька до підписання Оєра Ласкано з «Movistar» та Яна Тратніка з «Visma Lease a Bike». Виглядає так, що команда Ральфа Денка збирає сильну команду під північні класики. Підписання Воута Ван Арта, про яке йдеться ще з минулого року, виглядає все більш реалістичним.

– Гонщик «DSM Firmenich PostNL» Оскар Онлі зламав ключицю під час Амстел Голд Рейс. Шотландцю можна лише поспівчувати: це його третій перелом ключиці за останні 8 місяців.

Наступний тиждень

23 – 28 квітня – Тур Романдії (Швейцарія)

Наступного тижня відбудеться престижна швейцарська багатоденка Тур Романдії. Через те, що в календарі вона розташована занадто близько до Джиро д'Італія, більшість претендентів на загальний залік «Корза роза» її зазвичай пропускають.

Але цього разу знайшлося одразу три сміливця, які планують їхати і Романдію, і Джиро на загальний залік. Дам'яно Карузо робить це вже не вперше, також ми побачимо Таймена Аренсмана, який ділитиме капітанські повноваження в «Ineos Grenadiers» з Еганом Берналем. Виступить на Романдії й одне з відкриттів минулорічної Джиро Едді Данбар, який поїде на «Корза роза» і цього року.

Головні ж фаворити – команда «UAE Emirates», у складі якої поїде чинний переможець Романдії Адам Єйтс. Утім, цього року йому навіть статус капітана у своїй команді не гарантований, адже разом із ним поїде і Хуан Аюсо. Саме цей дует і буде головними фаворитами гонки у загальному заліку.

Getty Images/Global Images Ukraine. Хуан Аюсо

Головною загрозою «UAE Emirates» має стати «Bora Hansgrohe», у складі якої одразу троє серйозних претендентів на загальний залік: Джей Хіндлі, Александр Власов та Серхіо Ігіта. Усі троє – не найсильніші роздільники, але цьогоріч розділочних кілометрів на Романдії сумарно лише 18. Також із небезпечних конкурентів для «UAE Emirates» – лідер «Movistar» Енрік Мас і Давід Годю з «Groupama FDJ» у компанії з Ленні Мартінесом.

Повертається в гонки на Романдії Джуліо Чікконе, який успішно переніс операцію з видалення кісти. Для італійця це будуть перші гоночні дні в нинішньому сезоні. Капітанські повноваження в «Lidl Trek» він ділитиме з екс-чемпіоном Джиро д'Італія Тао Геогеган Хартом. Британець після важкого падіння і перелому стегна на минулорічній Джиро в сезоні-2023 більше не змагався, а в нинішньому сезоні поки що зірок з неба не хапає.

Виступить на Турі Романдії-2024 і один представник України – Кирило Царенко з «Corratec – Vini Fantini». За цю команду також виступають Марк Падун і Андрій Пономар, але їх у складі «Corratec – Vini Fantini» на Романдію немає. Що стосується Царенка, то на рівні Світового туру він у нинішньому сезоні вже проїхав Тіррено – Адріатико, Мілан – Сан Ремо (там він дуже гідно проявив себе у відриві дня), а нещодавно виступив на генеральній репетиції Джиро д'Італія, Турі Альп. Щоправда, на саму «Корса роза» «Corratec – Vini Fantini» запрошення, на жаль, не отримала.

Що стосується маршруту, то в цьому плані на Романдію часто були нарікання через малу кількість (а то й повну відсутність) гірських фінішів. Однак цього року з маршрутом повний порядок: єдиним етапом, на якому не варто очікувати якихось змін у загальному заліку, буде спринтерський маршрут зі стартом і фінішем у Верньє.

Крім цього – 2-кілометровий пролог і горбиста 16-кілометрова розділка на третьому етапі. Побачимо ми також два важких етапи з гірськими фінішами. На другому етапі гонщики фінішуватимуть у підйомі Сальван/Ле Марекотт: 7,8 км із середнім градієнтом у 7,4%. На четвертому етапі – фініш у Лейсен: 13,4 км, 6,1%.