М'ясорубка в Країні Басків, тріумф Ван дер Пула. Підсумки велотижня

Гонки тижня

1 – 6 квітня – Тур Країни Басків (Іспанія)

Тур Країни Басків у 2024 році знову зібрав дуже сильний склад учасників. Усі з нетерпінням чекали на очну битву між Йонасом Вінгегором, Пріможем Роглічем, Ремко Евенпулом і Хуаном Аюсо, проте в підсумку гонка перетворилася на тотальну катастрофу.

Почалося все ще на перегляді маршруту 10-кілометрової розділки на першому етапі. Там дуже неприємно впав Том Підкок, який на старт гонки так і не вийшов. Спочатку взагалі йшлося про те, що у гонщика «Ineos Grenadiers» перелом стегна, але, на щастя, британець відбувся тільки сильними забоями і вже за п'ять днів вперше в кар'єрі виступив на Париж – Рубе.

Але все це було квіточками порівняно з тим, що чекало на гонщиків на четвертому етапі. За 36 км до фінішу на одному зі спусків трапився величезний завал, в який потрапили відразу три топ-фаворити – Йонас Вінгегор, Прімож Рогліч і Ремко Евенпул. Найлегше відбувся Рогліч – лише ранами і забоями. Щоправда, днем раніше Прімож теж неприємно впав і їхав обдертим, тож прийняв рішення зійти з гонки, попри те, що їхав у жовтій майці лідера.

Вінгегору та Евенпулу пощастило менше. У бельгійця діагностували перелом ключиці та лопатки, тож весняна кампанія на цьому для нього завершена: захистити свій титул на Льєж – Бастонь – Льєж він не зможе. Вінгегор візуально виглядав гірше за всіх не тільки з цієї зіркової трійці, а й взагалі серед усіх постраждалих у тому завалі.

Одразу були побоювання, що травми у данця дуже серйозні. Тому, коли з'явилася перша офіційна інформація від «Visma Lease a Bike» про те, що у Йонаса «всього лише» переломи ключиці та ребер, то всі зітхнули з полегшенням. Однак наступного дня прийшла додаткова інформація: одне зі зламаних ребер прокололо легені гонщика, що значно ускладнює ситуацію. Тепер відновлення Вінгегора і його підготовка до захисту титулу на Тур де Франс під великим питанням – тут і весь сезон може піти нанівець.

Крім зіркової трійці, найсерйозніше постраждали також Джей Вайн з «UAE Emirates» (переломи одного шийного і двох грудних хребців) і Стеф Крас з «Total Energies» (перелом двох хребців, ребер і пневмоторакс).

Що ж стало причиною такого завалу і таких серйозних наслідків? Комбінація факторів. По-перше, на зовнішньому боці того злощасного повороту були бетонна канава та дорожній знак, які створювали додаткову небезпеку. Вінгегор спочатку влетів корпусом у знак, а потім опинився в самій канаві, після чого в нього врізалися ще кілька гонщиків. Евенпул зумів проскочити і знак, і канаву, і дерева, і впав у траві, але навіть так примудрився отримати переломи.

Другий фактор описав один із місцевих баскських велогонщиків. За його словами, в цих місцях під асфальтом дуже багато потужного коріння дерев, які роблять дорогу дуже горбатою. І проїзд нею на спуску на високій швидкості перетворює цю поїздку на російську рулетку. Тому значною мірою цей інцидент на совісті організаторів. Також зазначимо, що поруч зі знаком і канавою в тому повороті були величезні камені. Якимось дивом у них ніхто не влетів, але щонайменше це каміння організатори могли і повинні були прибрати.

Питання до організаторів є, але загалом великі завали з серйозними наслідками нинішньої весни набрали якихось нереальних масштабів – згадуємо хоча б Дварс доор Фландерен. Тенденція простежується, і з цим потрібно щось робити.

До речі, на цьому жертви Туру Країни Басків не обмежилися: наступного дня з переломом ключиці зійшов і Мікель Ланда. «Soudal Quick Step» за два дні втратила одразу двох своїх капітанів на гонку.

Getty Images/Global Images Ukraine. Мікель Ланда

На тлі всіх цих подій спортивна боротьба відійшла на другий план. Тим паче, що, як ми вже говорили тиждень тому, маршрут Туру Країни Басків другий рік поспіль відверто невдалий. Також впадає в око катастрофічно слабкий як для гонки Світового туру спринтерський склад. Це обумовлено як тим, що «Ітцулія» традиційно вважається гонкою не для спринтерів, так і тим, що за часом вона накладається на бельгійську одноденку Шельдепрейс. Вона, незважаючи на те, що не входить до Світового туру, традиційно вважається неофіційним чемпіонатом світу серед спринтерів і збирає в своєму стартовому протоколі всю еліту світового спринту.

У підсумку на нинішньому Туру Країни Басків доля одразу трьох етапів вирішувалася в спринті з великої групи, і перемоги розігрували спринтери не те що не першого, але навіть не другого і не третього ешелонів. Перемоги в них здобули такі люди як Поль Лапейра, Кентен Херманс і Ромен Грегуар. Навряд чи у Світовому турі є ще хоч одна багатоденка, в якій ці гонщики могли б виграти спринтерський етап.

Ну а що стосується боротьби за загальний залік, то тут спочатку фаворитом виглядав Рогліч, який впевнено виграв стартову розділку, незважаючи на те, що перед самим фінішем поїхав не в той поворот і втратив на цьому секунд 10. Четвертим з відставанням в 11 секунд став Ремко Евенпул. Зазначимо, що бельгієць на старті розділки впав і також втратив на цьому приблизно 10 секунд.

Але, як ми вже знаємо, ні Евенпул, ні Рогліч, ні Вінгегор у підсумку в боротьбі за перемогу в Турі Країни Басків не взяли участі. Після сходу словенця лідерство в загальному заліку перехопив Маттіас Ск'єлмосе. Данцю варто поаплодувати за красивий жест – на нагородженні за підсумками того самого кривавого четвертого етапу він відмовився надіти на себе лідерську майку, а просто потримав її в руках.

Втім, утримати її до фінішу в Ейбарі лідеру «Lidl Trek» не вдалося: на заключному етапі перемогу в загальному заліку у нього відібрав Хуан Аюсо. Іспанець разом зі своєю командою, «UAE Emirates», дуже грамотно побудували гонку з тактичної точки зору: у ранній відрив відправили сина Хосе Луїса Аррієти Ігора, а за 70 км до фінішу в атаку з пелотону пішов Марк Солер.

На передостанньому підйомі Ісуа в атаку пішов сам Аюсо, на якого попереду вже чекали два партнери по команді. Іспанець зумів скинути всіх своїх прямих конкурентів, включно зі Ск'єлмосе. Щоправда, на спуску данець разом із Карлосом Родрігесом добрали лідера «UAE Emirates». Заключний перевал Уркарегі був значно пологішим, ніж Ісуа (4,6% середнього градієнту проти 9,1%), і, здавалося, що Аюсо буде дуже важко повторно скинути своїх суперників.

Getty Images/Global Images Ukraine. Хуан Аюсо

Але, на подив багатьох, він з легкістю зробив це вже на самому початку сходження на Уркарегі. Щоправда, цього разу зачепитися за Аюсо зумів Карлос Родрігес, але в загальному заліку гонщик «Ineos Grenadiers» розташовувався нижче, тому Хуана такий варіант цілком влаштовував. Разом вони привезли Ск'єлмосе 41 секунду, і піднялися на перше і друге місця в загальному заліку відповідно.

При цьому Аюсо вчинив благородно, віддавши перемогу на етапі Родрігесу, хоча базово як спринтер лідер «UAE Emirates» різкіший і вибуховіший. У Хуана були підстави цього не робити: по-перше, Родрігес працював попереду значно менше, по-друге – сам гонщик «Ineos Grenadiers» також працював не лише на перемогу на етапі, а й на своє просування генеральною класифікацією. Але Аюсо не поскупився, і замість нового ворога отримав собі в пелотоні нового друга – мудре рішення. До того ж, для «Ineos Grenadiers» це перша перемога на гонках Світового туру в нинішньому сезоні.

Хуан вперше в кар'єрі виграв загальний залік багатоденки Світового туру. У віці 21 року і 202 днів Хуан став другим наймолодшим в історії переможцем Туру Країни Басків – після тріумфу легендарного Джино Барталі в далекому 1935 році. Відзначимо загальнокомандний успіх «UAE Emirates»: серед топ-7 загального заліку опинилося одразу чотири підопічних Мауро Джанетті: крім Аюсо це також Солер, Брендон МакНалті та Ісаак Дель Торо.

7 квітня – Париж – Рубе (Франція)

Ну а завершував тиждень третій Монумент сезону, «Королева класик», Париж – Рубе. Через низку завалів і травм зірок першої величини стартовий протокол «Північного пекла» був далекий від оптимального, і, як і тиждень тому на Турі Фландрії, головне питання гонки стояло максимально просто: Матьє Ван дер Пул проти всіх інших. І, як і тиждень тому на «Ронде», все завершилося переконливою перемогою нідерландця.

«Переконливою» – це ще скромний і стриманий опис. Лідер «Alpecin Deceuninck» пішов в атаку раніше, ніж будь-хто від нього очікував. У найсміливіших прогнозах атака Ван дер Пула прогнозувалася на другому з трьох 5-зіркових секторів бруківки, Монс-ен-Певель приблизно за 50 км до фінішу. Однак нідерландець пішов в атаку за 60 км до фінішу, на 3-зірковому секторі Орші. Атака Матьє одразу ввела пелотон у ступор, і ніхто не розумів, що робити.

І так і не зрозумів до кінця гонки. Організувати нормальне переслідування не вдавалося, перевага Ван дер Пула зростала на очах. Хоча списувати все тільки на дезорганізацію групи переслідувачів було б докорінно неправильно: Матьє був цього дня нереально сильний. До фінішу він набрав цілих три хвилини переваги – другий найбільший розрив в історії Париж – Рубе за останні 100 років, після перемоги Йохана Мюзеува над Штеффаном Веземанном у 2002 році. 60-кілометрове переможне соло Ван дер Пула – найдовше в «Північному пеклі» з часів успіху Андрія Чміля в 1994 році.

Ван дер Пул став 11-м гонщиком в історії, який оформив дубль Тур Фландрії+Париж – Рубе в одному сезоні, і другим (після Ріка Ван Лооя в 1962 році), хто зробив цей дубль у райдужній майці чемпіона світу. Сумарно ж чинний чемпіон світу виграв «Північне пекло» восьмий раз в історії. Попередній такий випадок був у 2018 році, коли переміг Петер Саган.

Париж – Рубе була лише п'ятим (!!!) гоночним днем для Ван дер Пула на шосе в нинішньому сезоні, і на рахунку Матьє вже три перемоги, причому дві з них – на Монументах. Просто феноменальний ККД.

Getty Images/Global Images Ukraine. Матьє Ван дер Пул

Зазначимо, що на цьогорічній Париж – Рубе було встановлено рекорд середньої швидкості не лише в історії «Північного пекла» (47,8 км/год), а й в історії Монументів загалом. За обома показниками рекорд належав Париж – Рубе річної давності – тоді проїхали за 46,8 км/год. Вкотре відзначаємо, як різко і на який космічний рівень піднялися швидкості у світовому пелотоні за останні 3-4 роки.

Нинішню Париж – Рубе можна називати бенефісом не тільки особисто Ван дер Пула, а й усієї «Alpecin Deceuninck», яка вдруге поспіль оформила переможний дубль, при чому, зусиллями тих же гонщиків: як і рік тому, другим став Яспер Філіпсен. Рання атака Ван дер Пула сковувала його свободу дій, і він був змушений більше займатися руйнуванням роботи в групі переслідувачів, а не теоретичною боротьбою за перемогу. Навряд чи Яспер був готовий цього дня перемагати нідерландського монстра, але другим за силою гонщиком у пелотоні він був із запасом.

«Alpecin Deceuninck» була домінуючою силою протягом усієї гонки. Команда дуже рано почала задавати ураганну швидкість у пелотоні та просіювати групу. Відрив дня (при чому він був дуже солідним за складом і потенційно небезпечним) було наздогнано ще за 140 км до фінішу, до того моменту в основній групі залишилося не більше 35 гонщиків.

Париж – Рубе традиційно вважається Монументом, на якому величезну роль відіграє тактика, і на якому важче, ніж на багатьох інших гонках, перемагати чистою силою. Однак «Alpecin Deceuninck» влаштувала дуже жорстку селекцію з самого початку, створюючи сприятливі умови для того, щоб Ван дер Пул реалізував свій статус фаворита №1.

Хоча у команди було дуже багато тактичних варіантів, і «Alpecin Deceuninck» цілком міг розписати сценарій гонки таким чином, щоб перемогу здобув той же Філіпсен. «Alpecin Deceuninck» виглядала як покращена версія «Quick Step». Команда Патріка Лефевра впродовж багатьох років славилася тим, що в її складі не було найсильнішої людини в пелотоні, але був цілий розсип фаворитів другого ешелону, що дозволяло перемагати у винахідливому тактичному стилі, реалізовуючи чисельну перевагу.

У «Alpecin Deceuninck» були можливості перемогти і таким чином, і просто відпрацювати на свого капітана, що вони зрештою і зробили. Відзначимо Джані Вермеєрша, який просто блискуче відпрацював на команду і в створенні просіву в пелотоні на більш ранніх стадіях гонки, і в руйнуванні переслідування в основній групі вже після того, як Ван дер Пул пішов у вирішальну атаку. Сам Джанні також був цілком готовий боротися за подіум, і в підсумку фінішував шостим. Таким чином, «Alpecin Deceuninck» став першою командою в історії, яка виграла перших три Монументи в одному сезоні. Справжня дрім-тім для класик.

Getty Images/Global Images Ukraine. Мадс Педерсен

Єдиний, кого «Alpecin Deceuninck» пустили на подіум – Мадс Педерсен, який замкнув топ-3. Так, у гонщика «Lidl-Trek» був прокол після Аренбергського лісу, але навряд чи він був здатний боротися за щось більше. До речі, у Філіпсена прокол також був, при чому практично відразу після данця, тож у цьому плані вони були в рівних умовах.

Третім зайвим у групі переслідувачів у боротьбі за друге-третє місця виявився Нільс Політт. Так, німцеві не вдалося повторити свій найкращий результат на Париж – Рубе (друге місце в 2019 році), але, з урахуванням подіуму тижневої давності на Турі Фландрії, нинішню весняну кампанію можна сміливо називати найуспішнішою в його кар'єрі. Топ-5 замкнув Штефан Кюнг, який цього разу зумів уникнути всякого роду форс-мажорів, але все одно до великого досягнення швейцарець трохи не дотягнувся.

Великою загадкою був стан перед Париж – Рубе Джона Дегенкольба. Чемпіон 2015 року за кілька днів до гонки упав під час розвідки траси та пошкодив коліно. Його участь у «Північному пеклі» була під питанням, але в підсумку німець на старт вийшов і спочатку виглядав просто чудово. Однак після Аргенберзького лісу у гонщика «DSM Firmenich» трапився прокол у дуже невідповідний момент, і в підсумку в боротьбі за найвищі місця він не брав участі, фінішувавши 11-м. Багатостраждальному німцеві знову дуже сильно не пощастило.

А ось кому не щастить протягом усієї нинішньої весни, так це «Visma Lease a Bike». На папері у команди Ріхарда Плюгге під північні класики склад просто фантастичний – дрім-тім не гірший за «Alpecin Deceuninck», проте через низку падінь лідерів лави нідерландського колективу помітно поріділи. Невдача переслідувала команду і на самому Париж – Рубе. На початку гонки прокол отримав Крістоф Лапорт, при чому саме в той момент, коли «Alpecin Deceuninck» почали накручувати темп у пелотоні, і повернутися в основну групу француз так і не зумів. Чемпіон 2021 року Ділан Ван Баарле перед початком гонки почувався погано і на старт не вийшов.

По ходу гонки у лідери «Visma Lease a Bike» вирвався 24-річним Тім Ван Дейке, який виглядав дуже непогано і перетнув фінішну лінію восьмим. Однак на фініші на треку в Рубе він виїхав за межі трекового полотна, отримав релегацію на останнє місце в групі, і в підсумку став 16-м. Його брат-близнюк Мік також потрапив у топ-20 – 19-те місце.

🇳🇱Tim van Dijke relegated from 8th to 16th for leaving the velodrome during the finish. #ParisRoubaix pic.twitter.com/EOq2I0hIUf

— NBC Sports Cycling (@NBCSCycling) April 7, 2024

Ще гірші справи у «Soudal Quick Step», при чому, на відміну, від «Visma Lease a Bike», ні з якими форс-мажорами це не пов'язано. У підсумку найкращим з команди Патріка Лефевра на фініші став Ів Лампарт – лише 36-те місце. Каспер Асгрен брав участь у відриві дня, але, як уже було сказано вище, його наздогнали безпрецедентно рано.

«Ineos Grenadiers» приїхала на гонку без свого потенційного капітана, Філіппо Ганни, в плани якого участь у Париж – Рубе в нинішньому сезоні не входила від самого початку. Дивне рішення італійця, враховуючи, що він був реальним претендентом на призові місця. Зате дебютував у «Північному пеклі» Том Підкок, який, як уже було сказано вище, не вийшов на старт Туру Країни Басків через неприємне падіння на перегляді траси розділки. З огляду на ці обставини, а також те, що Париж – Рубе загалом не дуже підходить під характеристики британця, дебют вийшов дуже непоганим – 17-те місце.

За відсутності Ганни головною ставкою «Ineos Grenadiers» міг стати інший британець, Джошуа Тарлінг, який цієї весни на брущатих одноденках виглядав дуже солідно. Однак ще на ранніх стадіях гонки 20-річний британець отримав прокол, після чого надто нахабно використовував стікі-ботл для того, щоб повернутися в пелотон, і був дискваліфікований.

Не обійшлося на Париж – Рубе і без звичних для нинішнього сезону завалів. Тішить хоча був те, що більшість із них трапилися на ранніх стадіях гонки. Досить рано через завал були змушені зійти Альберто Беттіоль та Джонатан Мілан. Особливо шкода останнього, який міг стати дуже цікавою і небезпечною темною конячкою в гонці, але здібності спринтера «Lidl Trek» ми так і не отримали можливості оцінити. Ще одним цікавим фаворитом другого-третього ешелону був Лоренц Рекс, який тиждень тому дуже добре проявив себе на Турі Фландрії. Але німець двічі дуже неприємно впав, і після другого падіння також зійшов з гонки.

Зазначимо, що за кілька днів до старту організатори прийняли рішення змінити конфігурацію під'їзду до Аренбергського лісу. Зазвичай у цей легендарний сектор влітають по прямій на дуже високій швидкості. З огляду на те, що Аренберзька траншея розташована трохи менше ніж за 100 км до фінішу, пелотон у той момент зазвичай ще доволі великий, і боротьба за перші позиції в групі дуже жорстка. Дорога на початку Аренберзького лісу звужується, і всі описані вище фактори створюють просто ідеальні умови для завалів, які і трапляються практично щороку.

Цього разу організатори вирішили додати перед самим в'їздом до Аренберзького лісу шикану, щоб погасити швидкість гонщиків і знизити ризики завалів. Щоправда, сама конфігурація шикани була дуже небезпечною і невдалою, і багатьом – як гонщикам, так і фанатам – таке рішення здалося вкрай невдалим.

Ez volt az a bizonyos sikán az Arenberg előtt, amiről annyi szó esett a verseny előtt.
Mit gondoltok a megoldásról? #esbringa pic.twitter.com/RY2La96H5c

— Eurosport Hungary (@EurosportHU) April 7, 2024

У підсумку завалів в Аренберзькому лісі цього разу не було. Виходить, рішення організаторів спрацювало? Навряд чи. Думаю, зіграв насамперед фактор жорсткого просіву від «Alpecin Deceuninck» на ранніх стадіях гонки, через що до Аренберзької траншеї людей у пелотоні залишилося небагато. Сама ідея погасити швидкість на під'їзді до легендарної траншеї є дуже доречною, проте місцевість дає змогу реалізувати цю ідею набагато вдалішим і безпечнішим чином, аніж те спонтанне рішення, яке обрали організатори в останній момент. Подивимося, що буде наступного року.

Наступний тиждень

14 квітня – Амстел Голд Рейс (Нідерланди)

Сезон північних класик позаду, попереду – арденські. Знамениту трійцю арденських класик наступної неділі відкриє Амстел Голд Рейс. Головний фаворит – все той же Ван дер Пул, який вже вигравав домашню гонку в 2019 році завдяки феноменальному перфомансу. І зараз для Матьє створені всі умови для повторення того успіху. З огляду на травми багатьох потенційних суперників, Ван дер Пул може спробувати замахнутися і на Льєж-Бастонь-Льєж, хоча раніше було заведено вважати, що «Ля Дойєнн» для нього занадто важка в плані рельєфу.

Буде в складі «Alpecin Deceuninck» і Яспер Філіпсен. І в нинішній, спрощеній конфігурації Амстела не виключено, що і у нього будуть шанси поборотися за найвищі місця.

Два топ-претенденти будуть у складі «Ineos Grenadiers»: це 2-разовий чемпіон Амстела Міхал Квятковскі та віцечемпіон 2021 року Підкок. Не варто скидати з рахунку й минулорічного віцечемпіона, ірландця Бена Хілі з «EF Education – EasyPost».

Getty Images/Global Images Ukraine. Матей Мохоріч

Буде в числі топ-фаворитів і Матей Мохоріч, який пропускав Париж – Рубе. Любить подібного роду маршрути і Пельо Більбао, нехай це і стосується більшою мірою формату багатоденок. «Visma Lease a Bike» розраховуватиме на Тіша Беноота і Маттео Йоргенсона. Втім, з урахуванням поточної форми, більше віриться в американця.

Відразу кілька серйозних претендентів у «Bora Hansgrohe»: тут вам і Серхіо Ігіта, і Макс Шахманн, і Боб Юнгельс. Немає явного капітана у «UAE Emirates»: торішній чемпіон Тадей Погачар цього разу Амстел пропускає. За його відсутності більше свободи дій отримають Хуан Аюсо, Жоау Алмейда, Брендон МакНалті і – чим чорт не жартує – Марк Хірші.

Безумовно, одним із топ-фаворитів буде Майкл Меттьюз, який проводить, можливо, найкращу весняну кампанію у своїй кар'єрі, а маршрут і розв'язка Амстела просто ідеально підходять під характеристики австралійця. Також варто звернути увагу на віцечемпіона 2022 року Бенуа Конефруа і призера нещодавнього Туру Країни Басків Маттіаса Ск'єлмосе. Загалом же Амстел багато в чому нагадує Мілан – Сан Ремо тим, що, за різних сценаріїв розвитку гонки, дає шанси на високі місця максимально широкому колу претендентів.

Дайджест новин

– Спортивний директор «Jumbo Visma» Марейн Земан покине команду наприкінці сезону. Його покликали на одну з керівних посад у відомий нідерландський футбольний клуб «АЗ Алкмаар». Ще один гучний «трансфер» з велоспорту у футбол після того, як генеральний менеджер «Ineos Grenadiers» Дейв Брейлсфорд перейшов на роботу в «Манчестер Юнайтед» після того, як частину акцій клубу викупив власник «Ineos» Джим Реткліфф.

– Найро Кінтана порвав зв'язку руки під час свого падіння на Турі Каталонії. Гонщик «Movistar» буде змушений пропустити кілька тижнів і точно не виступить на Турі Альп.

Getty Images/Global Images Ukraine. Найро Кінтана

– Травми гонщики отримують не лише під час гонок, а й на тренуваннях. Леннард Кемна з «Bora Hansgrohe» зіткнувся з автомобілем під час тренування на Тенеріфе і провів кілька днів у відділенні інтенсивної терапії. У 27-річного німця серйозна травма грудної клітки, переломи ребер і забій легенів.

– Воут Ван Арт уже відновлюється після важких травм, отриманих на Дварс доор Фландерен. Незважаючи на те, що пошкодження дуже важкі, бельгієць надалі сподівається виступити на Джиро д'Італія, хоча є великі сумніви в його здатності набрати оптимальну форму до початку травня.

– Епідемія завалів і важких травм зірок першої величини змушує якось реагувати велосипедну владу. Президент UCI Давід Лаппартьєн заявив, що, за даними аналітиків, щонайменше 50% падінь за останні роки стали наслідком безвідповідальної і занадто ризикованої поведінки самих гонщиків. Тому, розглядається пропозиція запровадити систему жовтих і червоних карток для гонщиків, які створюють небезпечні ситуації під час гонок.