Втома металу. Що не так із Металістом 1925

«Ставки зроблено – ставок більше немає. Головний трансфер на вхід під завісу року, що минає, – підписання досвідченого Віктора Скрипника. Договір – на три роки, кредит довіри – безмежний, повноваження делегуються найширші. Амбіції нашого клубу та нового головного тренера збігаються в головному. Потрібно зростати, розвиватися і прагнути підкорювати нові, раніше недосяжні «Металісту 1925» горизонти». Ця велика цитата – авторства Андрія Недєліна, генерального директора «Металіста 1925». Час її появи на світ – 20 грудня минулого року.

Зізнатися, я поділяв місцями оптимізм гендира харків'ян. У тому сенсі, що таке геройське місто обов'язково має бути представлене гідною командою. Мені дуже імпонував той факт, що після того, як колишні інвестори, втративши свої активи через кацапську агресію, були змушені відмовитися від «Металліста 1925», клуб підхопили нові інвестори. В особі Володимира Носова співтовариші. Нові інвестори пообіцяли незабаром вивести команду до єврокубків. Причому не для двох матчів, а для групового етапу.

Осінню частину цього сезону команда догравала на старих дріжджах. Все найцікавіше мало статися з нею на зимових канікулах. І у весняній частині сезону.

Але ще до зимової перерви стало відомо з неофіційних, але достовірних джерел, що на другу частину чемпіонату бюджет клубу суттєво збільшується. Майже вдвічі. Отже, можна і навіть треба було очікувати на жваву та кваліфіковану трудову міграцію до Харкова.

Першою ластівкою у цьому напрямі й став прихід на тренерський місток харківської команди наставника «Ворскли» Віктора Скрипника, який заради цього розірвав угоду з полтавським клубом «за взаємною згодою». Тому що, за його ж зізнанням, він не міг опинитися осторонь, знаючи, що десь поряд розвивається щось нове.

Наприкінці грудня минулого року генеральний директор «Металіста 1925» з помпою вітав нового головного тренера, прозоро натякаючи на «нові, поки що недосяжні горизонти».

Після 21-го туру УПЛ ми справді можемо констатувати, що під керівництвом поборника «німецької дисципліни, тактичної підготовки, чіткої внутрішньокомандної субординації, поставленої та структурованої командної гри» (це теж цитата гендира клубу) «Металіст 1925» досягнув нових горизонтів. І для цього команді та її новому тренеру вистачило лише чотирьох матчів.

***

Після 21 туру «Металіст 1925» розташувався на передостанньому, 15-му місці в турнірній таблиці. А за втраченими очками команда Віктора Скрипника – найгірша разом із «Минаєм».

Розгромно програвши «Руху» (1:4) напередодні міжнародної паузи в чемпіонаті, «Металіст 1925» продовжив свою невиграшну серію до дев'яти поєдинків (вісім поразок та одна нічия).

Після того побиття генеральний директор харківського клубу знову вирішив висловитися. І цього разу його риторика серйозно змінилася, якщо порівнювати з тим пафосом, що прозирав під час представлення Скрипника. На цей раз функціонер клубу різав правду-матку.

За його визнанням, «близькострокові плани розбилися об сувору реальність УПЛ». Недєлін констатує, що «цукерково-букетний період любові футболістів до нового тренерського штабу завершився ударним 20-хвилинним відрізком «Руху» у першому таймі. Нас просто розібрали на молекули, поставивши запитання: «А чи може перша команда змінитись у рамках наявних ідей головного тренера та наявних у нашому складі виконавців»?

Знову зізнаюся, що й такий підхід керівництва харківського клубу до проблем, що намалювалися казна-звідки, мені теж імпонує. Значить, як мінімум, не витають у хмарах. Нині не витають. Витали там раніше. До та під час призначення Віктора Скрипника.

Тепер опустилися на грішну землю. Досить швидко опустилися. Поборник «німецької дисципліни, тактичної підготовки, чіткої внутрішньокомандної субординації» й так далі за цим текстом цьому категорично посприяв. Разом зі своїми підопічними.

Тут я маю зробити ремарку щодо нинішнього наставника харківської команди. Завжди вважав і продовжую вважати Віктора Анатолійовича дуже кваліфікованим фахівцем. Однак у цьому є одне «але».

На мій погляд, Скрипник ідеально підходить під роль тренера для команд, які мають стабілізований склад. Та й гру також. Коли не треба щось таке вигадувати, щось дивне впроваджувати, коли все більш-менш рівно, на мазі, тоді й Скрипник на коні. Як було у «Зорі». Або навіть у «Вердері».

Але коли команду потрібно будувати (або хоча б перебудовувати), причому це робити на ходу, у досить стислий термін, Віктор Анатолійович зазнає певних складнощів. Навіть більш ніж серйозних, якщо називати речі своїми іменами. На мою думку, цей тренер не виправдав сподівань на попередньому робочому місці (у Полтаві). Особливо якщо порівнювати за підсумковим вихлопом та вкладеними засобами.

Не виправдовує він надій і на нинішньому місці. Принаймні поки що. Я далекий від думки, що під керівництвом Едмара та/або Голодюка «Металіст 1925» грав у зрілий та «смачний» футбол. На те були причини. І не лише низька кваліфікація наставників, а й відверті проблеми у клубі. Наразі серйозних проблем у клубі, наскільки я розумію, немає. Але «Металіст 1925» так само мучиться, а не грає. Не грає вже під керівництвом поборника всього того, про що згадувалося вище.

Отже, головна причина такої зневіри, корінь проблеми – у персоні головного тренера? Особисто я схиляюся саме до такої відповіді. Саме до такого варіанту. Тому що головні, наскільки я розумію, «забаганки» нового тренера харківський клуб виконав: йому було надано Гармаша та Юрченка.

***

Вважаю, що «Металіст 1925» непросто було «виписати» двох цих зіркових гравців. З іншого боку, не «виписати» їх клуб не міг за визначенням. Бо якщо немає нової крові, то про нові «горизонти» нема чого навіть заїкатися. У компанію до цієї зіркової пари був приставлений ще один відомий за мірками УПЛ футболіст – Імереков.

Характеризуючи цю трійцю, Скрипник неодноразово наголошував, що вони багато чого побачили на своєму футбольному шляху, і їм начхати на авторитети. Саме на таких гравцях можна побудувати довгограючий та амбітний проект.

Але поки те, що будує Скрипник у Харкові, ні на довгограючий, ні тим більше, на амбітний проект не скидається. Тренер нарікав на те, що його команда програла два перші поєдинки. Почасти тому, що не грала у його улюблений «ромб» у центрі поля.

Але й із «ромбом» ситуація не виглядала краще – нічия з ЛНЗ та розгром від «Руху». Здобувши двох хороших гравців середини поля, Скрипник вирішив будувати команду саме навколо них. І питання будівництва цієї нової команди він вирішив кардинально, відмовившись від нещодавно ключових виконавців-ветеранів – Мартинюка та Ткачука.

Однак такий радикалізм призвів лише до того, що в команді виявився суттєвий ухил на користь атакуючої ланки. Лінія захисту включно з воротарською позицією виявилася найслабшою ланкою.

Я зрозумів би такий тренерський крок, якби йшлося про умовну «Барселону», яка за своєю природою завжди танцює від атаки. Але я не думаю, що подібні танці зараз до вподоби «25-м». Там не до жиру зараз. Там потрібно терміново латати захист. Там треба спускатися з небес на землю не лише гендиректору, а й головному тренеру.

І якщо відверто, то я не впевнений, що Скрипник зможе перебудуватися по ходу п'єси. Він просто не звичний до подібних завдань.

Хоча той же Андрій Недєлін сказав нещодавно, що «Металіст 1925» збереже прописку в елітному дивізіоні. І не просто сказав, а запевнив: мовляв, «гарантую».

А от у зв'язку з цим оптимізм одного з керівників харківського клубу я не поділяю. Може тому, що по життю я песиміст.

З іншого боку, у деяких букмекерських конторах не приймалися ставки на прийдешній поєдинок «Металіста 1925» – проти «Зорі». Не знаю, чи це збіг, чи харківський гендир щось справді знає…