НАКОНЕЧНИЙ: «Після виступів в Ісландії привіз додому 7-8 тисяч доларів»

Вихованець київського футболу Ігор Наконечний увійшов в історію як перший український легіонер в Ісландії.

Рівно тридцять років тому він вирушив до далекої країни, де успішно виступав за тамтешній клуб «Вестманайяр». Виступаючи в ньому у сезоні-1993, українець встиг сформувати думку про особливості ісландського футболу. Про це він і розповів Sport.ua.

– Ісландські футболісти досить мобільні, – дає характеристику сьогоднішньому супернику України Ігор Наконечний. – Ще у ті часи, коли я грав за «Вестманайяр», вони відзначалися особливою фізичною міццю та витривалістю. Зважаючи на своє коріння, навіть невисокого зросту ісландець – кріпиш ще той! Футболісти завжди орієнтувались на англійський футбол, ніколи не боючись силової боротьби. Зараз збірна Ісландії, яка складається виключно з гравців із серйозних європейських чемпіонатів, грає набагато краще, ніж у пору моїх виступів у «Вестманайярі». Всі її футболісти є кваліфікованими, адже досвід, набутий у різних футбольних країнах континенту, не проходить даремно. Та й на відміну від колишніх часів на усій планеті люди навчилися грати у футбол. Ісландці – не виняток. Нинішня збірна Ісландії – гарна команда. Вони це довели ще на двох великих футбольних форумах – чемпіонаті Європи 2016 року і на чемпіонаті світу 2018 року.

Тож збірній України у сьогоднішньому матчі буде не надто легко. Очікую важку гру. Однак будемо сподіватись, що команді Сергія Реброва вдасться подолати останній бар’єр на шляху до Євро-2024.

– До вас із наших співвітчизників в Ісландії хтось грав?

– Ні. Із українців я дійсно був першим, хто пограв у цій країні. А із представників пострадянського простору в Ісландії за рік до мене виступав грузин Мераб Жорданія, який потім очолював Федерацію футболу Грузії. Щоправда, він грав за інший клуб - «Стьярнан».

– Як ви опинились в Ісландії?

– З легкої руки Вячеслава Лещука, який на той час був президентом одеського «Чорноморця». З ним ми раніше грали пліч-о-пліч у цій команді. Ісландці якось приїжджали до Одеси з діловим візитом щодо спортивного одягу, і у процесі спілкування виявилось, що у «Вестманайяр» потрібен гравець мого амплуа. Лещук запропонував мені спробувати – так я і опинився в Ісландії.

– Що являв собою «Вестманайяр»?

– Цей клуб не відносився до категорії провідних у країні – то вилітав з еліти, то знову входив до неї. Базувався «Вестманайяр» на одному з невеличких островів острівної держави, куди потрібно було діставатись літаком. Я так зрозумів, що саме тому кваліфіковані футболісти не надто прагнули до нього йти. Як згодом виявилось і щодо мене, у цьому клубі не мали змоги довго тримати гравця з високою зарплатнею. Хоча грошей у них вистачало (посміхається). Втім, усі хлопці, які грали за «Вестманайяр», працювали. Рибним примислом, який вважається, дуже важкою працею, вони не займались. Це була легка робота – скажімо, стригти газони, галявинки тощо. Щоб не доводилось нудьгувати, я тренував ісландських дітлахів. Безкоштовно.

– Вояж до північної країни у фінансовому плані був для вас вдалим?

– Тоді я привіз з Ісландії 7-8 тисяч доларів. По тим часам для України це були дуже непогані гроші. Їх отримав, провівши у «Вестманайярі» значно менше, ніж півроку. У клубі не мали змоги тримати мене довше, адже він «вилітав» класом нижче.

– Що залишилось у спогадах про ісландський період?

– Багато чого. Вулкани, гейзери, риба, птахи, вівці. Все було в новинку. А ще наші одеські кораблі, які заходили в острівну гавань з метою рибного промислу. Якось я побував на такому, поспілкувавшись із співвітчизниками. Про принади екзотичної Ісландії можна розповідати довго. Мене вразив діючий вулкан, який був на моєму острові. Завдяки живій вогняний лаві вулкану функціонувала місцева система водопроводу, яка обігрівала будинки. Та й теплі термальні басейни, у яких купатись в холодних кліматичних умовах країни, було одне задоволення, теж вразили. А ще мені сподобалась ісландська столиця. Рейк'явік – казкове місто.

– З кимось із одноклубників по «Вестманайяру» стосунки підтримуєте?

– Попервах спілкувався з одним із сербських легіонерів, який теж грав зі мною. Він тоді мені дуже допомагав і трохи володіючи російською, пояснював, що і як. Певний час я з ним переписувався, але з часом спілкування зійшло нанівець. З ісландцями ж я ні з ким після повернення в Україну не контактував.

Раніше екснападник збірної України розповів про вирішальну гру синьо-жовтих в плей-оф Євро-2024.