Валерій ІВАЩЕНКО: «Ми знали, куди ми їхали»

Головний тренер київської «Оболоні» Валерій Іващенко прокоментував поразку від «Кривбаса» (0:1) у матчі 20-го туру УПЛ.

– Ваше коротке резюме по матчу?

– Дуже засмучений, що не змогли взяти залікові бали в цій грі. Але, я вважаю, гарна гра, і вже третя гра, в принципі, хлопці намагаються, грають, викладаються на максимум. Але десь не фартить, десь не виходить забити через психологічний фактор.

Думаю, психологічний настрій був би зовсім інший, якби змогли здобути залікові бали. Але ми знали, куди їхали, з ким грали – одна з найкращих команд УПЛ. В принципі, грали на рівних. Десь не вистачило досвіду та кваліфікації в завершальній стадії. Ви ж бачите, і гол ми пропустили десь за рахунок кваліфікації футболіста, який зміг продемонструвати індивідуальну майстерність та забити нам м'яч.

Ну нічого, будемо працювати. Ми подякували хлопцям, вони молодці, намагалися грати в футбол. Десь не вистачає цього досвіду. Але нічого. Я подякував і сказав не вішати руки, все ще попереду. Треба грати та сподіватися тільки на краще.

– Зокрема в другому таймі у вашої команди дійсно було багато таких моментів яскравих, але, знову ж таки, не вистачає реалізації. Чому так?

– Я ж кажу, брак досвіду, брак кваліфікації. Для того, щоб це було, потрібна практика. Зараз не так багато часу на це. Кожна гра така у нас, можна сказати, фінальна, і треба максимально вигризати кожен матч нам.

Але так, може й фарту десь не вистачає, десь переломного моменту. Тобто має бути якась переломна гра, десь ми маємо відчути удачу, фарт. Але треба на свої сили розраховувати. Думаю, золота середина десь поруч.

– Зараз у Вашої команди пішла серія з доволі непростими суперниками. Як налаштовувати команду перш за все морально на такі поєдинки?

– Так, поразки десь вибивають у психологічному плані. Але є малюнок, є динаміка, є гра. Тобто є свої плюси навіть у поразках. Вони чомусь навчають, показують, на що треба дивитися, до чого прагнути. Ми маємо знаходити в поразках свої плюси. Думаю, перемоги обов'язково будуть.

– Юрій Вернидуб сказав, що знав, що ваша команда буде грати в 5 захисників. Як Ви думаєте, звідки?

– Вони готувалися. Ми і першу гру, в принципі, грали у 5 захисників. У них швидкісні фланги, швидкісні крайні захисники, атакувальна ланка дуже мобільна. Тому з двома центральними було б тяжко протистояти цій команді.