Матвій БУРЕНКО: Дуже кортить попрацювати в команді, яку очолює Маркевич

Львівські «Карпати» в зимове міжсезоння плідно працюють на трансферному ринку, знаходячи молодих українських талантів навіть за межами України. Одним з таких футболістів львів’ян в новому 2024 році став 17-річний нападник Матвій Буренко (зріст 191 см), який приєднався до «Карпат» після сезону, проведеного в чемпіонаті Естонії. За ФК «Транс» з Нарви Буренко дебютував у єврокубках і таким чином став наймолодшим українським легіонером в історії, який зіграв на європейській арені в 17 років і один місяць.

В ексклюзивному інтерв’ю Sport.ua юний футболіст розповів, про запрошення в «Карпати», згадав, як потрапив в аварію, тікаючи від війни і про досвід, добутий в чемпіонаті Естонії.

– Матвій, в тебе новий етап кар’єри, в «Карпатах». Як ти опинився у Львові?

– Коли я був в Естонії, виступаючи за ФК «Транс» з Нарви, на мене вийшов скаут «Карпат» Анатолій Пташник. Мені запропонували приїхати на перегляд. Все склалося, і ось зараз підписав з львів’янами контракт.

– Яка в тебе рідна позиція на футбольному полі?

– Зараз граю на позиції центрального нападника. Але раніше, на початку кар'єри, грав на місці опорного півзахисника й крайнього захисника. Це вже в Естонії перекваліфікувався в нападники. Один з кращих футболістів цієї країни, Максим Грузнов, який був тренером U-19 в Нарві, сказав якось мені, що бачить в мені нападника. З того часу я граю в атаці й про це не жалкую.

– Як починалася твоя футбольна кар’єра?

– З початку займався спортивною гімнастикою, але потім футбол переміг. Пішов у Києві в футбольну школу «Динамо», там провів п’ять років. Була травма, трошки випав з тонусу. І після відновлення, щоб набирати форму, виступав за команду ДЮСШ-15 у Києві, а потім один зі скаутів «Колоса» запросив мене продовжувати здобувати футбольну освіту в Ковалівці.

– Як ти потрапив до Естонії?

– Почалася війна. «Колос» нікого не тримав, бо розумів, що діти мають бути в безпеці. У мого батька по роботі були знайомі в Естонії. Тому поїхали до Нарви, куди нас запросили. Так я потім опинився в місцевому футбольному клубі.

– Довго їхали до Естонії, коли під Києвом розпочалися бойові дії?

– Так, було непросто. Ми навіть потрапили в аварію. По дорозі від вантажної машини відірвалася гаубиця і врізалася у дві машини, в одній з яких ми були. Після цього все ж таки добралися до Словаччини на мікроавтобусі, а звідти нас вже забрали до Естонії.

– Як складалися справи в Естонії?

– Звичайно, на початку було важко. Нова країна, нове місце, нові тренери, нова позиція. Довго не забивав голи у новому амплуа і переживав з цього приводу. Але потім, як то кажуть, пішло. У другій частині сезону забив 13 голів, граючи за U-21 і за команду U-19.

– У твоєму активі є також виступи за першу команду Нарви.

– Так, вже після того як команду залишив Олексій Єременко (батько Романа, який грав за «Динамо») новий тренер, під орудою якого грав в дублі, підтягував мене до першої команди. Так і стався дебют в головній команді «Транса».

– На твоєму рахунку є гол у ворота чемпіона Естонії двох останніх сезонів. Запам`ятав цей матч?

– Звичайно. Але перед цим ще був дебют у єврокубках, в матчі проти вірменського «Пюника». Тому теж його запам’ятав. Так ось після гри з вірменами, яку провів непогано, тренер довірив місце в основі на гру з «Флорою». У нас в команді тоді трохи відчувалася певна турбулентність, тому гра з «Флорою» була принципова. Ми дуже хотіли виграти. І добилися свого – 4:1. Це була сенсація. До цього з 2014 року «Транс» не вигравав у «Флори».

– В Нарві грали українці – Дедечко, Прийомов. Вони допомагали адаптуватися до великого футболу?

– Так, підказували чимало. Але, все ж таки, я ще молодий, тому досвіду роботи з ними було не дуже багато.

– Зараз в тебе буде новий етап кар’єри. Які завдання ставиш перед собою?

– Хочу проявити себе так, щоб здобути місце в основному складі «Карпат». Коли дізнався, що у Львові зацікавлені в мені, був радий і одразу приїхав. Я ще по дитинству пам’ятаю, як грав «Металіст» та «Дніпро» з Мироном Маркевичем. Мені подобався той футбол команди. Пам`ятаю, як дивився фінал Ліги Європи між «Дніпром» і «Севільєю». Тому зараз хочу навчатися у такого поважного і великого тренера.