Обамеянг та земля, блакитна, як апельсин

«Це були найкращі півроку у моїй кар'єрі. Я ніколи досі не отримував такого задоволення від гри у футбол і навіть від тренувань. Я навіть у вихідні відвідував тренування. Це було неймовірно», - сказав нещодавно 34-річний П'єр-Емерік Обамеянг про своє перебування у лавах «Барселони».

Наприкінці січня 2022 року габонський форвард прийшов до «Барси» з «Арсенала», а вже у вересні того ж року опинився на «Стемфорд Брідж». І при кожній зручній і незручній нагоді колишній капітан «канонірів» говорив, що дуже хоче повернутися на «Камп Ноу». Там він був по-справжньому щасливим. Навіть незважаючи на те, що його дім пограбували зловмисники, і при цьому футболіст отримав дробовиком у щелепу.

Обамеянг заради повернення до столиці Каталонії був готовий на зменшення заробітної плати (в рази), на статус піднощика снарядів для Левандовського, навіть на глуху лаву запасних. Але «Барса», яка має серйозні проблеми з фінансами, з дотриманням фінансового фейр-плей, не зуміла відповісти взаємністю своєму колишньому футболісту.

Максимум, на що спромоглася «Барселона» - внести прізвище габонського форварда до переліку тих, хто гідний називатися чемпіоном Іспанії минулого сезону (П'єр-Емерік у минулому чемпіонаті Іспанії провів за «синьо-гранатових» один поєдинок. Точніше, всього вісім хвилин).

Безумовно, відмова «Барселони» від послуг Обамеянга вибила футболіста з колії. Він серйозно розраховував грати за каталонську команду якомога довше, заради чого став взірцем не тільки на футбольному полі, а й поза ним.

А коли від послуг знаменитого габонця відмовилися і в «Челсі» (форварда запрошував у команду Тухель, але Поттеру П'єр-Емерік вже був не потрібен. Втім, як і Почеттіно), про моральне здоров'я Обамеянга можна було починати турбуватися.

У всякому разі, логічно було б припустити, що відомий своїм неангельським характером і чварами футболіст відчебучить знову щось несусвітнє. І це щось навряд чи обмежиться новою екзотичною зачіскою.

***

Була інформація, що в послугах все ще чинного гравця «аристократів» були зацікавлені «Мілан» та «Атлетіко», але тоді, влітку минулого року, чомусь здавалося, що Обамеянг рушить до Саудівської Аравії, де ми знову побачимо старого доброго П'єра-Емеріка: пофарбованого в якийсь фіолетовий колір, який відверто філонить поблизу чужого штрафного майданчику. І лається з усіма поспіль. Одним словом, чувака, який відверто валяє дурня. Не забуваючи при цьому рубати бабло.

Саме такий фінал став би дуже закономірною точкою в кар'єрі дуже талановитого, але безладного футболіста. Як став закономірною точкою фінал для ще одного колись неперевершеного таланту – Неймара. Та хіба тільки для нього?

Обамеянг, який народився на околицях Парижа в сім'ї переселенця з Габону, з молодих нігтів виокремлювався незвичайною футбольною майстерністю. Можливо тому, що його батько П'єр теж грав у футбол. І грав непогано: йому не вистачило лише декількох поєдинків, щоби стати гвардійцем у збірній Габону.

Показово, що й двоє старших братів П'єра-Емеріка теж чудово лупцювали по футбольному м'ячу. І не десь, а в академії «Мілана».
Свої перші футбольні кроки Обамеянг-молодший теж робив у «россонері». Однак наступні кроки – у дорослому футболі – він зробив у Франції.

Він зробив себе у «Сент-Етьєні». Або це «Сент-Етьєн» зробив Обамеянга. Нині вже й не суть.

У складі одного з найвідоміших та найпопулярніших французьких клубів П'єр-Емерік отримав і перший свій титул – Кубок французької ліги, і перше визнання: титул другого бомбардира Ліги 1 (2013). Після «Сент-Етьєна» розпочалася справжня континентальна кар'єра та слава П'єра-Емеріка Обамеянга.

Вона, ця кар'єра, була б ще крутішою, якби у хлопця було менше тарганів у голові.

Але ні в «Дортмунді», ні в «Арсеналі» їх, цих тарганів, менше не ставало. Він конфліктував скрізь. І з усіма.

Саме через конфлікт Обамеянг залишив «Боруссію». Приблизно за такою ж схемою залишив і «Арсенал» – серйозно посварився з Артетою. Якби поводився більш стримано, цілком можливо, досі носив би капітанську пов'язку і був одноклубником нашого Зінченка.

Але Обамеянг не був би собою, якби був просто нормальним. Він був таким, яким був. І взявся за голову лише на схилі кар'єри, як було сказано вище.

Але, всупереч тому, що передбачалося вище, габонець не поїхав до Саудівської Аравії за нафтодоларами. Він провернув ще один, на перший погляд, нелогічний та малозрозумілий трюк – зважився на перехід у «Марсель». До дуже іменитого, але дуже проблемного клубу. Проблемного на всю голову.

Ну, власне, який Обамеянг – такий і його нинішній клуб.

***

Керівництво французького колективу, а особливо новий наставник команди Марселіно пообіцяли Обамеянгу набагато менше від того, що обіцяли саудити. Але йому пообіцяли дуже багато: перезавантаження кар'єри у топ-лізі. І можливість стати головним об'єктом нового проекту за назвою ФК «Олімпік» (Марсель).

І П'єр-Емерік прийняв пропозицію. І прийняв свій черговий виклик. Можливо, останній свій гучний виклик у кар'єрі.

Незважаючи на те, що габонець жваво почав на новому місці – відзначився вже у третій грі за провансальців, причому одразу дублем (у кваліфікації Ліги чемпіонів вистрілив дуплетом у грі проти «Панатинаїкоса»), подальші події могли поставити під загрозу доцільність його переходу на «Велодром».

Неприборкані фани «Марселя» у прямому сенсі змусили накивати п’ятами Марселіно і його штаб. Команду (та й клуб загалом) кидало то в жар, то в холод. У принципі, якщо бути чесним до кінця, то приводів для невдоволення «Велодромом» грою команди було, хоч греблю гати.
Вистачало приводів у вболівальників бути незадоволеними й грою найвідомішого футболіста «Марселя». Після дубля у ворота «Панатинаїкоса» Обамеянг знову відзначився двома голами - у ворота «Аякса» у першому турі Ліги Європи. А далі у габонця настав гольовий затишок, що тривав чотири матчі.

П'єр-Емерік отримав на горіхи не лише від фанів «Марселя», а й колишніх футболістів команди. Вони, ветерани «золотої доби» «Марселя», фактично в один голос назвали трансфер Обамеянга провальним.

Проте трохи згодом їм усім довелося брати свої слова назад. Після втечі Марселіно тренерський місток «божевільного» клубу очолив не менш божевільний Ріно Гаттузо.

Можливо, цього італійського алленаторе навряд чи можна назвати генієм тактики, але щодо вміння мотивувати, то в цьому Дженнаро дока.
Тренер зумів достукатися до своїх підопічних. І насамперед – до П'єра-Емеріка. З кінця осені минулого року Обамеянг знову серйозно взявся до справи. Він знову почав робити те, що найкраще вміє: забивати.

Своєму «улюбленому» «Аяксу» габонець знову забив. Цього разу аж три м'ячі. Так, два з них – з одинадцятиметрової позначки (але пенальті також ще треба вміти реалізувати), а один – бісіклетою. Справжню майстерність не проп'єш. Скільки не намагайся.

А останній місяць минулого року став взагалі найкращим у марсельській кар'єрі Обамеянга. На його рахунку чотири м'ячі та стільки ж результативних передач. У п'яти матчах. І чотири з них «Олімпік» виграв.

Ліга 1 оперативно підсуєтилася й назвала Обамеянга найкращим гравцем грудня. Для нього це вже четвертий такий титул в елітному французькому дивізіоні.

П'єр-Емерік знову відчув смак футболу. Відчув приблизно те, що на «Камп Ноу». І що вже зневірився відчувати.

Тепер П'єр-Емерік Обамеянг – беззастережно головний улюбленець «Велодрому». Та й ветеранів «золотого покоління». Гаттузо теж не може ним натішитися.

***

Щоправда, нинішнього року справи габонця в Лізі 1 йдуть не так добре, як минулого: поки що лише один забитий м'яч.

Хоча в цьому випадку треба говорити скоріше про проблеми «Марселя» як такого, а не окремого футболіста. Підопічні Гаттузо у новому році поки що не перемагали. Остання за ліком вікторія датована 17 грудня. П'ять останніх матчів – без перемог. Як підсумок – лише сьоме місце. Щоправда, від «Бреста», що йде на третій позиції, команду Гаттузо відокремлює лише шість очок.

Загалом, нинішня команда Обамеянга – наскільки крута, настільки й химерна, непередбачувана, схильна до депресняків та ейфорій. Вона за своєю суттю така ж, як і сам П'єр-Емерік.

Тому йому так комфортно на «Велодромі», де він нарешті набув душевної рівноваги.