Ексворотар: «Коли вперше побачив Трубіна, то він навіть впасти не міг»

Колишній воротар В'ячеслав Богодєлов, який нині працює тренером, розповів про досвід роботи з українським голкіпером «Бенфіки» Анатолієм Трубіним.

– Аби широкій аудиторії краще було зрозуміло, хто перед ними, чи могли б Ви назвати топ-голкіперів, із якими Ви працювали?

– Навскидь можу назвати Анатолія Трубіна. Олег Кузнєцов збирав команду 2001 року народження. Приїхав Трубін. Я у такому шоці був! Людина як чапля. Навіть впасти не може! І це з «Шахтаря», де працюють тренери. Проте в ньому підкупило те, що він слухав та виконував. Плюс психологія.

– В Трубіна був якийсь показовий матч?

– Ми грали із чехами першу зустріч. У цих дітей, коли вони вперше потрапляють до збірної, бачать цю футболку, чують гімн – очі стають величезними, як олімпійські карбованці колись. На десятій хвилині у наші ворота призначили штрафний – Трубін після удару відбив м’яч перед собою, і нам добили у порожні ворота. Буквально одразу ж ми пропустили вдруге. 0:2 горимо, нас як повезли! По ходу матчу змогли відігратися – 2:2. Трубін зробив пару сейвів, а на останніх хвилинах розкрився і потягнув божевільний удар впритул. Тобто одразу стало помітно, що людина володіє психологією та може повернути ситуацію на свій бік. Він не розклеївся, не розвалився, не кинув грати.

– Перехід Трубіна до «Бенфіки» – вірний крок?

– Думаю, Трубін вгадав із цим переходом. Він грає, його цінують. Так, вони завалили Лігу чемпіонів, але це такий момент… Трубін вже має вагу у команді, бо грає досить солідно. Він дуже вдумливий хлопець, любить футбол та аналізує свої дії. В нього є якийсь план на життя. Трубін вже створив якусь свою фірму, рекламує українські бренди одягу. Фундаментально все. Його дівчина, із якою вони знайомі із малих років, також допомагає в усьому цьому. Вона своє життя повністю присвятила йому. Трубіну в цьому плані пощастило та, думаю, йому комфортно. Подивимося. Поки йому важко пред’явити якісь претензії. Навіть у грі з «Інтером» (3:3) в Лізі чемпіонів, де він пропустив тричі, були такі удари, які дуже важко було потягнути.