Вихованець Колоса: «Нормальні українці не мають проблем з росіянами»
Єгор Цикало в ганебному інтерв'ю чеському ЗМІ розповів про дружбу з росіянами
Український півзахисник чеського «Тепліце» Єгор Цикало в ганебному інтерв'ю чеському ЗМІ, що вийшло на початку повномасштабного вторгнення, розповів про дружбу з росіянами.
«Україні можна найбільше допомогти, якщо весь світ, у тому числі люди в росії, дізнаються, що там насправді відбувається. Це не боротьба з терористами. Це трагедія, яку найбільше переживають звичайні люди.
У мене є друзі серед росіян. Я знаю пару хлопців у Празі, Нікіту, який з пітера, та Іллю з владіміра. Ми побачилися в перший же день конфлікту і взагалі не говорили на цю тему. Ми не знали, як про це говорити. Нормальні українці не мають проблем з росіянами, як і нормальні росіяни не мають проблем з українцями. Обидва народи живуть разом, між ними багато шлюбів. Мій батько теж працював у москві в молодості, тоді ще музикантом, і в нього досі там є друзі, які подзвонили йому в перший день війни. Вони сказали, що якщо нам у чомусь потрібна буде допомога, вони обов’язково спробують допомогти. Ми знаємо, що це не війна між нашими народами, майже у кожного є родич по той бік кордону. Нам байдуже, що комусь цікаво.
Чому російська армія серед білого дня обстрілює житловий будинок? Чому вулиці повні уламків і витрачених боєприпасів? Чому моя родина та сотні тисяч інших українців повинні були бігти до кордонів Євросоюзу? Чому інші залишалися замкненими в підвалах і сховищах, боячись того, що принесе наступна ніч?
Я не розуміюся на політиці. Я не можу пояснити, чому йде війна, з чого вона почалася. Я лише знаю, що за моє життя в Україні змінилося 7 президентів. Хто б не був при владі, намагався просувати свої інтереси. Всі зробили все. Хтось більше будував, хтось більше озброював, хтось більше крав. Хтось більше орієнтувався на росію, хтось на Захід. За кожним політиком стояв бізнесмен, усі вони були пов’язані з грошима та впливом. Я поняття не маю, що вони задумали. Я просто живу.
Але я можу сказати, що моє життя в моїй країні було хорошим, навіть якщо воно було скромним. Один із моїх найперших випадків, який я пам’ятаю, це коли мій тато прийшов із роботи і сказав, що має подарунок для мене та мого брата, який ми отримаємо, коли з’їмо всю їжу. Я думав, що він збирається дати мені іграшку, але замість цього я отримав банан. Він сприйняв це як щось зайве, і цей спогад мені допомагає. Завдяки цьому я неодноразово усвідомлював, що навіть щось маленьке може зробити людину дуже щасливою. Це також показує, яка Україна. Можливо, десь і краще, але для мене Київ завжди буде рідним, тому що він гарний, як і вся країна. Незважаючи на те, що війна загрожує знищити її, прості люди будуть любити її і завжди мати з нею міцні стосунки».
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ
У матчі-відповіді проти мюнхенців у старті вийде Андрій Лунін
«Атлетіко» та «Челсі» – одні з фаворитів на трансфер нападника
Є звісно одиниці і тих які проти війни там, але щось цей тіп підозріло це все преподносить.
Якщо він не про президентів свого футбольного клубу, а держави, то їх в Україні всього було 6, а за його нікчемного життя - 5 )
Багато моїх друзів та знайомих написали мені, що я намолов зайвого.Мої батьки вчора дізнались про цю статтю через знайомих.
Для мене ця стаття є ганебною та неправдивою, я не маю виправдовуватись, бо немає навіть підстав для того, Але я не буду мовчати, бо мовчання це означає погодитись із тим, в чому мене звинувачують.
Я ніколи не казав цих фраз:
«Нормальні українці не мають проблем з росіянами, як і нормальні росіяни не мають проблем з українцями. Обидва народи живуть разом, між ними багато шлюбів.» Як і ніколи не дискутував про політику, 7 президентів і таке інше.
Можливо помилкою було згодитись на інтервʼю, не ідеально знаючи мову і їх справжні наміри й посил, то був мій перший досвід із смі, Bezfrazi це про життя відомих чеських спортсменів, я вважав, що це інтервʼю допоможе мені як спортсмену та приверне увагу до проблем українців повʼязаних з повномасштабним вторгненням агресора на Україну, знав, що Чехія - одна з тих, хто найбільше допомагає Україні. Чеські змі пояснили мені, що це буде історія простого українського хлопця спортсмена, на той час я грав у 4 футбольній лізі Чехії. Мені ставили запитання виключно про мої відчуття, та мою родину, яка з Бахмута, і я, як ніхто розумів, що війна почалася в 2014 році і расія це агресор. Моя позиція чітка вже давно, як і ставлення».
Я розповідав про свої внутрішні відчуття до та після вторгнення, і про своє нерозуміння, як може «братський» народ, з яким було стільки взаємозвʼязків, піти війною? Мене питали, чи були у тренувальному таборі представники країни-агресора, і як вони відреагували на вторгнення їх країни до України. Я відповів, що при контакті з ними їм не було що сказати, що вони відчували страх. Але чеське медіа це перекрутило та написало по-своєму.
Спорт — це завжди боротьба за місце, за повагу, особливо це складно для іноземців, і особливо це важливо зараз - підіймати повагу до українців і України. У команді зараз маю не велику зарплатню. З того що є, маю платити за житло та рекомендовані страви, щоб міг утримувати себе в спортивному тонусі. Без допомоги від небайдужих Українців не реально було б існувати, як спортсмен, а ще я намагаюсь встигати допомагати Україні у благодійних проєктах.
В мене не було часу і фінансів займатися реакцією на цю статтю. А потім я взагалі про неї не згадував і забув. Я не розумію, чому через 2 роки (підкреслюю, що статі у чеському виданні два роки!), із мертвої, ікому не потрібної, наполовину правдивої статті, з 15-ти сторінок висмикнули хайпові фрази, та ще які мені не належать, і зробили з мене цапа-відбувайла. Я не згоден, бо то є неправда. Чому ви друкуєте цю маячню навіть без намагань зв’язатися зі мною та засуджуєте мене без жодних моїх пояснень? Готовий до любого інтервʼю. І сподіваюсь на справедливість.
Дякую багатьом людям, що в це не повірили, бо за два роки з ними зроблено багато благодійних проєктів та волонтерської діяльності. Вони усі однієї думки, що, по-перше, мене використали, а по-друге, це якась «заказуха».Цей випадок для мене став гарним уроком, але найбільш образливим і незрозумілим для мене є той момент, що навіть у такий нелегкий для нашої країни час люди намагаються хайпувати й підвищувати свій рейтинг за рахунок брудних і неправдивих статей. Але надалі буду більш вибірковим у спілкуванні із журналістами, щоб потім не довелося щось комусь доводити. Краще зосередитись на футболі.
А моя позиція завжди була і є єдиною, і моя мрія залишається незмінною: «Одного разу одягти футболку збірної»
Слава Україні! Слава ЗСУ!