Воспитанник Колоса: Нормальные украинцы не испытывают проблем с россиянами
Егор Цикало в позорном интервью чешскому СМИ рассказал о дружбе с россиянами
Украинский полузащитник чешского «Теплице» Егор Цикало в позорном интервью чешскому СМИ, которое вышло в начале полномасштабного вторжения россии в Украину, рассказал о дружбе с россиянами.
«Украине можно больше всего помочь, если весь мир, в том числе люди в россии, узнают, что там на самом деле происходит. Это не борьба с террористами. Это трагедия, которую больше всего переживают обычные люди.
У меня есть друзья среди россиян. Я знаю пару ребят в Праге, Никиту, который из питера, и Илью из владимира. Мы увиделись в первый же день конфликта и вообще не говорили на эту тему. Мы не знали, как об этом говорить. Нормальные украинцы не имеют проблем с русскими, как и нормальные русские не имеют проблем с украинцами. Оба народа живут вместе, между ними много браков. Мой отец тоже работал в москве в молодости, тогда еще музыкантом, и у него до сих пор там есть друзья, которые позвонили ему в первый день войны. Они сказали, что если нам в чем-то нужна будет помощь, они обязательно попытаются помочь. Мы знаем, что это не война между нашими народами, почти у каждого есть родственник по ту сторону границы. Нам безразлично, что кому-то интересно.
Почему российская армия средь бела дня обстреливает жилой дом? Почему улицы полны обломков и израсходованных боеприпасов? Почему моя семья и сотни тысяч других украинцев должны были бежать к границам Евросоюза? Почему другие оставались запертыми в подвалах и убежищах, боясь того, что принесет следующая ночь?
Я не разбираюсь в политике. Я не могу объяснить, почему идет война, с чего она началась. Я лишь знаю, что за мою жизнь в Украине сменилось 7 президентов. Кто бы ни был у власти, пытался продвигать свои интересы. Все сделали все. Кто-то больше строил, кто-то больше вооружал, кто-то больше воровал. Кто-то больше ориентировался на россию, кто-то на Запад. За каждым политиком стоял бизнесмен, все они были связаны с деньгами и влиянием. Я понятия не имею, что они задумали. Я просто живу.
Но я могу сказать, что моя жизнь в моей стране была хорошей, даже если она была скромной. Один из моих самых первых случаев, который я помню, это когда мой папа пришел с работы и сказал, что у него есть подарок для меня и моего брата, который мы получим, когда съедим всю еду. Я думал, что он собирается дать мне игрушку, но вместо этого я получил банан. Он воспринял это как что-то лишнее, и это воспоминание помогает мне. Благодаря этому я неоднократно осознавал, что даже что-то маленькое может сделать человека очень счастливым. Это также показывает, какая Украина. Возможно, где-то и лучше, но для меня Киев всегда будет родным, потому что он красивый, как и вся страна. Несмотря на то, что война угрожает уничтожить ее, простые люди будут любить ее и всегда иметь с ней крепкие отношения».
Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите
ВАС ЗАИНТЕРЕСУЕТ
Смотрите видеообзор первого матча 1/2 финала Лиги чемпионов
Четвертый матч чемпионата мира по хоккею
Є звісно одиниці і тих які проти війни там, але щось цей тіп підозріло це все преподносить.
Якщо він не про президентів свого футбольного клубу, а держави, то їх в Україні всього було 6, а за його нікчемного життя - 5 )
Багато моїх друзів та знайомих написали мені, що я намолов зайвого.Мої батьки вчора дізнались про цю статтю через знайомих.
Для мене ця стаття є ганебною та неправдивою, я не маю виправдовуватись, бо немає навіть підстав для того, Але я не буду мовчати, бо мовчання це означає погодитись із тим, в чому мене звинувачують.
Я ніколи не казав цих фраз:
«Нормальні українці не мають проблем з росіянами, як і нормальні росіяни не мають проблем з українцями. Обидва народи живуть разом, між ними багато шлюбів.» Як і ніколи не дискутував про політику, 7 президентів і таке інше.
Можливо помилкою було згодитись на інтервʼю, не ідеально знаючи мову і їх справжні наміри й посил, то був мій перший досвід із смі, Bezfrazi це про життя відомих чеських спортсменів, я вважав, що це інтервʼю допоможе мені як спортсмену та приверне увагу до проблем українців повʼязаних з повномасштабним вторгненням агресора на Україну, знав, що Чехія - одна з тих, хто найбільше допомагає Україні. Чеські змі пояснили мені, що це буде історія простого українського хлопця спортсмена, на той час я грав у 4 футбольній лізі Чехії. Мені ставили запитання виключно про мої відчуття, та мою родину, яка з Бахмута, і я, як ніхто розумів, що війна почалася в 2014 році і расія це агресор. Моя позиція чітка вже давно, як і ставлення».
Я розповідав про свої внутрішні відчуття до та після вторгнення, і про своє нерозуміння, як може «братський» народ, з яким було стільки взаємозвʼязків, піти війною? Мене питали, чи були у тренувальному таборі представники країни-агресора, і як вони відреагували на вторгнення їх країни до України. Я відповів, що при контакті з ними їм не було що сказати, що вони відчували страх. Але чеське медіа це перекрутило та написало по-своєму.
Спорт — це завжди боротьба за місце, за повагу, особливо це складно для іноземців, і особливо це важливо зараз - підіймати повагу до українців і України. У команді зараз маю не велику зарплатню. З того що є, маю платити за житло та рекомендовані страви, щоб міг утримувати себе в спортивному тонусі. Без допомоги від небайдужих Українців не реально було б існувати, як спортсмен, а ще я намагаюсь встигати допомагати Україні у благодійних проєктах.
В мене не було часу і фінансів займатися реакцією на цю статтю. А потім я взагалі про неї не згадував і забув. Я не розумію, чому через 2 роки (підкреслюю, що статі у чеському виданні два роки!), із мертвої, ікому не потрібної, наполовину правдивої статті, з 15-ти сторінок висмикнули хайпові фрази, та ще які мені не належать, і зробили з мене цапа-відбувайла. Я не згоден, бо то є неправда. Чому ви друкуєте цю маячню навіть без намагань зв’язатися зі мною та засуджуєте мене без жодних моїх пояснень? Готовий до любого інтервʼю. І сподіваюсь на справедливість.
Дякую багатьом людям, що в це не повірили, бо за два роки з ними зроблено багато благодійних проєктів та волонтерської діяльності. Вони усі однієї думки, що, по-перше, мене використали, а по-друге, це якась «заказуха».Цей випадок для мене став гарним уроком, але найбільш образливим і незрозумілим для мене є той момент, що навіть у такий нелегкий для нашої країни час люди намагаються хайпувати й підвищувати свій рейтинг за рахунок брудних і неправдивих статей. Але надалі буду більш вибірковим у спілкуванні із журналістами, щоб потім не довелося щось комусь доводити. Краще зосередитись на футболі.
А моя позиція завжди була і є єдиною, і моя мрія залишається незмінною: «Одного разу одягти футболку збірної»
Слава Україні! Слава ЗСУ!