ЯСТРЕМСЬКА: Дівчата з будь-яким рейтингом можуть показати приголомшливу гру

23-річна українська тенісистка Даяна Ястремська (WTA 93) вийшла у півфінал Відкритого чемпіонату Австралії 2024.

У чвертьфіналі змагань у Мельбурні українка у двох сетах обіграла Лінду Носкову (Чехія, WTA 50) з рахунком 6:4, 6:3.

Після завершення зустрічі українка провела прес-конференцію, де поспілкувалася з журналістами:

– Даяно, вітаю. Ви у півфіналі. Крім того, як перша тенісистка з кваліфікації в Австралії, вперше з 1978 року. Що ви відчуваєте прямо зараз?

– Дякую. Як я сказала на корті, приємно творити історію. Це щось нове для мене та для мого покоління (посміхається), бо востаннє це відбувалося дуже давно. Я ще не народилася тоді. Мило. Я дуже рада вийти у свій перший півфінал. Я трохи нервувала, але водночас і втомилася.

Думаю, я була трохи емоційною. Сьогодні перед матчем мене розлютила практика тренера (посміхається). Але це нормально, бо я зуміла стримати свої емоції. Ще один крок зроблено.

– Коли ви проходили кваліфікацію, початкову стадію, чи думали ви, що можна було б зайти так далеко?

– Я про це не думала. Я приїхала сюди і просто зосередилася на тому, щоб зіграти кожен матч, щоразу покращуватись. Я працювала над деякими речами, які були трохи особистими. Це більше асоціювалося з моєю головою і з тим, як я почуваюся на корті. Я насправді не ставила перед собою завдання пройти у чвертьфінал, четвертий раунд, півфінал чи щось таке. Я просто намагалася отримати насолоду від гри тут.

– Ви сказали, що явно нервували і вам потрібно було виплеснути масу емоцій перед матчем. Під час матчу ви, здавалося, цілком контролювали ситуацію з погляду того, що ми могли бачити, принаймні з погляду того, як ви вели гру. Чи не могли б ви розповісти, як ви провели сьогоднішній матч у плані тактики і що, на вашу думку, було ключовим у вашій грі з Ліндою?

– Я скажу, що я не мала якоїсь спеціальної тактики на сьогодні. Найважливішим для мене було зберегти енергію, бо я вже провела тут багато матчів та відіграла багато сетів.

Ти відчуваєш втому, і це нормально. Основна мета полягала в тому, щоб просто зберігати енергію та зберігати позитивний настрій, навіть якщо я іноді робила дурні помилки.

Я намагаюся не злитися на себе, бо розумію, чому це відбувається. Грандіозного плану не було.

– У кваліфікації ви зіграли три важкі трисетові матчі проти гравців з нижчим рейтингом. Мені цікаво, що ви тоді відчували, як вам вдалося викинути це з голови, і в чому різниця між тодішньою та нинішньою грою проти топ-гравців та перемогою у 5 сетах поспіль, щоб вийти у півфінал турніру Grand Slam?

– Різниця між трьома сетами минулого матчу та сьогоднішнім матчем, так?

– Коли ви грали у кваліфікації, то ви зустрічалися проти гравців із рейтингом 200+, а тепер ви у півфіналі турніру Grand Slam.

– Я особливо не стежу за рейтингом гравців, з якими граю, бо гадаю, що це не так важливо. Дівчата, знаєте, з будь-яким рейтингом можуть показати чудову гру.

Я робила тільки свою справу і зосередилася на собі, як я граю. Я думаю, це працює (усміхається).

– Ви дуже красиво розповіли про свою матір на корті, і очевидно, що багато батьків готові багатьом пожертвувати, щоб мандрувати зі своїми дітьми. Наскільки важче було вашій матері з огляду на те, що відбувається вдома, поєднувати все це?

– Раніше зі мною багато мандрували батьки. Потім був якийсь період, коли я мандрувала сама, і це не дуже склалося (посміхається).

Думаю, у мене був період, коли я хотіла відчувати себе трохи старшою, більш відповідальною і робити щось самостійно. Але я думаю, що у тенісі важливо, щоб поряд була родина. Коли почалася війна, я півроку подорожувала лише із сестрою, а батьки були вдома. Це було досить важко, бо ти теж відповідаєш за свою молодшу сестру.

Минулого року перед Ролан Гаррос мої мама та тато поїхали з України, приїхали на пару днів до Парижа побачитися з нами, а потім мама з молодшою сестрою поїхали на південь Франції, де сестра жила та тренувалася, бо вона також грала у теніс.

Мій батько був в Україні і іноді приїжджав до нас. Тож лише з минулого року моя мама знову почала їздити зі мною на якісь турніри. Я думаю, це дійсно чудово, тому що раніше я завжди хотіла побути сама, а тепер у нас стосунки стали кращими, ніж раніше, і ми можемо проводити багато часу поза кортом разом. Ми можемо піти погуляти та зробити багато речей. Я думаю, що це дуже допомагає, коли з тобою є хтось із сім'ї.

– Ваш тренер француз?

– У мене два тренери.

– Який ваш зв'язок із Францією? Чи пам'ятаєте історію з турніром у Ліоні кілька років тому? Франція тобі особлива?

– Ну, у Ліоні це був перший турнір, коли розпочалася війна. Була масована атака, і нам треба було думати про інші речі. Коли ми з сестрою виїжджали звідти, Франція зустріла нас дуже мило, дуже тепло, і, знаєте, я думаю, що там я перехвилювалась. А те, як я грала і як потрапила у фінал, чесно кажучи, не знаю, як я це зробила, але це був важкий момент.

Мені подобається Франція. Я люблю її. Влітку і навесні там справді добре, тепло та хороші умови для тренувань. Але я все одно віддаю перевагу своєму дому (посміхається). Мені б хотілося бувати там частіше.

– Пам'ятаю, як у 2020 році у вас було так багато всього: ви писали музику, робили фотосесії і таке інше. Ви були дуже зайняті. Цікаво, чи у вас збереглися всі ці інтереси, чи останнім часом все спростилося у бік більшої уваги до тенісу?

– Знаєте, є багато речей, якими я люблю займатися (посміхається). Так, я люблю співати, але скажу, що це вже давно в минулому. Але у лютому, сподіваюся, вийде одна нова пісня. Це не лише моє. Нас буде три, три різні країни, ми зібралися разом і написали гарну пісню. Я не буду багато про це говорити. Сподіваюся, ви скоро це почуєте.

Мені подобається моделінг, мені подобається мода, мені подобається філософія, і мені подобається займатися багатьма речами. Але в мене не так багато часу на це.

– Це ваш перший півфінал турніру Grand Slam. На другому тижні все це місце зовсім інше: довкола вже не так багато людей. Для вас це незвичайний досвід і за лаштунками, і на корті?

– Не знаю. Для мене це те саме. Я не знаю, чому. Почуваєшся дуже комфортно і почуваєшся як удома.

У мене вже був досвід на Вімблдоні, коли я дійшла до другого тижня, але я програла там четвертий раунд.

А тут ти жорстко концентруєшся на матчах, на процесі, на програмах, що час іде ось так (клацання пальцями) досить швидко.

У тебе не так багато часу аналізувати, як воно і як воно відчувається, але, напевно, коли тут все буде зроблено, тоді у мене буде багато часу подумати, що я відчувала і які емоції у мене були.

Так що зараз мені подобається знаходитися тут на другому тижні.

– На вашій останній прес-конференції ви говорили про те, наскільки важкими були останні три роки. Цікаво, в чому полягало завдання повернутися після того, як вам було дозволено знову грати після тимчасової заборони, і в чому полягало завдання відновити свою форму, повернути теніс і повернутися на той рівень, на якому ви, я впевнений, хотіли грати.

– Завдання... Мені треба подумати. Це гарне питання. Чесно кажучи, я не ставила собі це питання.

Я думаю, що з дитинства у мене є мрія, і саме вона рухала мене вперед, хоч би що трапилося. Я мала багато складних ситуацій, і я не хочу зараз про це говорити. Може, колись я зможу це пояснити, і історія зазвучить зовсім інакше.

Але зараз я можу сказати, що я просто, ну не знаю, я розслабилася. Мені нема чого сказати. Просто розслабилася і намагаюся отримувати насолоду від того, що роблю.

Як я вже казала минулого разу, я покладала на себе великий тиск, відповідальність. Зараз я просто дістала все це зі своєї сумки і намагаюся отримати від цього насолоду, – сказала Даяна.

Читайте також:

ЯСТРЕМСЬКА: «Приємно творити історію. Я дуже втомилася, але дуже щаслива»