Гра за чужими правилами. Як оцінювати новий контракт Степаненка з Шахтарем

У грудні минулого року капітан «Шахтаря» Тарас Степаненко розповів, що вперше у житті опинився в ситуації, коли до завершення його контракту залишається лише шість місяців. По суті, йдеться про так званий незахищений контракт, коли професійний футболіст отримує можливість самостійно розпоряджатися майбутнім, домовлятися з іншими клубами та укладати попередні угоди. Іншими словами, грати за своїми правилами.

Степаненко виступає за «Шахтар» з літа 2010 року, коли відбувся його трансфер до табору «гірників» із запорізького «Металурга». З того часу опорному півзахиснику вдалося не лише стати ключовою фігурою у донецькій команді та її капітаном, а й провести загалом 411 офіційних поєдинків у футболці «Шахтаря», що є п'ятим результатом у клубній історії.

Лише одного разу Степаненко був реально близьким до того, аби залишити «Шахтар». У січні 2018 року предметний інтерес до українця виявив англійський «Крістал Пелас», але в результаті переїзд хавбека «гірників» до Прем'єр-ліги так і не відбувся. Подейкували, що англійці надто пізно почали вести реальні переговори з керівництвом «Шахтаря», хоча на Туманному Альбіоні подібна практика є цілком поширеною, і за лічені хвилини до завершення роботи зимового трансферного вікна, як правило, реєструється чимало нових угод. Пізніше в одному з інтерв'ю відповідальність за провалений трансфер Степаненка в «Крістал Пелас» на себе узяв агент Іван Піроженко, котрий представляв у тих переговорах інтереси українського футболіста. Але, як би там не було, шість років тому ще далеко не ветеранистий український хавбек мав єдину реальну можливість перебратися не просто на Захід, а в топовий європейський чемпіонат.

Влітку 2022 року Тарас Степаненко заявив, що ніколи не боявся нового виклику в кар'єрі, а також висловив дуже однозначну для розуміння фразу: «Я завжди казав: якщо я матиму оффер, я хочу піти».

Коли у січні минулого року в заокеанську MLS вирушив вірний друг Тараса Сергій Кривцов, котрий узгодив із «Шахтарем» полюбовне припинення дії трудового договору, який був розрахований ще на шість місяців, а у вересні 2023-го до бельгійського «Вестерло» з «Динамо» пішов ще один легендарний для сучасного вітчизняного футболу вихованець академії запорізького «Металурга» Сергій Сидорчук, здавалося, коло майже замкнулося, і Степаненко просто має стати наступним.

До думки про те, що Степаненко влітку 2024 року, коли у нього завершиться термін дії контракту з «Шахтарем», покине донецький клуб підводила й та обставина, що після початку повномасштабної фази російсько-української війни дружина Тараса з їхніми трьома дітьми виїхала за кордон, де і продовжує жити зараз. Сам Степаненко неодноразово давав зрозуміти, що йому вкрай непросто перебувати у постійній розлуці з родиною, місяцями не мати змоги бачитися із підростаючими синами, на поверненні яких до України до завершення війни з росією Тарас ніколи не наполягав із банальних міркувань безпеки.

Залишити Україну Степаненко мав ще й цілком легальну можливість, якщо виходити з реалій військового стану. Потрапити до горезвісного переліку спортсменів-порушників, який у народі швидко прозвали «списком ухилянтів», Степаненко не ризикував абсолютно, оскільки маючи трьох неповнолітніх дітей має право на відстрочку та можливість законно перетинати державний кордон.

Всі ці фактори, здавалося б, говорили про одне – влітку Степаненко наважиться на кардинальні зміни і, подібно до Кривцова та Сидорчука, вирушить наприкінці професійної кар'єри пограти кудись в іншу лігу, де отримав би можливість знову виходити на поля стадіонів з глядачами, а також повною мірою насолоджуватися атмосферою футбольного дійства.

Але Тарас вирішив інакше. 20 січня «Шахтар» оголосив про продовження співпраці з капітаном команди до завершення сезону-2024/25. Завдяки цьому Степаненко отримає можливість зіграти за «гірників», якщо дозволятиме здоров'я, ще як мінімум три десятки поєдинків, що дозволить Тарасові обійти у списку «гвардійців» клубу Сергія Ященка, який має на рахунку 443 матчі у футболці «Шахтаря».

З іншого боку, підписавши новий контракт із «Шахтарем», Степаненко вже не зможе спробувати зіграти за своїми правилами. Тепер він, як і раніше у своїй кар'єрі, повністю залежить від волі клубу. У «Шахтарі», продовжуючи угоду зі Степаненком, не відійшли від власних принципів. Як і у Арсена Венгера в «Арсеналі», в «гірників» заведено не пропонувати футболістам, котрі перевалили за тридцятирічний рубіж, довгострокові контракти. Тому Тарас із самого початку не міг претендувати на щось суттєвіше, аніж річний трудовий договір.

Важливо розуміти й те, що тепер Степаненко цілком може повторити долю Даріо Срни чи Андрія Пятова. Обидва в певний момент просто виявилися більше непотрібними «гірникам» як футболісти. Хорват, нагадаємо, після допінгового скандалу дуже хотів повернутись на поле, аби завершити кар'єру саме там, а не відбувши дискваліфікацію. У «Шахтарі» ж виявилися не готові до подібного, через що Срна змушений був поїхати до Італії, де сезон відіграв за скромний «Кальярі», і лише потім повернувся до табору «гірників», де спочатку працював у тренерському штабі Луїша Каштру, а потім став спортивним директором.

Ще більш свіжою у пам'яті є історія завершення співпраці між «Шахтарем» та голкіпером Пятовим. Влітку 2023 року в Андрія закінчувався контракт із «гірниками», але нової трудової угоди клуб своєму багаторічному стражу воріт так і не запропонував. У «Шахтарі» ясно дали зрозуміти ветерану, що навіть попри відхід у «Бенфіку» Анатолія Трубіна, на нього більше не робитимуть ставку, воліючи розвивати молодих виконавців. Сам Пятов публічно говорив, що хоче продовжувати виступи та відчуває сили для цього, але в якийсь момент Андрій просто здався та пішов на умови «Шахтаря» – уклав контракт, але вже у статусі тренера, паралельно оголосивши про завершення кар'єри гравця. Фактично Пятов змушений був зіграти за чужими правилами, поступившись своїми власними поглядами та відкоригувавши плани щодо подальшого розвитку кар'єри.

Читайте також:

Терзання Пятова. Чому Шахтар не навчився гарно розлучатися з легендами

У «Шахтарі» звикли дуже прагматично підходити до більшості питань. Це абсолютно правильно з точки зору професіоналізму, але у певній мірі, особливо якщо йдеться про побажання клубних легенд сучасності, не зовсім по-людськи. Умовно кажучи: кому завадило б, якби Пятов й донині продовжував перебувати на лаві запасних у статусі резервного воротаря? Відповідь проста – абсолютно нікому, окрім, ймовірно, зарплатного бюджету «помаранчево-чорних».

Зі Степаненком може повторитися точнісінько така ж ситуація. Це зараз Тарас виглядає ледве не брилою у першій команді «гірників», але згадайте ситуації, коли на тренерський місток приходили Фонсека, Каштру, Де Дзербі. Практично кожен з нових тренерів прагнув у короткостроковій перспективі позбутися Степаненка та спробувати підшукати у центр поля іншого футболіста. Інше питання, що з часом Тарасу вдавалося доводити свою неймовірну корисність та демонструвати приголомшливу працездатність, що й повертало хавбека в основу.

Маріно Пушич керує «Шахтарем» лише з кінця жовтня минулого року. Очевидно, що ключова перебудова команди цим фахівцем ще не проводилася, і її, ймовірно, буде заплановано на літо 2024-го – найоптимальніший період для подібної роботи. На початку серпня Степаненко відсвяткує свій 35-й день народження, і з цілком об'єктивних причин Пушич буде змушений шукати іншу «опору» для своєї команди, котра вибудовується боснійцем на майбутнє.

Це означає, що будь-якої миті Степаненко може виявитися непотрібним «Шахтарю». Спершу він просто, як раніше Пятов, почне програвати конкуренцію комусь із партнерів по команді, опинившись на лаві запасних, а в певний момент Тарасові відкрито скажуть, що більше його послуг, як футболіста, не потребують. Дуже ймовірно, що в «Шахтарі» запропонують Степаненку залишитися – знову ж таки як Пятову, але загалом «гірникам» буде абсолютно байдуже, чого на той момент бажатиме сам хавбек. Повторюючи ще раз: тут не варто чекати сентиментів, йтиметься про тотальний прагматизм.

Щоправда, на відміну від Пятова, Тарас Степаненко за останні роки настільки настраждався із травмами, що наприкінці терміну дії нового контракту з «Шахтарем» йому, майже вже 36-річному ветерану, не факт, що й самому не захочеться закінчити з активними виступами. У цьому випадку інтереси капітана «гірників» та керівництва клубу цілком можуть зійтися, і ми побачимо гарний та досить яскравий хепі-енд цієї історії. Але це, якщо й відбудеться, стане саме збігом, адже Тарас вже підписався на гру за чужими правилами, і вона у найближчі півтора роки розвиватиметься виключно так, як вважатимуть правильним у «Шахтарі».