Почесний президент Дніпра-1: «Йовічевіч міг стати нашою іконою, але...»

Почесний президент «Дніпра-1» Юрій Береза розповів про ситуацію з трансферним баном та ставлення до колишнього тренера команди Ігора Йовічевіча.

– Яка зараз ситуація у команді з фінансами, бо з одного боку, є трансферний бан, а з іншого, вже є домовленість про зимові збори в Туреччині з досить сильними суперниками, тому у вболівальників виникає такий собі когнітивний дисонанс.

– По-перше, вся ця ситуація з баном виникла через активізацію військових дій росії проти України. Тоді, в нашій країні утворилась така цікава ситуація, що іноземні фахівці та футболісти, які працювали в УПЛ, отримали таку, так би мовити, хвірточку, де вони могли залишити клуб за правилом УЄФА, посилаючись на те, що команда перебуває в зоні бойових дій. Ми пройшовши через тяжкі часи, починаючи з лютого 2022 року, зрозуміли, що все ж таки будемо грати. Так, частково на заході України, частково в Києві та за кордоном, але будемо.

І, звичайно, в мене була розмова та сподівання на тренерський штаб Йовічевіча. Коли я спілкувався з ним з приводу зацікавленості «Шахтаря», то Ігор як і його тренерський штаб казали, що вони вперше про це чують. На початку війни я особисто займався їх евакуацією за кордон і розумію як вони були налякані, потім з часом заспокоїлися. Ми постійно були на контакті та коли я отримав інформацію, що Йовічевіч покинув команду з усім своїм тренерським штабом та рядом гравців, які прийшли з ним, ми буквально опинилися перед розбитим коритом перед початком сезону, я був дуже розчарований цим фактом.

Так, звичайно, у нас залишився кістяк команди яку він створив, вкотре наголошую, що фундамент команди, яка завоювала срібло у минулому сезоні, була створена саме Йовічевічем та його футбольним генієм.

Якби він пішов в іноземний клуб, то це б я зрозумів, правило УЄФА зіграло і це б було правильно, але я так думаю, що Йовічевіча забрав менеджер «Шахтаря» для того, щоб ми не стали чемпіонами й тоді я був настільки шокованим, що, якщо чесно, думав взагалі зав’язати з футболом. Це був удар «під дих» особисто для мене, бо у нас з Ігорем Йовічевічем були добрі особисті стосунки.

– А якби Ігор підійшов по-людськи й сказав, Юрій Миколайович, є така пропозиція, є «Шахтар», там Ліга чемпіонів, там гроші…

– Ставлення, звичайно, було б іншим, звичайно, бо я сприймаю усі розмови очі в очі. Плюс якби була виплачена компенсація «Дніпру-1», це все можна було вирішити, ми теж люди, зрозуміло, що можливості «Шахтаря» трошки інші, але якщо чесно, на той момент Ігор Йовічевіч в нашій команді міг створити конкуренцію «Шахтарю». Я абсолютно в це вірю.

Коли прийшов момент розраховуватися, юристи СК «Дніпро-1» почали шукати варіанти отримання компенсації від «Шахтаря», відповідно, жодної компенсації ніхто не отримав. Ми всі ці питання з баном закриємо і все буде добре.

– Як Ви вважаєте, Йовічевіч зараз жалкує про свій вчинок?

– Цього я не знаю, можу сказати за себе. Можливо, колись перегорю і мене попустить, але я не розумію його вчинок. Думаю, що він програв в тому плані, що він міг стати іконою в «Дніпрі-1», але обрав інший шлях.