Шахтар затягнув із продажем Матвієнка. Чому це погано для клубу?

Наприкінці 2023-го до італійської преси потрапила інформація про те, що керівництво «Наполі» визначило центрального захисника «Шахтаря» та збірної України Миколу Матвієнка як пріоритетну ціль на найближче трансферне вікно. Після продажу Еліфа Елмаса в «Лейпциг» за 25 мільйонів євро у неаполітанського клубу з'явилися вільні кошти на ринку, і їх італійці готуються з розумом витратити. Трансфер Матвієнка в «Наполі», якщо довіряти відомостям зі ЗМІ, оцінюють у 30 мільйонів євро, хоча італійські журналісти замовчують про те, чи мають вони дані щодо суми, яку запитує за свого центрбека «Шахтар».

Чутки про інтерес зарубіжних клубів з топових європейських чемпіонатів до Миколи Матвієнка перманентно з'являються у різних виданнях, і їх стає все більше й більше, як тільки справа доходить до відкриття чергового трансферного вікна. Наприклад, не так давно, у вересні, англійські джерела повідомляли, що види на Матвієнка мають одразу п'ять клубів тамтешньої Прем'єр-ліги. Йшлося не про грандів (писали про «Евертон», «Вест Хем», «Крістал Пелас», «Шеффілд Юнайтед» та «Бернлі»), проте сама по собі можливість спробувати сили у топовому чемпіонаті повинна означати для українського футболіста значно більше, аніж назва клубу. Зрештою, Артем Довбик у «Жироні» довів усім скептикам, що можна досягати значних успіхів і в далеко не найбільш розкручених та популярних командах топ-5 європейських чемпіонатів.

Втім, поки що у «Шахтарі» воліли не погоджуватися на продаж Матвієнка, а в березні 2023-го навіть підписали з захисником новий довгостроковий контракт. Остання обставина тільки на перший погляд виглядає абсолютно логічним та вдалим рішенням, але якщо покопатися у деталях, то стає очевидним – «Шахтар» затягнув із продажем Матвієнка, й на те, аби виправити цю помилку, у менеджменту «гірників» є зовсім небагато часу, і це вже точно не той відрізок, на який розрахований діючий контракт центрбека – 31 грудня 2027 року.

На початку травня 2024 року Матвієнко відсвяткує вже 28-й день народження. На кінець дії поточної трудової угоди з «гірниками» Миколі буде вже 31 рік, і це та відправна точка, за якої його вдалий від'їзд у топовий чемпіонат буде під неабияким питанням. Банально кажучи, але у середині 2027-го за Матвієнка ніхто не запропонує 30 мільйонів євро, і на те будуть дві об'єктивні причини: вік гравця та термін контракту. Та й на ринку у зацікавлених клубів на той момент напевно буде чимало варіантів із набагато молодшими та цікавішими виконавцями, аніж Матвієнко.

Ситуація, в якій зараз перебувають «Шахтар» і Матвієнко, у чомусь нагадує історію навколо Ярослава Ракіцького – одного з найкращих центрбеків європейського футболу років 7-10 тому. В певний час інтерес до Ракіцького приписували багатьом топовим клубам, але потім, коли захисник відверто пересидів, а клуб ніяк не міг скласти йому ціну, потенційні покупці звернули свої погляди на інших кандидатів, а Ярославу тільки й залишалося, що задовольнятися інтересом з боку вкрай сумнівних з усіх точок зору спортивних проектів. Саме так Ракіцький й опинився у «зеніті», адже цей клуб був єдиним, хто погодився віддати за захисника 10 мільйонів євро, і цією сумою були більш ніж задоволені в «Шахтарі». А ще за кілька років до цього подібні пропозиції на столі в Сергія Палкіна щодо Ракіцького лежали не довше години, після чого їх без жодного жалю спрямовували до шредера.

На момент відходу з «Шахтаря» Ракіцькому було 29 років, а це зовсім трохи більше, аніж зараз Матвієнку. І саме цей досвід має підштовхувати керівництво «гірників» на пошук оптимальних варіантів на ринку для відходу центрбека, щоб ситуація завершилася як «win-win».

Основним аргументом, який раніше не дозволяв босам «Шахтаря» погодитися на продаж Матвієнка був той, що Микола є беззаперечно ключовою фігурою для оборонних побудов команди. На даний момент ситуація не змінилася, проте є як мінімум кілька цікавих нюансів…

Перше: нещодавно у «Шахтарі» відбулася чергова зміна головного тренера. Маріно Пушич, мабуть, отримав величезний кредит довіри від власника та топ-менеджменту клубу, і найближчим часом проводитиме перебудову команди на кшталт тієї, яку намічав, потім починав, але через повномасштабну фазу російсько-української війни так і не закінчив Роберто Де Дзербі. Це означає, що за Пушича, цілком ймовірно, «Шахтарю» доведеться вчитися грати без низки колись ключових виконавців. І таким може виявитися не тільки Матвієнко, але ще й як мінімум Степаненко, контракт якого спливає найближчим літом і поки що невідомо, чи буде пролонгований.

Друге: не варто забувати, що свого часу Микола Матвієнко був тотальним ноунеймом із академії «гірників» для більшості вболівальників. Його сходження у великий футбол почалося лише у 2017 році після успішної оренди в «Карпатах». Згодом Матвієнко пограв на тимчасовій основі ще й за «Ворсклу», а потім повернувся до табору «гірників», де зміг стати основним футболістом ще через рік. Беззаперечно ключовим гравцем для «Шахтаря» Матвієнко є вже п'ятий сезон, проте не варто забувати, як багато скепсису було довкола Миколи, коли боси «гірників» повертали його із оренди у «Ворсклі» та вирішили зробити ставку на центрбека в майбутньому.

Наразі у розпорядженні «Шахтаря» є щонайменше кілька молодих лівоногих центральних захисників, які потенційно здатні повторити шлях Матвієнка до основної команди. Насамперед, це 20-річний Мар'ян Фарина, який на правах оренди виступає за «Металіст 1925» і загалом демонструє приємний прогрес та якість гри. Також варто вести мову про одного з лідерів оборони «Шахтаря» U-19 Миколу Огаркова. Цьому футболісту всього 18, однак за належного підходу до тренувань та роботи над собою він здатен досягти навіть більших висот, аніж Матвієнко.

Третє: просто зараз для «Шахтаря» не буде проблемою замінити Матвієнка. Враховуючи ту обставину, що весною в єврокубках «гірники» не факт, що затримаються надовго, необхідність великої ротації в українській Прем'єр-лізі навряд чи буде. При цьому, на позиції лівого центрального у «гірників» здатні зіграти як мінімум Ракіцький, Міроші та Чигринський, а якщо вдаватися до експериментів, то можна говорити ще й про Педріньо із Азаровим.

До речі, оренда Міроші виглядає дуже дивним рішенням керівництва «Шахтаря». Складається стійке враження, що цей футболіст був цілком та повністю креатурою колишнього наставника команди Патріка ван Леувена, але не вписувався у кадровий вектор самого клубу. З цієї причини мова зайшла лишень про оренду. З цієї ж причини, ймовірно, Міроші геть-чисто випав зі складу після відходу ван Леувена. Втім, на позиції лівого центрбека Новатус встиг показати себе непогано: принаймні, він досить гарно виглядає у єдиноборствах, вміє починати атаки своєї команди як за допомогою короткого, так і за допомогою довгого пасу, хоча у позиційній роботі танзанієць має ще чимало прогалин, над усунення яких йому потрібно багато працювати.

Все це наштовхує на думку, що подальше затягування із продажем Матвієнка є поганим рішенням для всіх. «Шахтар» через кілька років ризикує потрапити в історію, яку вже пережив із Ярославом Ракіцьким, коли досвідчений гравець не впишеться в нову концепцію розвитку команди і з низки об'єктивних факторів буде вже нецікавим для клубів із топ-ліг. Сам Матвієнко цілком може занапастити залишок кар'єри, так і не відчувши радості від виступів на найвищому рівні з необхідністю викладатися у матчах на повну не раз-два на місяць, а по два рази на тиждень. Та й збірна України від того, що Матвієнко залишатиметься у все менш і менш сильній УПЛ лише втратить, хоча могла б отримати набагато більше, про що свідчать історії з багатьма нашими нинішніми легіонерами.

Тож тепер нам залишається лише дочекатися, чи відбудеться трансфер Матвієнка у січневе вікно, і яким буде рішення «Шахтаря» з цього питання. Зрештою, не варто забувати, що свого часу Паулу Фонсеку, котрий виграв в Україні усе, що тільки міг і не залишав конкурентам жодних шансів навіть на незначні трофеї, почали критикувати виключно за небажання експериментувати та давати шанси у першій команді молодим та талановитим гравцям на догоду вже сформованим. Пушич у осінньому відрізку також продемонстрував, що поки не надто прагне кадрового розмаїття, але думати про стратегічну перспективу має зовсім не головний тренер, і це ще один фактор, який говорить на користь версії, що керівництву «Шахтаря» час робити свій вибір по низці досвідчених гравців – час для цього якраз і настає зараз…