ЦУРЕНКО: Сподіваюся, росіяни будуть патріотами і відмовляться від Олімпіади

34-річна українська тенісистка Леся Цуренко (WTA 31) у великому інтерв'ю поділилась думками про допуск збірних росії та білорусі на Олімпійські ігри 2024 у Парижі (Франція) під нейтральним прапором:

– Як ви відреагували на нещодавнє рішення МОК допустити росіян і білорусів до участі в Іграх за дотримання низки умов?.

– Я не згодна з цим рішенням. Воно просто шокує і абсолютно ірраціональне. Я вже можу сказати, що це будуть найтемніші Олімпійські ігри, які я можу згадати. Я не можу отримувати задоволення від спортивних змагань, коли в моїй країні гинуть люди, а політики, водночас, вважають, що немає нічого поганого в тому, що спортсмени з країни-агресора просувають свою країну на міжнародній арені. Адже очевидно, що російські та білоруські спортсмени, повернувшись з Олімпіади до своїх країн, знову будуть вшановуватися як герої та виступати на мітингах на підтримку війни.

– Ви не втратили віру в сенс своєї боротьби проти участі росіян і білорусів у спортивних змаганнях?

– Керівництво WTA вже два роки намагається донести до мене, що дозволяти спортсменам із країни, яка веде агресивну війну, брати участь у спортивних змаганнях - це не так уже й погано. Тому саме рішення МОК мене не здивувало. Однак я продовжуватиму розповідати про те, чому це погана ідея.

– Ви не згодні з аргументами, що спортсмени не повинні нести відповідальність за дії політиків?.

– На мій погляд, світ у таких ситуаціях має бути солідарний і показати, що він не згоден із війною. Зараз так багато говорять про мир у всьому світі, але коли потрібно діяти, людям бракує рішучості. Зрештою, в моїй країні щодня гине безліч людей, військових і цивільних. Крім того, росія не збирається зупинятися, і, ба більше, постійно лунають загрозливі заяви на адресу країн Балтії та, наприклад, Польщі. Дозвіл росіянам і білорусам узяти участь в Іграх - це повне непорозуміння.

– Що, на вашу думку, може статися на Олімпійських іграх?

– Наші країни перебувають у стані війни, і Україна бореться за збереження свого існування. Я не можу уявити собі, як можна прикидатися, що в такій ситуації нічого не відбувається. Не думаю, що хтось із наших спортсменів погодиться перебувати в одній кімнаті очікування зі спортсменами з росії чи білорусі. Не кажучи вже про безпосереднє суперництво.

– Чи означає це, що ви побоюєтеся актів насильства і провокацій між росіянами та українцями?

– Ніхто не знає, що може статися. Для мене тема війни досі дуже болюча. Навіть один тільки вигляд російського прапора завдає мені болю і навіває найстрашніші спогади. Не кожен зрозуміє те, що зараз переживаємо ми, українці. У кожного з нас є хтось, хто загинув на війні. Війна змінила життя кожного.

– Чи побоюєтеся ви провокацій?

– Між іншим, цього року вже було подібне. Наприклад, з цим зіткнулася Катерина Байндл під час матчу Відкритого чемпіонату Австралії проти Камілли Рахімової. Під час цього та інших матчів за участю росіянок на трибунах було багато їхніх співвітчизників з прапорами, дехто користувався можливістю продемонструвати свою підтримку владіміру путіну. Мені це здається нелюдським, але багато вболівальників дивилися цей матч у футболках із зображенням путіна.

Організатори повністю проігнорували це. Крім політичних міркувань, це дуже велика проблема для самих гравців. Я вже говорив про те, як російські символи впливають на нас. У таких умовах дуже складно сконцентруватися.

– Дехто може заперечити, що, як професійні спортсмени, ви маєте бути готовими до подібних дій фанатів.

– Проблема в тому, що в кожного з нас є свої страшні історії, пов'язані з війною. Хтось втратив сім'ю, хтось друзів, а в когось обстріляли будинок чи рідне місто. Ці рани досі живі й дуже болючі. Перед обличчям таких сильних емоцій неможливо просто сконцентруватися на спорті. Тут уже не йдеться про простий тиск.

– Ви особисто стикалися з цим?

– У 2022 році я грала на кількох турнірах, де на трибунах майоріли російські прапори, і це приводило мене в лють. Пам'ятаю, що замість того, щоб зосередитися на іграх, я бігала до організаторів, щоб вони щось із цим зробили.

– Ви побоюєтеся, що це знову станеться в Парижі?

– Я переконана, що щось подібне станеться. Фактично, це може стати головною темою цих Ігор, затьмаривши спортивну боротьбу. Зрозумійте мене правильно - для українських спортсменів емблеми, пов'язані з росією, - це точка загоряння, яка робить усе інше навколо неважливим.

– Але, тим не менш, саме теніс МОК показує як приклад для всіх, хто сумнівається в доцільності допуску росіян і білорусів до змагань.

– Я знаю цю їхню позицію, і вона ранить мене найбільше. Це повна нісенітниця.

– Цього року ви знялися з матчу проти білоруски Арини Соболенко, тому що емоції перед грою зашкалювали.

– Це була складна ситуація, але вона швидше стала результатом неприємної розмови з керівництвом WTA-туру. Я почула, що пропаганда війни - це всього лише дурниця. Що ніхто не буде виключений з Туру незважаючи на його політичні погляди.

Ці слова мене страшенно вразили. Я почула їх буквально за кілька хвилин до матчу з Соболенко і після цього я не могла вийти на корт. Ба більше, після цього інциденту в мене почалися проблеми зі здоров'ям. Але крім усього цього було ще дещо, що мене сильно турбувало.

– Що саме?

– Я розуміла, що після кожного такого матчу глава МОК Томас Бах може згадати мене як приклад того, що українці не відчувають проблем у змаганнях проти росіян на великих турнірах. Ця думка переслідувала мене протягом усього сезону, і я була впевнена, що щось подібне може статися. Я не хотіла - проти своєї волі - ставати частиною цієї боротьби. Я уникла цього тільки тому, що відмовилася від гри. Зрештою, саме Катерина Байндл була офіційно згадана як позитивний приклад. Бах використав її ім'я і заявив, що нібито вона не була проти такого суперництва.

– Чи правильно я розумію, що якщо на Олімпійських іграх вам би довелося зіткнутися зі спортсменом із росії, ви б відмовилися виходити на корт?

– Я вважаю, що наші країни не повинні виступати на одних і тих самих Олімпійських іграх. Війна все ще триває, і я прекрасно знаю про це. Бомби, як і раніше, падають на мою країну. Хтось повинен подумати про те, як це - бачити росіян щасливими. Коли я виходжу на корт із представником росії, я ніколи не знаю, що може статися.

– Вам не достатньо запевнень у тому, що росіяни і білоруси не виступатимуть під своїм прапором і що нікому з присутніх на Іграх не буде дозволено висловлювати підтримку війні?

– Важко очікувати, що офіційні структури стежитимуть за кожним уболівальником, який прийде в кольорах росії. Цілком очевидно, що люди будуть використовувати такий привід для вираження своїх поглядів.

– У вас є якась пропозиція?

– Я сподіваюся, що в контексті Ігор у Парижі росіяни поводитимуться як справжні патріоти і не погоджуватимуться змагатися під нейтральним прапором. Я дуже сподіваюся, що в цьому випадку честь і гордість за країну стануть для них не просто гаслом. Я не хочу бачити їх на Олімпіаді, тому схрестила пальці саме за такий сценарій. Сподіваюся, що всі російські спортсмени проявлять солідарність із тими, кого вже точно не буде на Іграх, і навіть не намагатимуться взяти участь у кваліфікації.

– Нещодавно з подібною заявою виступив дворазовий олімпійський чемпіон із плавання Євгеній Рилов. Ви справді думаєте, що його стопами підуть інші спортсмени?

– Якщо вони так люблять свою країну, то повинні пожертвувати собою і відмовитися від поїздки на Олімпіаду. Це було б найкращим рішенням.

– Що зараз слід зробити українській владі? Як ви думаєте, бойкот Ігор - це все ще варіант?

– Останнє слово в цьому питанні буде за першими особами країни. Я переконана, що вони ухвалять правильне рішення.

– Ви навіть не допускаєте думки про те, що можете пропустити Ігри?

– Звичайно, допускаю. Якщо тільки влада нашої країни вирішить, що нам потрібно бойкотувати змагання, я погоджуся з цим рішенням і підтримаю його.

– Нещодавно заступник міністра спорту України Андрій Чесноков заявив про те, що в ухваленні рішення братимуть участь і самі спортсмени. Вас уже запитували про вашу думку?

– Поки що ні, але я думаю, що це станеться, тому що уряд ставиться до цього дуже серйозно. Я прислухаюся до думки більшості і, висловлюючи свою думку, буду враховувати і думки інших спортсменів, не тільки тенісистів.

– Що це означає?

– Як тенісисти, ми не хочемо грати проти росіян, але потрібно пам'ятати, що в контексті Олімпійських ігор ми перебуваємо в зовсім іншій ситуації, ніж представники інших видів спорту. У нас щороку проводиться чотири турніри Grand Slam, і тому Олімпіада для нас не настільки важлива. Інші спортсмени тренуються чотири роки, думаючи тільки про Олімпіаду. Для них цей старт може стати найважливішим у кар'єрі. Тому я прихильник рішення, що Україна повинна виставити на Ігри свою найсильнішу команду, а росіяни і білоруси нехай дивляться змагання по телевізору.

– Чи не здається вам абсурдним варіант, що спортсмени з країни-агресора можуть виступити на Іграх, а українці - ні.

– Саме тому я дуже сподіваюся, що росіяни та білоруси, які претендують на участь в Іграх у статусі нейтральних спортсменів, на знак солідарності зі своїми співвітчизниками бойкотують цей захід. Так буде краще для всіх.

Мені справді важко говорити добре про спортсменів із цих країн, але в даному випадку я тримаю пальці схрещеними, щоб вони виявилися справжніми патріотами й підтримали всіх своїх співвітчизників, які не можуть поборотися за путівку до Парижа.

– Чи відчуваєте ви підтримку інших країн?

– Насамперед хочу подякувати польському народу. Те, що ви робите для нашої країни і наших людей - просто дивовижно. Я не знаю, чи зможемо ми коли-небудь відплатити за таку підтримку.