Вайлдер програв Паркеру. Віддав перемогу, не зробивши нічого

23 грудня в Ер-Ріяді, Саудівська Аравія, відбувся величезний боксерський турнір. Вісім пар, кожна з яких впізнавана та конкурентна. Принаймні, конкурентна на папері. На справі виявилось трошки інакше.

Головною ж історією, яка продавала турнір, були поєдинки двох лідерів дивізіону – Деонтея Вайлдера та Ентоні Джошуа. На жаль, не один проти одного, але теж добре.

Деонтей зустрівся з Джозефом Паркером, і цей поєдинок одразу став одним з найбільш конкурентних серед карду. Розповідаємо, як пройшло протистояння.

Вайлдер не боксував, поки Паркер був активним. Виникало питання, чи не створить це проблем для Деонтея

Деонтей Вайлдер востаннє боксував аж у 2022 році. Тоді він повернувся після поразок від Тайсона Ф’юрі й нарешті переміг.

Період протистоянь проти Тайсона виглядав дивно. Деонтей набирав вагу, намагався нівелювати різницю у габаритах, хоча головна різниця була не у цьому, а у тому, що Ф’юрі просто виглядав значно швидшим та кращим боксером.
У результаті, Вайлдер програв двічі і потім довго розповідав про костюм, який виснажив його до виходу у ринг і завадив перемогти у третьому протистоянні. Звучало дивно, виглядало не найкращим чином. Одні програшні моменти.
Проте, Деонтей повернувся. Нокаутував Роберта Хеленіуса і повернув собі те саме, про що говорили завжди – відчуття, що його можна перемогти, тільки маючи неймовірну обережність. Так воно й є – удар нікуди не подівся.

Проблема була в іншому. Вайлдеру 38 років. Не занадто багато для супертяжа, але достатньо, щоб думати, чи не час згадувати про пенсію. І при цьому, дуже довгі перерви. Між Хеленіусом і виходом у ринг проти Джозефа Паркера пройшло понад рік. Така перерва не є хорошою ні для кого, але для 38-річного боксера після двох важких поразок – взагалі погано.

З іншого боку проти нього виходив неймовірно активний боксер. Джозеф Паркер провів чотири поєдинки у 2023 році. Чотири – разом із зустріччю проти Вайлдера. Якщо враховувати, що до Деонтея він бився з трьома боксерами, то можна заявити, що з трьох бійців він нокаутував двох.

Безумовно, питання по рівню опозиції є. Після поразки від Джозефа Джойса, Паркер не бив нікого топового. Але це три упевнені перемоги і дві з них – нокаутом. При цьому, Паркеру всього 31 рік. Тут однозначна попередня перевага саме за Джозефом. Питання тільки у тому, чи зміг би він нею скористатись.

Все ж, Паркер – не найбільш технічний боксер дивізіону. Не найбільш мобільний чи рухливий. Він пропускає удари та іноді подовгу стоїть на середній дистанції. Це взагалі неприпустимо для поєдинків проти Деонтея Вайлдера.

Саме тому інтриги тут вистачало. Не дивлячись на котирування букмекерів, які вважали американця великим фаворитом, бачилось, що Паркер зможе нав’язати свій бокс хоча б у великій частині раундів. А там вже прилетить чи не прилетить – це, як пощастить.

Цього разу пощастило, але Джозефу Паркеру. Взагалі важко зрозуміти, на що розраховував Деонтей Вайлдер. На той самий удар? А тепер дивимось на ситуацію, коли він не працює – що робити далі?

Дії американця дивували. З першої секунди протистояння він задкував, відступав і знову задкував. Перші декілька раундів можна було подумати, що він цілиться тим самим ударом. Але разом з цим Деонтей взагалі не працював передньою рукою. Відмахувався, намагався вдарити боковим, але не влучав.

Чим далі Паркер тримався і діяв за планом – тим краще почувався. Новозеландець розібрався, що йому треба робити – продовжувати тиснути, але без того, щоб зближуватись без зупинки. Тримати розумно дистанцію, працювати стримано, але результативно.

Коли поєдинок докотився до середини, питання прозвучали голосніше. Скільки можна ходити, очікуючи того самого правого удару? Можна, звісно, й до самого кінця, але який від цього буде результат?

Як показала практика – жодного. Деонтей, схоже, серйозно вірив, що в один момент він викине правий, вимкне світло Джозефу Паркеру і на цьому все скінчиться. У цей же час новозеландець просто працював. Влучав, тиснув, пробивав. У восьмому раунді Паркер увімкнувся після точного правого оверхенда – Вайлдера повело і він ледь витримав добивання.

Далі – все за тією ж схемою. Позитивні моменти в американця виникали тільки і виключно тоді, коли він починав атакувати. Сам переходив у пресинг або просто намагався вдарити опонента більш як одним ударом. Тоді Паркер дійсно почувався незручно та некомфортно. Але цього було настільки мало, що бій пройшов фактично без загроз для аутсайдера.

Результат – двоє суддів десь побачили перемогу Вайлдера аж у двох раундах. Третій віддав усі раунди Джозефу Паркеру.

Що далі?

Паркер переміг у головному поєдинку в кар’єрі. Впевнено і без жодного запитання побив фаворита. Йому все ще тільки 31 рік, купа часу та можливостей. Цілком реально очікувати, якщо Джозефа оминуть травми та інші проблеми, що за декілька років саме він знову стане чемпіоном. Як тільки теперішні розберуться, хто ж має називатись абсолютним.

Вайлдер обіцяє повернутись і взагалі виглядав після бою так, неначе протистояння було рівним. З ким битиметься Деонтей, незрозуміло, але точно не з Джошуа. Хоча раніше планувалось аж подвійне протистояння Ентоні та Деонтея.

Тепер британцю такий суперник точно не потрібен. Точніше, не тепер, а просто через те, що таких грошей, як раніше, не заробиш. А титули все ще цікавлять британця. Скоріш за все, він піде по лінії IBF, а Деонтей нарешті домовиться з кимось із рейтингу WBC. З тим же Енді Руїсом, який ніяк не міг зліпити для себе ціну. Тепер хлопці можуть домовитись.