Балотеллі та інші Золоті хлопчики, у яких у кар'єрі щось пішло не так

2023 рік став роком справжнього прориву для Джуда Беллінгема. Юний британець (йому лише 20 років) у нинішнє літнє міжсезоння за понад сто мільйонів євро перейшов із «Боруссії» Д до «Реала». І на новому місці стартував ще крутіше, ніж колись Роналду: 14 забитих м'ячів у стартових 15 поєдинках за «вершкових».

У середині листопада відомий італійський журнал Tuttosport назвав Беллінгема лауреатом премії Golden Boy-2023 – найкращим молодим футболістом світу (до 21 року). Нещодавно, четвертого грудня, Джуд у Турині отримав свій «Золотий м'яч-лайт».

Вже зараз багато фахівців та вболівальників, причому не лише «Реала» та збірної Англії, називають Беллінгема майбутнім найкращим футболістом світу. Без вікового цензу.

Раціональне зерно у таких реверансах, безумовно, є. Якщо Беллінгем і надалі прогресуватиме в подібному ритмі, йому обов'язково підкориться і «дорослий» «Золотий м'яч».

Проте, в той же час, слід зазначити, що далеко не завжди кар'єра переможців премії Golden Boy йшла наростаючою (приз почав вручатися з 2003 року). Були й зворотні приклади. Є привід їх згадати.

Андерсон

Громадянство: Бразилія
Клуб, де отримав премію: «Манчестер Юнайтед»

Ім'я собі «зробив» на Батьківщині, де виступав у складі «Греміо». Рідна позиція – атакуючий півзахисник, але іноді грав і на вістрі атаки.

З «Греміо» пішов звичним для бразильських футбольних вундеркіндів маршрутом – до «Порту».

У португальському гранді довго не затримався. За два роки провів лише 18 поєдинків. На те була вагома причина – страшна травма (перелом ноги).

Після того, як Андерсон відновився, його кар'єра пішла вгору – він підписав п'ятирічний контракт із «Манчестер Юнайтед». Інтерес найкращого на той час англійського клубу до Андерсона з'явився після вдалого для нього та збірної Бразилії чемпіонату Південної Америки.

Восени 2007 року Андерсон дебютував за «МЮ».

У першому ж сезоні у складі «червоних дияволів» Андерсон став володарем Кубка чемпіонів та переможцем чемпіонату Англії. Хоча основним гравцем «МанЮнайтед» тоді і не був.

Тоді ж, 2008-го, Андерсон став володарем премії Golden Boy.

Однак надалі його кар'єра на «Олд Траффорд» не склалася. У клубі він перебував аж до 2015-го, але найчастіше грав на замінах. За весь час у «МЮ» він забив лише п'ять м'ячів.

Після «Юнайтед» його кар'єра пішла на спад. Виступав в оренді у «Фіорентині» – невдало. Повернувся на Батьківщину: «Інтернасьонал», «Коритіба».

Кар'єру завершив у турецькому «Адана Демірспор».

Алешандре Пато

Громадянство: Бразилія
Клуб, де отримав премію: «Мілан»

Починав із футзалу, але вчасно перейшов у «спорт номер один». По-справжньому відкрився в «Інтернасьоналі», де виступав на позиції форварда. Хоча міг зіграти й у центрі півзахисту.

Після перемоги збірної Бразилії на молодіжному чемпіонаті Південної Америки у 2006 році, на Пато – найкращого футболіста тієї команди – звернули свій погляд одразу кілька топових колективів Європи.

Битву за «нового Роналдо» виграв «Мілан», куди юний бразильський талант перейшов улітку 2007-го. Але оскільки заявляти неповнолітнього бразильського футболіста «Мілан» не міг, до 2008 року Пато грав за «россонері» лише у товариських поєдинках.

Взимку 2008 року Пато дебютував за «Мілан» на офіційному рівні. Бразилець взяв собі футболку із сьомим номером, під яким раніше виступав Шевченко.

Але замінити українського бомбардира Пато не вдалось. Перший сезон на «Сан-Сіро» для нього вийшов вдалим. Але далі була серйозна травма, ігровий спад. Тим не менш, у 2009 році Пато був удостоєний премії Golden Boy.

Повністю реалізувати себе в «Мілані» Пато не вдалося. Хоча, все ж таки, чемпіоном Італії він став.

Далі було повернення до Бразилії – «Корінтіанс» та «Сан-Паулу». Потім – короткострокові відрядження до «Челсі» та «Вільярреала».

За довгим доларом Пато їздив до китайського «Тяньцзіня», але й там довго не затримався. Знову повернувся до Бразилії.

На даний момент є гравцем «Сан-Паулу».

Маріо Балотеллі

Громадянство: Італія
Клуб, де отримав премію: «Манчестер Сіті»

Наскільки талановитий футболіст, настільки й скандальний, некерований. Озираючись на строкату кар'єру «інфанта террибля» італійського (та й усього європейського) футболу, можна сміливо стверджувати, що вона могла б бути іншою. Кращою. Але через власні «таргани» в голові Балоттелі не реалізував свій потенціал і наполовину.

З дитинства подавав великі надії у футболі. Перший топ-клуб, який підписав уродженця Гани – «Інтер». У складі міланського клубу Маріо ставав і чемпіоном Італії, і переможцем Ліги чемпіонів у 2010 році. Того ж таки 2010-го Балотеллі перейшов до «Манчестер Сіті» і став лауреатом премії Golden Boy. Під час вручення нагороди «Супер Маріо» заявив, що кращий за нього у футболі – лише Мессі.

У складі «містян» Балотеллі був спочатку на провідних ролях, виграв чемпіонат і Кубок. Проте вже тоді довкола його персони роїлися скандали. Він конфліктував та бився з усіма – партнерами по команді, тренерами, суперниками, уболівальниками. Через поганий характер були негаразди і в особистому житті.

Постійні порушення спортивного режиму у «Сіті» призвели до того, що керівництво клубу обклало Балотеллі величезними штрафами. А після того, як футболіст побився з Роберто Манчіні, тодішнім наставником «Сіті», клуб вирішив його позбутися.

Далі у його кар'єрі було багато клубів. «Мілан», «Ліверпуль», «Ніцца», «Марсель», «Брешіа», «Монца», «Сьон»... Скрізь на нього покладали надії, і скрізь він їх не виправдовував. Насамперед – через свій складний характер.

На даний момент є футболістом турецького «Адана Демірспор», де, схоже, люблять збирати «збитих льотчиків».

Антоні Марсьяль

Громадянство: Франція
Клуб, де отримав премію: «Манчестер Юнайтед»

На юнацькому рівні засвітився у «Ліоні». Але через серйозну конкуренцію в нападі та юний вік не зумів пробитися в основу і перейшов до «Монако».

У складі «княжого» клубу Антоні вдалося вибороти місце в основі. У першому для себе сезоні за монегасків молодий Марсьяль забив понад десять м'ячів у всіх турнірах. І зацікавив «великі» клуби із АПЛ.

Свій вибір він зробив на користь «Манчестер Юнайтед», куди перейшов наприкінці літа 2015 року за шалені на той час 36 мільйонів фунтів (світовий рекорд за гравця, молодшого за двадцять років).

Цього ж року Марсьяль отримав премію Golden Boy.

У своєму дебютному сезоні на «Олд Траффорд» Антоні став найкращим бомбардиром команди.

Але, починаючи з наступного сезону Марсьяль міг претендувати лише на статус гравця ротації. Він був чудовою опцією для будь-якого тренера «МЮ» посилити гру з лави, але постійне місце в основі «МанЮнайтед» йому так і не підкорилося.

Проте у 2019 році Марсьяль продовжив угоду з манкуніанцями на наступні п'ять років. 2022-го «сходив» у невдалу оренду в «Севілью», і швидко повернувся. Повернувся, щоб знову бути у «МЮ» гравцем ротації.

Ренату Санчеш

Громадянство: Португалія
Клуб, де отримав премію: «Баварія»

Невисокий, але міцний півзахисник з молодих нігтів вирізнявся унікальною технікою. Завдяки дриблінгу Саншеш міг на п'ятачку «нанизати» одразу кілька суперників. Проте Ренату органічно почувається на місці руйнівника – опорного півзахисника.

Рано дебютував за основу «Бенфіки». У складі «орлів» став чемпіоном країни. У 2016-му став найкращим молодим футболістом світу, вигравши престижну нагороду Golden Boy.

Того ж року пішов на підвищення – до «Баварії».

2016 рік – однозначно найкращий у кар'єрі Ренату. Він став чемпіоном Європи у складі збірної Португалії. Причому не просто чемпіоном, а наймолодшим гравцем, який виграв фінал Євро.

Однак після цього настав спад. У «Баварії» у Саншеша не склалося. Не склалося і в «Суонсі», куди його віддали в оренду.

А ось у «Ліллі» молодому португальцеві вдалося перезапустити кар'єру: мав і місце в основі, і титул чемпіона Франції.

Але потім – знову «повз касу». Заграти у «ПСЖ» не вдалося.

Зараз намагається заграти у «Ромі».