Рекорд і невдача Марусяка, переможна серія Крафта. Підсумки лижного тижня

Стрибки з трампліну

Старти тижня:

Субота, 2 грудня

Ліллехаммер (Норвегія), HS 98, особистий турнір

Неділя, 3 грудня

Ліллехаммер (Норвегія), HS 140, особистий турнір

Переможна серія Крафта триває

Кубок світу зі стрибків з трампліну після Руки вирушив у Ліллехаммер. У п'ятницю і суботу спортсмени змагалися на 90-метровому трампліні. Старти на подібних спорудах в останні десятиліття на Кубку світу стали великою рідкістю, але в нинішньому сезоні на нормальному трампліні заплановано чотири старти (крім Ліллехаммера – два старти в Щирку і один – в Тронхеймі) – так багато не було з далекого сезону 1997/1998.

Штефан Крафт зумів перенести свою вражаючу форму з Руки і на Ліллехаммер, і оформив ще один переможний дубль. Австрієць виграв перших чотири старти в нинішньому сезоні: раніше він ніколи не починав сезон настільки потужно і загалом ніколи не вигравав більше трьох поспіль стартів на Кубку світу. Перемоги в Ліллехаммері були для нього 33-ю і 34-ю в кар'єрі на Кубку світу – за цим показником він обійшов легендарного німця Єнса Вайссфлога.

• Більше про біатлон та лижні види спорту читайте в Telegram-каналі «Зимовий спорт на Sport.ua».

Зазначимо, що в неділю Крафт трохи застудився, через що вирішив трохи поберегтися і пропустив тренування на великому трампліні, але після цього з чистого аркуша виграв і кваліфікацію, і особистий турнір.

Другим обидва рази був Андреас Веллінгер, який йде другим і в загальному заліку Кубка світу – щоправда, німець поступається Крафту вже 130 балами. Сумарно за кар'єру на рахунку Веллінгера вже 17 других місць на етапах Кубка світу, і у 8 з цих 17 випадків він програвав саме Крафту. Частіше програвали тільки Янне Ахонен і Сімон Амманн Мартіну Шмітту і Грегору Шліренцауеру відповідно – по 10 разів. Ніхто не здивується, якщо під час нинішнього сезону цей рекорд буде побито.

Загалом же ми побачили приблизно ту саму розстановку сил, що і в Руці: збірні Австрії та Німеччини на голову сильніші за всіх інших. Статистика після суботнього старту красномовна: Австрія набрала за підсумками трьох особистих стартів 730 балів у Кубок націй – це другий найкращий результат в історії. Німці зі своїм 701 балом у нинішньому сезоні – на третьому місці в цьому рейтингу:

У австрійців все більш явно утверджується в статусі другого номера команди Ян Хьорль: у Ліллехаммері у нього сьоме і третє місця. Дуже сильний вік-енд провів і 38-річний ветеран Мануель Феттнер: п'яте і восьме місця.

Зазначимо, що у складі збірної Австрії порівняно з етапом у Руці відбулася одна зміна у складі: повернувся на Кубок світу Даніель Хубер, який замінив Клеменса Айгнера. Рішення себе виправдало: Хубер за два старти заробив 19 очок, тоді як Айгнер тиждень тому в Руці – лише 12. При цьому від Хубера, багаторічного другого номера збірної Австрії, можна очікувати прогресу: він переніс операції на коліні та стегні, і ще в середині листопада був у жахливій формі, двічі фінішувавши лише на 17-му місці на чемпіонаті Австрії.

Назріває кадрова зміна на домашній етап у Клінгенталі й у збірної Німеччини. Мартін Хаманн етап у Ліллехаммері провалив: 26-те місце в суботу і 41-ше в неділю – перший випадок непотрапляння стрибуна збірної Німеччини в другу спробу у нинішньому сезоні. Форма Хаманна, який у листопаді сенсаційно виграв чемпіонат Німеччини, явно пішла на спад, і коли в запасі сидить настільки іменитий і титулований стрибун, як Маркус Айзенбіхлер, залишати склад без змін було б дуже дивно.

П'юс Пашке зробив крок назад порівняно з етапом у Руці, але все ще має дуже солідний вигляд: шосте і сьоме місця в Ліллехаммері. Ще за підсумками суботнього турніру він набрав у загальний залік Кубка світу більше очок (170), ніж за весь минулий сезон (168).

Помітно додав багаторічний лідер Бундестіму Карл Гайгер – два четвертих місця. І якщо в суботу такий результат можна було пояснити любов'ю Карла до 90-метрових трамплінів, то четверте місце в неділю – явний індикатор хорошої форми Гайгера.

Чудово виступив у неділю Рьою Кобаясі – друге місце в кваліфікації та п'яте – в основних змаганнях. Він став першим представником не Австрії і не Німеччини, хто в нинішньому сезоні потрапив у топ-5 на етапі Кубка світу. Форма зіркового японця явно поліпшується, і найближчим часом він може стати серйозною загрозою австро-німецькій гегемонії.

А ось у збірної Польщі все надалі погано. Якщо раніше на тлі слабкого загального рівня команди трохи виділявся Давід Кубацкі, то в Ліллехаммері він виступав на рівні усієї команди.

Skijumping.pl. Каміль Стох

У суботу 22-м після першої спроби йшов Каміль Стох, але, як виявилося, його вистачило лише на один більш-менш солідний стрибок у сезоні. У другому раунді від відступив на 28-ме місце, після чого в неділю пролетів повз топ-30.

У суботу найкращим із поляків був Павел Вонсек – 23-тє місце. Однак у неділю йому не пощастило. Через недбалість одного зі співробітників польської збірної сумку з його екіпіруванням не доставили стрибуну на трамплін: її забули біля самого трампліну, після чого вона кудись зникла. У підсумку Вонсек так і не зміг виступити – йому просто не було в чому це зробити. Здавалося б, інцидент, який не має нічого спільного зі спортивною складовою, але він лише підкреслює, який безлад твориться в польській збірній.

Збірна Норвегії на домашньому етапі виступила неоднозначно. Маріус Ліндвік вікенд у Ліллехаммері точно може занести собі в актив: десяте і шосте місця – явне свідчення виходу з кризи.

А ось Халвор Егнер Гранеруд продовжує бовтатися в середині другого десятка, і, за його ж словами, його ця ситуація зовсім не влаштовує. Гранеруд зізнався, що пильно спостерігав за екіпіруванням німців і австрійців, і не знайшов у ньому нічого такого, що б пояснило таку величезну перевагу цих двох збірних над усіма іншими. І, за словами Халвора, це дратує його ще сильніше – якогось технічного рішення цієї проблеми немає.

Перед стартом сезону багато питань викликало рішення тренерського штабу збірної Норвегії вивести з основного складу збірної Роберта Йоханссона. Однак у неділю на ці запитання було дано вичерпні відповіді. Норвежці заявили національну групу, в якій був і Роберт, проте змагання він провалив: 39-те місце у кваліфікації та 49-те – в основних змаганнях. Ніхто не здивується, якщо Йоханссона ми наступного разу побачимо на Кубку світу аж наприкінці сезону, коли норвежці виставлять національну групу вдруге.

Рекорд і розчарування для Євгена Марусяка

Збірна України перший етап у Руці пропускала, і боротьбу в нинішньому сезоні Кубка світу починала з другого етапу в Ліллехаммері. І виступ підопічних Володимира Бощука залишив дуже суперечливі враження.

З одного боку, змагання на 90-метровому трампліні наша команда провалила. Кваліфікацію Євген Марусяк і Віталій Калініченко з горем навпіл здолали, але в основних змаганнях посіли лише 48-ме і 50-те місця відповідно. І загалом це відповідало тому рівню, який вони показували в контрольних тренуваннях.

Skijumping.pl. Євген Марусяк

А ось у неділю на великому трампліні все виглядало набагато веселіше. Марусяк блискуче виступив у кваліфікації, показавши 18-й результат. Оптимізму з приводу набору очок в основних змаганнях було достатньо, але, на жаль, Євген до топ-30 трохи не дотягнувся – 35-й результат. Так чи інакше, для Марусяка це найкращий у кар'єрі результат на Кубку світу на великих, 120-метрових трамплінах: вище він фінішував або на 90-метрових (28-ме місце в Ришнові), або на польотних (26-те місце в Таупліці та 18-те в Планіці).

Така суттєва різниця в результатах кваліфікації та основного турніру була зумовлена, перш за все, фактором погоди. Упродовж усієї неділі на «Лісгордсбаккен» панував дуже відчутний попутний вітер, який то був більш-менш терпимим, то посилювався і створював для стрибунів дуже важкі умови. У кваліфікації Марусяку пощастило потрапити в коридор відносно слабкого попутного вітру, який посилився вже після його стрибка, в основних же змаганнях все було рівно навпаки.

Ймовірно, реальний рівень можливостей Марусяка на великому трампліні був десь посередині між 18-м місцем у кваліфікації та 35-м в основних змаганнях. А це означає, що, незважаючи на провал на 90-метровому трампліні, Марусяк до сезону готовий, і здатний регулярно боротися за очки на рівні Кубка світу. Сподіваємося, Євген зможе зробити це вже цього тижня в Клінгенталі, де він разом із Віталієм Калініченком виступить.

Загальний залік Кубка світу:

Кубок націй:

Гірські лижі

Старти тижня:

П'ятниця, 1 грудня

Бівер Крик (США), швидкісний спуск, чоловіки – скасовано

Субота, 2 грудня

Бівер Крик (США), швидкісний спуск, чоловіки – скасовано

Мон Тремблан (Канада), гігантський слалом, жінки

Неділя, 3 грудня

Бівер Крик (США), супергігант, чоловіки – скасовано

Мон Тремблан (Канада), гігантський слалом, жінки

Дубль і рекорд Бріньоне в Мон Тремблані

Жіночий Кубок світу вирушив у Мон Тремблан, який зайняв у календарі слот іншої канадської локації – Лейк Луїса. І як мінімум з економічної точки зору така зміна в календарі точно стала успіхом. Якщо в Лейк Луїсі були великі проблеми з відвідуваністю, то в Мон Тремблан трибуни були забиті вщерть, і атмосфера була чарівною.

Всупереч поширеній думці, етап у Мон Тремблан не був прем'єрою: жіночий Кубок світу приїжджав сюди в далекому 1983 році, коли на місцевій трасі відбулися швидкісний спуск і гігант. Загалом можна сказати, що два гіганти в Мон Тремблані справили дуже гарне враження не тільки відвідуваністю і атмосферою, а й самою трасою. Вона була дуже непростою за рельєфом, і постановка воріт, особливо в суботу, робила цю трасу ще складнішою.

У неділю постановка воріт була простішою, але все це з лишком компенсували погодні умови. У другій спробі на трасі розгулявся дуже сильний вітер, який і сам по собі ускладнював життя спортсменкам, і, до того ж, погіршував видимість на трасі. Чесно кажучи, взагалі велике щастя, що гонку вдалося довести до кінця – ми неодноразово були свідками того, як за таких погодних умов змагання скасовували.

Головною героїнею етапу в Мон Тремблан стала Федеріка Бріньоне, яка оформила переможний дубль. Недільна перемога стала для італійки ювілейною, десятою в кар'єрі в гіганті на Кубку світу. З урахуванням всіх дисциплін, у неї 23 перемоги, і це рекорд Італії в жіночому Кубку світу – Бріньоне обійшла свою партнерку по команді Соф'ю Годжу (22 перемоги), проте тут вся боротьба за рекорд ще попереду. А ось інший рекорд може залишитися у Бріньоне надовго: вона стала найстаршою в історії переможницею гіганта на Кубку світу.

Особливо вражаючою була її недільна перемога. Після першої спроби вона йшла лише шостою, зробивши в першому заїзді дві помітні помилки і поступаючись лідеру, Петрі Влховій, 1,22 секунди. Під кінець другої спроби погодні умови стали просто жахливими, до і після Бріньоне інші спортсменки топ-рівня одна за одною програвали багато часу менш майстерним суперницям, які стартували раніше. І як Федеріка в таких умовах видала найкращий чистий час другого заїзду – зрозуміти складно. І не сказати, щоб їй пощастило з погодою – жодного затишшя на час її заїзду не було. Демонстрація екстра-класу італійки, а також того факту, що іноді ризик винагороджується.

Getty Images/Global Images Ukraine. Федеріка Бріньоне

А ось інша італійська суперзірка гіганта, Марта Бассіно, старт сезону проводить не дуже вдало, і досі жодного разу не піднялася вище п'ятого місця. У Кіллінгтоні вона зійшла з дистанції, а в Мон Тремблан посіла шосте і восьме місця.

Фінішувала в топ-10 у трьох останніх гігантах і Соф’я Годжа: у Канаді у неї сьоме і десяте місця. І суботнє сьоме місце для італійки стало найкращим результатом у гіганті з січня 2021 року. З нетерпінням чекаємо перших швидкісних гонок сезону, на яких Годжа може підтвердити серйозність своїх претензій на загальний залік. Цього тижня якраз заплановано швидкісний етап у Санкт-Моріці, але – ви будете сміятися – прогноз погоди не дуже сприятливий, і існує ризик чергових скасувань.

Третій і четвертий гіганти сезону виграла Бріньоне, а перші два, як ми пам'ятаємо, залишилися за Ларою Гут-Бехрамі. У Мон Тремблан швейцарка не змогла продовжити свою переможну серію, але виглядала дуже солідно – п'яте і друге місця. Що стосується Мікаели Шиффрін, то вона після шостого місця в Зольдені в гіганті тричі поспіль посіла третє місце. Загалом американці в нинішньому сезоні не вистачає блиску і ураганних швидкостей, але їздить вона з професорською точністю і розрахунком, і ніколи не помиляється – те, що потрібно для загального заліку.

Після другого місця тиждень тому в Кіллінгтоні багато хто повірив у відродження Еліс Робінсон, але, як виявилося, то був лише разовий сплеск. У Мон Тремблан новозеландка показала скоромний 12-й результат у суботу і зійшла вже на першій спробі в неділю.

Розчарували ще два молодих таланти – Лара Кольтурі та Андрея Слокар, які на двох у Мон Тремблан не набрали жодного очка. Жахливо виглядає в гіганті в нинішньому сезоні Венді Холденер, яка в чотирьох стартах жодного разу не пробилася навіть у топ-20. Дуже розчаровує і Рагнхільд Мовінкель, яку, таке враження, морально розбила скандальна дискваліфікація за фтор на відкритті сезону в Зольдені. А там вона показала шостий результат у першій спробі і була в боротьбі за подіум...

Неоднозначним вийшов домашній етап для збірної Канади. З одного боку, лідерка команди Валері Греньє жодного разу не зуміла пробитися навіть до топ-5, але зате яскраво проявили себе молоді та маловідомі резервістки. 20-річна Брітт Річардсон замкнула топ-15 у суботу, а 22-річна Кессіді Грей двічі посіла 24-те місце. Для обох це були найкращі результати в кар'єрі на Кубку світу. Те ж саме стосується 22-річної американки Ей Джей Харт, яка стала дев'ятою в неділю.

Тіньовою героїнею етапу стала француженка Клара Дірез: 10-те місце в суботу і рекордне для неї четверте в неділю. До цього вона лише одного разу потрапляла в топ-10 на Кубку світу (і то в далекому 2019 році в Лінці), якщо не брати до уваги перемоги в паралельному старті в Сестрієре в січні 2020 року. Невже у збірної Франції з'явилася нова сильна гігантистка після завершення кар'єри Тесси Ворлі?

Жодного потрапляння в топ-10 за два старти у збірної Австрії. Хоча якщо брати загальний командний рівень, то він був не таким і поганим: у суботу до другої спроби пробилися одразу 8 австрійок (нехай у шістьох з них і були місця в третьому десятку), а в неділю до топ-15 потрапили Катаріна Лінсбергер, Стефані Бруннер і Елізабет Каппаурер.

16-те місце в неділю посіла Емма Айхер. Дивно, але для молодої німкені, яка починала кар'єру як слаломістка і вже регулярно набирає очки у швидкісних видах, це перше потрапляння до топ-30 у гіганті. Відзначимо і 30-те місце в неділю 22-річної фінки Еріки Пюкалайнен: для неї це перше очко в кар'єрі на Кубку світу. Шлях до цього досягнення був дуже довгим: дебютувала вона ще в жовтні 2018 року і відтоді провела на Кубку світу аж 29 гонок.

Ну а у чоловіків з календарем справжня катастрофа: жодної гонки у Бівер Кріку так і не вдалося провести, при тому, що до п'ятниці погодні умови були чудові. Роботи над календарем організаторам належить провести дуже багато. Поки що відомо, що один зі скасованих швидкісних спусків у Церматті-Червінії перенесли на Валь Гардену.

Загальний залік Кубка світу (жінки):

Лижні гонки

Старти тижня:

Субота, 2 грудня

Елліваре (Швеція), розділка, 10 км, вільний стиль, жінки

Елліваре (Швеція), розділка, 10 км, вільний стиль, чоловіки

Неділя, 3 грудня

Елліваре (Швеція), естафета 4х7,5 км, жінки

Елліваре (Швеція), естафета 4х7,5 км, чоловіки

Перші перемоги Діггінс і Гульберга в сезоні

Кубок світу з лижних гонок після Руки вперше за 11 років приїхав на етап у шведський Єлліваре, який зібрав дуже скромний склад учасників. Причин тому кілька. По-перше, у жіночій збірній Швеції виник спалах коронавірусу, через що змагання пропускали такі зірки, як Фріда Карлссон, Йонна Сундлінг, Лінн Сван і Йоханна Хагстрьом. Була втрата і в чоловічій шведській збірній – коронавірус і у Вільяма Поромя.

Спалах Covid-19, звісно, можна списати на форс-мажор, але ось збірна Швейцарії, чимало норвежців на чолі з топовими спринтерами Йоханнесом Клебо та Еріком Вальнешем, лідер фінів Іво Нісканен і багато інших до Єлліваре не приїхали із зовсім інших причин. Проблема, перш за все, у невдалому розкладі етапу: в нього включили всього по одній особистій гонці у чоловіків і у жінок, додавши до них естафети, цінність яких у рамках Кубка світу в лижних гонках близька до нуля. У підсумку пропуск лише однієї особистої гонки не був такою вже великою проблемою, особливо якщо ми говоримо про спринтерів, яким в Єлліваре робити було взагалі нічого.

Норвежці взагалі привезли в Єлліваре лише 7 осіб, через що їм не вистачало одного гонщика для другого складу на естафету. Виступити пропонували навіть легендарному Петтеру Нортугу, який завершив кар'єру на Кубку світу ще у 2018 році. Але «Червоний убивця» відмовився через зайнятість на своєму основному на даний момент місці роботи: телеексперта на Кубку світу з біатлону на норвезькому телебаченні.

Висновок тут очевидний: естафети потрібно ставити тільки на етапи, де крім них є щонайменше дві особисті гонки. Причому бажано, щоб одна з них була спринтерською.

Ну а збірна Швейцарії не приїхала в Єлліваре, по суті, на знак протесту проти надзвичайно насиченої, на їхню думку, стартової частини сезону Кубка світу. Скандинавські країни проштовхнули календар відразу з чотирма етапами до Тур де Скі, причому всі чотири – саме в північних країнах. І іншим збірним це не дуже сподобалося: тут і дорожнеча поїздки до Скандинавії, і той факт, що на домашніх етапах команди північних країн можуть виставити національну групу і додатково знизити шанси інших збірних на високі місця.

Хоча чотири поспіль етапи в північній Європі можна пояснити з точки зору логістики та боротьби зі змінами клімату: зараз усі прагнуть максимально скоротити переїзди між етапами.

Однак глобально тут проблема в тому, що Кубок світу в лижних гонках залишається далеко не найпрестижнішим змаганням. І навіть «порожній» сезон без чемпіонату світу або Олімпіади не сильно підвищує його статус.

Якщо ж говорити безпосередньо про боротьбу на трасі, то у жінок конькову розділку з величезною перевагою виграла Джессіка Діггінс. Американка набагато вище рівня очікувань виступила в Руці, і тепер настільки переконливо перемогла в Єлліваре. Джесс очолила загальний залік Кубка світу, і, з урахуванням проблем її головних суперниць, виглядає фаворитом №1 у боротьбі за Великий кришталевий глобус (ВКГ). Хоча є підозри, що Діггінс явно форсувала форму на першу половину сезону.

Getty Images/Global Images Ukraine. Джессіка Діггінс

Навіть у настільки ослабленому складі два призових місця взяла збірна Швеції. Другою стала Ебба Андерссон, третьою – Моа Ілар, яка довела невипадковість свого успіху тижневої давності в Руці.

Відзначимо черговий провал жіночої збірної Фінляндії, до складу якої після майже 2-річної перерви повернулася 45-річна Рііта Лііса Ропонен. Вона зуміла набрати очки – 35-те місце. Але проблема в тому, що ніхто з фінок не піднявся вище 22-го місця, яке посіла Кертту Нісканен. Лише 25-ю стала Кріста Пармакоскі, якій відмова від спринтів поки що не допомагає від слова «зовсім».

У чоловіків же все було навпаки дуже щільно: топ-7 розділило менше 10 секунд. Перемогу здобув Пол Гулберг, а збірна Норвегії в повному складі (7 осіб) заїхала в топ-10. Другим у своєму улюбленому виді програми став Харальд Остберг Амундсен, який зберіг лідерство в загальному заліку.

Найкращим не з норвежців став Ендрю Масгрейв – п'яте місце. Хоча його не норвежцем можна назвати лише з великою натяжкою: він уже багато років мешкає в Норвегії та тренується з представниками норвезької збірної.

Довели невипадковість своїх успіхів у Руці чех Міхал Новак і австрієць Міка Вермюлен, які потрапили до топ-10, як і переможець мас-старту в Фінляндії Ян Томас Єнссен.

Відбувся в Єлліваре й дебют на Кубку світу 17-річного шведського вундеркінда Альвара Мюльбака. Той очки набрати зумів, але лише 37-ме місце за такого слабкого складу учасників навряд чи можна назвати вдалим початком дорослої кар'єри. Шведи взагалі не зуміли пробитися в топ-10 на домашній розділці: Калле Халварссон посів лише 11-те місце.

Загальний залік Кубка світу (чоловіки):

Загальний залік Кубка світу (жінки):

Двоборство

Старти тижня:

Субота, 2 грудня

Ліллехаммер (Норвегія), HS 98/10 км, особистий Гундерсен

Неділя, 3 грудня

Ліллехаммер (Норвегія), HS 140/10 км, особистий Гундерсен

Ріібер продовжив свою переможну серію

Кубок світу з двоборства вирушив на етап у Ліллехаммері, який був дуже збалансованим: у перший день спортсмени змагалися на 90-метровому трампліні, у другий – на 120-метровому. Це давало приблизно рівні шанси як для двоборців з ухилом у бік лижних гонок, так і в бік стрибків.

Баланс балансом, але коли в стартовому протоколі є людина, яка на голову сильніша за всіх інших, то жодної інтриги не буде. Ярл Магнус Ріібер двічі вже за підсумками стрибків забезпечував собі величезну перевагу над суперниками і йшов гонку в економ-режимі. Норвежець оформив переможний дубль і продовжив свою серію до позначки в 4 перемоги поспіль.

До слова, по ходу вікенду в ЗМІ з'явилася дуже цікава новина. Після серйозних проблем зі здоров'ям у міжсезоння та вивиху плеча за день до старту нового Кубка світу Ярл Магнус Ріібер всерйоз розглядав можливість негайного завершення кар'єри! Ба більше – він навіть звернувся до директора Кубка світу з двоборства Лассе Оттесена з проханням підшукати йому якусь посаду в Міжнародній лижній федерації (FIS). На щастя, представникам збірної Норвегії вдалося відмовити Ріібера від ухвалення таких імпульсивних рішень.

Getty Images/Global Images Ukraine. Ярл Магнус Ріібер

У суботу збірна Норвегії забрала всі три місця на подіумі – слідом за Ріібером фінішували Єнс Лурос Офтебро і Йорген Гробак. Разом вони фінішували і в неділю, тільки цього разу швидшим виявився Гробак, і в боротьбі не за друге місце, а за третє. Усіх цих успіхів збірна Норвегії домоглася попри те, що перед домашнім етапом у команді спалахнула епідемія коронавірусу: заразилися Еспен Бьорнестад, Еспен Андерсен і Сімен Тіллер.

Так чи інакше, збірна Норвегії виграла всі старти нинішнього сезону (крім Ріібера, ще один старт виграв Єнс Лурос Офтебро). Водночас, у збірної Німеччини, як і раніше, жодного призового місця в сезоні. При цьому не можна сказати, що Бундестім погано готовий – загальний командний рівень хороший, лідери команди постійно на підступах до призових місць, але до топ-3 все ніяк дістатися не вдається. Винятком став хіба що недільний старт у Ліллехаммері, де в топ-10 потрапив тільки один німець – Юліан Шмід (шосте місце).

Основна причина невдач німців – слабкі результати на трампліні, особливо у Вінценца Гайгера і Йоганнеса Рідцека. До складу німців на етапі в Руці вже далеко не вперше за останні два сезони не потрапив Фабіан Ріссле. Таке рішення тренерського штабу німців щоразу викликало питання, але в Ліллехаммері на нього були дані більш ніж вичерпні відповіді.

Ріссле потрапив до складу Бундестіму тільки завдяки хворобам Давіда Маха і Трістана Зоммерфельдта, і в Ліллехаммері провалився. Зі швидкостями на трасі в іменитого ветерана все було непогано, але ось на трампліні – просто катастрофа. Як результат – лише 36-те і 42-ге місця на фініші.

Йоханнес Лампартер знову виступив на 90-метровому трампліні істотно гірше, ніж на 120-метровому. Як підсумок – лише сьоме місце в суботу і друге в неділю. Поки що не видно, за рахунок чого австрієць може захистити титул володаря Кубка світу в боротьбі з Ріібером.

Виступив у Ліллехаммері й сенсаційний переможець осіннього чемпіонату Австрії Фабіо Обермейр. Однак 23-річний австрієць виступив нижче свого звичного рівня в гоночній частині програми. Як підсумок – лише 40-ве та 31-ше місця.

Відзначимо чергову невдачу збірної Франції, яка починає сезон дуже слабко. І майбутня двотижнева пауза в Кубку світу може бути французам дуже на руку. А ось збірна Італії в неділю нарешті видала перший солідний виступ у сезоні: у топ-30 фінішували Самуель Коста, Раффаеле Буцці та Аарон Костнер. Коста загалом видав дуже непоганий етап – 16-те та 21-ше місця.

Здивував у неділю Крістьян Ілвес, який вперше в сезоні фінішував за межами топ-10. Але здивувало якраз те, що естонець невдало виступив не в гонці, а саме на трампліні, після чого в гонці піднявся з 16-го місця на 11-те. Дуже нетипова ситуація для Ілвеса, який завжди був двоборцем з явним ухилом у бік стрибків.

Загальний залік Кубка світу:

Кубок націй: